ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м. Київ № 826/17469/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в

місті Києві державної адміністрації (02232, м. Київ, вул. Закревського, 87Д)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні

дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 08 жовтня 2018 року №36-2906, про відмову у видачі ОСОБА_2 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; зобов`язання відповідача видати ОСОБА_2 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відмова у видачі довідки внутрішньо переміщеній особі є протиправною, оскільки у відповідності до вимог Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 (надалі по тексту - Порядок №509), позивачем надано всі необхідні документи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач процесуальним правом, наданим статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався та не надав до суду відзив на адміністративний позов.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивач звернулася 02 жовтня 2018 року до відповідача із заявою про взяття її доньки ОСОБА_2 на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Листом від 08 жовтня 2018 року №36-2906 відповідач відмовив позивачу у видачі довідки, мотивуючи це тим, що в наданих документах відсутня відмітка про реєстрацію проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.

Незгода позивача із таким рішенням відповідача зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (надалі по тексту - Закон України №1706-VII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, частиною 1 статті 1 Закону України №1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України №1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (частина 1 статті 4 Закону України №1706-VII).

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. (частина 2 статті 4 Закону України №1706-VII).

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 4 Закону України №1706-VII).

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Згідно з частиною 7 статті 4 Закону України №1706-VII, разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини статті випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Відповідно до частини 10 статті 4 Закону України №1706-VII заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення; 4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Пунктом 2 Порядку №509 встановлено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Відповідно до пункту 4 Порядку №509 під час подання заяви про взяття на облік заявник пред`являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).

Згідно з пунктом 8 Порядку №509, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); 4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

З наведених вище положень законодавства слідує, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 Закону України №1706-VII, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2018 року у справі №265/3453/17, від 12 вересня 2018 року у справі №310/8280/16-а (2-а/310/25/17), від 06 березня 2018 року у справі №234/8701/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про видачу довідки долучено наступні документи: паспорт громадянина України; довідку Центрального районного відділу у м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 06 жовтня 2016 року №К-06.10.16, в якій зазначено, що «паспорт ОСОБА_1 видано без реєстрації у зв`язку з неможливістю отримати дані щодо реєстрації вищезазначеної особи на території проведення антитерористичної операції (Донецька область)»; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, яка видана Єнакієвською об`єднаною державною податковою інспекцією від 21 квітня 2008 року; копію рішення Виконавчого комітету Єнакієвської міської ради від 18 грудня 2013 року №656 про встановлення піклування; копію свідоцтва про народження доньки, ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Єнакієво, Донецької області.

Листом відповідача від 08 жовтня 2018 року №36-2906 відмовлено позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (щодо її доньки) у зв`язку з відсутністю у заявника в документі, що засвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та надані до заяви докази не підтверджують факт проживання на території, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.

Водночас, як встановлено судом та зазначено вище, позивачем відповідачу надано паспорт, виданий 08 вересня 2014 року Кіровським РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, який видано без реєстрації, у зв`язку з неможливістю отримати дані щодо реєстрації вказаної особи на території проведення антитерористичної операції (Донецька область), про що позивачем надано відповідну довідку Центрального районного відділу у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 06 жовтня 2016 року №К-06.10.16.

Крім того, позивачем надано рішення виконавчого комітету Єнакієвської міської ради «Про встановлення піклування над неповнолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 18 грудня 2013 року №656 та свідоцтво про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 від 25 липня 2018 року, видане Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, з відміткою про місце народження - місто Єнакієве Донецька область.

Отже, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують, що донька позивача підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 Закону України №1706-VII, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи, а тому, має право на відповідні гарантії з боку держави та на отримання відповідної довідки згідно Закону України №1706-VII.

Також, оцінюючи обґрунтованість спірного рішення відповідача, викладеного в листі від 08 жовтня 2018 року №36-2906 про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, суд виходить із того, що відповідне рішення має прийматися на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час розгляду його прийняття, а відмова має відповідати вимогам Закону України №1706-VII та Порядку №509.

Разом з тим, відповідач відмовив у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи без зазначення чіткої підстави, передбаченої частиною 10 статті 4 Закону України №1706-VII та пунктом 8 Порядку №509, за якої заявнику відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №8475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб і юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було і вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору вказаної статті Конвенції. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom», заява 22414/93, Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України», заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у видачі ОСОБА_2 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, викладене в листі від 08 жовтня 2018 року №36-2906, прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких він спрямований, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, оскільки позовна вимога про визнання протиправним рішення відповідача про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, викладеного у листі, підлягає задоволенню, то, з урахуванням приписів частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна вимога про зобов`язання відповідача видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи також підлягає задоволенню як похідна.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову у видачі ОСОБА_2 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оформлене листом від 08 жовтня 2018 року №36-2906.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації видати ОСОБА_2 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук