Справа № 201/7034/20

Провадження № 2/201/2733/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Демидової С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним та витрат на правову допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 27 липня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування доводів позову позивач посилається на те, що він має статус учасника бойових дій та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачалось, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. В свою чергу, Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частину 5 викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. При цьому, згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. 27 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації нарахована та виплачена позивачу разова грошова допомога до 05 травня у 2015 році в сумі 875 грн., у 2016 році в сумі 920 грн., у 2017 році в сумі 1200 грн., у 2018 році в сумі 1 265 грн., у 2019 році в сумі 1 295 грн.

Позивач не згоден з такою позицією, оскільки виплати разової грошової допомоги до 05 травня, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто, у розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком, є збитками, які має відшкодувати держава відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України.

За період з 2015 року по 2019 рік позивачу недоплачена сума коштів у розмірі 26 145 грн. При цьому, виплачуючи разову грошову допомогу позивачу органи соціального захисту діяли відповідно до вимог вищезазначених законів. Проте, у даному спорі не вирішується питання про правомірність чи неправомірність дій органів соціального захисту. Діями держави у вигляді прийняття неконституційного закону та його подальшої реалізації органами соціального захисту порушено право власності позивача на отримання виплат у повному розмірі, гарантоване ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому позивач просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 26 145 грн. шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним та витрати на правову допомогу у сумі 3 660,00 грн. (а.с.1-9)

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 28 липня 2020 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.23)

Ухвалою судді від 31 липня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним та витрат на правову допомогу. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження та згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін. (а.с.24-25).

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 22 жовтня 2020 року надійшов відзив Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Так, представник відповідача зазначив, що відповідно до чинного бюджетного законодавства головним розпорядником коштів за КПКВ 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» є Міністерство соціальної політики України.

Місцеві органи праці та соціального захисту населення, як розпорядники коштів нижчого рівня здійснюють видатки по відповідним програмам в межах доведених до них Міністерством соціальної політики України, як головним розпорядником коштів Державного бюджету, обсягів бюджетних призначень за напрямками та розмірами, визначеними Паспортом бюджетної програми. В департаменті наявні тільки транзитні розрахункові рахунки за КПКВ 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни», призначення яких - перерахування сум коштів комунальному закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради та децентралізованим місцевим (міським, районним) структурним підрозділам з питань соціального захисту населення місцевих органів влади, які мають реєстраційні особові розрахункові рахунки і безпосередньо виконують перерахування відповідних сум коштів фізичним особам.

Департаментом не ведеться персональний облік отримувачів допомоги по містах та районах області, не здійснюється персональне нарахування та виплата усіх видів допомог.

Згідно ізст.12Закону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту»щорічно до5травня учасникамбойових дійвиплачується разовагрошова допомогау розмірі,який визначаєтьсяКабінетом МіністрівУкраїни вмежах бюджетнихпризначень,встановлених закономпро Державнийбюджет України(уредакції 03липня 2020року).Станом на28вересня 2020відповідні змінине внесенідо статті12Закону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту». Визначення порядку та розмір виплат громадянам, що мають статус учасника бойових дій, делеговано Кабінету Міністрів України. На виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Кабінетом Міністрів України 19 лютого 2020 року прийнято постанову № 112 «Про деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», підпунктом 1 пункту 1 якої установлено, що у 2020 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), які через відділення зв`язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах:

учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 390 гривень.

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», прийнята до ухвалення Рішення Суду № З-р/2020.

Фінансування виплати здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Листом департаменту від 15 червня 2020 року № 3906/0/192-20 щодо здійснення виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня повідомлено Міністерство соціальної політики України про необхідність виділити додаткові кошти для здійснення перерахунку щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня або ініціювати питання стосовно внесення змін до статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в частині визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня постановою Кабінету Міністрів України», у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року № З-р/20202.

15 липня 2020 року департаментом отримано лист від Міністерства соціальної політики України від 06 липня 2020 року № 6772/0/290-20/29 щодо забезпечення виплати разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року № З-р/2020.

Порядок виплати грошової допомоги, зокрема, ветеранам війни у 2020 році та її розміри визначено постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», прийнятою до ухвалення Рішення Суду № З-р/2020.

Через все вищенаведене вважаємо позовні вимоги до департаменту недоречними та безпідставними (а.с.32-36).

