Справа № 702/396/20

Провадження № 2/702/234/20 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Шковири А.М.,

прокурора - Семеруня О.І., представника позивача - Мазур Н.В., відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури (далі по тексту прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі по тексту ГУ Держгеокадастр) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушенняу розмірі 53 686,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. «в» ч. 3 ст. 116, ч. 4 ст. 116 ЗК України, якими передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації один раз за кожним видом користування, 09.02.2016 при поданні заяви до ГУ Держгеокадастр, приховав інформацію про реалізацію свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, на підставі наказу ГУ Держгеокадастр незаконно заволодів земельною ділянкою державної власності, площею 2,0 га в адміністративних межах Терлицької сільської ради Монастирищенського району, чим заподіяв майнову шкоду державі, вартістю 53686,20 грн, відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства). Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30.06.2020 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрите на підставі ст. 44, 49 КК України, ст. 284-286 КПК України, цивільний позов прокурора про відшкодування завданої внаслідок кримінального правопорушення майнової шкоди державі в сумі 53686,20 грн, залишено без розгляду. Вважають, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В добровільному порядку ОСОБА_1 державі майнову шкоду не відшкодував.

Щодо підстав для представництва зазначають наступне.

Відповідно до ч. 1 абз.1-2, ч. 3 абз. 1-2, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурора інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Внаслідок незаконної передачі земельної ділянки у власність відбулося порушення інтересів держави в сфері охорони та використання землі, як основного національного багатства, що вказує на наявність у спірних правовідносинах виключних підстав, коли прокурор зобов`язаний звернутися до суду за захистом державних інтересів. Оскільки центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, земельна ділянка розташована в адміністративних межах Терлицької сільської ради Монастирищенського району (за межами населеного пункту), на момент передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки розпорядником було ГУ Держгеокадастр. Відповідно саме даний суб`єкт владних повноважень мав би здійснювати захист прав та інтересів держави, яку представляє з питань, порушених у даному позові, проте ГУ Держгеокадастр усунулось від виконання обов`язку щодо вжиття відповідних заходів.

06.07.2020 Уманською місцевою прокуратурою, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на адресу ГУ Держгеокадастр направлено лист щодо вжиття заходів до стягнення вказаної шкоди в судовому порядку. У відповідь ГУ Держгеокадастр повідомило, що вирішення порушених питань не відноситься до повноважень управління. Відтак, орган, уповноважений на захист її інтересів, не здійснює надані йому Законом повноваження, невтручання прокурора у спірні правовідносини призведе до того, що порушені державні інтереси залишаться незахищеними, а тому позов вноситься прокурором, в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастр.

Щодо строків позовної давності зазначають наступне.

Відповідно до ч. 1,5 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів і це право пов`язане з моментом, коли уповноваженому органу стало відомо про особу, вину якої встановлено у вчиненні правопорушення.

Так, матеріалами кримінального провадження встановлено, що 27.05.2020 прокурором самостійно виявлено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

Згідно з ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30.06.2020 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та звільнено останнього від кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрите на підставі ст. 44,49 КК України, ст. 284-286 КПК України. Оскільки вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення визнано ухвалою суду 30.06.2020, то перебіг процесуального строку почався 01.07.2020. До суду із позовом прокурор звернувся 22.07.2020, а отже строк позовної давності порушено не було. 20.07.2020 Уманською місцевою прокуратурою повідомлено ГУ Держгеокадастр про вжиття представницьких повноважень.

Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастр матеріальні збитки у розмірі нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності, площею 2,0 га, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 53 686,20 грн.

Відповідно до відзиву на позовну заяву (а.с.49-51) відповідач ОСОБА_1 просить застосувати строки позовної давності та залишити заяву прокурора без задоволення, з урахуванням наступного.

Щодо підстав для представництва зазначає наступне.

Прокурор не має підміняти орган державної влади та виступати альтернативним позивачем. Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 23, ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» прокурор не розкрив наявні підстави для представництва інтересів держави в суді. Прокурор обмежився лише демонстрацією власної переписки з позивачем, яка насправді не підтверджує наявність підстав для такого звернення. Про неналежне виконання позивачем своїх повноважень не зазначено в позовній заяві прокурором. Зазначення ГУ Держгеокадастр про те, що подача позову не входить до їх компетенції не може тлумачитись як неналежне виконання своїх повноважень позивачем, а тому в якості підстав прокурор мав би зазначити, що відповідного державного органу не існує. Відповідачем ставиться під сумнів визначення прокурором потерпілої особи. Відповідач вважає, що в даному позові фактично інтереси держави прокурор звів до відшкодування майнової шкоди від єдиної фізичної особи, хоча державний інтерес має стосуватися та впливати на багатьох осіб та приватних інтересів. Стягнення майнової шкоди у конкретній визначеній сумі не є захистом інтересів держави, а позивач у своєму листі фактично відмовляється від пред`явлення позову, тому що це не входить до його компетенції.

Щодо строків позовної давності зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тлумачення ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, а тому позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Те, що прокурор самостійно виявив правопорушення 27.05.2020 жодним чином не скасовує презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про свої права та належно і ретельно виконувати власні обов`язки. Вважає, що нехтування повноваженнями по контролю та перевірці відповідача на наявність у нього права на безоплатне набуття права приватної власності на землі сільськогосподарського призначення і призвело до скоєння правопорушення. Вважає, 01.09.2016 - початком перебігу строку позовної давності, оскільки позивач мав знати про порушення своїх прав саме з цієї дати.

Відповідно до відповіді на відзив (а.с. 52-56) прокурор вказує, що ним дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині подачі позову, а невжиття компетентним органом заходів реагування протягом розумного строку має кваліфікуватись як бездіяльність відповідного органу. Надання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, як органом який є розпорядником земельної ділянки державної власності на запит прокурора відповіді про те, що вирішення порушених питань не відноситься до повноважень управління є достатньою підставою для представництва прокуратурою інтересів держави у даному випадку.

Доводи відповідача, що прокурор у позовній заяві інтереси держави звів до відшкодування шкоди від єдиної фізичної особи є помилковими, оскільки інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання законності при використанні земель як основного національного багатства, яке перебуває під особливою охороною держави. Подання прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту інтересів держави.

Доводи відповідача про те, що прокурором пропущено строк позовної давності не відповідають вимогам законодавтсва, оскільки ст. 69 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідно календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Оскільки вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення визнано ухвалою суду 30.06.2020, то перебіг процесуального строку почався 01.07.2020, до суду з позовом прокуратура звернулася 22.07.2020, а отже строк позовної давності порушено не було.

Просять відзив на позов ОСОБА_1 залишити без задоволення, позов Уманської місцевої прокуратури задовольнити.

Відповідно до заперечення на відповідь на позовну заяву прокурора (а.с. 64-68) відповідач ОСОБА_1 зазначає, що прокурором в позовній заяві не доведено належних підстав для звернення з позовом для захисту порушених інтересів держави та не надано оцінки діям працівників Держгеокадастр, що призвело до невірного визначення відповідальності відповідача. Зазначає, що правова оцінка надана судом в ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, є обов`язковою для суду про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є обов`язковою для суду. Саме недбалі дії працівників Держгеокадастру призвели до безпідставного притягнення відповідача до кримінальної відповідальності. Просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовної заяви через недоведеність прокурором права представляти інтереси держави та застосувати строк спливу позовної давності.

