Укладений 09 жовтня 2018 року договір за своєю юридичною природою є договором факторингу. Розмір грошової вимоги за кредитним договором значно перевищує ціну відступлення вимоги, а балансова вартість майна, переданого в іпотеку, є значно більшою, ніж розмір заборгованості позивача, таким чином оспорювані договори відступлення прав є договорами факторингу, оскільки вказана різниця є дисконтом, тобто платою (фінансовою вигодою), яку отримує фактор за договором факторингу. Ці обставини, виходячи з норм статей 203, 215 ЦК України, зумовлюють визнання договорів недійсними.

З укладенням 09 жовтня 2018 року договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договорам іпотеки відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу - фізичну особу, яка не може належати до фінансових установ і не може надавати фінансові послуги, у тому числі й у формі факторингу.

Оскільки позивач є стороною правовідносин, які регулюються, зокрема, спірними договорами, він має підстави для звернення до суду з позовом про визнання зазначених договорів недійсним.

АТ «Банк «Фінанси та кредит» не повідомляло позивача щодо укладення договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 03 жовтня 2018 року та зміни кредитора за кредитним договором. ТОВ «Фінанс Проперті Групп» не надавало інформації позивачеві щодо свого правонаступництва, а також щодо сплати ним ціни договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 03 жовтня 2018 року укладеного між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та товариством. ОСОБА_2 також не надавала такої інформації.

З урахуванням викладеного позивач просить визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором №388/08-ФЛ від 10 листопада 2008 року (разом з додатковими угодами), договором поруки та договором забезпечення - іпотечним договором від 07 квітня 2011 року, укладений 03 жовтня 2018 року між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп», а також визнати недійсним Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором №388/08-ФЛ від 10 листопада 2008 року (разом з додатковими угодами), договором поруки та договором забезпечення - іпотечним договором від 07 квітня 2011 року укладений 09 жовтня 2018 року між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та ОСОБА_2 (т.1, а.с.1-11).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 листопада 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т.1, а.с.30).

Ухвалою судді від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнка Ю.П., ТОВ «Фінанс Проперті Групп», ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом визнання недійсними договорів (т. 1, а.с.33-34).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 29 листопада 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (т. 1, а.с.62-65).

Від представника ТОВ «Фінанс Проперті Групп» 28 січня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Так, представник відповідача зазначив, що в порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 не сплачував відсотки за користування кредитом та не повертав кредитні кошти ні первинному кредитору ні наступному кредитору.

Відповідно до п. 7 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на який посилається позивач, дія пп. 3 п. 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедура виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу користь (у власність) іншої особи.

У зв`язку з тим, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перебуває в процесі виведення банку з ринку (ліквідації) та відповідно норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в даному випадку не застосовуються.

Щодо визнання електронного аукціону від 10 вересня 2018 року недійсним представник відповідача зазначив, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлено обов`язку Фонду гарантування щодо продажу майна банку у вигляді цілісного майнового комплексу.

Аукціон проведено 10 вересня 2018 року, договір купівлі-продажу укладений 03 жовтня 2018 року, тобто не пізніше 20 робочих днів з дати завершення відкритих торгів, що відповідає вимогам Закону.

Початкова вартість продажу активу встановлена на рівні вартості відповідних активів, що відображається на балансових та на позабалансових рахунках станом на перше число місяця, у якому затверджено відповідну пропозицію, але не нижче оціночної вартості таких активів, визначеної незалежними суб`єктами оціночної діяльності.

Рішенням комітету Фонду гарантування з питань консолідації та продажу активів «Про затвердження умов продажу активів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визначено мінімальну ціну продажу права вимоги за кредитним договором на рівні 48 793, 66 грн. (тобто на рівні 20% від початкової ціни продажу).

Початкову ціну реалізації зазначеного права вимоги визначено на рівні заборгованості за основним боргом та нарахованими відсотками, а саме на рівні 243 968, 28 грн.

Ціна продажу лоту склала 153 551 грн., що не суперечить умовам продажу. Переможцем аукціону визначено ТОВ «Фінанс Проперті Групп».

Щодо укладеного договору з ОСОБА_2 представник відповідача зазначив, що на думку позивача цей договір є договором факторингу, однак така думка є хибною.

За своєю правовою природою договір купівлі-продажу майнових прав від 09 жовтня 2018 року є правочином, відповідно до якого ТОВ «Фінанс Проперті Групп» передала ОСОБА_2 , яка прийняла у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають: право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або інших підставах наведених у цьому договорі; право оскаржувати недійсність або припинення прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-якого з боржників у судовому та позасудовому порядку; право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючи боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців боржників, тощо; право власності на права вимоги, а також інші права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору; право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у цьому договорі або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів, тощо; інші права, пов`язані або які випливають із прав вимоги.

Жодне положення цього договору та жодні платежі, які були здійснені на виконання цього договору не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням новим кредитором. Спірні договори не містять істотних ознак умов, притаманних договору факторингу.

Також представник відповідача зазначив, що при зверненні до суду позивач не зазначив, які саме його суб`єктивні права були порушені під час державної реєстрації права власності на нерухоме майно та на його думку він обрав не належний спосіб захисту ( т.1 а.с.104-109).

11 лютого 2020 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що предметом спірного договору про відступлення права вимоги № 1 є відступлення права вимоги боргу в національній валюті, а тому вимоги Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не застосовується. Також зазначає, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлено обов`язку Фонду щодо продажу майна банку у вигляді цілісного майнового комплексу. Щодо оголошення про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів АТ «Банк «Фінанси та Кредит», утому числі право вимоги на кредитним договором № 388/08/08-ФЛ від 15 серпня 2008 року, то таке оголошення було розміщено у газеті «Голос України» № 135 (6890) від 25 липня 2018 року. Щодо строків укладення договору, то такі строки не порушені, оскільки строк укладення договору спливав 08 жовтня 2018 року, а не 30 вересня 2018, як про це зазначив позивач. Також є необґрунтованим посилання позивача, що актив реалізовано із зниженням початкової вартості продажу, оскільки рішенням комітету Фонду гарантування з питань консолідації та продажу активів визначено мінімальну ціну продажу активів АТ «Банк «Фінанси та кредит» на рівні 48 793, 66 грн. Початкову ціну реалізації права вимоги визначено на рівні заборгованості за основним боргом та нарахованими відсотками, а саме на рівні 243 968, 28 грн. Ціна продажу склала 153 551 грн., що не суперечить умовам продажу, затвердженим Рішенням Комітету. Також відповідач посилається на те, що позивач не довів, що договір про відступлення права вимоги № 1 є саме договором факторингу, виконується на території різних держав та грошові вимоги, відступлені згідно із договором, випливають не з вимог кредитного договору, а виключно з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником. Позивач безпідставно посилається на те, що договір про відступлення права вимоги № 2 є договором факторингу. Указаний договір укладений без порушення ст. 516 ЦК України, а також з дотриманням ст. 203 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Позивач не надав доказів, які б підтверджували факт порушення прав оспорюваними правочинами. Оскільки ані кредитний договір, ані іпотечний договір не містять застережень щодо погодження зі всіма сторонами такого договору, відповідачі мали усі підстави на укладення спірних договорів (т.1, а.с.116-127).

11 лютого 2020 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано докази. (т. 1, а.с. 147-156).

27 липня 2020 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (т. 1, а.с.223-224).

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сінцова Т.В. 04 листопада 2020 року надала до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (т. 2, а.с.10).

Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Діденка Р.А. 04 листопада 2020 року до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі та участі відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував (т. 2, а.с. 11) .

Представник відповідача ТОВ «Фінанс Проперті Групп» у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 15 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір №388/08-ФД, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості та платності кредитні ресурси в сумі 30 500 доларів США з оплатою по процентній ставці 14 відсотківрічних зі строком повернення 10 листопада 2008 року (т. 1, а.с.14).

У подальшому 10 листопада 2008 року, 10 лютого 2009 року, 10 серпня 2009 року, 10 грудня 2009 року, 05 травня 2010 року між позивачем та ПАТ «Фінанси та кредит» було укладено додаткові угоди до кредитного договору. Відповідно до останньої додаткової угоди позичальник зобов`язався повернути кредитні ресурси по 10 травня 2019 року (т. 1, а.с.15-18).

В забезпечення виконання зобов`язання за указаним кредитним договором 07 квітня 2011 року між сторонами було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_1 надав в іпотеку належне йому нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.20-24).

04 січня 2012 року між позивачем та ПАТ «Фінанси та кредит» було укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили, що забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором М388/08-ФЛ від 15 серпня 2008 року є застава нерухомості (іпотека) 2-х кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.19).

17 вересня 2015 року Правління НБУ прийняло постанову № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних». У зв`язку із цим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора».

17 грудня 2015 року правління НБУ прийняло постанову № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». На підставі даної постанови виконавчою дирекцією Фонду 18 грудня 2015 року прийнято рішення № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації банку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 5175 від 27 листопада 2017 року «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строк здійснення процедури ліквідації банку на два роки по 17 грудня 2019 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3279 від 31 липня 2017 року «Про затвердження умов продажу активів АТ «Банк «Фінанси та Кредит»» уповноваженій особі Фонду було доручено забезпечити, зокрема, підписання договорів купівлі-продажу активів (майна) з переможцями торгів.

