Справа № 212/7758/20

2/212/3702/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ярошевський Олексій Тарасович до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року адвокат Ярошевський Олексій Тарасович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Мотивуючи свою заяву тим, що позивач ОСОБА_1 в період часу з 23.12.1992 року по 21.04.1997 року працював на різних посадах: підземним прохідником, підземним вибухівником в шкідливих умовах на шахті імені «Леніна» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Криворізький Залізорудний Комбінат», внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Звільнений з підприємства 21.04.1997 року згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України, по скороченню чисельності працівників. Висновком ВТЕК від 02.04.1996 року позивачу первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням. Після неодноразових переглядах ОСОБА_1 Висновком МСЕК від 15.04.2003 року визначено 30% втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності - БЕЗСТРОКОВО. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач постійно відчуває біль в руках, ногах, попереку і серці, яка не дає йому спокійно відпочивати. Крім того тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання та біль, важкість самопочуття. Зазначає, що отримане захворювання не можливо вилікувати, стан здоров`я не поліпшується. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 200 000 гривень 00 копійок, яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.10.2020 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста кривого Рогу дніпропетровської області від 12.11.2020 року відмовлено представниці відповідача ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - адвокату Ніколенко К.В. в клопотанні про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представниця відповідача - адвокат Ніколенко К.В. скористалася правом надання відзиву, у якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з тим, що вони незаконні та необґрунтовані стороною позивача. Зазначила, що відповідно до трудової книги позивача ОСОБА_1 загальний період роботи на підприємстві відповідача складає 4 роки 03 місяці. За період роботи позивача на підприємстві, а саме з 23.12.1992 року по 14.07.1993 року ( 06 місяців) законодавством України не було передбачено порядку відшкодування моральної шкоди, а тому остання стягненню не підлягає. Що стосується періоду роботи з 14.07.1993 року по 21.04.1997 року ( 03 роки 9 місяців), то за вищевказаний період право встановлювати факт спричинення моральної шкоди було покладено виключно на МСЕК, однак представником позивача були подані виписки з актів огляду ЛТЕК та не містять відомостей стосовно перенесення останнім моральних страждань, та як наслідок не підтверджує факту нанесення йому моральної шкоди. Більш того, звернула увагу суду, що з урахуванням даних трудової книги то до моменту працевлаштування на шахту ім.. Ленвна ДВО «Кривбасруда» в період з 19.08.1968 року по 17.09.1982 року ОСОБА_1 працював електрослюсарем на заводі залізобетонних конструкцій Тресту «Кривбасзалізобетон» , з 06.07.1991 року працював бетонником у ремонтній бригаді Тресту «Кривбасзалізобетон», що вплинуло на стан здоров`я позивача та призвело до його погіршення. Таким чином, покладення обов`язку відшкодування моральної шкоди на ПАТ «Кривбасзалізрудком» суперечить нормам чинного законодавства. Крім того, вказала, що висновків медичних органів, які підтверджують факт перенесення ОСОБА_1 моральних страждань стороною позивача не надано, а тому факт виникнення моральної шкоди є недоведеним У свою чергу, документи на які посилається представник позивача, як на підставу заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди є лише документами, що підтверджують виникнення професійних захворювань, проте жодним чином не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди.

Звернула увагу суду, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 18 892 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положень до ст. ст. 15,16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантованост.124 Конституції України.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.12.1992 року по 21.04.1997 року перебував в трудових відносинах з підприємством відповідача. А сама працював на різних посадах шахти ім. «Леніна» ВО «Кривбасруда». Звільнений з підприємства 21.04.1997 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, по скороченню чисельності працівників, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с. 8-11).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 27 березня 1996 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме 16,5 років праці у шкідливих умовах, а саме робота в умовах підвищеного рівня вібрації та шуму від бурової установки. Встановлена вина підприємств в отриманні ОСОБА_1 професійного захворювання: Трест «Кривбасшахтопроходка» - 54,3 % вини; шахта імені «В.І. Леніна» ВО «КРИВБАСРУДА» - 45,7 % вини (а.с. 22-23).

Відповідно до Висновку ВТЕК (Профпатологічна МСЕК) від 02.04.1996 року позивачу первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням без встановлення групи інвалідності, з наступним переоглядом (а.с. 12).

При переогляді 22.04.1997 року висновком ВТЕК (Профпатологічна МСЕК) ОСОБА_1 визначено 40 % втрати професійної працездатності та визначено третю групу інвалідності з наступним переоглядом (а.с.14).

При переоглядах 14.04.1998 року, 06.05.1999 року, 18.04.2000 року, 03.07.2001 року та 23.04.2002 року Висновками ВТЕК (Профпатологічна МСЕК ) позивачу ОСОБА_1 було визначено 30 % втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності ( а.с. 12-13;16).

Висновком ВТЕК (Профпатологічна МСЕК) від 15 квітня 2003 року позивачу визначено 30 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням та встановлено третю групу інвалідності, з 01.05.2003 року - БЕЗСТРОКОВО ( а.с. 16 зворотній аркуш)

За правилами ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами.

Статтею 264ЦПК України визначено: під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Частинами першою та другою статті 153Кодексу законівпро працюУкраїни визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із частиною першою статті 58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно достатті 5 Цивільного кодексу Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону№ 1105-ХІVповинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вказаний висновок викладений у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) та у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, встановлена первинно Висновком ВТЕК (ПРОФПАТОЛОГІЧНА МСЕК) від 02.04.1996 року, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинностіЦивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положенняЦивільний кодексУкраїнської РСР1963року та Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженіПостановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, якими позивач обґрунтовував заявлені вимоги.

У відповідності до положень п. 11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

За правиламист. 440-1 ЦК Української РСР(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зіст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Приписами ст. 3 Закону України "Про оплату праці"встановлено: мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями3і8 Конституції Українидають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»визначено: мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 5238 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 26190,00 грн., а максимальний 1047600,00 грн.

За змістом ч. 3 ст.23ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві ПАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Крім того, актом розслідування причин виникнення професійного захворювання від 27 березня 1996 року встановлено 45, 7 % вини шахти імені «В.І. Леніна» ВО «КРИВБАСРУДА» в виникненні професійного захворювання у ОСОБА_1 .

Суд не приймає до уваги заперечення представниці відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Посилання представника відповідача на судову практику щодо стягнення моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки встановлені у вказаних справах фактичні обставини не є тотожними обставинам у цій справі. Зокрема, у цій справі встановлено факт заподіяння заявнику моральної шкоди, тобто встановлено усі складові елементи правопорушення, сукупність яких згідно закону є підставою для відповідальності заподіювача за завдану моральну шкоду.

Звертається увага, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникненняморальної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану здоров`я позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 30%, отримання третьої групи інвалідності - БЕЗСТРОКОВО, значний період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 90 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Щодо посилань представниці відповідача на оподаткування суми моральної шкоди суд звернув увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п. 2 ч. 1 ст.5Закону України«Про судовийзбір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 900 гривень.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ярошевський Олексій Тарасович до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 90 000 (девяносто тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір в розмірі 900 гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін