-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ОКРЕМА ДУМКА
05 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/30921/15
05.11.2020 постановою Верховного Суду залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 про відмову в задоволенні заяв Акціонерного товариства "Дельта Банк", Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" та Товарної біржі "Київська Універсальна" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі були вмотивовані тим, що аукціон з продажу майна банкрута від 17.09.2019 було проведено у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", надалі - Закон.
При цьому одним з найважливіших питань у даній справі було питання реалізації ліквідатором боржника цілісного майнового комплексу боржника на трьох аукціонах, що на думку скаржників, не відповідало визначенню найбільш оптимального способу реалізації майна боржника, оскільки воно складалося з різнорідних об`єктів продажу: нежитлові приміщення у декількох містах України, обладнання (станки та агрегати), товари для реалізації у роздрібній мережі (автотовари), земельні ділянки, право вимоги на суму 83,1 млн. грн, житлова нерухомість, нежитлова нерухомість (магазини, майстерні тощо).
Розв`язуючи питання обґрунтованості дій ліквідатора з продажу ЦМК боржника на всіх трьох аукціонах крізь призму поняття "розсуд ліквідатора", суди послалися на висновок щодо застосування норма права, який було викладено Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2018 у справі № 914/701/17: "Отже, на розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Надалі ліквідатор може продовжити продаж майна цілісним майновим комплексом із застосуванням продажу з першого та другого повторного аукціонів відповідно до статті 66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майка частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року та буде більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками. З наведеного можна дійти висновку, що у випадку обрання ліквідатором способу реалізації майна боржника у складі повторного та другого повторного аукціонів цілісним майновим комплексом, такі дії ліквідатора, за відсутності порушення інших норм процедури продажу згідно Розділів ІІІ, IV Закону про банкрутство, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними результатів аукціону".
Враховуючи наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції, що ліквідатором правомірно та за наявності достатніх правових підстав прийнято рішення про обрання способу реалізації майна банкрута у складі повторного та другого повторного аукціонів у вигляді ЦМК.
Касаційний господарський суд, залишаючи без змін прийняті судові рішення, виходив з аналогічної точки зору.
Вважаю, що прийняті судові рішення підлягали скасуванню із направленням справи на новий розгляд з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 98 Закону встановлено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Критерії добросовісності, розсудливості та цільового характеру дій ліквідатора визначають стандартом діяльності останнього такі дії, які мають бути реально спрямовані на досягнення цілей Закону.
Цілі Закону визначені його преамбулою, у якій зазначено наступне: "Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів".
Таким чином, саме найбільш повне задоволення вимог кредиторів є завданням ліквідатора при визначенні способів реалізації майна боржника.
У постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 21.06.2018 у справі № 914/701/17 Касаційний господарський суд не відходив від стандарту діяльності ліквідатора, закладеного у статті 98 Закону.
Но моє переконання, ані зміст постанови Касаційного господарського суду від 21.06.2018 у справі № 914/701/17, ані зміст та дух Закону, не звільняють ліквідатора від доведення суду обґрунтованості та розсудливості своїх дій, у тому числі, і при продовженні продажу ЦМК боржника на другому та другому повторному аукціоні, тим більше, що склад ЦМК боржника включає у себе, як у даній справі, настільні різні за індивідуальними ознаками складові ліквідаційної маси.
Про це йдеться й у самій постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 21.06.2018 у справі № 914/701/17 (п. 39): "При цьому у випадку безперспективності, на думку ліквідатора, проведення повторного аукціону щодо продажу цілісного майнового комплексу боржника, з урахуванням необхідності збалансувати інтереси боржника та кредиторів, рішення щодо складу лотів при продажу цілісного майнового комплексу боржника частинами у ліквідаційній процедурі попередньо погоджується з комітетом кредиторів боржника, із виконанням вимог Закону про банкрутство щодо оцінки такого майна у розрізі кожного лоту відповідно до статті 43 Закону. Подібний підхід, який розширює до певної міри кордони диспозитивних дій ліквідатора, забезпечить більш високу реалізаційну мобільність майна боржника та слугуватиме балансуванню інтересів боржника та кредиторів у межах провадження про банкрутство".
При цьому за загальним правилом, речі з різною реалізаційною мобільністю (здатністю бути оперативно проданими) не можуть об`єднуватися у єдиний лот, внаслідок різних галузевих або територіальних ринків, стану самих речей тощо.
Аналогічну точку зору я займав при розгляді справ №910/2526/14 (постанова КГС ВС від 13.06.2019), № 911/3848/15 (окрема думка до постанови КГС ВС від 12.11.2019), № 4/86-Б-10 (постанова КГС ВС від 13.02.2020), № 904/8201/16 (окрема думка до постанови КГС ВС від 10.03.2020).
Щодо підстав поданого позову, вважаю за необхідне зауважити на необхідності застосування принципу диспозитивності у межах даного позову про визнання недійсним аукціону з особливостями, що випливають з мети Закону.
Контрольна функція суду у межах процедур банкрутства так само спрямована на досягнення мети банкрутства, яка випливає з преамбули Закону. Методи такого контролю можуть різнитися у залежності від стадії процедури банкрутства, її мети та загального впливу дій/бездіяльності учасників провадження у справі про банкрутство на можливість досягнення визначеної Законом мети процедури банкрутства.
Підставою такого розуміння обсягу функцій суду протягом процедур банкрутства є усвідомлення того, що сам по собі інститут банкрутства є частиною публічного порядку у державі, який ґрунтується на неприпустимості порушення суспільного порядку, у тому числі й у майновій сфері. Саме тому державою незаконні дії у банкрутстві віднесено як до адміністративних правопорушень (стаття 164-15 КУпАП "Приховування стійкої фінансової неспроможності", стаття 166-16 КУпАП "Незаконні дії у разі банкрутства", стаття 166-17 КУпАП "Фіктивне банкрутство"), так і до кримінального правопорушення (стаття 219 КК України "Доведення до банкрутства").
На етапі дослідження законності проведення другого, другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, на моє переконання, до функцій суду входить з`ясування обґрунтованості формування лоту у силу принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм незалежно від посилань позивача на цей аргумент у позовній заяві (постанова ВП ВС від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, п. 83). Таке з`ясування є обов`язковим у випадках порушення ліквідатором критерію "нормальної ринкової поведінки", тобто у випадку, якщо на думку сторонньої незацікавленої особи поведінка ліквідатора по продажу на другому та другому повторному аукціоні майна боржника у складі саме ЦМК видається невиправданою та нерозсудливою.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції, на мою думку, ліквідатор боржника не надав суду змістовної відповіді на питання обґрунтованості обраного способу реалізації ЦМК та розсудливості власних дій, не досліджувалося це питання й судами першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин, на моє переконання, прийняті судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суддя В. Пєсков
скопійовано
-
скопійовано
-
