Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6444/19

Номер провадження2/711/339/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого - судді: Казидуб О.Г.

при секретарі: Зайцева О. І.

за участю:

позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08.08.2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, вказавши, 01.01.2018 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого, він передав відповідачу у власність грошові кошти в сумі 49 000 доларів США, а відповідач зобов`язався щомісячними платежами повернути йому таку ж суму грошей до 17 березня 2019 року. В той же день, на виконання вказаного договору, він передав відповідачу грошові кошти в сумі 49 000 доларів США. На підтвердження факту укладання вказаного договору позики та фактичної передачі грошових коштів, відповідачем на зворотній стороні договору було власноручно написано розписку.

Проте, відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та не повернув йому отриману суму позики.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 49000 Доларів США, три проценти річних в сумі 575,91 доларів США та сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 29.08.2019 року відкрито провадження в даній справі та справу призначено до розгляду в загальному порядку; призначено підготовче засідання. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті спору.

Також ОСОБА_2 08.08.2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, вказавши, 01.01.2018 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого, він передав відповідачу у власність грошові кошти в сумі 49 000 доларів США, а відповідач зобов`язався щомісячними платежами повернути йому таку ж суму грошей до 17 березня 2019 року. В той же день, на виконання вказаного договору, він передав відповідачу грошові кошти в сумі 138 000 доларів США. На підтвердження факту укладання вказаного договору позики та фактичної передачі грошових коштів, відповідачем на зворотній стороні договору було власноручно написано розписку.

Проте, відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та не повернув йому отриману суму позики.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 138000 Доларів США, три проценти річних в сумі 1621,97 доларів США та сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 29.08.2019 року відкрито провадження в даній справі та справу призначено до розгляду в загальному порядку; призначено підготовче засідання. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року було об`єднано в одне провадження цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу (справа №711/6444/19 провадження №2/711/2180/19) та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу (справа №711/6445/19 провадження №2/711/2181/19). Присвоєно номер справи 711/6444/19.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року в справі № 711/6444/19 призначено почеркознавчу експертизу. Провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14.01.2020 року скасовано ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.12.2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу. В задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року поновлено підготовче провадження в справі №711/6444/19.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23.07.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження в справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Справу розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_3 та його представника адвоката Тептюка М.П., які були повідомлені про розгляд справи належним чином (адвоката Тептюк М.П. повідомлено під розписку, яка міститься в матеріалах справи). Причини неявки суду невідомі.

У відзивах на позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 не визнавав позовні вимоги в повному обсязі. Вважав позови такими, що не підлягають задоволенню посилаючись на те, що він дійсно власноручно писав додані до позовів розписки від 14.03.2019 року. Проте писав він їх проти своєї справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного і психологічного тиску, грошових коштів в сумі 49000 доларів США та 138000 доларів США він не отримував.

Позивачі в своїх позовах стверджують, що надали йому грошові кошти в позику і підтверджують своє право вимоги розписками від 14.03.2019 року.

Проте в розписці наданій на підтвердження отримання позики від ОСОБА_1 не вказано у зв`язку з чим та для яких цілей він отримав грошові кошти (в борг, на зберігання, на фінансування будь-якої діяльності тощо), тобто в ній не міститься жодних даних щодо тримання ним грошових коштів саме в позику.

В розписці наданій на підтвердження отримання позики від ОСОБА_2 чітко вказано, що він отримав грошові кошти на купівлю автомобілів з США, а не в позику, тобто він у даних правовідносинах з позивачем не має статусу позичальника та існуючі між ними правовідносини за своєю природою не є позиковими.

Він заперечує факт отримання від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позику грошових коштів.

А тому на підставі викладено просив відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі.

Суд , заслухавши пояснення позивачів, оголосивши заяви сторін щодо предмету спору, дослідивши письмові докази, оригінали розписок ,встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Між ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ), як позикодавцем, та ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 ) як позичальником, 01.01.2018 року укладено Договір позики грошей, що підтверджується власноручно написаною розпискою ОСОБА_3 . Написання даної розписки підтвердив у відзиві на позов ОСОБА_3 .

Відповідно до даної розписки ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 49000 (сорок дев`ять тисяч) доларів США. Термін повернення боргу було визначено до 17.03.2019 року.

Також, між ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3 ), як позикодавцем, та ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 ) як позичальником, 01.01.2018 року укладено Договір позики грошей, що підтверджується власноручно написаною розпискою ОСОБА_3 . Написання даної розписки підтвердив у відзиві на позов ОСОБА_3 .

Відповідно до даної розписки ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 138000 (сто тридцять вісім тисяч) доларів США. Термін повернення боргу було визначено до 17.03.2019 року.

Між тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідач порушив умови виконання зобов`язань, передбачених договорами позики від 01.01.2018, а саме прострочив повернення коштів ОСОБА_1 у сумі 49000 доларів США та ОСОБА_2 у сумі 138000 доларів США, за період часу 18.03.2019 року по 05.11.2020 включно.

Зазначені обставини справи підтверджуються відповідними письмовими доказами, не спростовані відповідачем, а тому суд вважає їх доведеними. При цьому, на час розгляду справи відсутні підтверджуючі докази про те, що договір позики визнаний недійсним чи є розірваним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв`язку. Розписки підписані відповідачем є документом, що стверджує про вчинення правочину між ним та позивачем, тобто сторонами фактично в письмовій формі був укладений договір позики.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов?язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики, розписка про отримання коштів внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Правова позиція з цього приводу викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, постанові 13.12.2017 у справі №309/3458/14-ц.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15, постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року справа №524/4946/16-ц.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 525 ЦК України одноособова відмова від виконання зобов`язань і одноособова зміна умов договору не припустимі, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності з умовами договору та вимогами цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Боржник, як зазначено у ст. 625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Крім того, слід зазначити, що враховуючи норми ст.ст. 192, 524, 533, 1049 ЦК України, заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

ОСОБА_3 при розгляді справи не заперечував факту написання ним даних розписок, однак заперечував отримання в борг будь-яких коштів та зобов`язання їх повернути позивачу.

Враховуючи положення ст.202,203,215,231 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що саме на момент складання розписки 01.01.2018 року на нього чинився психологічний чи фізичний тиск, внаслідок якого він написав розписку всупереч внутрішній волі. Безпосередньо після написання розписки ОСОБА_3 до правоохоронних органів з приводу застосування до нього чи його членів сім`ї насильницьких дій з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не звертався. З даною заявою до правоохоронних органів ОСОБА_3 звернувся лише 18.12.2019 року, тобто через 11 місяців.

З позовом про визнання договору позики укладеного з ОСОБА_1 , в установленому законом порядку недійсним з цих підстав ОСОБА_3 звернувся 07.02.2020 року. А з позовом про визнання договору позики укладеного з ОСОБА_2 , в установленому законом порядку недійсним з цих підстав ОСОБА_3 звернувся 07.07.2020 року.

Викладене вище може свідчити про те, що ОСОБА_3 в такий спосіб намагається уникнути виконання зобов`язань щодо повернення грошових коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Посилання відповідача ОСОБА_5 на те, що розписки не містять відомостей про отримання грошових коштів саме у борг, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу, оскільки зміст боргових розписок від 01 січня 2018 року, оригінали яких є у позивачів, підтверджує факт передачі позикодавцями грошової суми позичальнику та отримання останнім цих коштів.

Так, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Суд приходить до висновку, що оскільки між сторонами було укладено договори позики від 01 січня 2018 року, строк повернення за якими настав, сума позики відповідачем не повернута, права позивачів, як позикодавців є порушеними.

Крім того, оригінали розписок знаходяться у позивачів, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення позивачам боргу або його частини ОСОБА_3 не надав.

Під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи відповідача, що викладені ним у відзивах на позов про те, що договір позики не був укладений, що грошові кошти відповідачем від позивача не були отримані, а розписки написані ним під фізичним та психологічним тиском.

В той же час знайшли своє підтвердження доводи позивачів про те, що ними було надано грошові позики відповідачеві, про що складено відповідні розписки від 01.01.2018 року. У розписках зазначено розмір отриманих відповідачем грошових коштів, валюта та порядок і строк повернення. Грошові кошти не були повернуті позивачам відповідачем на умовах передбачених договором, а саме, він прострочив виконання зобов`язання у сумі 49000 доларів США та у сумі 138000 доларів США, за період часу 18.03.2019 року по день розгляду справи. Доводи відповідача, викладені ним та його представником у відзивах та в судових засіданнях, проведених за їхньої участі, про те, що розписка не є належним доказом спростовуються дослідженими доказами по справі. Крім того, відповідачем не надано до суду жодних належних, допустимих та переконливих доказів про безпідставність позовних вимог.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачами надано розрахунок трьох процентів річних в сумі 575,91 доларів США та 1621,97 доларів США у зв`язку із простроченням відповідачем оплати комунальних послуг.

Відповідачем не надано заперечень проти розрахунків позивачів та доказів, які б обґрунтовували такі заперечення.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, а саме, - слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неповернуті кошти у розмірі 49000 доларів США та 575,91 доларів США річних, а також на користь ОСОБА_2 неповернуті кошти у розмірі 138000 доларів США та 1621,97 доларів США річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 при звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 9605,00 гривень, що підтверджується квитанцією від 07.08.2019 року, який підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Позивачем ОСОБА_2 при звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 9605,00 гривень, що підтверджується квитанцією від 06.08.2019 року, який підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 3, 6, 15, 16, 207, 509, 526, 596, 599, 610, 611, 631, 625-629, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-82, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 49000 доларів США, 575,91 доларів США річних, а всього 49575,91 доларів США та судові витрати в розмірі 9605 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в розмірі 138000,00 доларів США, 1621,97 доларів США річних, а всього 139621,97 доларів США та судові витрати в розмірі 9605 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складено 13.11.2020 року.

Головуючий: О. Г. Казидуб