Відповідно до заперечення на відповідь на відзив (а.с. 83-87) відповідач ОСОБА_1 зазначає, що прокурором в позовній заяві не доведено належних підстав для звернення з позовом для захисту порушених інтересів держави, вважає, що працівники Держгеокадастру допустили службову недбалість, не перевірили належним чином всі обставини та надали дозвіл на безоплатну передачу земельної ділянки, що перевищило норму 2,0 га. Норми безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам встановлені у ст. 121 Земельного кодексу України. Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2, 0 га. Однак у чинному Земельному кодексі України чітко не встановлено, скільки земельних ділянок має право безоплатно одержати чи скільки разів громадянин України має право подавати клопотання до відповідних органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади для повної реалізації права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності у межах норм, встановленої у п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

В ч. 7 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» додатково зазначено, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Вважає, що оскільки земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства надавались громадянам України безоплатно у власність на підставі Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992, а нині чинний Земельний кодекс України від 21.10.2001, який введений в дію з 01.01.2002, не передбачає такого виду земельних ділянок, а ввів інший вид земельних ділянок такого ж господарського призначення - для ведення особистого селянського господарства, то справжнє завдання ч. 7 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» полягає, по-перше, у визнанні однорідності цільового призначення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства та земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та, по- друге, визнання за громадянами України, які в 90-х роках отримали безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства в «стандартному» розмірі до 0,6 га, права на додаткове отримання ними безоплатно у власність принаймі ще однієї земельної ділянки з тим, щоб площа ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства, та площа нової (чи нових) ділянки для ведення особистого селянського господарства, не перевищували загальний розмір у 2 га. Отже, громадянин України, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої ніж 2 га, є таким, що не повністю реалізував надане йому законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. А раз так, то він має право отримати безоплатно у власність принаймі ще одну ділянку з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка разом із раніше отриманою ним безоплатно у власність земельною ділянкою з таким же цільовим призначенням не перевищуватиме розмір у 2 га.

Звертаючись до суду прокурор не довів відсутність права у відповідача на отримання безоплатно у власність земельної ділянки до 2-х га у сукупності, не надав належний розрахунок завданих збитків та наявність у нього взагалі права представляти у даній справі саме інтереси держави, а тому аргументи прокурора у відповіді на відзив грунтуються на припущення та правового значення не містять.

14.09.2020 прокурором у справі подано заяву про уточнення реквізитів рахунку на який підлягають стягненню матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

28.10.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області подано заяву про уточнення реквізитів рахунку на який підлягають стягненню матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Згідно з ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27.08.2020 клопотання відповідача про витребування доказів залишено без задоволення, визнано явку представника позивача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області обов`язковою.

Згідно з ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08.10.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити, з підстав зазначених у заявах по суті справи. Вказав, що шкода заподіяна державі внаслідок незаконної приватизації земельної ділянки підлягає відшкодуванню саме шляхом стягнення з винної особи вартості земельної ділянки, визначеною нормативно грошовою оцінкою. Повернення земельної ділянки в добровільному порядку відповідачем не відбулося, усунення шкоди шляхом повернення земельної ділянки внатурі неможливе, оскільки до даних вимог сплив строк позовної давності. Просить стягнути кошти, завдані, внаслідок вчинення кримінального правопорушення на рахунок уточнений прокурором у заяві від 11.09.2020.

У судовому засіданні представник позивача ГУ Держгеокадастр у Черкаській області Мазур Н.В. позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи. Просить стягнути кошти, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення на рахунок уточнений Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у клопотанні від 26.10.2020.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, просить відмовити в їх задоволенні, з підстав викладених у заявах по суті справи. Додатково пояснив, що являється учасником АТО. Дана земельна ділянка йому була виділена саме як учаснику АТО. На момент її приватизації не знав вимог закону про можливість приватизації лише однієї земельної ділянки. Наполягає на відмові у задоволенні позову з підстав пропущення строків позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави суд зазначає наступне.

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1,3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Зазначене узгоджується у позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 806/1000/17 (адміністративне провадження № К/9901/2562/17) від 25.04.2018.

Разом з цим, більш широке тлумачення зазначених понять наводить Верховний Суд при розгляді справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц).

