ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 814/1573/17

адміністративне провадження № К/9901/55835/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу за позовом Міністерства оборони України до Вознесенської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Миколаївського обласного центру медико-соціальної експертизи м. Миколаєва, треті особи: Вознесенське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 , про скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (суду у складі головуючого судді - Лісовської Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (суд у складі: головуючого судді-Танасогло Т.М., суддів: Запорожана Д.В., Яковлєва О.В.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У грудні 2016 року Міністерство оборони України (далі - позивач, Міністерство) звернулося до суду з позовом до Вознесенської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - ЦВЛК), Миколаївського обласного центру медико-соціальної експертизи м. Миколаєва, треті особи: Вознесенське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи (далі - Вознесенське МСЕК), ОСОБА_1 , в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення ЦВЛК, оформлене протоколом №4328 від 19 грудня 2015 року, яким встановлений причино-наслідковий зв`язок між наявними захворюваннями та проходженням служби ОСОБА_1 ,

- визнати незаконним та скасувати рішення Вознесенської МСЕК щодо вставлення причини інвалідності ОСОБА_1 , що зазначено в Графі 9 Довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААВ № 371393.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. 19 листопада 2015 року ЦВЛК Міністерства оборони України видано протокол засідання комісії № 4328, де комісією встановлено причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 та викладений наступний висновок: поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

3. На підставі вказаного висновку Вознесенською МСЕК ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та видана довідка МСЕК серія 10ААВ № 371393 від 04 серпня 2015 року.

4. Внаслідок встановленої причини інвалідності Вознесенською МСЕК, та на виконання постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі №472/416/16-а, старшому прапорщику у запасі ОСОБА_1 нарахована та виплачена одноразова допомога у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, в сумі 243 600,00 грн.

5. Міністерство, вважаючи протиправними рішення Вознесенською МСЕК та ЦВЛК, в частині встановлення ОСОБА_1 такої причини інвалідності, оскаржило його до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані рішення відповідачів відповідають вимогам діючих нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини та прийняті з урахуванням всіх обставин, без порушень прав та інтересів Міністерства.

7.1. Окрім того, судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях було наголошено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Міністерства, оскільки ті обставини та взаємовідносини, на які посилається позивач, вже були предметом доказування в адміністративній справі №472/416/16-а та є рішення суду, що набрало законної сили.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)

8. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

9. В касаційній скарзі представник позивача вказав, що оскаржувані судові рішення є немотивованими, оскільки досліджувані Вознесенською МСЕК та судами під час розгляду справи документи лише підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 відповідних захворювань та факт проходження ним військової служби в певний період в Афганістані, що ніким і не заперечується, та є достатнім для встановлення будь-якої іншої причини інвалідності з переліку, наведеного у пункті 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення №1317).

10. На думку представника Міністерства, Вознесенська МСЕК при огляді громадянина ОСОБА_1 повинна була старанно дослідити, проаналізувати та зробити певні висновки по кожному наданому документу. Формальний розгляд наданого до МСЕК пакету документів, без дослідження їх змісту по суті, є неприпустимим. А враховуючи, що в пункті 26 Положення №1317 наведено декілька можливих причин інвалідності, МСЕК повинна була, на підставі вивчених документів, встановити саме ту причину інвалідності, яка має місце у ОСОБА_1 .

11. Також в касаційній скарзі наголошено, що встановлення причинного зв`язку інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби виключно на підставі документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання), встановлено пунктом 12 Положення №1317.

12. Представник ЦВЛК надіслав заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких просив відмовити у задоволенні вказаної скарги.

13. Зазначив, що подана касаційна скарга є зловживанням процесуальними правами згідно зі статтею 45 КАС України та намагання переглянути судові рішення, які розглядали вже ці обставини та набрали законної сили.

14. Представник відповідача наголосив, що Міністерством було пропущено строк звернення до суду, оскільки протокол ЦВЛК датований 19 листопада 2015 року, а до суду позивач звернувся 21 грудня 2016 року, при цьому клопотання про поновлення пропущеного строку позивачем подано не було. У свою чергу, прийняття МСЕК рішення в часині встановлення причинного зв`язку інвалідності ОСОБА_1 , повинно здійснюватися за участі представника Міністерства оборони України.

15. На думку представника ЦВЛК, документи на підставі яких здійснювались висновки експертів в оскаржуваних рішеннях, підпадають під коло документів, що визначені у Положенні № 402.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Відповідно до статті 69 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» експертиза стійкого розладу функцій організму здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні". Порядок організації і проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

18. Статтею 1 Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (далі - Закон № 2961-IV) передбачено, що медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

19. Положеннями статті 3 Закону № 2961-IV встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.

20. На виконання цих правових норм постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 "Питання медико-соціальної експертизи", затверджені Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

21. Саме цими Положеннями визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи.

22. Згідно з пунктами 4, 5, 11, 15-20, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - «комісії»), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у містах Києві та Севастополі (далі - «центральні міські»); міські, міжрайонні, районні.

Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.

23. Відповідно до пунктів 3, 7, 12, 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - «особи, що звертаються для встановлення інвалідності») за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності, зокрема, є поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав.

24. Відповідно до пунктів 1.9, 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року №561 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033, огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

25. Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений главою 21 розділу ІІ затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України".

26. Відповідно до підпункту "г" пункту 21.5, пунктів 21.7, 21.8, 21.21 глави 21 розділу ІІ вказаного Положення, постанови військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях, як "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - «Перелік країн»), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

27. Пунктами 1.10, 1.12 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року №561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033, визначено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

29. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

30. Оскільки касаційна скарга Міністерства оборони України у цій справі подана до набрання чинності Законом №460-IX, тому, здійснюючи касаційний перегляд справи, Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 08 лютого 2020 року.

31. Частинами першою-третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

33. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу оскарження Міністерством оборони України рішень ЦВЛК Міноборони України і Вознесенської МСЕК щодо встановлення факту отримання третьою особою ( ОСОБА_1 ) поранення (захворювання) саме під час перебування на фронті або з виконанням ним інших обов`язків військової служби, яке є наслідком встановлення цій особі інвалідності.

34. За змістом статті 19 КАС України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

35. Звертаючись до суду із цим позовом, Міністерство оброни України серед іншого, заявило позовні вимоги до ЦВЛК про визнання незаконною і скасування її постанови щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв ОСОБА_1 .

36. Як зазначалося в пункті 30.6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України і є керівним органом з військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України.

37. З огляду на статус ЦВЛК, її повноваження, порядок створення і підпорядкування можна зробити висновок про те, що остання не є самостійним суб`єктом, а підпорядкована Міністерству оброни України.

38. За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, тому що це означатиме позов держави до неї самої, за винятком передбачених процесуальним законодавством «компетенційних спорів».

39. Фактично Міністерство оброни України є суб`єктом владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про оскарження рішення іншого суб`єкта владних повноважень (підпорядкованого підрозділу), однак не в межах спору про компетенцію.

40. У рамках цих спірних правовідносин між сторонами відсутні публічно-владні управлінські відносини, жодна із сторін не надає адміністративні послуги іншій стороні, а тому не можна вважати, що позивач у справі виступає як юридична особа без статусу суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), щодо якої відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

41. Стосовно позовних вимог Міністерства про визнання протиправним і скасування рішення Вознесенської МСЕК щодо встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 . Верховний Суд зазначає наступне.

42. Статтею 1 Закону № 2961-IV визначено, що медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

43. Статтею 3 Закону № 2961-IV передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

44. Як було вже зазначено, в пунктах 29.6- 29.12 постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при МОЗ Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Рішення медико-соціальних експертних комісій є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності та можуть бути оскаржені до суду в установленому законодавством порядку.

45. Можливість оскарження в судовому порядку рішень медико-соціальних експертних комісій передбачена також у пункті 9 частини першої статті 19 КАС України. Цією ж статтею передбачено, що такі справи розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

46. Водночас відповідно до положень КАС України обов`язковою умовою щодо віднесення конкретної справи до юрисдикції адміністративних судів є те, що однією зі сторін у такій справі виступає суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції відносно особи, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною публічно-владних управлінських функцій.

47. Згідно з пунктом 24 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертна комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, у якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби в наданні додаткових видів допомоги.

48. Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

49. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров`я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності і стосуються виключно зазначених у таких рішеннях осіб.

50. Отже, медико-соціальна експертна комісія є суб`єктом владних повноважень лише у вертикальних відносинах з особами, стосовно яких прийнято відповідне рішення.

51. Разом з тим, основними завданнями Міністерства оборони України є, серед іншого, здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

52. З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Міністерство оборони України не наділене правом на оскарження рішення Вознесенської МСЕК, якими встановлено, що «травма, поранення та захворювання ОСОБА_1 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велися бойові дії».

53. Вказане узгоджується з приписами пунктів 23- 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, якими, зокрема, визначено порядок оскарження рішень районної, міжрайонної, міської комісії, як у позасудовому так і судовому порядку. Зокрема, за змістом цих пунктів право оскаржити зазначені рішення має особа з інвалідністю, якої це рішення стосується.

54. Отже, якщо суб`єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з`ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо ці обставини були з`ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

55. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Міністерства оброни України про визнання протиправними і скасування оскаржуваних рішень ЦВЛК і Вознесенської МСЕК не підлягають розгляду в суді.

56. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах вже була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №821/1524/17.

57. Статтею 354 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України.

58. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

60. Отже, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №814/1573/17 належить скасувати із закриттям провадження у справі.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

61. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року скасувати, провадження у справі № 814/1573/17 закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська