справа № 208/6669/20

№ провадження 3/208/3381/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2020 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючого КАТП, водієм, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягалася, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченогост. 44-3 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 665771 від 30.07.2020 року, -

встановив:

Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 665771 від 30.07.2020 року, слідує, що 30.07.2020 року о 17:38 годині гр. ОСОБА_1 рухався по проспекту Свободи, в м. Кам`янське, будучи водієм автотранспортного засобу марки ATAMAN А 09246, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі № 30, був без засобів індивідуального захисту, а саме без маски на обличчі, чим порушив постанову КМУ № 392 від 20.05.2020 року, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 44-3 КУпАП.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 свою провину у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 44-3 КУпАП не визнав, суду пояснив, що він весь час під час роботи постійно використовує засоби індивідуального захисту, а саме завжди перебуває у масці на обличчі, в нього є декілька запасних масок, в той час, коли його зупинили працівники поліції в нього якраз порвалися поворозки на масці і вона впала і він відразу надів нову маску, тому винним себе не визнає.

Заслухав пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, встановлено наступне.

Диспозиція ст.44-3КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Вказана норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яку конкретно заборону відповідного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються правила карантину, порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Згідно до постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», визначено заходи для дотримання карантинних обмежень.

При розгляді справи в суді повинно бути з`ясовано, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та чи можна за допомогою такого протоколу та доданих до нього матеріалів справи встановити наявність в діях відповідної особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ч. 1 ст.256КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, та є одним із основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається у протоколі.

Крім того, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення (суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статтіКУпАП, за якою складено протокол).

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положенняЗакону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рікКонституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Згідно з абзацом 1статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. При складанні протоколу, графі, де вказується нормативний акт норми якого були порушені, посадова особа вказуєстаттю 44-3 КУпАП.Стаття 44-3 КУпАПносить бланкетний характер, а тому ознакою такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути зазначено, яку конкретно заборону відповідного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються правила карантину, порушила особа, щодо якої складено протокол.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 665771 від 30.07.2020 року, зазначено що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушено лише Постанову КМУ від 20.05.2020 року № 392, але яку конкретно заборону, якого відповідного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються правила карантину, порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не вказано.

Разом з тим, працівником поліції не надано жодного доказу, що гр. ОСОБА_1 30.07.2020 року о 17:38 годині, рухаючись по проспекту Свободи, в м. Кам`янське, будучи водієм автотранспортного засобу марки ATAMAN А 09246, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі № 30, був без засобів індивідуального захисту, а саме без маски на обличчі, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення окрім письмових пояснень ОСОБА_1 , в яких він себе не визнав винним і пояснював, що в нього порвалась маска і він відразу надів нову та рапорту поліцейського жодного доказу не додано.

Таким чином, під час дослідження документів долучених до протоколу, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Відповідно до вимогст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю складу та події правопорушення.

Відповідно дост. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Суддя бере до уваги той факт, що санкціястатті 44-3 КУпАПпередбачає накладення штрафу на особу у розмірі від однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що є досить суворим покаранням навіть у розумінні кримінального закону, тому при розгляді таких категорій справ, вважаю за необхідне керуватися також практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішенні ЄСПЛ «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), рішення від 18 січня 1978 року, серія А, №25, с.6465, п. 161 в кінці; та «Лабіта проти Італії», заява №26772/95, п.121, ECHR 2000-IV).

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Крім цього, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суддя наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція).

Отже, відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно дост. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч. 1ст. 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно дост. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Згідно зі ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Відповідно до п.1ст.247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням практики ЄСПЛ, відповідно до якої збір судом на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, при відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, наявними у справі доказами не доведений факт вчинення останньою правопорушення, передбаченогост.44-3 КУпАП.

Відповідно до вимог п.1ст.247КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин провадження в об`єднаній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 заст.44-3 КУпАПпідлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3,8,9,62 Конституції України, ст.ст.7,9-11,33,44-3,221,245,247п. 1,251,252,256,266,283-285 КУпАП, суддя -

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченогост. 44-3 КУпАП, протоколи серії АПР 18 № 665771 від 30.07.2020 року закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська.

Суддя Івченко Т. П.