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 1, 2 ст. 57 ЦПК України встановлено, що органи та інші особи, які відповідно до ст. 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у ч. 2 ст. 4 ЦПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Судом встановлено, що 06.07.2020 заступником керівника Уманської місцевої прокуратури, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, направлено лист від 06.07.2020 № 34/3-461 вих. 20 на ім`я Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому повідомляють, що цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення державі залишено без розгляду та просять повідомити про вжиті заходи щодо стягнення вказаної шкоди в судовому порядку, а у разі невжиття таких заходів просять повідомити про причини та наміри їх вжиття у майбутньому (а.с. 22).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 08.07.2020 № 10-23-0.6-5110/2-20 на лист заступника прокурора надано відповідь, відповідно до якої Головне управління є державним органом повноваження якого визначені правовстановлюючими документами, яким є Положення про Головне управління, відповідно до якого управління наділене повноваженнями розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, в порядку визначеному чинним законодавством, на території Черкаської області.

Відповідно до пункту 6.3 Положення посадові особи в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатись до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Вирішення порушеного у листі питання не відноситься до повноважень Головного управління (а.с. 23).

20.07.2020 листом Уманської місцевої прокуратури № 34/3-497вих-20 повідомлено ГУ Держгеокадастр про звернення Уманською місцевою прокуратурою з позовом в порядку цивільного судочинства в інтересах ГУ Держгеокадастр про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення (а.с. 24).

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Порушення інтересів держави у даному випадку полягає у незаконному заволодінні земельною ділянкою державної власності.

Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Відповідно до положень п. в) ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка належала до державної власності, розташована в адміністративних межах Терлицької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (за межами населеного пункту), тому їх розпорядником на момент передачі у власність ОСОБА_1 було ГУ Держгеокадастр, відповідно саме даний суб`єкт владних повноважень мав би здійснювати захист прав та інтересів держави, яку представляє з питань, порушених у позові.

Таким чином, судом встановлено, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

З матеріалів справи вбачається, що порушення триває з 01.09.2016, проте до цього часу заходи усунення порушень суб`єктом владних повноважень ГУ Держгеокадастр не вживалися.

Враховуючи те, що порушення вимог чинного законодавства під час розпорядження земельними ділянками державної власності триває протягом значного проміжку часу та виявлено саме прокурором, а не уповноваженим органом, зволікання, попри інформування місцевою прокуратурою про наявні порушення, не звернення з відповідним позовом до суду явно свідчить про нездійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області захисту інтересів держави, тобто її бездіяльність.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відтак, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30.06.2020 про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ч. 1 п. 2 ст. 49 КК України, цивільний позов прокурора залишено без розгляду, рішення набрало законної сили 08.07.2020 (а.с. 12-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов.

При цьому кримінальний процесуальний закон жодним чином не пов`язує такі межі зі спливом позовної давності за правилами ЦК України.

Таке нормативне встановлення строку, до якого можливе пред`явлення цивільного позову під час кримінального провадження, обумовлено насамперед тим, що у кримінальному провадженні дотримання правил про позовну давність об`єктивно не залежить виключно від волевиявлення особи, якій шкода заподіяна кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням (наприклад, органом досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, і це не дозволяє виконати вимоги ч.4 ст.128 КПК України щодо форми та змісту позовної заяви; або ж саме кримінальне провадження з тих чи інших причин було розпочато через значний проміжок часу після вчинення кримінального правопорушення тощо).

Згадані положення ч.1 ст.128 КПК України враховано і в нормах ЦК України. Зокрема, визначаючи у ч.2 ст.265 ЦК України спеціальні правила про перебіг позовної давності у разі залишення позову, який був пред`явлений у кримінальному провадженні, без розгляду, законодавець встановлює гарантований мінімальний строк для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства - 6 місяців. Причому початок перебігу цього строку пов`язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду у кримінальному провадженні, а не з обставинами, зазначеними у ст.261 ЦК України. Крім того, у абзаці першому ч.2 ст.265 ЦК України пред`явлення та розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні фактично визначається самостійною підставою для зупинення перебігу позовної давності.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на положення ч.5 ст.128 КПК України, суд прийшов до висновку, що строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням майнової шкоди під час кримінального провадження, не може бути обмежений спливом позовної давності за правилами ЦК України, а тому, у даному випадку, позов поданий в межах строків, передбачених законом.

