621/628/20

2/621/494/20

РІШЕННЯ

іменем України

05 листопада 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Девятерикова А. Р.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 20.07.2016 у розмірі 610 222 грн 77 коп., та судові витрати в розмірі 6 102 грн 23 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики від 20 липня 2016 року. Відповідно до п. 1 Договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 474 500 грн 00 коп., що є еквівалентом 18 980 доларів США, згідно середнього курсу комерційного банку на день підписання Договору, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів до 20.07.2017.

Відповідно до п. 2 Договору, повернення вказаних грошових коштів повинно здійснюватися наступним чином: кожного місяця, 20 числа, починаючи з серпня 2016 року, протягом 11 місяців за місцем проживання ОСОБА_1 , повертати грошові пошти у розмірі 39 500 грн 00 коп., що є еквівалентом 1580 доларів США згідно середнього курсу комерційного банку на день підписання договору, 20 липня 2017 повернути грошові кошти у розмірі 40 000 грн 00 коп., еквівалентом 1 600 доларів США згідно середнього курсу комерційного банку на день підписання договору.

У випадку невчасної сплати, боржник додатково сплачує штраф у розмірі 30% від загальної суми боргу за кожен місяць прострочки.

В абз. 2 ч. 1 Договору позики закріплено, що передачу грошей здійснено до підписання цього договору. Факт підписання договору позичальниками буде свідчити про отримання ними усієї вказаної у договору грошової суми та відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання.

Таким чином, факт підписання Договору позики свідчить про отримання ОСОБА_2 грошових коштів у повному розмірі.

Однак на момент звернення до суду відповідач свої зобов`язання за Договором позики не виконав - кошти не повернув.

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача основну заборгованість у розмірі 474 500 грн 00 коп., що є еквівалентом 18 980 доларів США, а також інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання зі сплати за Договором позики (30% за кожен місяць прострочки, встановлені у п. 2) не стягуються з причин сплину строку давності.

Розрахунок суми, що стягується: основна сума заборгованості - 474 500 грн 00 коп.; прострочена заборгованість становить: з 21.07.2017 по 26.02.2020, період прострочення грошового зобов`язання - 951 днів.

Розрахунок 3% річних: період з 21.07.2017 по 26.02.2020, розраховується за формулою:[Відсотки] = [Сума боргу] х [Кількість прострочених днів] х [Процентна ставка] /100% / 365 днів = 474 500 грн 00 коп. х 951 (прострочених днів) х 3 : 100 : 365 днів = 37 089 грн 00 коп.

За повідомленням Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) становив: серпні 2017- 99,9 %, Інфляційні втрати становлять - 0 %, у вересні 2017 - 102,0%, у жовтні 2017 - 101,2 %; у листопаді 2017 - 100,9 %; у грудні 2017- 101,0 %; у січні 2018 - 101,5 %, у лютому 2018 - 100,9 %, у березні 2018 - 101,1 %, у квітні 2018 - 100,8 %, у травні 2018 - 100,0 %, у червні 2018 - 100,0%, у липні 2018 - 99,3% Інфляційні втрати становлять - 0 грн., у серпні 2018 - 100,0 %, у вересні 2018 - 101,9 %, у жовтні 2018 - 100,7%, листопаді 2018 - 101,4 %, у грудні 2018 - 100,8 %, у січні 2019 - 101,0 %; у лютому 2019 - 100, 5%; у березні 2019 - 100,9 %, у квітні 2019 - 101,45000 %, у квітні 2019 - 100,7 %, у червні 2019 - 99,5 %, у липні 2019 - 99,4 %, у серпні 2019 - 99,7 %, Інфляційні втрати становлять - 0 грн., у вересні 2019 - 100,7 %, у жовтні 2019 - 100,7 %, у листопаді 2019-100,1 %, грудень 2019-99,8 %, Інфляційні втрати становлять - 0 %, у січні 2020 - 100,2 %.

Інфляційне збільшення: період з 21.07.2017 по 26.02.2020 (474 500 грн 00 коп. х 1.20280668 - 474 500 грн 00 коп. = 96 231 грн 77 коп.

Враховуючи зазначене, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням Інфляційних втрат та 3 % річних складає = 474 500 грн 00 коп. + 37 089 грн 00 коп. + 96 231 грн 77 коп. = 607 820 грн 77 коп.

Також стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, витраченого часу на підготовку процесуальних документів для подачі в суд, витрати на правничу допомогу складають 2 402 грн 00 грн.

Ціна позову обумовлюється: 474 500 грн 00 коп. + 37 089 грн 00 коп. + 96 231 грн. 77 коп.+ 2 402 грн 00 коп. = 610 222 грн 77 коп.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 24.03.2020 провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання на 21.04.2020.

21.04.2020, 22.05.2020 за клопотанням відповідача відкладено підготовче засідання.

26.06.2020 в зв`язку з неявкою відповідача відкладено підготовче засідання.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.10.2020

01.10.2020 за клопотанням відповідача відкладено судовий розгляд.

05.11.2020 під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 підтримав позовну заяву з підстав, викладених ним у позовній заяві. Враховуючи повторне неприбуття відповідача, просив провести розгляд справи на підставі доказів, наявних у справі.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав.

Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі відомостей, наявних у позовній заяві та письмових доказах, встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, 20.07.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 Договору позики, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 474 500 грн 00 коп., що є еквівалентом 18 980,00 доларів США згідно середнього курсу комерційного банку на день підписання договору, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів до 20.07.2017. Передачу грошей здійснено до підписання цього договору. Факт підписання договору позичальниками буде свідчити про отримання ними усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання.

Відповідно до п. 2 Договору позики, повернення вказаних грошових коштів буде здійснюватись наступним чином: кожного місяця, 20 числа, починаючи з серпня 2016 року, протягом 11 місяців за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 повертати грошові кошти у розмірі 39 500 грн 00 коп., що є еквівалентом 1 580,00 доларів США згідно середнього курсу комерційного банку на день підписання договору, 20.07.2017 повернути грошові кошти у розмірі 40 000 грн 00 коп., що є еквівалентом 1 600,00 доларів США згідно середнього курсу комерційного банку на день підписання договору. У випадку несвоєчасної сплати, боржник додатково сплачує штраф у розмірі 30% від загальної суми боргу за кожен місяць прострочки (а. с. 13).

Згідно розрахунку, наведеного позивачем у позовній заяві, за договором позики від 20.07.2016, укладеним між позивачем та відповідачем, мається заборгованість у розмірі 607 820 грн 77 коп, яка складається з наступного: сума боргу в розмірі 474 500 грн 00 коп.; 3 проценти річних в розмірі 37 089 грн 00 коп.; інфляційні втрати в розмірі 96 231 грн 77 коп. (а. с. 3).

Відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Положеннями статей 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до ч. ч. 1-3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладанням договору позики від 20.07.2016 та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Розмір невиконаних зобов`язань за договором, розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат не спростовано відповідачем.

За таких обставин, в частині вимог про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 607 820 грн 77 коп., яка складається з суми боргу - 474 500 грн 00 коп.; 3 процентів річних - 37 089 грн 00 коп.; інфляційних втрат - 96 231 грн 77 коп.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно сумі, на яку позов задоволений, в розмірі 6 078 грн 20 коп.

Вирішуючи питання про розподіл витрат сторін на оплату професійної правничої допомоги, суд виходив із наступного.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги пов`язується із належним їх визначенням, наявністю розрахунку витрат щодо обсягу, видів наданих послуг. Якщо мають місце додаткові (супутні) витрати, такі теж повинні підтверджуватися розрахунком. Фактична оплата гонорару, інших витрат підтверджується належними і допустимими документальними доказами. Належним і допустимим доказом щодо наявності відповідних підстав для виникнення грошових зобов`язань є зафіксовані у письмовій формі умови договору, що в подальшому слугують підставами для розрахунків між сторонами та для обліку відповідних операцій, які, у свою чергу, теж фіксуються лише у документальній формі (ст. ст. 545, 1087 ЦК України, п. 1.24 ст. 1, ст. ст. 4, 16, 17, 20, 22, 24, 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 1 абз. 3, 5, 11, ст. ст. 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 64 і ст. 95 відповідних редакцій ЦПК України, інші норми законодавства). Складання документів, зокрема, первинних, у тому числі, оформлення і видача клієнту розрахункових документів, необхідних для оплати послуг відповідно до визначеного встановленим порядком їх обсягу та порядку оплати, є обов`язком особи, яка надає ці послуги, здійснює облік відповідних операцій та несе відповідальність за складання документів.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано копію Договору про надання правової допомоги б/н від 17.02.2020 між Адвокатським бюро "Святослава Халабурдіна" та ОСОБА_1 та детальний опис послуг, наданих ОСОБА_1 , та попередній розрахунок адвоката, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1023 (а. с. 14-17).

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що він дійсно здійснив витрати на вказану суму на оплату адвокатських послуг.

Вищенаведене виключає можливість розподілу між сторонами витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги, оскільки позивачем не надано доказів суми таких витрат, визначеної за умовами договору про надання правової допомоги.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позивачем витрат на правничу допомогу, належить відмовити у стягненні з відповідача вказаних витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 607 820 (шістсот сім тисяч вісімсот двадцять) грн 77 коп. боргу за договором позики від 20.07.2016 з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 078 (шість тисяч сімдесят вісім) грн 20 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 12.11.2020.

Головуючий: В. В. Овдієнко