Справа № 353/157/20

Провадження № 22-ц/4808/1138/20

Головуючий у 1 інстанції Лущак Н. І.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Горейко М.Д.

за участю секретаря Маслей А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду, ухвалене суддею Лущак Н.І. 4 серпня 2020 року в м. Тлумачі, повний текст якого виготовлено 11 серпня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна районна лікарня» Тлумацької районної ради Івано-Франківської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна районна лікарня» Тлумацької районної ради Івано-Франківської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач 27.07.1984 року була прийнята на роботу в Тлумацьку центральну районну лікарню (тепер - Комунальне некомерційне підприємство «Тлумацька центральна районна лікарня») та на момент звільнення працювала на посаді медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклініки Тлумацької ЦРЛ. Вона має середньо-спеціальну освіту, кваліфікація за спеціальністю медична сестра. Крім того перед звільненням вона проходила атестацію та їй було підтверджено кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Сестринська справа».

Наказом головного лікаря КНП «Тлумацька ЦРЛ» №12-к від 03.02.2020 року її було звільнено з роботи її за ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України. З цим наказом її ознайомлено 03.02.2020 року та того ж дня видано трудову книжку із записом про звільнення з роботи.

Вважає своє звільнення з роботи незаконним, оскільки відповідачем не дотримано вимог трудового законодавства при звільненні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у тому числі положень статті 49-2 КЗпП України.

Зокрема, станом на день її звільнення був чинним штатний розпис Тлумацької ЦРЛ від 01.01.2020 року, яким було передбачено посади медсестра протитуберкульозного кабінету в/к 1,5 штатної посади, медсестра протитуберкульозного кабінету б/к 0,5 штатної посади. А штатний розпис, в якому не передбачено штатної посади медсестри протитуберкульозного кабінету введено в дію тільки 01.03.2020 року, тобто після її звільнення.

Також вважає, що інші медичні сестри, які залишились працювати в КНП «Тлумацька ЦРЛ», не мали кваліфікації медичної сестри вищої категорії, а отже, за рівних кваліфікації і продуктивності праці мали діяти переваги на залишення на роботі, передбачені ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Крім того, внаслідок звільнення з посади відбулися негативні зміни в повсякденному житті позивача. Звільнення вплинуло на реалізацію її життєвих планів, призвело до порушення звичного ритму життя, загострення захворювань. А тому вважає, що відповідачем їй також завдана моральна шкода, яку оцінює в сумі 3000 грн.

Просить поновити її на роботі на посаді медичної сестри протитуберкульозного кабінету КНП «Тлумацька ЦРЛ»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.02.2020 року до дня поновлення на роботі, 3000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Тлумацького районного суду від 4 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На її думку судом першої інстанції не було взято до уваги, що станом на день її звільнення був чинним штатний розпис КНП «Тлумацька ЦРЛ» від 01.01.2020 року, в якому було передбачено 1,5 штатної посади медсестри протитуберкульозного кабінету в/к та 0,5 штатної посади медсестри протитуберкульозного кабінету б/к.

Також позивачу не було запропоновано іншої посади, яка відповідає її кваліфікації, не враховано переважне право залишення на роботі позивача як медичної сестри з вищою кваліфікаційною категорією.

Крім того судом не взято до уваги заподіяння позивачу моральних страждань у зв`язку зі звільненням.

Просить рішення Тлумацького районного суду від 4 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким позові вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, ОСОБА_2 в 1984 році закінчила Ленінградське обласне медичне училище та їй присвоєно кваліфікацію «медична сестра», що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_1 від 29.07.1984 року (а.с. 26).

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 26.07.1984 року ОСОБА_1 з 27.07.1984 року працювала у Тлумацькій центральній районній лікарні Івано-Франківської області, з 03.01.1989 року переведена на посаду медсестри протитуберкульозного кабінету поліклініки, а з 01.07.2016 року переведена на посаду медсестри протитуберкульозного кабінету поліклініки на 0,75 ставки (а.с. 26 зворот, 27).

20.10.2017 року позивач пройшла атстацію в атестаційній комісії при обласному фтизіопульмонологічному центрі і їй підтверджено кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Сестринська справа», про що свідчить копія посвідчення №60 від 20.10.2017 року (а.с. 30).

У зв`язку з проведенням медичної реформи в Україні рішенням Тлумацької районної ради Івано-Франківської області від 23.05.2019 року на підставі Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» проведено реорганізацію Тлумацької центральної районної лікарні Івано-Франківської області шляхом перетворення даної бюджетної установи у КНП «Тлумацька центральна районна лікарня», що підтверджується копією статуту КНП «Тлумацька центральна районна лікарня», затвердженого рішенням Тлумацької районної ради Івано-Франківської області №390-24/19 від 23.05.2019 року (а.с. 71-81).