Окрім цього, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено ліквідаційну масу АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Відповідна інформація також відображена на веб-сайті АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Оголошення про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів АТ «Банк «Фінанси та Кредит», у тому числі лоту F0GL30585: «Право вимоги за кредитним договором М388/08-ФЛ від 15 серпня 2008 року»розміщено у газети Голос України № 135 (6890) від 25 липня 2018 року (т.1, а.с. 128-129).

10 вересня 2018 року було проведено електронний аукціон стосовно лоту - право вимоги за кредитним договором № 388/08-ФЛ від 15 серпня 2008 року, переможем якого було визначено ТОВ «Фінанс Проперті Групп».

Рішенням комітету Фонду гарантування з питань консолідації та продажу активів «Про затвердження умов продажу активів ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» визначено мінімальну ціну продажу права вимоги за кредитним договором на рівні 48 793, 66 грн. (тобто на рівні 20% від початкової ціни продажу). Початкову ціну реалізації зазначеного права вимоги визначено на рівні заборгованості за основним боргом та нарахованими відсотками, а саме на рівні 243 968, 28 грн. Ціна продажу лоту склала 153 551 грн.

У подальшому 03 жовтня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп» було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) майнових прав, відповідно до п. 1.1 даного договору банк передав у власність ТОВ «Фінанс Проперті Групп» майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому до боржників, майнових та фінансових поручителів за кредитним договором № 388/08-ФЛ від 15 серпня 2008 року, іпотечним договором за реєстровим № 815 від 07 квітня 2011 року, договором поруки № 388/08/01від 15 серпня 2008 року (т.1 а.с.25).

09 жовтня 2018 року між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого кредитор передає (відступає) шляхом продажу новому кредитору, а новий кредитор одержує права кредитора до позичальника, іпотекодавця та поручителя, зазначених у додатку № 1 до цього договору. Сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основним договором новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 153 551 грн. (т.1 а.с.26-29).

Позивач вважає, що умови обох договорів про відступлення право вимоги не відповідають вимогам норм чинного законодавства щодо відповідних правочинів та просить визнати їх недійними.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, з огляду на те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч. ч. 1-3 та ч. ч. 5, 6 статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Отже, для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними позивачу необхідно довести наявність обставин, які дають підстави стверджувати про порушення порядку та/або недотримання інших обов`язкових норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; в чому виразилось порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Позивачем не доведено факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в результаті проведення електронних торгів та/або недотримання інших обов`язкових норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином, позивачем та його представником не доведено, що ТОВ «Фінанс Проперті Групп», а у подальшому ОСОБА_2 за спірними договорами набули право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором купівлі-продажу майнових прав, що є основною ознакою договору факторингу.

Наведене свідчить про те, що укладені оспорювані договори за своєю юридичною природою є цесією.

Доводи позовної заяви позивача про те, що п.п. 3 п. 1 Закону України «Про мораторій» забороняє кредитній установі продати, передати заборгованість або борг за кредитним договором на користь іншої особи, підлягають відхиленню, оскільки, згідно п. 7 Закону, дія підпункту 3 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи.

Враховуючи, що ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» перебував в стадії ліквідації, положення п.п. 3 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на нього не поширюються.

Щодо строків укладання договору, то відповідно до п. 4 Розділу VІ Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388 у разі якщо відкриті торги (аукціон) відбулися, Фонд отримує від організатора торгів протокол (аукціону) із зазначенням ціни продажу лота. Банк укладає договір купівлі - продажу активу (майна) не раніше трьох робочих днів та не пізніше 20 робочих днів з дати завершення відкритих торгів (аукціону) з можливістю продовження такого строку за рішенням Фонду у разі отримання Фондом обґрунтованого подання від банку та здійснення переможцем таких відкритих торгів (аукціону) повної оплати коштів за лот (загальний строк не може перевищувати 132 робочих дня та не може закінчуватись пізніше завершення строку ліквідації банку), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та протягом наступного робочого дня після проведення розрахунків інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду.

Аналогічні вимоги визначено у Регламенту роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються),а саме 5.10 Банк зобов`язаний: укласти договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги, опублікувати його через свій особистий кабінет в ЕТС протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону, якщо такий строк не буде продовжено, відповідно до умов цього Регламенту ЕТС, та завершити процедуру шляхом натискання електронної кнопки в інтерфейсі модулю аукціону «завершити електронний аукціон». Вказаний строк спливає о 18-00 год. останнього дня строку, встановленого для підписання та опублікування вказаного договору, за умови відсутності рішення комісії щодо продовження даного строку.

Аукціон проведено 10 вересня 2018 року. Строк на укладення договору спливає 08 жовтня 2018 року. Договір купівлі-продажу укладено 03 жовтня 2018 року, тобто в межах 20 робочих днів з дати завершення відкритих торгів.

