Справа № 396/317/20

Провадження № 2/396/230/20

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2020 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Русіна Алла Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Стеценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/318/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом довідповідача ТОВ «Горизонт», про розірвання договору оренди землі посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.02.2018 року вона набула права власності на земельну ділянку площею 4,7917 га в межах згідно з планом, розташованої на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Попередньо вказана земельна ділянка належала на підставі державного акту ОСОБА_2 та після її смерті була успадкована ОСОБА_3 . В 2011 році між ОСОБА_2 та ТОВ "Горизонт" було укладено договір оренди земельної ділянки на строк до 15 листопада 2021 року. Відповідно до умов договору розмір орендної плати становить 3 відсотки від нормативної оцінки земель, що складає 1802 грн. та повинна здійснюватись орендарем до 31 грудня щорічно. Станом на день звернення до суду відповідачем не була сплачена орендна плата за користування землею з чого утворилась заборгованість за 2015-2019 роки, та безпосередньо позивачу протягом 2018-2019 років. Зі слів жителів села та інформації сільської ради, підтриємство відповідача в селі не існує, офісне приміщення відсутнє, місце знаходження невідоме. В зв`язку з систематичною несплатою орендної плати, позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки.

Ухвалою судді від 10.03.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 14.04.2020 року, яке з метою запобігання, виникнення та поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СOVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання та поширенню на території України коронавірусу COVID-19", та на виконання наказу Новоукраїнського районного суду від 17.03.2020 року № 10/ОД, 06.04.2020 року № 11/ОД та 27.04.2020 року № 13/ОД було відкладено на 30.04.2020 року та 02.06.2020 року.У зв"язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 11.08.2020 року, яке за клопотанням представника відповідача відкладено на 09.09.2020 року

09.09.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 12.10.2020 року, яке у зв"язку з неявкою представника відповідача відкладено на 10.11.2020 року.

Позивач та її представник - адвокат Пушкарьов Д.Є. в судове засідання не з"явилися. Адвокат Пукарьов Д.Є. надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлявся за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштові повідомлення, які були направлені відповідачу за адресою його місцезнаходження повернулись з відміткою «інші причини, що не дади змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», «адресат відсутній за вказаною адресою». Також відповідач повідомлявся про дату та час розглядщу справи шляхом оголошення на веб-сайті "Судова влада" в судові засідання жодного разу не з`явився. Про причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав. З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Представник відповідача - адвокат Руденко Г.В. в судове засідання не з"явилася до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд ухвалив розгляд справи провести у відсутність сторін.

Фактичні обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне їй право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши досліджені докази, суд встановив наступні обставини справи:

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії II - КР № 014882 від 10.09.2001 року ОСОБА_2 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,79 га, яка розташована на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 11).

В 2011 році між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальність "Горизонт" був укладений договір оренди земельної ділянки № 418 , належної ОСОБА_2 на праві приватної власності, площею 4,79 га., яка знаходяться на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Згідно п. 8 договору, договір оренди укладається на строк починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2021 року. Відповідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земель, що складає 1802 гривень. Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно. Пунктом 31 договору передбачено право орендаря самостійно господарювати на землі. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у управління Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області (а.с. 15).

Договір зареєстровано в управління Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області 09.06.2011 року (а.с. 15 зв.).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки згідно державного акта серія II - КР № 014882, на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ "Горизонт", орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку в розмірі 4,79 га ріллі (а.с. 16).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.02.2018 року укладеного між ОСОБА_4 , що діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , продавець передає у власність (продає), а покупець набуває у власність (купує) земельну ділянку, площею 4,7917 га в межах згідно з планом розташованої на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, документом, шо посвідчує право власності продавця на відчужувану земельну ділянку є рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області № 396/1902/17 від 30 листопада 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1469089135240, номер запису про право власності- 24524176, зазначені документи пред`явлені нотаріусу при укладанні цього договору і залишаються в його справах на зберіганні (п. 2.1 Договору). Договір посвідченно Шевченко Н.Г. державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області (а.с. 7-9).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індекс:113516819 від 09.02.2018 року, підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на об"єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 3524084000:02:000:0382, розташовану Кіровоградська область Новоукраїнський район Новоєгорівська сільська рада, площею 4,7917 гектарів, є договір купівлі-продажу, серія та номер 121, виданий 09.02.2018 (а.с. 10).

Згідно відповіді від 23.02.2018 року наданої Новоєгорівською сільською радою Літвіновій Т.І. про надання відомостей про використання земельної ділянки Новоєгорівська сільська рада повідомляє, що на території сільської ради товариство з обмеженою відповідальністю «Горизонт» юридично здійснює свою підприємницьку діяльність, але фактично на території офісне приміщення відсутнє та місце перебування його невідоме (а.с. 23).

09.02.2018 року позивач ОСОБА_1 направила листа - повідомлення директору ТОВ "Горизонт", в якому письмово повідомила, що згідно договору купівлі-продажу, між нею та ОСОБА_3 вона набула право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського призначення, площею 4,7917га, кадастровий номер

3524084000:02:000:0382, що розташована на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Дана земельна ділянка належала на підставі державного акту громадянину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була успадкована після смерті ОСОБА_2 .. У зв`язку з вищевикладеним просить внести зміни до договору оренди землі, а саме стосовно особи орендодавця у зв`язку з набуттям позивачем права власності на земельну ділянку.

Крім того повідомила відповідача, що в подальшому бажає переглянути умови договору та вирішити питання про сплату заборгованості ТОВ «Горизонт» за оренду земельних ділянок а саме за 2015, 2016, 2017 роки так як ОСОБА_3 було повідомлено, що на протязі даних років відповідачем орендну плату не сплачено (а.с. 20).

Не отримавши відповіді на лист-повідомлення, позивач ОСОБА_1 21.02.2018 року повторно направила керівнику ТОВ "Горизонт" лист-притензію про зміну власника та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, в якому вказала, що їй відомо, що земельна ділянка використовується не ТОВ "Горизонт", а ФГ "Новоєгорівка - Агро" (а.с. 21).

Факт несплати ТОВ «Горизонт» орендної плати за користування земельною ділянкою належною на праві власності позивачу за 2018 рік встановлено в постанові Кропивницького апеляційного суду від 26.09.2019 року та додатковому доказуванню не підлягає (а.с. 25-28).

Також, згідно інформації з відомості з Державного реєстру осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2019 року, позивач ОСОБА_1 отимав дохід лише в 4 кварталі 2019 року від ФГ «Соната-Агро» від надання майна в лізинг. Інші доходи відсутні (а.с. 24), тобто орендної плати від ТОВ "Горизонт" в 2019 році позивач не отримувала.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» регламентує загальний порядок розірвання договору оренди землі, зокрема: ч. 3 та ч. 4 статті встановлюють, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішення суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Обов`язки орендаря визначені у ст. 25 Закону України «Про оренду землі», до яких належить: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо обєкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реєстраційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В даному випадку, відповідно п. 9 договору оренди земельної ділянки укладонму між ОСОБА_2 та ТОВ "Горизонт" (а.с. 15) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земель, що складає 1802 гривень. Пунктом 11 вказаного договору оренди земельної ділянки передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно.

Однак судом попредньо встановлено, на підставі постанови Кропивницького апеляційного суду від 26.09.2019 року(а.с.25-28), що в 2018 році позивач орендної плати за належну їй земельну ділянку не отримала та згідно (а.с. 24) відомості з Державного реєстру осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2019 рік орендна плата також не сплачена.

Як вбачається з п. в) ч. 1ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов"язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ст. 409 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Однією з підстав для розірвання Договору, позивач та представник позивача зазначають невиконання орендарем умов договору в частині оплати орендної плати 2018-2019 р.р.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 ЗК України та ч. 1 ст. 782 ЦК України передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

При цьому ВС/КЦС вказав, що систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість ( постанова від 20.06.2019 року №385/708/16-ц).

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18.

Крім того в постанові від 19 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 371/628/18, провадження № 61-154св20 (ЄДРСРУ № 88337889) вказав, що систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість і навіть факт, що орендар сплачує всю суму заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Представником відповідача суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання умов договору оренди земельної ділянки та сплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянккою в розмірах та у строки встановлені договором оренди земельної ділянки.

Натомість судом встановлено, що орендної плати за земельну ділянку позивач протягом 2018-2019 років не отримала, що свідчить про систиматичність несплати орендної плати відповідачем, та наявності підстав для розірвання договору оренди.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У статті 15 Закону України «Про оренду землі» вказано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки. Що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У правовій позиції, висловленій у справі № 6-1449цс17 від 11.10.2017 року Верховний Суд України зазначив, що системний аналіз зазначених положень законодавства з врахуванням врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

У правовому висновку у справі № 6-977цс16 від 28.09.2016 року Верховний суд зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Умовами Договору оренди земельної ділянки, зокрема п. 39 визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у наслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, та п. 41 визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно до ст. 58 ЦПК України, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13, Верховним Судом у постановах від 17 травня 2018 року в справі № 2-64/11, від 04 липня 2018 року у справі № 590/479/16-ц.

Суд встановив, що за місцем реєстрації юридичної особи відповідач не здійснює діяльність, що підтверджено довідкою сільської ради та відмітками на поштових конвертах.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідач не виконав обов"язки визначені ст. 24 Закону України «Про оренду землі», не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою протягом 2018-2019 років, що свідчить про систематичне невиконання умов договору протягом 2 років, тому суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту, договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі, у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 09.06.2011 року та зареєстрований 17.06.2011 року в управлінні Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області за №352408404001789 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 418 , загальною площею 4,7917га, кадастровий номер 3524084000:02:000:0382, що розташована на території Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт" (код ЄДРПОУ 31263572, с. Новоєгорівка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 понесені судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: А. А. Русіна