МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТАОДЕСИ

____________________________________________________________________

Справа №521/11012/16-ц

Номер провадження № 2/521/2051/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

суддіМаркарової С.В.,

за участю секретаря судового засіданняІськової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідачі : Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк

предмет позову: відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

21.06.2016 року ОСОБА_1 звернулась із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що на час звернення до суду вона була клієнтом АТ Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк.

За договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 9.12.2015 року на її ім`я був відкритий поточний рахунок НОМЕР_1 , на якому знаходились особисті грошові кошти в розмірі 254 973.04 грн., використання коштів відбувалось через платіжну картку.

06.01.2016 року банк заблокував картку, фінансові операції по рахунку.

05.04.2016 року листом відповідач в порядку ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 9,10 Закону України № 1702-VII«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» повідомив їїпро необхідність надати документи, які б підтверджували джерела походження грошових коштів, що надходять на рахунки.

Позивач стверджувала, що блокування платіжної картки банком та зупинення фінансових операцій за рахунком є істотним порушенням умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 09.12.2015 року № 1095588, оскільки внаслідок завданої цим шкоди вона значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Так, завданою шкодою позивач вважала пеню у розмірі 114 856,16 грн. за несвоєчасну оплату нею вартості товару за договором № З/ФЛ/281215, укладеним нею із TOB «ТСК ГРУП УКРАЇНА» 28.12.2015 року.

Спірні кошти позивач просила присудити на свою користь.

Представник позивача позов підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

В обґрунтування своїх заперечень банк послався на правомірне блокування картки позивача відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Банк стверджував, що позивач вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» не виконала, не надала банку відомості про джерела походження коштів, що обліковувались на її рахунку. Окрім того, з моменту укладення договору позивач мала право на його розірвання із отриманням всіх коштів з рахунку. ОСОБА_1 умов договору, як в частині верифікації, так і розірвання договору на час звернення із позовом не дотрималась, звернулась до суду із штучним позовом, зловживаючи своїми процесуальними правами. На час вирішення спору остання в установленому договором порядку розірвала договір, закрила рахунок та отримала кошти з рахунку, що могла зробити у будь який час, починаючи з початку дії договору, вільно розпорядившись своїми коштами, проте, з невідомих причин до 12.06.2020 року не зверталася до банку з відповідними вимогами.

Дослідивши матеріали справи, наявні докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.11ЦК Українипідставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Одним з правових наслідків порушення зобов`язання відповідно до статті 611 ЦК України є відшкодування збитків, якими за статтею 22 ЦК України можуть бути, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором ст. 623 ЦК України.

Судом встановлено,що начас зверненняіз позовомдо суду позивач була клієнтом АТ Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк.

За договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 09.12.2015 року на її ім`я був відкритий поточний рахунок НОМЕР_1 , на якому знаходились особисті грошові кошти в розмірі 254 973.04 грн., використання коштів відбувалось через платіжну картку.

06.01.2016 року банк заблокував картку, фінансові операції по рахунку.

05.04.2016 року листом відповідач в порядку ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність»та ст.ст. 9, 10 Закону України «Про запобіганнята протидіїлегалізації доходів,одержаних злочиннимшляхом,фінансуванню тероризмута фінансуванню розповсюдженнязброї масовогознищення» від 14.10.2014року повідомив ОСОБА_1 про необхідність надання документів, які б підтверджували джерела походження грошових коштів, що надходять на рахунки.

Вимоги банку позивачем виконані не були.

Разом із тим, нормами статей 1066,1074 ЦКУкраїни передбаченообмеження правклієнта банкущодо розпоряджаннягрошовими коштами,які знаходятьсяна йогорахунку увипадках передбачених договором або законом, за рішенням суду, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Згідно пунктів 7.7, 7.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженоїпостановою ПравлінняНБУ від12.11.2003року №492 забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно дост. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12. 2000 року на банки покладено обов`язок щодо проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

Згідно положень зазначеної статті банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Вищевикладене узгоджується із положення ч.1, ч.2ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Окрім того, у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Зазначеними законами передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику (ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Вимоги закону були обумовлені в укладеному між сторонами договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 09.12.2015 року № 1095588.

Так, відповідно до п. 8.4.2, 8.4.4,8.4.5,8.4.9, 8.4.10, 8.4.11,8.4.12 договору банк має право : терміново без попередження клієнта зупинити здійснення операцій з використанням картки при невиконанні клієнтом п. 8.1. цього розділу договору; в односторонньому порядку заблокувати картку, якщо працівники банку не можуть зв`язатися з клієнтом для отримання його згоди на це, але мають обґрунтовані підозри в несанкціонованому використанні картки, що може призвести до завдання збитків клієнту або банку; зупинити на строк, встановлений законодавством, проведення фінансової операції, яка може бути пов`язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, в т.ч., але не виключно, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності; відмовити клієнту у здійсненні фінансових операцій, якщо така відмова обґрунтована вжиттям заходів, передбачених законодавством з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; вимагати надання та одержувати інформацію та документи стосовно ідентифікації особи, змісту „ діяльності та фінансового стану клієнта; відмовити клієнту в наданні послуг та здійсненні фінансових операцій у випадку ненадання клієнтом необхідної інформації для його ідентифікації, змісту діяльності та фінансового стану, фінансових операцій, які здійснюються ним або на його користь.

