11.11.2020 Справа № 756/14045/20

Справа пр. №2/756/6222/20

ун. №756/14045/20

У Х В А Л А

11 листопада 2020 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Андрейчук Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

06 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Л.С., про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

09 листопада 2020 року позовна заява з додатками була передана судді Андрейчуку Т.В.

Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, дійшов такого висновку.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Спадкоємців за заповітом чи за законом після смерті ОСОБА_2 немає, а тому ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рильської Л.С. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець четвертої черги за законом. Проте ОСОБА_1 не може оформити право власності на спадкове майно, позаяк нотаріус не визнає її право на спадкування після померлого та пропонує надати докази на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років. З цих підстав ОСОБА_1 просить суд встановити факт її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю понад п`ять років.

Таким чином, позивачем заявлено у порядку позовного провадження вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення. Такі позовні вимоги підлягають розгляду відповідно до загальних правил підсудності, визначених ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача Київської міської ради - м. Київ, вул. Хрещатик, 36 (Шевченківський район м. Києва), що територіально не відноситься до Оболонського району м. Києва.

Позаяк відповідач на час пред`явлення позову не знаходиться в Оболонському районі м. Києва, згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України справа не підсудна Оболонському районному суду м. Києва.

Ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Правила ч. 1 ст. 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", від 07 лютого 2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. За положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки з цього майна (ст. ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Цей перелік не є вичерпним.

Предметом позову позивача є лише встановлення факту, що має юридичне значення; жодних вимог, що стосуються нерухомого майна нею не заявляється (наприклад, вимога про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування тощо).

Отже, підстави для зверення позивача до Оболонського районного суду м. Києва з указаним позовом відповідно до правил ч. 1 ст. 30 ЦПК України відсутні.

За приписами ч. 1 ст. 378 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Зважаючи на те, що справа згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України належить до територіальної юрисдикції (підсудна) Шевченківського районного суду м. Києва, її слід надіслати на розгляд цьому суду.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ч. 9 ст. 187 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна, про встановлення факту, що має юридичне значення, надіслати за підсудністю на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва у зв`язку з тим, що вказана справа не підсудна Оболонському районному суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Т.В. Андрейчук