ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2020Справа № 910/8097/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами"

до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ" (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРУНА-ВЕСТ")

про визнання підписаними актів приймання-передачі майна та визнання факту передачі майна

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Мартьола Д.С.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у якому просить суд:

визнати підписаними акти приймання-передачі активів №1, №2, №3 від 04.03.2020 між Державним підприємством "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у редакції, яка додана до позовної заяви;

визнати факт передачі від Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів об`єктів рухомого та нерухомого майна за актами приймання-передачі активів №1, №2, №3 від 04.03.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 24.10.2019 у справі №520/9403/19 та ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 10.09.2019 у справі №520/7624/18 ухиляється від прийняття на зберігання та в управління Херсонського нафтоперевалочного комплексу, який складається з нафтогавані, за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н та нафтобази за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236, на який накладений арешт ухвалами Печерського районного суду м. Києва 16.04.2014 та рухомого майна Херсонського нафтоперевалочного комплексу, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2014 по справі № 522/24132/14-к.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

23.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.07.2020.

29.07.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ" надійшла заява про вступ у справу на стороні відповідача.

30.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів не ухиляється від виконання покладених на нього законодавством та ухвалами суду обов`язків з управління Активу. Проте в силу обставин, незалежних від відповідача, а саме: відсутності акта прийому-передачі з прокуратурою та зміни власника Активу, на даний момент унеможливлює відповідачем здійснювати управління арештованим майном. Також відповідачем зазначено про неналежність обраного позивачем способу захисту.

Присутній у судовому засіданні 30.07.2020 представник відповідача просив суд поновити строк на подачу відзиву та прийняти його до розгляду.

У судовому засіданні суд, керуючись ст. 119 ГПК України, п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, поновив відповідачу строк на подачу відзиву на позов та долучив до матеріалів справи відзив Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Також у судовому засіданні 30.07.2020 суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ" про вступ у справу на стороні відповідача, дійшов висновку про задоволення вказаної заяви та залучення до участі у справі ТОВ "НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.07.2020 залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ" (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРУНА-ВЕСТ"), продовжив підготовче провадження у справі №910/8097/20 на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі № 910/8097/20 на 10.09.2020.

10.09.2020 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ" зазначає, що 18.11.2019 у межах примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/12234/14 відбулись електронні торги з продажу об`єктів нерухомого майна Херсонського нафтоперевалочного комплексу, який складається з нафтогавані, за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н та нафтобази за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236 та рухомого майна Херсонського нафтоперевалочного комплексу. Переможцем торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРУНА-ВЕСТ", змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ", та 05.12.2019 останнім зареєстровано право власності на вказані об`єкти, що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 5 грудня 2019 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1707, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 191627926 від 5 грудня 2019 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 218233756 від 29 липня 2020 року, свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 5 грудня 2019 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1708, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №191646398 від 5 грудня 2019 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №218234977 від 29.07.2020. У зв`язку зі зміною власника об`єктів з ТОВ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ" на добросовісного набувача - ТОВ "НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ", третя особа зазначає, що позивач не має правових підстав перебувати на об`єктах і здійснювати їх відповідальне зберігання.

Протокольною ухвалою від 10.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.10.2020.

06.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання 06.10.2020 з розгляду справи по суті не з`явився.

Присутній у судовому засіданні судовому засіданні 06.10.2020 заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 06.10.2020 суд залишив без розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 06.10.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 03.11.2020.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду.

Також представник відповідача заявив усне клопотання про залишення без розгляду власного клопотання про залишення позову без розгляду.

Суд постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Представник позивача у судове засідання 03.11.2020 з розгляду справи по суті повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

З метою повідомлення позивача про розгляд справи по суті ухвали суду від 10.09.2020, від 06.10.2020 направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Конверт з ухвалою суду від 10.09.2020 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку.

Відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення № 0105476161807 з направлення відповідачу ухвали суду від 06.10.2020, остання відповідачу не вручена.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Судом встановлено, що позивач в розумні інтервали часу не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження за його позовом, адже статус позивача у справі, тобто особи, яка ініціювала судовий розгляд, передбачає обізнаність останнього про існування та розгляд спору судом та, відповідно, про прийняття у справі судових рішень.

Окрім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті без участі представника позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник третьої особи у судове засідання також не з`явився. Про розгляд справи третя особа була повідомлена ухвалою суду від 06.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476161815.

