Головуючий у І інстанції Таран Н.Г.Провадження № 22-ц/824/12767/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2020 рокуКиївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Сушко Л.П.,

присекретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації, про визначення способів участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визначити йому порядок зустрічі з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожної першої суботи та неділі місяця з 09.00 год. (суботи) по 16.00 год. (неділі), без присутності матері ОСОБА_2 ; першу половину періоду весняних, осінніх та зимових канікул та другий місяць періоду літніх канікул; безперешкодне спілкування батька та доньки за допомогою будь-яких засобів зв`язку, у тому числі шляхом використання програм: Skуре, Vіbеr чи інших, у вільний для дитини час протягом дня.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що з 1999 по 2010 рік перебував з ОСОБА_2 у шлюбі, котрий був розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.09.2010 року.

За час перебування у шлюбі у позивача та відповідачки народилось 4 дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З моменту розірвання шлюбу та по цей час всі діти проживають разом з матір`ю - ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу у позивача з відповідачкою склались недоброзичливі стосунки, оскільки відповідачка не дає зустрічатись позивачу з дітьми, перешкоджає їхньому спілкуванню та налаштовує дітей проти нього. Так, тривалий особистісний конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 негативно впливав та впливає на даний час на життя дітей і їх стосунки з батьком. На неодноразові прохання позивача надати йому можливість бачитись із дітьми відповідачка відмовляє. Поштові відправлення, якими позивач відправляв дітям подарунки та листівки, відповідач свідомо не отримувала і вони за закінченням терміну зберігання повертались до позивача. У зв`язку із тим, що діти знаходяться під впливом матері, яка насаджує дітям думки про те, що позивач є «поганим» батьком та що з ним не варто спілкуватись, позивач вже тривалий час не спілкується з дітьми та не може брати участі у їх житті, стаючи для них все більш чужою людиною.

Оскільки позивач, як батько дітей, має гарантоване законом, рівне з матір`ю дітей право на спілкування з дітьми і право на їх виховання, ОСОБА_1 і звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що при ухваленні рішення суд не врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дітей та інтереси дітей. Зазначив, що дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Брицька А.М. доводи апеляційної скарги підтримала та з викладених у ній підстав просила про її задоволення.

Інші учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились, однак їхня неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі, від якого мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають з матір`ю ОСОБА_2 .

Ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, однак повністю з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Із тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Стаття 18 Конвенції ООН "Про права дитини" встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Статтями 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Положеннями ст. 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

При визначенні способу участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд враховує вік дитини, прихильність дитини до батька та матері, ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, ведення ними здорового способу життя та відсутність шкідливих звичок.

Таким чином, законодавство України закріпило право одного з батьків, хто проживає окремо від дитини, на спілкування з нею та право брати участь у її вихованні.

Законодавством також встановлений обов`язок батьків або інших осіб, з якими проживає дитина, не чинити перешкоди у здійсненні батьком прав щодо виховання дітейта правовий механізм захисту цього права у випадку його порушення у судовому порядку.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до ч.2 ст.15 цього ж Закону, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Згідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, на яку покладеноповноваження органу опіки та піклування про визначення участі батька ОСОБА_1 , у вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 08.10.2019 року №101-9259/03 (а.с.166-168)вбачається, що Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити участь батька ОСОБА_1 , у вихованні дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: канікулярний період з урахуванням думки дітей за домовленістю між батьками. З метою уникнення конфліктних ситуацій між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язано ОСОБА_1 дотримуватись режиму харчування, лікування, розвитку та відпочинку дітей, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дітей. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати батькові брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дітей ОСОБА_1 .

Згідно висновку психологічного обстеження дітей: ОСОБА_4 , 2009 року народження та ОСОБА_3 , 2003 року народження, Міського центру дитини від 29.08.2019 року, рекомендовано батьку встановити систематичний графік зустрічей з дітьми, оскільки вони потребують батьківської уваги, його конструктивної участі, підтримки та батьківського визнання. Батьку рекомендовано проявляти більш активну позицію та намагатися контактувати безпосередньо з дітьми: дзвонити їм, проявляти інтерес до значущих для дітей тем, цікавитись їхнім життям, намагатися формувати довірливі стосунки (а.с.159-160).

Опитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 , 2003 року народження,зазначив, що батько рідко йому пише, нічим не цікавиться. За останні 2 роки бачились 3-4 рази, було 5 пропозицій. Батько не дзвонить, пише смс, зустрічатися з батьком по графіку не бажає, оскільки у нього є друзі, навчання, розваги. Телефон має з 14 років. Мати не забороняє бачитись з батьком.

Опитана в судовому засіданні ОСОБА_4 , 2009 року народження,зазначила, що спілкується з батьком по можливості. Згодна бачитись з батьком, коли буде така можливість за спільною попередньою домовленістю. Вказувала на те, що її мати не чинить перешкоди у спілкуванні з батьком. Також повідомила, що має мало вільного часу, у зв`язку з завантаженим графіком тренувань, майже щодня, навчанням і поїздками на змагання, тому зазвичай вона хоче провести вільний час, якого небагато, за малюванням.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові, виходив з того, що визначення конкретного часу на спілкування позивача з дітьми всупереч бажанню самих дітей не відповідатиме їх інтересам, і колегія суддів з таким висновком суду погоджується, як погоджується і з висновком суду про недоведеність факту створення відповідачем ОСОБА_2 перешкод позивачу ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми.

Разом з тим, колегія судів вважає за необхідне зауважити, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не надано належної оцінки висновку психологічного обстеження дітей: ОСОБА_4 , 2009 року народження та ОСОБА_3 , 2003 року народження, Міського центру дитини від 29.08.2019 року, в якому психологом після спілкування з дітьми було рекомендовано встановити систематичний графік зустрічей з дітьми, оскільки вони потребують батьківської уваги, його конструктивної участі, підтримки та батьківського визнання. Батьку рекомендовано проявляти більш активну позицію та намагатися контактувати безпосередньо з дітьми: дзвонити їм, проявляти інтерес до значущих для дітей тем, цікавитись їхнім життям, намагатися формувати довірливі стосунки.

У висновку, крім того, зазначено щодо сина ОСОБА_3 , що «до батька, на даний момент, уникаюче ставлення та образа, однак дитина внутрішньо потребує його конструктивної участі, підтримки, батьківського виховання, хоча й всіляко намагається це заперечувати», а щодо дочки ОСОБА_4 «до батька прив`язаність не діагностується, однак дівчина має потребу, бажання спілкуватись з ним, та прагне більше познайомитись, оскільки до теперішнього часу дитина спілкувалась та бачила його досить невелику кількість разів».

Таким чином, згідно вищевказаного висновку психологічного обстеження, складеного практичним психологом, діти потребують спілкування з батьком і їм необхідна присутність батька в їхньому житті.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, виходячи з принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про відсутність підстав для визначення способів участі батька у вихованні дітей, зважаючи на необхідність участі батька у їхньому вихованні та потребу у цьому зі сторони дітей.

Вищенаведені обставини є підставою для висновку про наявність в справі підстав для надання позивачу можливості спілкуватися з дітьми у канікулярний період з урахуванням думки дітей за домовленістю між батьками, що, насамперед, відповідатиме інтересам дітей, не порушуватиме їх звичний розпорядок життя, та забезпечуватиме встановлений сімейним законодавством принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дітей.

Вирішуючи питання про способи участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними, беручи до уваги вік дітей, стан їхнього здоров`я, поведінку батьків, зважаючи на необхідність особистого спілкування дітей з батьком для забезпечення повноцінного фізичного, морального та духовного розвитку дітей, апеляційний суд бере до уваги висновок Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 08.10.2019 року №101-9259/03 та вважає за необхідне встановити участь батька ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_3 , 2003 року народження, та ОСОБА_4 , 2009 року народження, за наступним графіком: канікулярний період з урахуванням думки дітей за домовленістю між батьками.

Вимоги ОСОБА_1 про встановлення йому регулярних зустрічей з дітьми кожної першої суботи та неділі місяця з 09-00 години суботи по 16-00 годину неділі без присутності матері обґрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення, оскільки такий графік спілкування з дітьми суперечить їх бажанням та призведе до порушення їх звичного розпорядку життя, отже не відповідає інтересам дітей.

Правильним є і рішення суду в частині відмови у зобов`язанні ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дітьми, оскільки на підтвердження цих вимог позивачем суду не було надано належних, допустимих та достовірних доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що суд, ухвалюючи рішення, допустив неправильне застосування норм матеріального правав частині відмови у встановленні способів участі батька у вихованні дітей, апеляційна скарга позивачапідлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню вцій частині з ухваленням в цій частині нового рішення про встановлення способів участі батька у вихованні дітей шляхом надання йому права на спілкування в канікулярний період з урахуванням думки дітей за домовленістю між батьками. Рішення суду в частині відмови у задоволенні решти вимог ОСОБА_1 підлягає залишенню без змін, оскільки суд ухвалив його з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року в частині відмови у встановленні способів участі батька у спілкуванні з дітьми - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким встановити ОСОБА_1 способи участі у вихованні дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком: у канікулярний період з урахуванням думки дітей за домовленістю між батьками.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий :

Судді: