ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"28" жовтня 2020 р. Справа№ 873/115/20

Північний апеляційний господарський суд у складі:

судді: Дідиченко М.А.

при секретарі:Пересенчук Я.Д.

За участю представників:

від позивача: Грищенко О.М.;

від відповідача: Тоцький Б.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан"

про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у третейській справі №14/20 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан"

про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан" про звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у справі №14/20 позов Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" задоволено повністю.

23.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у справі №14/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 справу № 873/115/20 передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу) Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у справі №14/20 призначено на 28.10.2020.

28.10.2020 від Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" надійшли письмові пояснення.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

02.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Міжнародний Інвестиційний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дозор Авто» укладено Кредитний договір №83.15-СВD.

Згідно п.1.1. Кредитного договору, Позивач надав Позичальнику грошові кошти (кредит) у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: сума кредиту - 1 237 800,00 доларів США, строк користування кредитом до 01 грудня 2016 року (включно), плата за користування кредитом 9% річних та фіксована плата за надання кредиту 37000,00 гривень.

В подальшому між сторонами були укладені Договори про внесення змін до Кредитного договору, за порядковими номерами від №1 до №41 відповідно, якими погоджено суму кредиту 1 144 350,00 доларів США, строк користування кредитом до 20.12.2019 року (включно), плату за користування кредитом у розмірі 9% річних, тип процентної ставки - фіксована та фіксовану плату за надання кредиту 37000,00 гривень.

04.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Міжнародний Інвестиційний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» укладено Договір застави товарів в обороті №83.15-CBD/PL, а також - шість договорів про внесення змін до нього, за порядковими номерами від №1 до №6 відповідно, на підставі якого Заставодавець передав Заставодержателю в заставу рухоме майно, зазначене в п.1.4. Договору, для забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Дозор Авто» в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів (плати за користування кредитом), комісій, неустойки та інших платежів (основне зобов`язання), розмір, строки та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором №83.15-СВБ від 02.12.2015 року, що укладений між Заставодержателем та Боржником, та будь-якими додатковими договорами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов`язання).

Як вбачається зі змісту п.п.1.4, 1.6 Договору застави, предметом застави є рухоме майно (товари в обороті) Заставодавця з артикулами ЗДК5/№, належне йому на праві власності, у кількості 52 найменувань, асортимент та кількість яких визначені на момент укладення цього Договору застави заставною вартістю 22 231 575,17 гривень. Належність заставленого майна Заставодавцю підтверджується витягом з балансу №299/Б від 04.12.2015 року.

Згідно п.4.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний повернути Банку отриманий Кредит у валюті Кредиту у повному обсязі, в строк та порядку, що встановлені Кредитним договором.

Згідно п.1.8 Договору застави, у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником положень Основного договору та/або цього Договору Заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі заявлених вимог, визначених відповідно до Основного договору та цього договору, а також вилучити предмет застави у Заставодавця.

Пунктом 2.1.1. Договору застави передбачено право Заставодержателя у разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов`язань за Основним договором та/або Заставодавцем за цим Договором, задовольнити за рахунок Предмета застави свої вимоги у повному обсязі на момент фактичного задоволення (максимальний розмір вимоги), включаючи суму кредиту (в т.ч., суму кредиту, що підлягає достроковому поверненню), проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пеню та інші штрафні санкції, неустойку, витрати по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію, а також інші витрати.

Оскільки у встановлений у строк позичальник свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, позивач звернувся до третейського суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави.

Як свідчать матеріали третейської справи № 14/20, рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 позов Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" про звернення стягнення на предмет застави задоволено у повному обсязі.

