КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи № 755/3433/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13560/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї 04 жовтня 2003 року; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн., щомісячно, починаючи з 28 лютого 2020 року і до повноліття дитини, розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 13 888,95 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 наперед додаткові витрати на утримання сина, що пов`язані з відвідування басейну у розмірі 625,00 грн., щомісячно, починаючи 01 червня 2020 року до травня 2022 року включно; покласти на відповідача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 04 жовтня 2003 року було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини сторін фактично припинилися з серпня 2019 року, коли відповідач зібрав усі свої речі та пішов із дому, не залишивши жодних фінансових заощаджень на утримання спільної дитини. Спроби позивача щодо налагодження відносин подружжя виявилися невдалими. Через протилежні погляди на шлюб та сім`ю, постійні непорозуміння та сварки подружжя втратило почуття любові та взаємоповаги та на сьогоднішній день подружжя проживає окремо, не ведуть спільного господарства та матеріально не залежать один від одного. З серпня 2019 року спільна дитина перебуває виключно на утриманні позивача та для забезпечення її належного існування і розвитку позивач вимушена тяжко працювати, оскільки щомісяця на утримання сина позивач витрачає 10 000,00 грн., а саме на придбання продуктів харчування, одягу, шкільної канцелярії, надання кишенькових коштів на особисті потреби сина, його лікування і розвиток, тощо. Також щомісячно позивач витрачає значну частину коштів на постійні обстеження сина та придбання необхідних медикаментів, які є для нього життєво необхідними, оскільки дитині поставлено такі діагнози, як міопія обох очей, лейкоподібна деформація грудної клітини 2 ступеня, S-образний скаліоз 1-го ступеня плоско-вальгусної стопи. У зв`язку з вказаними діагнозами дитина потребує постійного лікування, проведення підтримуючих процедур, придбання ліків, що у сукупності полегшує перебіг хвороб. Самостійно забезпечити для сина належним спосіб існування позивач не може через відсутність коштів, а відповідач з серпня 2019 року всіляко ухиляється від фінансового забезпечення дитини. Відповідач не має неповнолітніх дітей та інших утриманців, працює та має постійний і стабільний дохід, йому належить нерухоме майно, має автомобіль, що свідчить про його можливість сплачувати щомісячно аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн. Загальна сума понесених додаткових витрат на утримання дитини з вересня 2019 року по березень 2020 року склала 27 777,90 грн, у зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 13 888,95 грн додаткових витрат на утримання сина. На березень 2021 року запланована операція по видаленню титанової пластини. Лікарем рекомендовано відвідування басейну протягом всього періоду до операції та мінімум протягом року після її проведення, що є підставою для стягнення додаткових витрат у розмірі 625,00 грн. щомісячно до травня 2022 року включно (а.с. 1-7, 97-98).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 жовтня 2003 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис №1491 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 2 500,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 02 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 13 848,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 наперед додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що пов`язані з відвідуванням басейну, у розмірі 625,00 грн., щомісячно, починаючи з 01 червня 2020 року до травня 2022 року включно. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн. (а.с. 127-131).

Не погодившись з рішенням районного суду, 29 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Андросович Г.С. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 2 500,00 грн. щомісячно та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 28 лютого 2020 року і до повноліття дитини з подальшою індексацією аліментів відповідно до закону (а.с. 134-143).

На обґрунтування скарги зазначила, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення не з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим зроблені висновки по дохід відповідача не відповідають дійсним обставинам справи. Так, визначаючи розмір аліментів на утримання дитини суд першої інстанції керувався лише доводами відповідача, а саме тим, що останній працює неповний робочий день і отримує приблизно 2 000,00 грн., а також додатково підробляє у таксі та отримує до 5 000,00 грн. в місяць, при цьому на підтвердження своїх доводів відповідач не надав жодного доказу, що він дійсно працює неповний робочий день та не може сплачувати 5 000,00 грн. на утримання дитини. Судом не враховано стан здоров`я дитини, яка потребує лікування, натомість платник аліментів немає ніяких проблем зі здоров`ям та має можливість сплачувати аліменти, не має інших неповнолітніх дітей та має постійний дохід.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, про розгляд справи апеляційним судом сторони були сповіщені під особистий підпис про що у справі є докази (а.с. 151-154).

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року підлягає перегляду судом апеляційної інстанції лише в частині стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 02 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї 04 жовтня 2003 року, про що складено відповідний актовий запис № 1491. Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 9).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю та перебуває повністю на її утриманні з серпня 2019 року, що сторони не заперечували.

За відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 10 серпня 2020 року доходи, отримані ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_1 , у 4 кварталі 2019 року становлять 7 453,42 грн., податковий агент - юридична особа ТОВ «Чистий погляд» (а.с. 120).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер: 3222485200:06:002:5097, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с/рада Михайлівсько-Рубежівська (а.с. 89-90).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст. 182 СК України визначені обставини, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За змістом ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50% заробітної плати боржника.

Згідно з ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 71 цього Закону та ст. ст. 194 - 197, 274 СК України.

Позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 28 лютого 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач у суді першої інстанції погодився сплачувати аліменти у розмірі 2 500,00 грн. щомісячно та заперечував фінансову можливість сплачувати аліменти у визначеному позивачем розмірі 5 000,00 грн. щомісячно.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставин і доказів на спростування таких доводів відповідача до суду не надано і судом таких не встановлено.

Проте інших об`єктивних доказів наявності у відповідача більшого заробітку (доходу) до суду не надано і судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 2 500,00 грн., що є більшим розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначивши такий розмір стягуваних аліментів, районний суд врахував положення ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», якою установлено у 2020 році прожитковий мінімум в розрахунку на місяць дітям віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень, гарантований мінімальний розмір аліментів на одну дитину та передбачений законодавством обов`язок обох батьків утримувати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, до суду не надано доказів погіршення стану його здоров`я, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатної дружини, батьків, які б перебували на його утриманні та мали б бути враховані при визначенні розміру стягуваних аліментів.

При цьому таке рішення не позбавляє права позивача заявляти про збільшення розміру стягуваних аліментів у випадку збільшення заробітку (доходу) відповідача.

Проте визначивши в резолютивній частині оскаржуваного рішення розмір аліментів на дитину у твердій грошовій сумі - 2 500,00 грн., суд першої інстанції помилково зазначив умову її розміру - «але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», оскільки визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, суд має врахувати зазначені обставини. Крім того, суд зазначив, що визначена сума аліментів підлягає індексації відповідно до закону. Визначивши розмір стягуваних аліментів в сумі, яка і так є більшою ніж 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд допустив суперечність в ухваленому рішенні. Однак вказана помилка не призвела до неправильного вирішення справи по суті спору і може бути виправлена шляхом зміни оскаржуваного рішення.

Врахувавши вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом виключення вищезазначеного помилкового посилання із резолютивної частини оскаржуваного рішення районного суду.

Доводи апелянта про здійснення нею значних витрат на лікування дитини колегія суддів до уваги не взяла з огляду на положення ст. 185 СК України, відповідно до якої той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Оскаржуваним рішенням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто понесені додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 13 848,95 грн. та рішення суду в цій частині апелянтом не оскаржувлося.

Враховуючи вказане, позивач має право звернутися до суду з позовом про відшкодування інших додаткових витрат на дітей або вирішити це питання в позасудовому порядку.

Інші доводи скарг цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року - змінити, виключивши з абзацу третього резолютивної частини цього рішення висновок «але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова