ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 року м. Чернівці

справа № 724/2146/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.

учасники справи

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач ОСОБА_1

за апеляційноюскаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2020 року, головуючий у першій інстанції Гураль Л.Л.

встановила:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» у грудні 2019 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Зазначало, що між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про наданнябанківських послуг 16 лютого 2011 року (безномеру), за умовами якого Акціонерне товариство комерційнийбанк «ПриватБанк»зобов`язалося надати ОСОБА_1 кошти у виглядікредитного лімітуна картковийрахунок всумі 1800грн.

Договір про надання банківських послуг складається з заяви позичальника разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на сайтіwww.privatbank.ua.

ОСОБА_1 не виконано зобов`язання з сплати кредиту в сумі 873 грн. 50 коп., процентів за користування кредитом в сумі 87918 грн. 18 коп., пені

Справа №724/2146/19 Головуючий у 1 інстанції Гураль Л.Л.

Провадження №22-ц/822/885/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

в сумі 4163 грн. 98 коп., штрафу фіксованої частини в сумі 250 грн., процентної складової в сумі 4647 грн. 78 коп.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 97853 грн. 44 коп.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2020 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість станом на 31 жовтня 2019 року відповідно до договору від 16 лютого 2011 року в сумі873,50 грн. заборгованість за кредитом, а в решті відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» процентів за користування кредитом в сумі 87918 грн. 18 коп., пені в сумі 4163 грн. 98 коп., штрафу фіксованої частини в сумі 250 грн., процентної складової в сумі 4647 грн. 78 коп. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.

Посилається нанеповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи, досягнення між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 згоди про розмір процентної ставки, неустойки, визначення довідкою про умови кредитування з використовуванням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» розміру процентної ставки, розміру та порядку нарахування пені.

Відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» не надходило.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає частково.

Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПКУкраїни лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» кредиту в сумі 873 грн. 50 коп. не оскаржується.

Задовольняючи позовнівимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів частково, суд першої інстанції керувався положеннями п.1 ч.2 ст.11, ч.1, 2 ст.207, ч.1 ст.526, ч.1 ст.530, ч.1 ст.549, ч.1, 2 ст.551, ч.1 ст.611, ч.1 ст.626, ч.1 ст.633, ч.1 ст.634, ч.1 ст.638 ЦК України та вважав доведеним обов`язок ОСОБА_1 сплатити Акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 16 лютого 2011 року (без номеру) кредит в сумі 873 грн. 50 коп.

На обгрунтуваннятакихвисновківсуд першоїінстанціїпослався провчинення Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 16 лютого 2011 року (без номеру), розрахунок заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 16 лютого 2011 року.

Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариствакомерційногобанку«ПриватБанк» процентів за користування кредитом в сумі 87918 грн. 18 коп., пені в сумі 4163 грн. 98 коп., штрафу фіксованої частини в сумі 250 грн., процентної складової в сумі 4647 грн. 78 коп., суд першої інстанції дійшов зазначив, що Умови та правила надання банківських послуг надані позивачем не містять підпису відповідача, в заяві позичальника від 16 лютого 2011 року відсутня домовленість щодо сплати відсотків та штрафів за невиконання договору.

Банком не доведено, що Умови, на які посилається позивач, є складовою укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та, відповідно, чи брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків, штрафів та комісії в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

На підставі частини першої статті 626ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628ЦКУкраїни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору ж умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 1048-1052ЦКУкраїни істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Частиною 4 ст.11ЗаконуУкраїни«Про захистправспоживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

На підставі ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 2 ст.207ЦКУкраїни визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинено заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» від 16 лютого 2011 року.

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

До вказаних правовідносин слід застосовувати правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин ( лютий 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (грудень 2019 року).

За таких обставин за відсутності підтвердження про запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» витяг з Умов та правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістомстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Заслуговують на увагу посилання Акціонерного товариствакомерційного банку«ПриватБанк» вапеляційній скарзіпро досягнення між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 згоди про розмір процентів за користування кредитом та неустойки.

Анкета-заява ОСОБА_1 проприєднання доУмов таправил наданнябанківських послугу публічномуакціонерному товариствікомерційному банку«ПриватБанк» від 16 лютого 2011року не містить зазначення умови договору про встановлення процентів за користування кредитом, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, комісії у вигляді грошової суми та визначеного розміру.

Акціонерне товариствокомерційний банк«ПриватБанк» посилалосяна Умовита правиланадання банківськихпослуг вПриватБанку, на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/.

Надані Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника ОСОБА_1 .

Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг та тарифи банку, які викладені на сайтіwww.privatbank.ua. розуміла ОСОБА_1 ,була ознайомленаі погодиласяз ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того,роздруківка ізсайту позивачаналежним доказомбути неможе,оскільки цейдоказ повністюзалежить відволевиявлення ідій однієїсторони (банку),яка можевносити івносить відповіднізміни вумови таправила споживчогокредитування,що підтвердженой упостанові ВерховногоСуду Українивід 11березня 2015року (провадження№6-16цс15)і неспростовано позивачемпри розглядівказаної справи.

Проте, до матеріалів справи приєднано довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду від 16 лютого 2011 року, яка підписана ОСОБА_1 .

За змістом наведеної довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду від 16 лютого 2011 року базова процентна ставка за місяць становить 3% (нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів на рік); штраф припорушенні строківплатежів забудь-якимгрошовим зобов`язанням,передбаченим договором,більше ніж120днів 250грн. +5%суми; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості (пеня = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова % ставка за договором)/ 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше; комісія за кредитне обслуговування відсутня; комісія за зняття готівкових коштів в банка і пунктах видачі готівки Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 3% від суми операції, в банкомата інших банків 3%+5 грн., в іноземних банкоматах 3%+15 грн.; комісія за моніторинг неактивної карти в розмірі залишку коштів не карточці але не більше 10 грн. (чи еквівалент в місяць) в місяць; комісія за отримання балансу на чек в банкоматах Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (окрімчека операціїзі зняттяготівки)0,10грн.;комісія забезготівковий платіжв системіinternet-banking(Приват24) 2%від сумиоперації (а.с.11).

Припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другоїстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

З огляду на викладене право публічного акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк» нараховувати проценти за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 16 лютого 2011 року припинилося зі спливом строку кредитування.

У справі,яка переглядається,анкета-заява ОСОБА_1 проприєднання доУмов таправил наданнябанківських послугу публічномуакціонерному товариствікомерційному банку«ПриватБанк» від 16 лютого 2011 року не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Згідно з пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік);вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Разом з тим встановлено, що Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» здійснено останній випуск картки у лютому 2013 року терміном дії до жовтня 2015 року.

Пунктом 3.1.3 Правил користування платіжною карткою передбачено, що після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку.

У матеріалах справи відсутні докази щодо продовження строку дії договору між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 16 лютого 2011 року після закінчення його дії.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 16 лютого 2011 року встановлено неналежне виконання зобов`язння із здійснення обов`язкового щомісячного платежу з вересня 2011 року.

Тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» проценти з вересня 2011 року по жовтень 2015 року.

З приєднаного до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 16 лютого 2011 року вбачається нарахування відсотків з 1 квітня 2015 року за ставкою 43,2 % (а .с. 6-8).

Згідно із ч.1 ст.215ЦКУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст.203ЦКУкраїни визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересамдержави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

На підставі ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 постановивід 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9правочин може бути визнаний недійснимлише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідківйого недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до частини 1-3 ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на час укладення між сторонами кредитного договору, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом частини 4, 6 ст.1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У абз.1 п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснино, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв`язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

За змістом абз.3,4 п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки слід розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст.ст.641 - 642 ЦК Україниабо в порядку, визначеному ч.6ст.1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечитьст.1056-1 ЦК Українизміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Відповідно до частини 4статті 11 Закону України «Про захист споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Це правило стосується форми змін умов договору (змін порядку повернення кредиту, процентної ставки).

За змістомстатті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

У матеріалах справи відсутні докази про досягнення між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 згоди про застосування змінюваної процентної ставки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»,у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четвертастатті 60 ЦПК).

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Розмір процентів, що підлягають стягненню з 16 лютого 2011 року по 31 жовтня 2015 за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 16 лютого 2011 року складає 1211 грн. 60 коп. (1025 грн. 54 коп. (сума нарахованих відсотків відповідно до розрахунку заборгованості за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредиту від 16 лютого 2011 року до збільшення відсоткової ставки 01 квітня 2015 року) + 186 грн. 06 коп. (сума боргу на яку нараховуються відсотки х кількість днів х 36% річних / 360 днів).

Відповідно до частини 1та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа.

За змістом ст.611ЦКУкраїни в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549ЦКУкраїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями ст.61КонституціїУкраїни ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію із цього питання, зокрема у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

З огляду на те, що штраф припорушенні строківплатежів за будь-якимгрошовим зобов`язанням,передбаченим договором, більше ніж 120 днів тапеня занесвоєчасне погашеннязаборгованості є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за договором.

Тлумачення статей3та549 ЦК Українидозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру.

Враховуючи принципи справедливості і розумності, обставини справи підлягає стягненню неустойка у вигляді штрафу фіксованої частини в сумі 250 грн., процентної складової в сумі 4647 грн. 78 коп.

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Тому рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2020 року підлягає скасуванню в частині відмови у позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів, штрафу з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.

Згідно частин 1статті 141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88ЦПКта керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.13ст.141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення задоволено частково в сумі 6982 грн. 88 коп. що становить 7,14 відсотків.

Встановлено, що Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» сплачено судовий збір при поданні позову в сумі 1921 грн. за платіжним дорученням Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» №BOJ66B2N18 від 06 грудня 2019 року.

Також Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» сплачено судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 2881 грн. 50 коп. за платіжним дорученням Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» №PROM4BVTBY від 14 вересня 2020 року.

Отже, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позову в сумі342 грн. 90 коп.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2020 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом та штрафу скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» проценти за користування кредитом в сумі 1211 грн. 60 коп., штраф фіксована частина в сумі 250 грн., процентна складова в сумі 4647 грн. 78 коп.

В решті залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати в сумі 342 грн. 90 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 11 листопада 2020 року.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді М.І. Кулянда

І. Б. Перепелюк