Звернуто стягнення на рухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» і становить предмет застави за договором застави товарів в обороті № 83.15-СBD/PL від 04.12.2015, а саме товари в обороті, для задоволення вимог Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" за кредитним договором № 83.15- СBD від 02.12.2015 на суму 1303253,79 дол. США шляхом проведення публічних торгів із початковою ціною реалізації, визначеною відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до апеляційного господарського суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у третейській справі №14/20, відповідач зазначив про те, що зазначене рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки третейському суду не підвідомчі справи, рішення у яких неможливо виконати добровільно, а лише із втручанням суб`єктів, які реалізують власні чи делеговані владні повноваження. Оскільки звернення стягнення на рухоме майно шляхом проведення публічних торів із початковою ціною реалізації, визначеною відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» можливе лише у примусовому порядку через ДП «Сетам» шляхом реалізації ним делегованих повноважень Міністерства юстиції України, а визначення початкової ціни реалізації здійснюється відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», то це суперечить п. 13 абз. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки виконання судового рішення є функцією держави відповідно до Конституції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Згідно з ст. 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Так, рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення містяться також і у ст. 51 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон).

Перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Як вбачається з матеріалів третейської справи №01-05/20, відповідно до п. 5.1. договору застави товарів в обороті сторони дійшли згоди, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконання цього договорі або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною цієї третейської угоди.

Щодо підвідомчості третейському суду спору у цій справі необхідно зазначити, що ст. 6 Закону України "Про третейські суди" містить перелік справ (спорів), які не підвідомчі третейським судам.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб`єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту даного положення закону вбачається, що третейський суд не наділений правом ухвалювати рішення зобов`язального характеру, тобто рішення, яким на органи державної влади покладаються зобов`язання щодо вчинення відповідних дій на користь позивача або відповідача.

Тобто, в контексті даної норми зазначаються випадки, коли органи державної влади не залучаються до розгляду справи як учасник процесу.

Існування п. 13 у ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» у взаємозв`язку із п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство) покликана унеможливити прийняття третейським судом рішень відносно органів державної влади, через специфіку та значну складність розгляду категорії таких справ.

В той же час, згідно з ч. 7 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено можливість звернення стягнення на заставлене майно на підставі рішення третейського суду.

У ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень» наведено визначення рішення суду, до якого відноситься, також, рішення третейського суду. В контексті даного визначення у ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень» передбачається можливість здійснити звернення стягнення на предмет застави шляхом реалізації на публічних торгах на підставі рішення третейського суду.

Таким чином, можливість звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення третейського суду шляхом реалізації з публічних торгів, чітко передбачено Законом України «Про заставу» та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень».

Так, ст. 50 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Однак, статтею ч. 1 ст. 57 Закону України «Про третейські суди» визначено, що рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред`явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Главою 2 Розділу VII Господарського процесуального кодексу України встановлена процедура видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

А тому, твердження заявника про те, що третейському суду не підвідомчі спори, рішення яких неможливо виконати добровільно, а лише за втручанням суб`єктів, які реалізують власні повноваження, є необґрунтованими та не відповідають підставам, визначених ст. 6 Закону України «Про третейські суди» та ч. 2 ст. 350 ГПК України.

Судом встановлено, що рішення прийнято третейським судом у спорі, передбаченому третейською угодою між сторонами, та ним не вирішено питань, що виходять за межі третейської угоди, третейська угода (застереження) не визнана недійсною компетентним судом, питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі третейським судом не вирішувались.

Будь-яких інших обставин, за наявності яких рішення третейського суду підлягає скасуванню (які передбачені ст. 350 ГПК України) з урахуванням положень ч. 4 ст. 349 ГПК України, Північним апеляційний господарським судом не встановлено.

Згідно ч.6 ст. 349 ГПК України за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд має право: постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін; постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.

Керуючись ст.ст. 234, 349, 351 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Богдан" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у третейській справі №14/20 відмовити.

2. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.07.2020 у третейській справі №14/20 залишити без змін.

Ухвала, у випадку не оскарження, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у випадку оскарження - після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 351 та ч. 2 ст. 253 Господарського процесуального кодексу України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст ухвали складено 13.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. на лікарняному.

Суддя М.А. Дідиченко