Справа № 369/13763/19

Провадження № 2/369/1063/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Пінкевич Н.С.

секретаря Одинцова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба в справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 2011 року. Мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , 2012 року народження. Спільне життя не склалось. Дитина залишалась проживати з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач жодної матеріальної допомоги не надавав, не приходив до дитини. Вона займається вихованням доньки. Батько дитини не займається вихованням, не цікавиться його долею, не забезпечує матеріально, взагалі не спілкується з дитиною. Дитина практично не знає батька та не має до нього жодних почуттів. Відповідач ухиляється від виконання обов`язків як батько щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, надання дитиною доступу до культурних та інших цінностей, створення умов для отримання ним освіти. Тому відповідач має бути позбавлений батьківських прав.

Просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , 1989 року народження, батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивачка не з`явилась. Подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, проти заочного рішення не заперечувала.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання представник служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та служби в справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації не з`явилися. Направили до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав, просили слухати справу за відсутності його представника з урахуванням висновку.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.121 права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2013 року шлюб, зареєстрований 30 липня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київській області, актовий запис № 185 розірвано.

Батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом з нею проживає та перебуває на її утриманні неповнолітня донька ОСОБА_6 , 2012 року народження.

Відповідно до ст. 11 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

В частинах 1, 6 ст. 12 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства» вказано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання , навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За ст. 164 СК України мати, батько можуть бути судом позбавленні батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Частина перша статті 164 СК України містить вичерпні підстави позбавлення батьківських прав і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно вимог частин 4, 5 та 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 СК України, яка передбачає підстави позбавлення батьківських прав, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до роз`яснень пунктів 15 та 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

У відповідності положень ч. 1 ст. 12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини», яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

За ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

При вирішенні спору до уваги бере та враховує вік дитини та можливість нею самостійного формулювання своєї власної думки щодо позбавлення батьківських прав його батька, можливі ризики негативних наслідків на моральний стан дитини, тому думку дитини не доцільно заслуховувати при розгляді даної справи.

Позивачка надала суду копію заяви ОСОБА_2 від 20 травня 2019 року, в якій останній не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_7 , 2012 року народження.

Відповідно до висновку служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №10223-3078 від 10 вересня 2020 року - на теперішній час комісія вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , 1989 року народження, батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 2012 року народження.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, як зазначено в абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Встановлені судом при розгляді даної справи факти, як кожен окремо, так і в сукупності, слід розцінювати як ухилення від виховання дитини і наявність винної поведінки батька, який свідомо нехтує своїми обов`язками, знаючи про існування та потреби дитини. Оскільки ОСОБА_2 ухиляється від виконання обов`язків батька, не піклується про духовний розвиток дитини, не забезпечує його матеріально тривалий час, дій, що свідчили б про усвідомлення ним своїх вчинків відповідач не вчинив, суд вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , 2012 року народження.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 81, 84, 181, 182, 191 Сімейного Кодексу України, статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, служба в справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав задоволити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2020 року.

Суддя