Справа № 183/3539/20

№ 2/183/2797/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго-Новомосковськ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в :

26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго-Новомосковськ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 30 жовтня 2019 року відповідно до наказу № 23-к від 30.10.2019 року, її було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго-Новомосковськ» на посаду секретаря.

Позивач зазначила, що 30 квітня 2020 року вона була звільнена з роботи на підставіп. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату), але, при звільненні з роботи та до теперішнього часу їй не була виплачена вихідна допомога в розмірі 3571,41 грн., а також компенсація за невикористану відпустку в розмірі 412,14 грн., що разом складає 3983,55 грн.

В зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги ст.ст.116,117 КЗпП України, просила суд: стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі, яка складається з: вихідної допомоги в сумі 3571,41 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 412,14 грн., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6 655,68 грн., а всього 10 639,23 грн. та зобов`язати відповідача сплатити щорічний єдиний соціальний внесок на обов`язкове соціальне страхування за період з 30.10.2019 року по 30.04.2020 року.

Ухвалою суду від 30 червня 2020 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, згідно заяви просила суд розглядати справу за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити вимоги.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго-Новомосковськ» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те,що відповідач був належним чином повідомленийпро місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем письмові докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго-Новомосковськ» з 30 жовтня 2019 року (наказ № 23-к від 30.10.2019 року) та 30 квітня 2020 була звільнена з займаної посади за скороченням штату та чисельності працівників на підставі п. 1 ст.40 КЗпП Українизгідно наказу № 73-к від 30.04.2020 року, що підтверджується відомостями, занесеними до трудової книжки серія НОМЕР_1 .

Положеннямистатті 21 КЗпП Українивстановлено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є: угода сторін.

Приписамист. 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності дост. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що при звільненні, з ОСОБА_1 не був проведений розрахунок по виплаті вихідної допомоги, а також компенсації за невикористану відпустку, заборгованість станом на 17 червня 2020 року становила 3983,55 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «КК «КомЕнерго-Новомосковськ» від 17 червня 2020 року № 6, розмір заборгованості позивач не оскаржує.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у вигляді вихідної допомоги при звільненні в розмірі 3571,41 грн., а також компенсації за невикористану відпустку в сумі 412,14 грн. підлягають задоволенню, зазначені суми повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Відповідно дост. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу виплат в день звільнення.

Так, відповідно до п. 21постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року,- при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно з п. 5 розділу IV цього Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 Порядку, - нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 365/470/17, яка відповідно до ч. 4ст. 263ЦПК України враховуєтьсясудом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 6 ч. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як доказ нарахованої, але не сплаченої станом на дату звільнення суми заборгованості по заробітній платі, позивачем надано копії розрахункових листків, які суд приймає в якості належного доказу, оскільки розрахунково-платіжна відомість працівника (розрахунковий листок) є одним із первинних бухгалтерських документів, визначених наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», поряд з табелем обліку використання робочого часу та розрахунково-платіжною відомістю (зведеною).

Отже, суд, обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, бере до уваги розрахункові листки за лютий-березень 2020, згідно яких нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню складає 11 994,57 грн., з яких: нарахована заробітна плата (без утримання податків й інших обов`язкових платежів) за лютий 2020 року 6921,00 грн., за березень 2020 року 5073,57 грн. Кількість фактично відпрацьованих робочих днів в лютому 2020 року - 20 днів, у березні 2020 року 15 днів.

З урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, середньоденний заробіток позивача становить 342,70 грн. (6921,00 грн. + 5073,57 грн. / (20 днів +15 днів).

Період затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 01.05.2020 року по дати звернення до суду за захистом своїх прав 26.06.2020 року складає 38 робочих днів, з яких: у травні 2020 року - 19 робочих днів, у червні 2020 року - 19 робочих днів. Сума середнього заробітку за заявлений період затримки розрахунку при звільненні становить 13022,60 грн. (342,70 грн. х 38днів).

В той же час, відповідно до ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності з вимогами ст. 117 КЗпП України, підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак судом здійснюється розрахунок, враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України, а саме в межах заявлених позивачем вимог.

У відповідності до позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2020 року по 26.06.2020 року включно в розмірі 7067,82 грн., в зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 29 "Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", передбачена відповідальність страховиків за невиконання або неналежне виконання умов страхування, згідно з якою вони несуть відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, встановлених законодавством.

Преамбулою Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» визначено, що цей закон, розроблений відповідно до Конституції України та "Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/ або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суб`єктами солідарної системи є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено принципи загальнообов`язкового пенсійного страхування, якими, зокрема, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальність суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цьогоЗакону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Згідно норми ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) доходу на який відповідно до цьогоЗаконунараховуються страхові внески.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь - яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно дост. 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках.

Таким чином, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач є страхувальником, у відповідності до п. 1 ч. 1ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», також є платником єдиного внеску, а позивач є застрахованою особою, але не є платником єдиного внеску.

Як передбачено п. 3 ч. 1ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України за формою ОК-5 про застраховану особу ОСОБА_1 від 16 червня 2020 року за період з 30 жовтня 2019 року по 30 квітня 2020 року інформація про сплату відповідачем щорічного єдиного соціального внеску на обов`язкове соціальне страхування відсутня.

Аналізуючи вищевикладене та беручи до уваги всі встановлені судом обставини і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Як зазначалося вище, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з чим, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладено та керуючись ст. ст.ст.ст.116,117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці»,ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 274, 276, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго-Новомосковськ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго-Новомосковськ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка складається з: вихідної допомогу при звільненні в сумі 3571,41 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 412,14 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2020 року по 26 червня 2020 року включно в розмірі 7067,82 грн., а всього 11231,37 грн. (одинадцять тисяч двісті тридцять одна грн. 37 коп.).

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Зобов`язатиТовариства зобмеженою відповідальністю«Керуюча компанія«КомЕнерго-Новомосковськ» нарахувати та сплатити щорічний єдиний соціальний внесок на обов`язкове соціальне страхування за ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України за період з 30 жовтня 2019 року по 30 квітня 2020 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго-Новомосковськ» на користь держави судові витрати в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго-Новомосковськ», код ЄДРПОУ 35782839, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, провул. Парковий, буд. 1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 16 вересня 2020 року.

Суддя Д.І. Городецький