ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 127/24523/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле", м. Харків третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , м. Харків про визнання недійсним рішення загальних зборів, стягнення коштів, поновлення на роботі та визнання незаконним звільненняза участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача Шмалія С.В., довіреність № 1 від 17.06.2020 року;

третьої особи не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Наз-Оле", оформленого протоколом загальних зборів учасників від 23.12.2016 року, визнання незаконним звільнення з посади директора ТОВ "Наз-Оле", поновлення на посаді директора ТОВ "Наз-Оле" з дня незаконного звільнення 23.12.2016 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.12.2016 року по 08.01.2019 року в розмірі 450789,04 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням процедури скликання загальних зборів, оскільки він, як директор, не був запрошений на загальні збори від 23.12.2016 року та не брав участі в їх проведенні. Позивач також вказує, що заяву про звільнення він не підписував.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2020 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.08.2020 року на 11:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року підготовче засідання у справі відкладено на 02.09.2020 року на 12:00 год.

У підготовчому засіданні 02.09.2020 року оголошено перерву до 16.09.2020 року.

08.09.2020 року відповідач подав відзив, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не є та ніколи не був учасником (засновником) ТОВ "Наз-Оле", а отже і не являється належним суб`єктом оскарження рішень, прийнятих загальними зборами учасників ТОВ "Наз-Оле". Відповідач також зауважив, що рішення припинити повноваження ОСОБА_1 , як директора ТОВ "Наз-Оле", з 23.12.2016 року, що було оформлено Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Наз-Оле" від "23" грудня 2016 року, було прийнято у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 26.10.2020 року.

У підготовчому засіданні 16.09.2020 року оголошено перерву до 06.10.2020 року до 11:30 год.

01.10.2020 року відповідач подав заяву про застосування позовної давності (вх.№22797), яку досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2020 року на 12:15 год.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 02.10.2020 року на 12:00 год.

Представник позивача у судове засідання 02.11.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2020 року підтримав відзив, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання 02.11.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані сторонами докази, суд установив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" є юридичною особою, створеною та зареєстрованою за законодавством України. Єдиним учасником ТОВ "Наз-Оле" є Компанія "ХАЙ СТАР ГЛОБАЛ ГРУП ЛТД.", яка володіє часткою вартістю 46000,00 грн., що відповідає 100,00 (сто) відсоткам статутного капіталу товариства.

Рішенням загальних зборів ТОВ "Наз-Оле" від 22 квітня 2016 року (протокол загальних зборів учасників ТОВ від 26 квітня 2016 року) ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ "Наз-Оле".

Рішенням загальних зборів ТОВ "Наз-Оле" від 23 грудня 2016 року звільнено за згодою сторін директора ТОВ "Наз-Оле" - ОСОБА_1 та призначено ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора.

Позивач вважає, що його звільнено незаконно, а рішення загальних зборів учасників ТОВ "Наз-Оле" підлягає визнанню недійсним, оскільки він, як директор, не був запрошений на загальні збори від 23.12.2016 року та не брав участі в їх проведенні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає таке.

Господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з`ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі №924/1237/19.

Згідно з приписами ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом положень зазначених вище норм права сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Отже, особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства, вступу до юридичної особи або її заснування.

За приписом частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Аналогічні правові висновки неодноразово висвітлювались Верховним Судом (постанови від 11.08.2020 року у справах № 922/2277/19, 922/333/19).

При цьому недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 906/461/19 та від 02.05.2018 року у справі №912/779/17.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не є та ніколи не був учасником (засновником) ТОВ "Наз-Оле".

Відтак, позивач не є належним суб`єктом оскарження рішень, прийнятих загальними зборами учасників ТОВ "Наз-Оле", в тому числі і спірного рішення, оформленого протоколом загальних зборів учасників від 23.12.2016 року.

Суд установив, що позивач перебував на посаді директора ТОВ "Наз-Оле", тобто входив до виконавчого органу товариства.

На підставі статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства.

Суд звертає увагу, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Відповідно до статуту ТОВ "Наз-Оле" (далі - Статут), якщо товариство складається з одного учасника, рішення з питань, що відносяться до компетенції загальних зборів учасників товариства, ухвалюються єдиним учасником товариства одноосібно й оформлюються письмово (п. 5.1.).

До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства (п. 5.13. Статуту).

Із зазначеного вбачається, що Загальні збори учасників ТОВ "Наз-Оле", як вищий орган управляння товариством, наділені правом припинити повноважень директора, як виконавчого органу ТОВ "Наз-Оле", у будь-який час та з будь-яких підстав.

При цьому визначена частиною третьою статті 99 ЦК України можливість припинити повноваження члена виконавчого органу в будь-який час не передбачає необхідності з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення припинити повноваження ОСОБА_1 , як директора ТОВ "Наз-Оле", з "23" грудня 2016 року, що було оформлено протоколом загальних зборів учасників ТОВ "НАЗ-ОЛЕ" від "23" грудня 2016 року, було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та Статуту.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Наз-Оле", оформленого протоколом загальних зборів учасників від 23.12.2016 року, визнання незаконним звільнення з посади директора ТОВ "Наз-Оле", поновлення на посаді директора ТОВ "Наз-Оле" з дня незаконного звільнення 23.12.2016 року.

Щодо вимоги про стягнення з ТОВ "Наз-Оле" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

У якості правової підстави для пред`явлення даної позовної вимоги позивач посилається на частину 2 статті 235 КЗпП України.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, як убачається із даної правової норми, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі та може бути задоволена лише у випадку винесення рішення про поновлення на роботі.

Оскільки позовні вимоги про визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Наз-Оле" та його поновлення на посаді директора товариства судом визнані необґрунтованими та відмовлено в їх задоволенні, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягає задоволенню, як безпідставна.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (постанова Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №911/1555/17).

Враховуючи відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 15, 16, 20, 98, 99, 116, 117, 145 ЦК України, ст.ст. 89, 167 ГК України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", керуючись статтями 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.11.2020 року.

СуддяО.В. Смірнова