Щодо посилання позивача про порушення порядку оприлюднення інформації про продаж права вимоги, то з розділом V Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються протягом п`яти робочих днів після оприлюднення банком, що ліквідується, на своєму веб-сайті і Фондом на своєму офіційному веб-сайті публічних паспортів активів (майна) та паспорта відкритих торгів (аукціонів) Фонд розміщує оголошення щодо продажу активів (майна) в друкованих засобах масової інформації, визначених виконавчою дирекцією Фонду.

Оголошення про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів АТ «Банк «Фінанси та кредит», у тому числі лоту F0GL30585: «Право вимоги за кредитним договором М388/08-ФЛ від 15 серпня 2008 року»розміщено у газети Голос України № 135 (6890) від 25 липня 2018 року.

Отже, вимоги законодавства щодо порядку оприлюднення інформації про продаж права вимоги дотримано.

Посилання позивача на те, що банком порушено порядок продажу активу (права вимоги): не проведено інвентаризацію активів банку, не сформовано ліквідаційну масу, не здійснено продаж активів цілісним майновим комплексом є безпідставними. Так, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3279 від 31 липня 2017 року «Про затвердження умов продажу активів АТ «Банк «Фінанси та Кредит»» уповноваженій особі Фонду було доручено забезпечити, зокрема, підписання договорів купівлі-продажу активів (майна) з переможцями торгів.

Окрім цього, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено ліквідаційну масу АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Відповідна інформація також відображена на веб-сайті АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а тому Фондом дотримано вимоги законодавства щодо проведення інвентаризації активів банку та формування ліквідаційної маси.

Крім того, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи розпочата процедура його ліквідації, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та пріоритетними відносно інших законодавчих актів у цих правовідносинах, а тому АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з часу запровадження тимчасової адміністрації, а на даний час ліквідації, підпадає під дію спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказаним законом не встановлено обов`язку Фонду гарантування щодо продажу майна Банку у вигляді цілісного майнового комплексу. Будь-яких доказів, які б спростовували відповідні обставини позивачем не вказано у позові.

Щодо посилань позивача на те, що активреалізовано із зниженням початкової вартості продажу, є необґрунтованим.

Рішенням Комітету Фонду гарантування з питань консолідації та продажу активів «Про затвердження умов продажу активів AT «Банк «Фінанси та Кредит» визначено мінімальну ціну продажу права вимоги за кредитним договором №388/08-ФЛ від 15 серпня 2008 року на рівні 48 793,66 грн. (без ПДВ). Початкову ціну реалізації зазначеного права вимоги відповідно до Рішення Комітету визначено на рівні заборгованості за основним боргом та нарахованими відсотками, а саме на рівні 243 968,28 грн. (без ПДВ). Відповідно до рішення Комітету Фонду гарантування з питань консолідації та продажу активів, яким затверджено умови продажу активів AT «Банк «Фінанси та Кредит», зокрема права вимоги за кредитним договором №388/08-ФЛ від 15 серпня 2008 року, оціночна вартість даного права вимоги встановлена незалежним оцінювачем на рівні 243 968, 28 грн. (без ПДВ).

Відповідно до абз.4 пп.1 п.2 Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 липня 2017 № 3117 «Про реалізацію активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2017 року за № 999/30867, мінімальною ціною слід вважати ціну лоту, визначену в рішенні Фонду щодо умов продажу, якою закінчується автоматичне покрокове зниження ціни лоту протягом періоду проведення електронного аукціону, за відсутності ставки учасника.

Початковою (стартовою) ціною слід вважати ціну лоту, сформованого із індивідуально визначеного активу (майна) або пулу активів (майна), визначену у рішенні Фонду щодо умов продажу, з якої розпочинаються відкриті торги (аукціон) та яка діє до першого автоматичного покрокового зниження ціни лоту.

Мінімальною ціною слід вважати ціну лота, визначену в рішенні Фонду щодо умов продажу, якою закінчується автоматичне покрокове зниження ціни лота протягом періоду проведення електронного аукціону, за відсутності ставки учасника;

Відповідно до п. 3 Розділу VI, п. 12 Розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2016 року за № 606/28736 початкова ціна активів (майна) банку, що ліквідується, не повинна бути нижчою за оціночну вартість, визначену незалежним суб`єктом оціночної діяльності на дату формування ліквідаційної маси, або на останню дату оцінки активів (майна).

Водночас, слід зазначити, що ціна продажу лоту склала 153 551,00 грн. (без ПДВ), що в свою чергу не суперечить умовам продажу, затвердженим Рішенням Комітету, та вимогам чинних на момент проведення аукціону нормативно-правових актів.

Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачами під час укладання спірних договорів дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, а тому підстав для визнання правочинів недійсними не вбачається.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

На підставі викладеного та керуючись 13, 76-78, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнка Юрія Петровича, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом визнання недійсними договорів залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 листопада 2020 року.

Суддя С.О. Демидова