Справа № 487/1056/19

Провадження № 2/487/139/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Карташевої Т.А., за участю секретаря Бурятинської В.І., представника позивача адвоката Маркіна С.І., представників відповідача ТОВ "Кредитні ініціативи"- адвокатів Степаненко О.О., Коваленко О.Л.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду міста Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа державний реєстратор Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Наталя Володимирівна про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

07.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.12.2018 року, індексний номер - 44374038 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи», винесеного державним реєстратором Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Н.В.; поновити запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 09.04.2008 року між нею та ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір №1401/0408/71-005, на підставі якого позивач отримала кредит в сумі 31000,00 дол. США на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 на строк до 09.04.2038 року. В забезпечення виконання кредитного договору 09.04.2008 року між сторонами було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Ю.В. за реєстровим №344, згідно з яким придбана квартира була передана банку в іпотеку. Позивач набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Ю.В,. та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 09.04.2008 року. 03.12.2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи», яке є правонаступником ПАТ «Сведбанк», переоформило на себе право власності на вказану квартиру. Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири, що була предметом іпотеки, у даний час є ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.12.2018 року, індексний номер 44374038 від 03.12.2018 року про реєстрацію права власності ТОВ «Кредитні ініціативи», внесеного державним реєстратором Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Наталя Володимирівна, номер запису про право власності 29224794. Позивач вважає, що перехід права власності на квартиру, реєстрація якого відбулася на підставі рішення державного реєстратора від 03.12.2018 року є незаконним, а рішення та запис про право власності є такі, що суперечать закону та договору іпотеки, а тому підлягають скасуванню. Так, державний реєстратор. всупереч п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обятжень, затвердженого постановою КМУ 17.10.2013р.№868, не пересвідчився в отриманні позивачем письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та умов іпотечного договору та/або повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, позивач вважає, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ "Кредитні ініціативи" порушує норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", зокрема п. 1 ст.1 зазначеного Закону. Позивач ввжає, що ТОВ "Кредитні ініціативи" не мав права отримати предмет іпотеки у свою власність в порядку задоволення грошових вимог за неповернутим кредитом та процентами за користування ним, оскільки відповідач ТОВ "Кредитні ініціативи" не є банком (банківською установою), оскільки за своєю організаційно-правовою формою не відповідає ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та не має відповідної ліцензії, передбаченої ст. 19 вказаного закону. Також рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.10.2013 у справі №2/487/1954/13 стягнуто заборгованість з позивача шляхом звернення стягнення на іпотечне майно шляхом проведення прилюдних торгів. 19.03.2016 відповідачем зроблений виконавчий напис №54792509, таким чином вбачається одночасне існування різних виконавчих документів. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, її представник адвокат Маркін І.С. в судовому засіданні обставини, викладені в позові підтримував в повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Представники відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» - адвокати Степаненко О.О. та ОСОБА_2 в судових засіданнях заперечували проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зазначали, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №2/487/1954/13 було звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1401/0408/71-005 від 09.04.2008, яка складає 492337,62 грн. На даний час виконавчий лист по вказаній справі знаходиться на виконанні в Заводському ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області. 25.04.2018 року на адресу позивача було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, яке було отримано ОСОБА_1 02.05.2018 року. Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а не розпорядження майном. Крім того, у зазначеній ситуації не можна застосовувати Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки звернення стягнення на спірну квартиру як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки ОСОБА_1 надала іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Так, відповідно до п. 12.3.1 договору іпотеки рішення про прийняття у власність предмета іпотеки приймається іпотекодержателем одноособово. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчила, що вона надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Таким чином, реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні ініціативи» здійснена за згодою ОСОБА_1 , що висловлена у п. 12.3.1 договору іпотеки, а тому Закону України «Про мораторій…» не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Представники відповідачів Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» та Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Третя особа державний реєстратор Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Наталя Володимирівна до судового засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась вчасно належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, судом встановлено, що 09.04.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір №1401/0408/71-005, на підставі якого позивач отримала кредит в сумі 31000,00 дол. США на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 на строк до 09.04.2038 року.

В забезпечення виконання кредитного договору 09.04.2008 року між сторонами було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Ю.В. за реєстровим №344, згідно з яким придбана квартира була передана банку в іпотеку.

Позивач набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Ю.В. та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 09.04.2008 року.

Таким чином між сторонами склались правовідносини, в яких позивач є споживачем фінансових послуг, наданих банком.

28.11.2012р. між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступає свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зокрема і по договору №1401/0408/71-005 від 09.04.2008 року. 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» отримує право вимоги заборгованості по кредитних договорах. Внаслідок укладення зазначених договорів ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора (стягувача) за договором №1401/0408/71-005 від 09.04.2008 року.

Згідно з пунктом 12.3. договору іпотеки, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержавтеля, яким ввжається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту Договору: п. 12.3.1. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в п. 12.3 цього договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.10.2013 року по справі №2/487/1954/13 було звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1401/0408/71-005 від 09.04.2008 року, яка складає 492337,62 грн., на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». Вказане рішення суду не виконано.

25.04.2018 року на адресу позивача було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, яке було отримано ОСОБА_1 02.05.2018 року.

03.12.2018 року державним реєстратором Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для винесення державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи» є: договір про передачу прав за договором забезпечення, серія та номер 1423 від 17.12.2012 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирик О.А.; договір про передачу прав за договором застави, серія та номер 2187 від 28.11.2012 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О.В.; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 1400039165599 від 02.05.2018 року, видавник ТОВ «Кредитні ініціативи»; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер 228-1401/0408/71-005 від 25.04.2018 року, видавник ТОВ «Кредитні ініціативи»; іпотечний договір, серія та номер 344 від 09.04.2008 року, видавник приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Яковлева Ю.В.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями ст. 37 Закону визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала вимогу кредитора про сплату боргу за договором від 25.04.2018 року та її попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірна квартира, загальною площею 28,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та яка використовується позивачкою як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов договору про іпотечний кредит від 09.04.2008 року, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у державного реєстратора Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Н.В. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи відповідача щодо безумовного права іподекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки виходячи зі змісту договору іпотеки незалежно від претензій іпотекодавця, оскільки рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене лише у випадку доведеності факту повного виконання своїх зобов`язань боржником за кредитним договором, спростовуються вищезазначеними вимогами закону та обов`язковими до застосування висновками Верховного Суду (частина п`ята статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази в своїй сукупності є достатніми та дають змогу суду дійти до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа державний реєстратор Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Наталя Володимирівна про визнання незаконним та скасування рішення обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. (по 640,33 грн. з кожного).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 89, 141, 259, 265, 268, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа державний реєстратор Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Наталя Володимирівни про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.12.2018 року, індексний номер - 44374038 про реєстрацію права влансості на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи», винесеного державним реєстратором Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Наталя Володимирівна.

Поновити запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. (по 640,33 грн. з кожного).

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.09.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ: 35326253.

Відповідач: Миколаївська філія комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», адреса місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 14/1.

Відповідач: Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, адреса місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Третя особа: державний реєстратор Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Марянчук Наталя Володимирівна, адреса місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14/1.

Суддя Т.А. Карташева