18.11.2019 року, відповідно до протоколу №1, відбулося засідання оперативної наради у в.о. директора КНП «Тлумацька центральна районна лікарня», на якій слухалося питання про вивільнення штатних посад у зв`язку з підготовкою до реформи в охороні здоров`я вторинного рівня, фінансування КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» Національною службою здоров`я України. У зв`язку з надлишком ліжкового фонду було погоджено скоротити 20 ліжок терапевтичного відділення №2 с. Обертин Тлумацького району Івано-Франківської області і вивільнити штатні посади в кількості 12,75 ставок. За погодженням керівників структурних підрозділів прийнято рішення скоротити посади по відділеннях і вивільнити медпрацівників, згідно підготовлених списків по відділеннях, зокрема у відділі поліклініки 2,0 ставки медсестри протитурбекульозного кабінету. Зобов`язано начальника відділу кадрів ознайомити медпрацівників під розписку про можливе вивільнення займаних посад по скороченню штату (а.с. 93).

Наказом КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» №24 від 26.11.2019 року «Про попередження працівників про наступне звільнення із займаних посад», враховуючи продовження реформи в охороні здоров`я вторинного рівня, та те, що фінансування КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» буде проводитися національною службою здоров`я України, в якій обмежене фінансування, та упорядкування штатного розпису на 2020 рік, попереджено персонально медичних працівників згідно списку (додаток №1) про наступне звільнення із займаних посад через два місяці від дня попередження відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Зобов`язано начальника відділу кадрів відповідно до ст. 49-2 КЗпП України довести до відома державної служби зайнятості попередження про наступне вивільнення працівників за встановленою формою (а.с. 94).

Згідно копії листа особистого ознайомлення, згідно наказу в.о. директора КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» №24 від 26.11.2019 року щодо попередження про наступне вивільнення працівників у порядку ст. 49-2 КЗпП України (додаток №1) позивача ОСОБА_1 серед інших працівників повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади 27.11.2019 року, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 95-99).

Наказом КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» №39-к від 28.11.2019 року скорочено терапевтичне відділення №2 с. Обертин Тлумацького району Івано-Франківської області і вивільнено штатні посади, всього 12,75 ставки; скорочено штатні посади по відділеннях, зокрема у відділі поліклініки КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» скорочено 2,0 ставки медсестри протитурбекульозного кабінету, всього 14,75 ставки (а.с. 100-101).

29.11.2019 року КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» подано Звітність інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (форма №4-ПН) за №266/02-12 до територіального органу Державної служби зайнятості України. Зазначено дату наказу про попередження про заплановане вивільнення 26.11.2019 року, заплановану дату вивільнення 03.02.2020 року, за посадами: лікар акушер-гінеколог 2 особи, лікар-терапевт 1 особа, медична сестра 22 особи, акушерка 2 особи, медична сестра з масажу 2 особи, молодша медична сестра 28 особи, кухар 1 особа (а.с. 83-84).

29.01.2020 року в.о. директора КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» О. Мулярчук звернувся до голови профкому КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» М. Ковальчука із поданням за №48/02-12 про надання дозволу на вивільнення працівників по скороченню чисельності штату по ст. 40 КЗпП України. Серед працівників, які підлягають вивільненню зазначено і ОСОБА_1 (а.с. 104-105).

Згідно копії протоколу засідання профкому профспілкової організації КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» №2 від 30.01.2020 року питання згоди на звільнення із роботи медчних сестер протитурбекульозного кабінету поліклініки КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не розглядалося, так як вони з січня 2017 року добровільно вийшли із членів профспілки працівників охорони здоров`я (а.с. 82).

Відповідно до штатного розпису станом на 01.01.2020 року по КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» ТРР ІФО загальна кількість штатних посад складала 511,50, зокрема: лікарський персонал - 115,00, середній медперсонал - 198,75, молодший медперсонал - 105,75, інші 92,00 (а.с. 8-17); серед яких значиться: позиція 21 медична сестра протитурбекульозного кабінету в/к 1,5 штаних посад, позиція 22 медсестра протитурбекульозного кабінету б/к 0,5 штатної посади.