При цьому посилання прокурором у позовній заяві про початок перебігу процесуального строку з наступного дня після прийняття рішення не підлягає застосуванню, оскільки початок перебігу цього строку пов`язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду у кримінальному провадженні.

Посилання відповідача на початок процесуального строку з моменту скоєння правопорушення - 01.09.2016, коли особа повинна була знати про порушення свого цивільного права так і застосування до вказаних правовідносин положень ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) не підлягає до застосування з підстав викладених вище.

Щодо вирішення позову по суті.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідно до виписки із рішення Монастирищенської міської ради № 16-23 від 03.07.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (з метою приватизації земельної ділянки) та передано безкоштовно у власність вказану земельну ділянку (а.с.15).

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекорисувачами, угіддями станом на 31.12.2015, виданої ГУ Держгеокадастр від 03.06.2020 № 10-23-0 310-207/109-20, у приватній власності ОСОБА_1 , згідно рішення Монастирищенської міської ради від 03.07.2013 № 16-23, знаходиться земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 0,06 га в адміністративних межах Монастирищенської міської ради, кадастровий номер 7123410100:02:001:1283 та 03.06.2020 здійснено викопіювання земельної ділянки (а.с. 17,18).

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастр від 01.09.2016 № 23-8534/14-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Терлицької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області; надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 7123487000:02:001:0440) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства; право власності виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 16).

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекорисувачами, угіддями станом на 31.12.2015, виданої ГУ Держгеокадастр від 03.06.2020 № 10-23-0 310-206/109-20, у приватній власності ОСОБА_1 , згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-8534/14-160-СГ від 01.09.2016 знаходиться земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,00 га в адміністративних межах Терлицької сільської ради, за межами населеного пункту та 03.06.2020 здійснено викопіювання земельної ділянки (а.с. 19,20).

Таким чином, ОСОБА_1 безоплатно отримав у власність земельні ділянки із державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації: земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,06 га, кадастровий номер 7123410100:02:001:1283 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 7123487000:02:001:0440.

Щодо аргументів відповідача про правомірність приватизації другої земельної ділянки в межах норм, що не перевищує 2 га, викладених у заперечені на відповідь на відзив (а.с. 83-87) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Згідно з п. б) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до вимог частини шостої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Визначений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується за умови дотримання вимог статей 116, 121 ЗК України.

З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 525/1225/15-ц.

А тому, висновок відповідача про правомірність приватизації другої земельної ділянки в межах норм, що не перевищує 2 га, викладений у запереченні на відповідь на відзив (а.с. 83-87) в межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України не ґрунтується на нормах закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

За змістом ст. 116, 118 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування визначені ст. 122 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

30.06.2020 у кримінальному провадженні № 42020251100000021 від 27.05.2020 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України Монастирищенським районним судом Черкаської області винесено ухвалу відповідно до якої, задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 (відповідача), звільнено його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрито (а.с. 13).

За змістом ухвали суду ОСОБА_1 , в порушення вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, п. «в» ч. 3 ст. 116, ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, якими передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом; передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання, 09.02.2016 при поданні заяви до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, з корисливою метою незаконного заволодіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Терлицької сільської ради Монастирищенського району (за межами населеного пункту), усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно та цілеспрямовано, шляхом обману, приховав інформацію про реалізацію згідно рішення Монастирищенської міської ради № 16-23 від 03.07.2013 свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,06 га (кадастровий № 7123410100:001:1283) після чого на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №23-8534/14-16-СГ від 01.09.2016 фактично заволодів земельною ділянкою державної власності, площею 2,0 га (кадастровий № 7123487000:02:001:0440), чим заподіяно майнову шкоду державі, вартістю згідно нормативної грошової оцінки земельної ділянки 53686,20 грн.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікував за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до наведеного вище, такими, що не підлягають доказування є обставини щодо незаконного заволодіння ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 2,0 га (кадастровий № 7123487000:02:001:0440).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30.06.2020 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрите на підставі ст. 44, 49 КК України. Звільнення відповідача від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою обставиною і не звільняє від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі.

