ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2020 року

Київ

справа №826/10473/16

адміністративне провадження №К/9901/43911/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/10473/16

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року (прийняту у складі судді Кузьменка В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни (далі по тексту - відповідач 1, Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 2, Фонд), третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок позивача, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду, у розмірі 180 000,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також зазначено, що твердження відповідача 1, викладені у листі від 01 лютого 2016 року, стосовно того, що позивач направив лист про включення його до реєстру кредиторів після строку встановленого для пред`явлення вимог кредиторів, не відповідають дійсності. На позивача не було покладено обов`язку заявити вимоги кредитора, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою, а сума, яка підлягає відшкодуванню, становить 180000,00 грн. та знаходиться у межах гарантованої суми. Факт, що грошові кошти мають бути перераховані банком на рахунок позивача встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 року у справі №910/15981/15.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2016 року залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4. 31 травня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Чернявську Олену Степанівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про кредиторські вимоги до банку від 22 січня 2016 року, як таку, що подана у строк, встановлений статтею 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 є вкладником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме, що спірні кошти у розмірі 180 000,00 грн. надійшли на вкладний або поточний рахунок позивача за відповідним договором банківського рахунку або договором банківського вкладу.

Разом з тим, суд з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Уповноважену особу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про кредиторські вимоги до банку від 22 січня 2016 року, як таку, що подана у строк, встановлений статтею 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 06 вересня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2017 року - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції: «Зобов`язати Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про кредиторські вимоги від 22.01.2016 р. як таку, що подана у строк, встановлений статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2017 року - залишити без змін.

7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що безпосередньо між позивачем і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не виникали правовідносини з договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку і позивач не є власником депозитного іменного сертифікату, а отже, позивач не набула статус вкладника у розумінні ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що виключає наявність правових підстав для отримання нею гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та зобов`язання Уповноваженої особи подати Фонду додаткову інформацію про збільшення кількості вкладників за рахунок позивача, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» за рахунок Фонду, у розмірі 180000,00 грн.

Крім того, Київський апеляційний адміністративний суд вважав, що судом першої інстанції було правомірно застосовано положення ст. 11 КАС України в частині щодо виходу за межі позовних вимог для повного і всебічного захисту та відновлення порушеного права позивача на розгляд і вирішення Уповноваженою особою її заяви від 22.01.2016 р. про включення до реєстру кредиторів банку шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути вказану заяву як таку, що подана у строк, встановлений ст. 45 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 р. № 1703, яким Уповноважену особу Чернявську О.С. змінено на Уповноважену особу Валендюка В.С., не досліджено, інститут процесуального правонаступництва, регламентований ст. 55 КАС України, не застосовано та не вирішено питання щодо заміни відповідача на його правонаступника.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 р. замінено відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявську Олену Степанівну на її правонаступника - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Валендюка Владислава Сергійовича.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції по суті правильно вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права та не вирішено питання щодо процесуального правонаступництва відповідача, що у відповідності до ст. 201 КАС України є правовою підставою для зміни оскаржуваного судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 28 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року в частині виходу за межі позовних вимог та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про кредиторські вимоги до банку від 22.01.2016 р. як таку, що подана у строк, встановлений статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач не просив у позовній заяві повторно розглянути заяву про кредиторські вимоги від 22.01.2016 р. як таку, що подана у строк, встановлений статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Натомість позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду, у розмірі 180 000,00 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій безпідставно вийшли за межі позовних вимог.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича.

10. 07 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України від представника позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу.

У запереченнях на касаційну скаргу представник позивача просить касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

11. 22 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

12. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: Анцупова Т.О. (головуючий суддя), Стародуб О.П., Кравчук В.М.

13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11.06.2019 №685/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.

14. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 12 листопада 2020 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. 04 червня 2015 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ФОП ОСОБА_2 (позикодавець) було укладено договір безпроцентної позики (у вигляді поворотної фінансової допомоги), за яким позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі у вигляді поворотної фінансової допомоги, а останній зобов`язується повернути позику позикодавцеві; розмір позики складає 180 000,00 грн.

ФОП ОСОБА_2 подав до банку платіжне доручення від 06 червня 2015 року №31 про перерахування на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн. Проте, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишив вказане платіжне доручення без виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 року у справі №910/15981/15 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов`язання вчинити певні дії було задоволено позов та зобов`язано банк зробити перерахування грошових коштів з поточного рахунку ФОП ОСОБА_2 , зокрема, за платіжним дорученням від 06 червня 2015 року №31 на користь ОСОБА_1 в розмірі 180 000,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській О.С.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

23 грудня 2015 року в газеті «Голос України» № 242 (6246) було опубліковано інформацію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

22 січня 2016 року позивач подала Уповноваженій особі заяву про включення її до реєстру кредиторів банку для отримання 180000,00 грн. на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 27 липня 2015 року у справі №910/15981/15.

За результатами розгляду зазначеного звернення листом від 01 лютого 2016 року №3-37120/1379 Уповноважена особа повідомила позивача, що останнім днем прийому заяв щодо пред`явлення вимог кредиторів до банку від фізичних особі було 21 січня 2016 року.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

За правилами частин першої, другої та третьої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Верховний Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Отже під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених особою вимог.

Визначення змісту та обсягу позовних вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Водночас такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Згідно з частиною 1 статті 51 КАС України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами попередніх інстанцій) крім прав та обов`язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до частини 1 статті 137 КАС України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами попередніх інстанцій) позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок позивача, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду, у розмірі 180 000,00 грн.

Разом з цим, позовна заява у собі не містила вимог щодо зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про кредиторські вимоги до банку від 22 січня 2016 року як таку, що подана у строк, встановлений статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, позивач не подавав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, чи про зміну предмета або підстав позову.

Отже, вийшовши за межі позовних вимог суди фактично розглянули вимоги, які не були заявлені позивачем, а також не пов`язані із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

При цьому жодних мотивів та обґрунтувань з приводу необхідності виходу за межі позовних вимог судами в оскаржуваних рішеннях не наведено.

Відтак, Окружний адміністративний суд міста Києва, приймаючи оскаржуване судове рішення, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, фактично збільшив розмір позовних вимог, порушивши вимоги процесуального закону, який надає це право (прерогативу) виключно позивачу, без належного мотивування причин цього.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 809/654/16 та від 05 грудня 2018 року у справі № 813/799/16, спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

19. Згідно статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

20. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині виходу за межі позовних вимог та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про кредиторські вимоги від 22 січня 2016 року як таку, що подана у строк, встановлений статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В решті рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича - задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі №826/10473/16 скасувати в частині виходу за межі позовних вимог та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про кредиторські вимоги від 22 січня 2016 року як таку, що подана у строк, встановлений статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі №826/10473/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій