КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/23797/19 Головуючий у 1 інстанції: Українець В.В.

Провадження № 22-ц/824/12638/2020 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщук М.І., Ящук Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року в справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

В серпні 2019 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Зазначив, що 14 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю. Наказом Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості від 16 березня 2018 року № НТ180316 ОСОБА_1 надано статус безробітної з 14 березня 2018 року та згідно наказу № НТ180417 від 17 квітня 2018 року призначено допомогу по безробіттю з 21 березня 2018 року по 15 березня 2019 року, як застрахованій особі без урахування страхового стажу. Наказом Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості від 26 березня 2019 року № НТ190326 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із закінченням строку виплати з 24 березня 2019 року. Наказом Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості від 10 червня 2019 року № НТ190610 ОСОБА_1 припинено реєстрацію як безробітної у зв`язку з працевлаштуванням за наймом на умовах трудового договору з 03 червня 2019 року. Відповідно до отриманої інформації з Єдиної інформаційної аналітичної системи за даними Єдиного державного реєстру страхувальників виявлений факт неподання ОСОБА_1 під час реєстрації в службі зайнятості даних про реєстрацію як засновника, керівника та голови комісії з припинення або ліквідатора ТОВ. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 з 26 жовтня 2015 року зареєстрована як засновник, керівник та голова комісії з припинення або ліквідатор ТОВ «Теремок 1». 22 березня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості з проханням направити її на навчання за професією до Національного авіаційного університету. 22 березня 2019 року між Шевченківською районною філією Київського міського центру зайнятості та ОСОБА_1 укладений договір № 20-291/19 про професійне навчання безробітної. Після закінчення навчання відповідачці видано свідоцтво про підвищення кваліфікації. Наказом Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості від 26 червня 2019 року № 36 прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 11 107,59 грн. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не повернула виплачене їй матеріальне забезпечення, Київський міський центр зайнятості просив суд стягнути з неї вказану суму коштів.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року у задоволенні позову Київського міського центру зайнятості відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Київського міського центру зайнятості просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову Київського міського центру зайнятості. Зазначає, що ОСОБА_1 на момент звернення до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної була зайнятою особою та не повідомила про те, що зареєстрована як засновник та керівник ТОВ «Теремок 1». Відтак, ОСОБА_1 не мала права отримувати статус безробітної та отримувати матеріальну допомогу.

ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с. 8, 9).

Наказом Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості від 16 березня 2018 року № НТ180316 ОСОБА_1 надано статус безробітної з 14 березня 2018 року. Згідно наказу Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості № НТ180417 від 17 квітня 2018 року призначено допомогу по безробіттю з 21 березня 2018 року по 15 березня 2019 року як застрахованій особі без урахування страхового стажу (а.с. 20-21).

Наказом Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості від 26 березня 2019 року № НТ190326 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із закінченням строку виплати з 24 березня 2019 року (а.с. 21).

Наказом Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості від 10 червня 2019 року № НТ190610 ОСОБА_1 припинено реєстрацію як безробітного у зв`язку з працевлаштуванням за наймом на умовах трудового договору (контракту) з 03 червня 2019 року (а.с. 22).

22 березня 2019 року ОСОБА_1 подала до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості заяву з проханням направити її на навчання за професією до Національного авіаційного університету (а.с. 10).

22 березня 2019 року між Шевченківською районною філією Київського міського центру зайнятості та ОСОБА_1 укладено договір № 20-291/19 про професійне навчання безробітного (а.с. 11-14).

Після закінчення навчання ОСОБА_1 видано свідоцтво про підвищення кваліфікації (а.с. 18).

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як засновник, керівник та голова комісії з припинення або ліквідатор ТОВ «Теремок 1» з 26 жовтня 2015 року (а.с. 23-32).

Наказом Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості від 26 червня 2019 року № 36 було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 11 107,59 грн. (а.с. 33).

01 липня 2019 року Шевченківською районною філією Київського міського центру зайнятості ОСОБА_1 надіслано повідомлення з пропозицією добровільно повернути виплачене матеріальне забезпечення (а.с. 34, 35).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, правові засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Законом України «Про зайнятість населення».

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

При цьому статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Як було встановлено, ОСОБА_1 була засновником ТОВ «Теремок 1» та працювала у ТОВ «Теремок 1» директором.

27 лютого 2018 року загальними зборами учасників ТОВ «Теремок 1» було прийнято рішення про припинення ТОВ «Теремок 1» шляхом ліквідації.

З наданого ОСОБА_1 протоколу № 2 Загальних зборів учасників ТОВ «Теремок 1» від 27 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 була звільнена з посади директора ТОВ «Теремок 1» з 28 лютого 2018 року у зв`язку з ліквідацією товариства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 55-58).

Із заявою про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 звернулась до Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості 14 березня 2018 року, тобто після її звільнення з посади директора ТОВ «Теремок 1».

Здійснивши системний аналіз положень Господарського кодексу України (ст. 42, 63, 89,128, 167), ст.1 Закону України "Про господарські товариства", ст. 101 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що фактичне володіння ОСОБА_1 корпоративними правами у ТОВ «Теремок 1», яке перебуває у стані ліквідації, не дає підстав вважати її зайнятою особою в розумінні Закону України Закону України «Про зайнятість населення». Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Відповідно до вказаних норм Закону України «Про зайнятість населення» саме собі володіння особою часткою у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, в тому числі і такого, що перебуває в стані припинення, не відносить таку особу до категорії зайнятого населення та не виключає можливість реєстрації такої особи як безробітної.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до наказу Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості від 26 червня 2019 року № 36, на яке посилався позивач, підставою для стягнення з ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 11 107,59 грн. було визначено те, що при проведенні перевірки достовірності наданих документів було встановлено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна, була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а не той факт, що вона зареєстрована як засновник ТОВ «Теремок 1».

Крім того, як було встановлено, для отримання статусу безробітного відповідна особа зобов`язана подати до центру зайнятості заяву, яка оформляється на бланку за встановленою формою. У такому бланку заяви відсутні графи для надання інформації про наявність у власності частки в статутному капіталі товариств. У такому випадку у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 при поданні заяви про надання статусу безробітного діяла недобросовісно. Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 умисно приховала відомості про те, що вона є засновником та керівником ТОВ «Теремок 1», є безпідставними.

Представник Київського міського центру зайнятості в апеляційній скарзі посилався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року в справі №826/20540/15. Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказану постанову не можна брати до уваги, оскільки вона була ухвалена в інших правовідносинах в адміністративній справі. Предметом адміністративної справи було визнання протиправними та скасування рішень центру зайнятості про припинення реєстрації позивача як безробітного, вказане рішення ухвалене в справі за інших обставин.

Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення.

Доводи апеляційної скарги представника Київського міського центру зайнятості не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 12 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Ящук Т.І.