Наказом КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» №12-к від 03.02.2020 року «Про звільнення з роботи працівників лікарні», зокрема, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади медичної сестри тубкабінету поліклініки по п. 1 ст. 40 КЗпП України по скороченню чисельності штату з 03.02.2020 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку та компенсації за 12 календарних днів відпускних. Підстава: назаз №24 від 26.11.2019 року про попередження працівників про наступне вивільнення (а.с. 28). З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 103).

Згідно штатного розпису станом на 01.03.2020 року КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» ТРР ІФО загальна кількість штатних посад становить 425,50, зокрема: лікарський персонал 95,75, середній медперсонал 165,00, молодший медперсонал 79,25, інші 85,50, тобто скорочено 86 штатних посад. Дві посади медичних сестер протитурбекульозного кабінету в новому штаному розписі відсутні (а.с. 18-25).

Як вбачається з довідок КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» №62 від 14.05.2020 року та №105 від 04.08.2020 року, заробітна плата медсестри ОСОБА_1 за грудень 2019 року становила 6342,69 грн., за січень 2020 року 6599,34 грн. Середній заробіток становить 6471,02 грн. (а.с. 85, 139).

Згідно повідомлення №481/02-12 від 03.08.2020 року на період звільнення медичної сестри ОСОБА_1 вакантних посад медичних сестер не було. Штатний розпис затверджується один в раз в рік станом на 1 січня і погоджується з районною радою. Зміни в штатному розписі затверджуються наказом по КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» (а.с. 138).

Відповідно до характеристики КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 з 27.07.1984 року працювала на посаді медичної сестри інфекційного відділення, потім з 15.04.1986 року на посаді медичної сестри перев`язочної хірургічного відділення, а з 03.02.1989 року до 03.02.2020 року медичної сестри протитурбекульозного кабінету. За час роботи зарекомендувала себе як медичний працівник середньої кваліфікації, не завжди забезпечувала виконання покладених на неї обов`язків, про що неодноразово вказувалося перевіряючими із обласного фтизіопульмонологічного центру. З колегами по роботі вела себе зверхньо, конфліктувала з лікарями-спеціалістами і середнім медичним персоналом. Участі в громадському житті колективу не приймала (а.с. 137).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням встановленого законом порядку, оскільки в КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» дійсно мало місце масове скорочення чисельності та штату працівників. ОСОБА_1 було персонально попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, а іншої роботи їй не було запропоновано у зв`язку з відсутністю вакантних посад медичних сестер. Права на переважне залишення на роботі ОСОБА_1 не мала, членом профспілки не була. Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від основних вимог, а тому також не підлягає до задоволення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

За змістом ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною 3 ст. 49 2 КЗпП та ч. 3 п. 4 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №5067-VI покладено обов`язок на підприємства попереджати державну службу зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці. У такому попереджені зазначаються підстави вивільнення, в даному випадку скорочення чисельності працівників, строки вивільнення, найменування професій (спеціальностей), кваліфікація вивільнюваних працівників, розмір оплати їх праці. Звітність про заплановане вивільнення працівників подається до державної служби зайнятості за формою №4-ПН (план), затвердженою наказом Мінпраці від 19.12.2005 року №420.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом у КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» мало місце скорочення штатних посад медичних працівників у зв`язку з продовженням реформи в охороні здоров`я вторинного рівня та фінансуванням КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» Національною службою здоров`я України, в якій обмежене фінансування, скороченню підлягало 12,75 ставки.

Відповідно, 26.11.2019 року в.о. директора КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» було видано наказ №24 про попередження працівників про наступне звільнення із займаних посад, а 28.11.2019 року наказ №39-к про скорочення штатних посад по відділеннях, в тому числі медичних сестер протитуберкульозного кабінету поліклініки (а.с. 94-101). Також 29.11.2019 року було подано Звітність про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці за встановленою формою до територіального органу Державної служби зайнятості України (а.с. 83-84).

27.11.2019 року ОСОБА_1 була персонально повідомлена про скорочення займаної нею посади медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклініки КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» та наступне звільнення з роботи (а.с. 9).

Згідно копії штатного розпису КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» станом на 01.03.2020 року (а.с. 8-25) на даному підприємстві відбулося виведення серед інших усіх (2-ох) штатних посад медичних сестер протитуберкульозного кабінету поліклініки.

Обґрунтовуючи поданий позов та апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилалася на те, що станом на день її звільнення був чинним штатний розпис КНП «Тлумацька ЦРЛ», в якому було передбачено 1,5 штатної посади медсестри протитуберкульозного кабінету в/к та 0,5 штатної посади медсестри протитуберкульозного кабінету б/к, а тому її звільнення є незаконним.

Разом з тим, виходячи з аналізу вищенаведених норм права, наказ про введення в дію штатного розпису в новій редакції можна видавати лише після спливу терміну, визначеного в наказі про скорочення штату працівників, та за умови, що всі працівники, які підлягали вивільненню за п. 1 ст. 40 КЗпП, звільнені.

Отже введення в дію нового штатного розпису після дати звільнення позивача не суперечить чинному трудовому законодавству і є доказом того, що такі посади виключені.

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Пунктами 4.8, 8.3 Статуту КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» Тлумацької районної ради Івано-Франківської області передбачено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність і затверджує штатний розпис. Штатну чисельність підприємства керівник визначає на власний розсуд на підставі фінансового плану підприємства, погодженого в установленому законодавством та Статутом порядку з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги (а.с. 74, 78).

Управління підприємством здійснює Тлумацька районна рада (п. 7.1 Статуту) (а.с. 76).

Судом встановлено, що штатний розпис КНП «Тлумацька центральна районна лікарня», який введено в дію з 01.03.2019 року і яким не передбачалися посади медичних сестер протитуберкульозного кабінету поліклініки КНП «Тлумацька центральна районна лікарня», був затверджений у встановленому законом та Статутом порядку головою Тлумацької районної ради.

Що стосується посилань сторони позивача на те, що ОСОБА_1 не було запропоновано іншої посади, яка відповідає її кваліфікації, а також не враховано переважне право залишення на роботі позивача як медичної сестри з вищою кваліфікаційною категорією, то слід зазначити наступне.

Так, обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника при скороченні чисельності або штату є однією з найважливіших гарантій для працівників.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-3048цс15).

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року №6-40цс15, у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №676/3124/16-ц (провадження №61-16439св18).

Отже, у період з 27.11.2019 року до 03.02.2020 року відповідач мав запропонувати позивачу, яка підлягає скороченню, вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,на підставінаказу КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» №39-к від 28.11.2019 року на підприємстві відбулося скорочення штатних посад, зокрема у відділі поліклініки КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» скорочено всього 14,75 ставки, в тому числі 2,0 ставки медсестри протитурбекульозного кабінету (а.с. 100-101).

Згідно штатного розпису станом на 01.03.2020 року КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» ТРР ІФО виведено обидві посади медичних сестер протитурбекульозного кабінету (2,0 ставки) (а.с. 18-25).

Даних про те, що у вказаний період було введено нові посади на підприємстві чи вносилися інші зміни у штатний розпис матеріали справи не містять.

Відповідно до повідомлення КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» №481/02-12 від 03.08.2020 року на період звільнення медичної сестри ОСОБА_1 вакантних посад медичних сестер не було. Штатний розпис затверджується один в раз в рік станом на 1 січня і погоджується з районною радою. Зміни в штатному розписі затверджуються наказом по КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» (а.с. 138).

При цьому позивач не надала доказів про наявність інших вакантних посад, які б вона могла зайняти.

Таким чином доводи позивача про те, що її незаконно не ознайомили з наявними вакансіями та не запропонували іншу роботу, є безпідставними.

Статтею 42 КЗпП України визначено переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Однак, якщо посада, яка підлягає виключенню зі штатного розпису, єдина, то, відповідно, і конкурувати працівникові на умовах, визначених даною статтею, нема з ким. Переважне право залишитися на роботі з`ясовується у разі проведення звільнення працівників і не стосується випадків переведення працівників за їх згодою власником чи уповноваженим ним органом в межах підприємства, установи, організації.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

З оглядувикладене,а такожна те,що вКНП «Тлумацькацентральна районналікарня» відбулося виведення усіх (2-ох) штатних посад медичної сестри протитуберкульозного кабінету поліклініки, а у новому штатному розписі такої посади не передбачено, то в даному випадку у відповідача не було підстав для застосування до позивача переважного права на залишення на роботі.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Разом з тим, судом було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з січня 2017 року добровільно вийшла із членів профспілки працівників охорони здоров`я, а тому питання згоди на її звільнення із роботи на засіданні профкому профспілкової організації КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» не розглядалося (а.с. 82).

Таким чином, установивши, що в відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, вакантних посад на підприємстві, підстав для застосування переважного права на залишення на роботі не було, членом профспілкової організації позивач не була, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із дотриманням трудового законодавства, а тому вимоги позивача про поновлення на роботі не підлягають до задоволення.

Позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, а тому в їх задоволенні теж правомірно відмовлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389,390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тлумацького районного суду від 4 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Г.П. Мелінишин

М.Д. Горейко

Повний текст постанови складено 12 листопада 2020 року.