Представник відповідача Державної казначейської служби України у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є має статус учасника бойових дій та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни.

Посилаючись на ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої передбачалось щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, має право на відшкодування збитків у розмірі недонарахованої суми щорічної разової грошової допомоги за період з 2015 по 2019 роки у зв`язку з діями держави у вигляді прийняття неконституційного закону та його подальшої реалізації органами соціального захисту, в результаті чого було порушено право власності позивача на отримання виплат у повному розмірі.

Статтею 56 Конституції Українивизначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174ЦК України.

Згідно зістаттею 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Норми статей1173,1174 ЦК України, як вказано вище, є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності держави за дії бездіяльності органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність майнової шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (протиправною поведінкою) і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставістатті 1173 ЦК України. А суд має самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення шкоди, оцінивши надані сторонами докази.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 2 ст.43,ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він зазнав матеріальної шкоди в обсязі не виплаченої щорічної разової грошової допомоги, що заподіяна йому протиправними діями держави.

Втім, позивачем згідно із вищеокресленими вимогами процесуального закону не доведено належними, допустимими і достовірними доказами в розумінні ч. 1, 2 ст.77, ст.79,80 ЦПК Україниобставин, на підставі яких можна встановити неправомірність дій відповідача. Зокрема, неправомірність дій Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації не доведена компетентним органом (вищестоящою ланкою органів соціального захисту, судом адміністративної юрисдикції тощо).

Так,стаття 6 Конституції Українивизначає, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цієюКонституцієюмежах і відповідно до законів України.

Згідно ізстаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Отже, неправомірність дій відповідача Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації з невиплати грошової допомоги, як один зі складових елементів складу порушення, може бути встановлена у визначеномуКодексом адміністративного судочинствапорядку, оскільки спір фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження рішення (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чибездіяльності рішень є публічно-правовим спором, на який згідно із п. 1 ч. 1ст. 19 КАС Українипоширюється юрисдикція адміністративних судів. В тому числі в такому спорі має бути надана оцінка спеціальному законодавству, що регулює соціальне забезпечення ветеранів війни і відносні урядові нормативно-правові акти, якими вмотивовано позов ОСОБА_1 та з якими він виражає своє непогодження.

Проте, з матеріалів справи відсутні будь-які докази звернення позивача до суду адміністративної юрисдикції із адміністративним позовом про визнання неправомірними дій/рішень Департаменту соціального захисту населення, зобов`язання виплатити недоплачену суму грошово допомоги.

В статті 6 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод задекларовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства; кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Необхідно зазначити, що вирішення судом загальної юрисдикції питання правомірності дій і рішень органу державної влади у спорі із громадянином з приводу виплати щорічної грошової допомоги буде суперечити вимогам ст. 6 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод і наведеним нормам національного закону щодо справедливого розгляду справи повноважним судом, визначеним законом.

За недоведеності у встановленому процесуальним законом (КАС України) неправомірності дій відповідача не можна визначити у даній цивільній справі за своєю правовою природою як шкоду(майнові збитки) в розумінніст. 22 ЦК Українинедоотриману позивачем впродовж чотирьох років в заявленому розмірі 26145 грн.

Відтак, у даній цивільній справі не встановлено складу делікту, а саме складовоїфакту неправомірності дій Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації з обмеження щорічної грошової допомоги, а також не доведення заподіяння позивачу майнової шкоди протиправними діями відповідача, і як наслідок відсутність причинного зв`язку.

Фактичних даних, які підтверджують, що дискримінація мала місце, позивачемв порядку ч. 2ст. 81 ЦПК Українине здобуто судовим розглядом.

За таких обставин, коли не доведений склад цивільно-правового порушення в діях відповідача і виникнення в нього деліктного зобов`язання, не можна погодитись із доводами позивача щодо нівелювання прийнятим судом рішення права власності позивача на отримання належної йому грошової допомоги в контексті ст. 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд врахував, що позивач не довів факт завдання йому протиправною поведінкою відповідача майнової (матеріальної) шкоди, тому відсутні підстави для покладення на відповідача цивільно-правового обов`язку з виплати позивачеві недоплаченої в спірний період щорічної грошової допомоги у якості майнової шкоди. На підставі цього суд дійшоввисновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним та витрат на правову допомогу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2020 року.

Суддя С.О. Демидова