Представник відповідача надав пояснення по суті заперечень на позов, проти позову заперечив.

У судовому засіданні 03.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2014 у справах № 757/9434/14-к, № 757/9431/14-к у кримінальному провадженні №12014160020000076 накладено арешт на все нерухоме майно нафтобази, яка розташована за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236, що належить ТОВ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ", шляхом заборони розпорядження, відчуження та передачі майнових прав щодо всього нерухомого майна нафтобази.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2014 у справі № 522/15746/13-к надано дозвіл слідчому на передачу належного ТОВ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ" Херсонського нафтоперевалочного комплексу, який складається з нафтогавані за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н та нафтобази за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236, на які накладений арешт ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2014 шляхом заборони розпорядження, відчуження та передачі майнових прав щодо всього нерухомого майна, на відповідальне зберігання та оперативне управління у відповідності до чинного законодавства, - держрайадміністрації в особі Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами".

05.11.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оперативного управління Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" на вище вказаний об`єкт нерухомого майна - Херсонський нафтоперевалочний комплекс.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2019 у справі №520/9403/19 змінено відповідального зберігача належного ТОВ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ" Херсонського нафтоперевалочного комплексу, який складається з нафтогавані, за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н та нафтобази за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського , 236, на який накладений арешт ухвалами Печерського районного суду м. Києва 16.04.2014 з Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для подальшого управління арештованим майном у відповідності до вимог Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.10.2019 у справі №520/9403/19 ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2019 про зміну відповідального зберігача та оперативного управління речових доказів та про передачу речових доказів управління в рамках кримінального провадження № 12014160020000076від 24.02.2014 скасовано; постановлено нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області Цішенко Л.М. про зміну відповідального зберігача та оперативного управління речових доказів та про передачу речових доказів в управління в рамках кримінального провадження № 12014160020000076 від 24.02.2014 задоволено частково;

змінено відповідального зберігача належного ТОВ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ" Херсонського нафтоперевалочного комплексу, який складається з нафтогавані, за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н та нафтобази за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236, на який накладений арешт ухвалами Печерського районного суду м. Києва 16.04.2014 з Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для подальшого управління арештованим майном у відповідності до вимог Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Також вказаною ухвалою зобов`язано службових осіб Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" передати Херсонський нафтоперевалочний комплекс, який складається з нафтогавані, за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н та нафтобази за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236, а службових осіб Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів прийняти вищевказане майно, в управління у відповідності до чинного законодавства України; зобов`язано Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та уповноважених ним осіб в установленому законом порядку зареєструвати право управління належним ТОВ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ" Херсонським нафтоперевалочним комплексом, який складається з нафтогавані, за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н та нафтобази за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 10.09.2019 у справі №520/7624/18 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Телеганенко К.М., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Жуковським Ю.О., про зміну відповідального зберігача та оперативного управління речових доказів та про передачу речових доказів в управління в рамках кримінального провадження №12014160020000076 від 24.02.2014 та змінено відповідального зберігача належного ТОВ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ" рухомого майна Херсонського нафтоперевалочного комплексу та нафтобази за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2014 по справі № 522/24132/14-к у кримінальному провадженні №12014160020000076 від 24.02.2014, з Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для подальшого зберігання та управління арештованим майном у відповідності до вимог Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Зобов`язано службових осіб Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" передати рухоме майно Херсонського нафтоперевалочного комплексу та нафтобази за адресою: м.Херсон, вул.Чайковського, буд.236, а службових осіб Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів прийняти вказане у п.1 рухоме майне, на зберігання та в управління у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно із Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оперативного управління на Херсонський нафтоперевалочний комплекс зареєстровано за Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з моменту постановлення вказаних вище ухвал і до теперішнього часу відповідач ухиляється від виконання зазначених рішень суду та від приймання майна від позивача для його зберігання і подальшого управління зазначеним майном.

Листом №01-20/1 від 04.03.2020 позивач направив відповідачу підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі майна Херсонського нафтоперевалочного комплексу (один акт з переліком рухомого майна, два акти - нерухомого). Однак відповідач акти не підписав і не повернув позивачу.

Листом 32752/6.1-33-20/6 від 24.03.2020 відповідач повідомив позивача, що ухвала Одеського апеляційного суду від 24.10.2019 у справі №520/9403/19 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів не надходила, у зв`язку із чим відповідач звернувся до Одеського апеляційного суду із запитом про отримання ухвали від 24.10.2019 для подальшого виконання.