За змістом ст. 127 КПК України відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення можливе шляхом:

1.добровільного відшкодування шкоди підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою, на будь-якій стадії кримінального провадження;

2.відшкодування шкоди стягнутої судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні;

3.відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом (ст. 127 КПК України).

Судом встановлено, що відповідач добровільно збитки не відшкодував, земельну ділянку у власність держави не повернув.

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Крім того, підлягає доведенню розмір шкоди, що заподіяна внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Пред`являючи вимоги про відшкодування шкоди заподіяної, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, прокурор вважає, що злочинними діями відповідача заподіяно шкоду державі в особі ГУ Держгеокадастр на суму 53 686,20 грн, що визначається нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки.

З такими висновками прокурора суд не погоджується з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності які набрали законної сили, є обов`язковими для суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Тобто, ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності є такою що не підлягає доказуванню лише в питанні незаконного заволодіння ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 2,0 га.

Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода та причинний зв`язок між заподіяною шкодою та діями винної особи підлягають доказуванню в загальному порядку.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження розміру шкоди прокурор надає витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 03.06.2020 № 10-23-0 310-206/109-20, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7123487000:02:001:0440 становить 53686,20 (а.с.21).

Відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України, відповідно до Методики визначення розміру шкоди (Постанова КМУ від 25.07.2007 № 963). Проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики, що дає підставу для висновку, що розмір шкоди може доводиться і іншими доказами.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» г рошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» експертна оцінка земельної ділянки проводиться, зокрема, для визначення розміру майнової шкоди збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором.

Таким чином, поданий прокурором витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є належним та достатнім доказом шкоди, що заподіяна ОСОБА_1 , внаслідок незаконного заволодіння земельною ділянкою.

Клопотань до суду з приводу визначення розміру майнової шкоди шляхом проведення експертизи не находило, хоч і під час підготовчого судового засідання дане питання ставилось на обговорення. Інших доказів, що визначають розмір заподіяної шкоди, матеріали справи не містять.

Крім цього, прокурором не доведено причинний зв`язок між незаконними діями відповідача та розміром заподіяної шкоди (знищення земельної ділянки, неможливість використання за призначенням тощо) та необхідності отримання відповідного відшкодування державою за незаконне вибуття земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що розмір заподіяної ОСОБА_1 шкоди, завданої державі, внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 53 686,20 грн не доведений прокурором.

Крім того, суд зазначає, що право чи інтерес особи мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Як вказує прокурор у позовній заяві, внаслідок незаконної передачі земельної ділянки у власність відбулося порушення інтересів держави в сфері охорони та використання землі, як основного національного багатства, на яке право власності Українського народу, закріплене у ст. 13, 14 Конституції України.

Відчуження земельної ділянки державної власності у спосіб, не передбачений законом, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, що полягає у необхідності неухильного дотримання законності при використанні землі, як основного національного багатства, яке перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель, належного відшкодування шкоди.

Необхідність відновлення та захисту порушених інтересів держави прокурором фактично зводиться до отримання компенсації за земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га у вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що суспільному інтересу не відповідає.

Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З урахуванням характеру спірних правовідносин (предмету і підстав позову), судом встановлено наявність порушеного права чи інтересу держави, що полягає у незаконному вибутті з її власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, проте обраний прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадасту у Черкаській області спосіб захисту, не забезпечить поновлення порушених прав.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, відшкодування шкоди завданої внаслідок незаконного заволодіння земельною ділянкою у вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на думку суду, не забезпечить реального захисту прав власника - держави, що порушене внаслідок незаконної приватизації земельної ділянки.

Таким чином, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7,10,12,13, 76-82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Уманська місцева прокуратура- місцезнаходження: вул. Гайдамацька, 16 м. Умань Черкаської області, код ЄДРПУО 02911119.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, місцезнаходження: вул. Смілянська, 131 м. Черкаси, код ЄДРПУО 39765890.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Суддя Ю.М.Жежер