За п. 8.1.1,8.1.6, 8.1.12,8.1.13 умов договору клієнт зобов`язується: виконувати умови договору та норми законодавства; для отримання інформації щодо руху коштів за Картковим рахунком або здійснення інших операцій за картковим рахунком (в т.ч. з використанням картки, що випущена на його ім`я) через контакт-центр банку - пройти процедуру ідентифікації; у випадку відмови держателя надати Контакт-центру необхідну інформацію для проведення процедури ідентифікації інформація щодо руху коштів за рахунком не надається, операція не здійснюється; дотримуватись вимог Інструкції користувача, яка розміщена на сайті банку.

Відповідно до п. 8.2.4,8.2.7 умов ДКБО клієнт має право : у випадку виникнення питань щодо блокування картки зв`язатися з банком за телефонами контакт-центру; ініціювати розірвання договору шляхом подання до банку відповідної заяви та за умови виконання усіх зобов`язань перед банком до дати припинення договору.

Факт укладення договору ОСОБА_1 не оспорювався.

За змістом договору всі його умови погоджені між сторонами.

Враховуючи викладене, блокування банкомкартки позивача,зупинення фінансовихоперацій порахунку здійснено відповідачем правомірно відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та на виконання вимог закону.

Суд погоджується, окрім того, із доводами відповідача, що з моменту укладення спірного договору та до часу звернення із даним позовом до суду позивач не була позбавлена можливості на розірвання договору в порядку 8.2.4, 8.2.7 умов ДКБО, отримання всіх коштів з рахунку.

Ухвалою Малиновськогорайонного судум.Одеси від 22.09.2020 року в межах розгляду даної цивільної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 до пред`явлення позову в межах умов укладеного між сторонами договору з вимогами про його розірвання та повернення спірних коштів з її поточного рахунку не зверталась. Після визнання цих обставин в суді представником позивача на пропозицію суду ОСОБА_1 12.06.2020 року відповідно до умов договору комплексного обслуговування від 09.12.2015 року звернулась до банку з заявою про розірвання договору та закриття рахунку, видачу залишкових коштів. 04.08.2020 року ОСОБА_1 закритий рахунок та отримані кошти у сумі 254 973,04 грн., які обліковувались на її рахунку.

Ухвалою суду провадження у справі в частині вимог про розірвання договору комплексного обслуговування від 09.12.2015 року № 1095588, стягнення коштів в розмірі 254 973,04 грн. закрито в порядку п.2 ч.1ст.255ЦПК за відсутністю предмета спору.

Ухвала суду набрала законної сили.

Всі позовні вимоги позивача є взаємопов`язаними.

Окрім того, суд критично оцінює надані позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог про відшкодування збитків в розмірі 114 856,16 грн. як пені за несвоєчасну оплату ОСОБА_1 вартості товару за договором № З/ФЛ/281215, укладеним позивачем із TOB «ТСК ГРУП УКРАЇНА» 28.12.2015 року.

Так, сам по собі договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та TOB «ТСК ГРУП УКРАЇНА» 28.12.2015 року, претензії ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА» № 98-04/2016 від 20.04.2016 року, копія розписки від 20.05.2014 року на підтвердження укладення позивачем договору позики, меморіальні ордери про оплату на рахунок ТОВ «ТСК ГРУП УКРАЇНА» коштів за договором № 98-04/2016 від 28.12.2015 року, видаткова накладна № РН-0000093 від 29.04.2016 року, за умови дотримання банком умов укладеного між сторонами договору комплексного обслуговування, права позивача на розірвання договору із отриманням всіх коштів з рахунку, відсутності предмета спору по вимогах про розірвання договору та стягнення залишкових коштів з рахунку позивача у банку, вимог ОСОБА_1 не доводять.

Вищевикладене виключаєзадоволення позовупро відшкодування ОСОБА_1 114 856,16 грн. збитків через порушення банком умов договору.

Відповідно до ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

В порядкустатті 141ЦПК України при відмовіу позові судовий судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись Главою9РозділуІІІ ЦПК України, ст.ст.352,354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси.

Суддя С.В. Маркарова

Повний текс рішення виготовлений 06.10.2020 року

22.09.20