Листом від 05.05.2020 №01-20/1 позивач повідомив відповідача про неможливість виконання обов`язків зі зберігання майна та необхідність вжиття заходів щодо збереження і охорони такого майна.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не приймає майно на зберігання, позивач просить суд визнати підписаними акти приймання-передачі активів №1, №2, №3 від 04.03.2020 між Державним підприємством "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у редакції, яка додана до позовної заяви та визнати факт передачі від Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів об`єктів рухомого та нерухомого майна за актами приймання-передачі активів №1, №2, №3 від 04.03.2020.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади функціонування, порядок здійснення повноважень Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначається Законом України № 772-VIII від 10.11.2015 "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Згідно ч.1 ст.2 Закону України № 772-VIII від 10.11.2015 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно ч.4 ст.2 Закону України № 772-VIII від 10.11.2015 Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України № 772-VIII від 10.11.2015 передбачено, що управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно пункту 4 частини першої статті 9 Закону України № 772-VIII від 10.11.2015, Національне агентство виконує функції, зокрема, організації здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України № 772-VIII від 10.11.2015 Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Як встановлено судом, ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.10.2019 у справі №520/9403/19 змінено відповідального зберігача належного ТОВ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ" Херсонського нафтоперевалочного комплексу, який складається з нафтогавані, за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н та нафтобази за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236, на який накладений арешт ухвалами Печерського районного суду м. Києва 16.04.2014 з Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для подальшого управління арештованим майном у відповідності до вимог Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Також ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 10.09.2019 у справі №520/7624/18 змінено відповідального зберігача належного ТОВ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ" рухомого майна Херсонського нафтоперевалочного комплексу та нафтобази за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2014 по справі № 522/24132/14-к у кримінальному провадженні №12014160020000076 від 24.02.2014, з Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" на Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для подальшого зберігання та управління арештованим майном у відповідності до вимог Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України № 772-VIII від 10.11.2015 у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Стаття 21 Закону України № 772-VIII від 10.11.2015 визначає повноваження Національного агентства щодо реалізації переданих йому активів або щодо передачі їх в управління.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті Закону України № 772-VIII від 10.11.2015 управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Аналіз наведених вище положень Закону дає підставі для висновку, що Національне агентство відповідно до покладених на нього повноважень здійснює заходи з управління переданими йому активами шляхом володіння, користування та/або розпорядження активами або реалізації таких активів чи передачі їх в управління відповідно до цього Закону.

У відповідності до пп.14 п.4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №613 АРМА відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи, пов`язані з фактичним прийняттям активів в управління за зверненням прокурора або слідчого за вказівкою прокурора, приймає від прокурора активи згідно з актами приймання-передачі, передає за договором управління активи управителеві в управління згідно з актами приймання-передачі.

Згідно із матеріалами справи, 02.08.2019 та 02.06.2020 листами прокуратури Одеської області №04/2/4-7127-14 від 29.07.2019, №04/2/4-7127-14 від 29.05.2020 відповідач отримав ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26.07.2019 та від 24.10.2019 у справі №№520/9403/19.

Разом з тим у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі активу складений між прокурором та Національним агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Також як зазначено відповідачем з офіційного веб-сайту Державного підприємства "СЕТАМ" АРМА стало відомо про проведення електронних торгів від 18.11.2019 за лотом № 382165, а саме: майнового комплексу, загальною площею 5471.5 кв.м, за адресами: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Чайковського, 236; Херсонська обл., м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н (вул. Веселкова, вул. Сонячна, вул. Квіткова; вул. Радісна, вул. Лиманна) [іпотека № 3396575, договір іпотеки, серія та номер: 3382 15.11.2013, видавник: ПН Херсонського МЛО Черкащина Н.І.], з ціною реалізації 200 000 000.00 грн.

Листом від 24.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРУНА-ВЕСТ", змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ", повідомило відповідача, що придбало Актив на прилюдних торгах з реалізації предмета іпотеки, які відбулися 18.11.2019. На підтвердження придбання Активу, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАРУНА-ВЕСТ" додало до листа копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Згідно із матеріалами справи 05.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАРУНА-ВЕСТ" зареєстровано право власності на вказані об`єкти, що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 5 грудня 2019 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1707, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 191627926 від 5 грудня 2019 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №218233756 від 29 липня 2020 року, свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 5 грудня 2019 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1708, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №191646398 від 5 грудня 2019 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №218234977 від 29.07.2020.

В матеріалах справи наявні лист Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 04.03.2020 до Одеського апеляційного суду про роз`яснення у зв`язку зі зміною власника Активу.

Листом від 10.03.2020 №2511/3-27-20/6 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернулось до Міністерства юстиції України про роз`яснення щодо можливості здійснення заходів з управління, у разі зміни власника.

Листом № 2954/5806-26-20/20.1 від 03.04.2020 Міністерство юстиції України повідомило Національне агентство про те, що Актив ними був реалізований, покупцем останнього визначено ТОВ "ВАРУНА-ВЕСТ", про що 14.12.2019 складено акт.

Листом від 24.03.2020 №2751/6.1-33-20/6 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повідомило позивача, що ухвала Одеського апеляційного суду від 24.10.2019 у справі №520/9403/19 до Національного агентства не надходила, у зв`язку із чим відповідач звернувся до Одеського апеляційного суду із запитом про отримання ухвали від 24.10.2019 для подальшого виконання.

Листом від 07.05.2020 № 3718/3-25-20/6 Національне агентство звернулось до Прокуратури Херсонської області щодо відсутності підписаного акту приймання-передачі та не направлення відповідачу ухвали Одеського апеляційного суду від 24.10.2019 у відповідності до вимог частини першої статті 21 Закону.

Листом від 22.05.2020 №3958/3-25-20/6 Національне агентство повідомило прокуратуру Одеської області про те, що не отримувала ухвали Одеського апеляційного суду від 24.10.2019.

02.06.2020 Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів отримано ухвалу Одеського апеляційного суду від 24.10.2019 у справі №520/9403/19.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінюючи всі представлені сторонами до матеріалів справи докази у сукупності, виходячи з наведених вище приписів процесуального закону, суд дійшов висновку, що позивачем належними та достатніми доказами не підтверджено доводів щодо ухилення відповідача від прийняття в управління активів на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 24.10.2019 у справі №520/9403/19 та ухвали Київського районного суду м.Одеси від 10.09.2019 у справі №520/7624/18.

Наразі, враховуючи відсутність у відповідності до Положення №613 від 11 липня 2018 року складеного та підписаного між прокурором та Національним агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів акту приймання-передачі активу, зміну власника активу суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачем прав позивача.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи №910/11511/18.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога про визнання підписаними акти приймання-передачі активів №1, №2, №3 від 04.03.2020 та визнання факту передачі від Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів об`єктів рухомого та нерухомого майна за актами приймання-передачі активів №1, №2, №3 від 04.03.2020 не призводить до поновлення порушеного на думку позивача права останнього та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Господарський суд розглядає справи, пов`язані з вирішенням спору про право, та в силу положень ст.237, 238 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті приймає рішення, у мотивувальній частині якого вказує, зокрема, встановлені ним обставини справи.

Тобто, встановлені господарським судом факти мають бути викладені саме в мотивувальній частині рішення.

Юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин.

Вимога про встановлення факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Тобто, вимоги позивача про встановлення юридичних фактів можуть бути досліджені та встановлені лише під час вирішення спору про право, відтак, зазначені вимоги не можуть виступати самостійним предметом спору і, відповідно, належним способом захисту.

Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 по справі № 910/1389/19, згідно з якою оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовні вимоги, що є предметом розгляду у цій справі, по своїй суті є вимогами про встановлення обставин та надання їм правової оцінки. Таким чином, звертаючись до суду з даними вимогами, позивач фактично просить установити певні обставини та надати їм відповідну правову оцінку.

Разом з тим встановлення певних обставин є неналежним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та законних інтересів учасників господарських відносин.

Зважаючи на зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що фактично такі вимоги не відповідають встановленим законом способам захисту прав, а спрямовані на встановлення судом певних юридичних фактів, що не віднесено до компетенції господарського суду, який, як орган державної влади, зобов`язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про визнання підписаними акти приймання-передачі активів №1, №2, №3 від 04.03.2020 та визнання факту передачі від Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів об`єктів рухомого та нерухомого майна за актами приймання-передачі активів №1, №2, №3 від 04.03.2020 спрямовані на встановлення певних юридичних фактів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18.

З урахуванням наведеного, заявлені позивачем вимоги не відповідають належному способу захисту прав позивача, які на його думку, порушені, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами".

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.11.2020.

Суддя С. О. Турчин