ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1997/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

представників учасників справи:

позивача: Штогрин С.В.,

відповідача: Світлицький А.В.,

третьої особи-1: не з`явився,

третьої особи-2: не з`явився,

третьої особи-3: не з`явився,

третьої особи-4: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020

(головуючий - Сітайло Л.Г., судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.)

у справі №910/1997/18 Господарського суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр", 2) Приватне акціонерне товариство "Експерт-капітал"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 3) Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", 4) Публічне акціонерне товариство "Норд"

про визнання недійсними генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" (далі - Відповідач) про визнання недійсним генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 (далі - Генеральний договір) та договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ/13 від 04.08.2016 (далі - Договір).

2. Позов мотивований тим, що Генеральний договір і Договір є недійсними в частині істотних умов, що визначають ціну та загальну вартість цінних паперів у рублях Російської Федерації, оскільки такі умови суперечать приписам Положення про порядок іноземного інвестування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280.

Хід розгляду справи

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

4. Рішення мотивовано тим, що визначення ціни договору в російських рублях не суперечить вимогам законодавства України, а враховуючи погодження саме такого визначення вартості товару обома контрагентами, також відповідає принципу свободи договору.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 резолютивна частина рішення суду першої інстанції залишена без змін, змінена мотивувальна частина рішення шляхом викладення її в редакції зазначеної постанови.

6. Постановою Верховного Суду від 12.12.2019 постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 скасована, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

8. Постанова мотивована тим, що Генеральний договір і Договір є недійсними, оскільки встановлення ціни договору в іноземній валюті не відповідало законодавству України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень, які передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

11. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц та від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц.

12. Також Відповідач посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах з питань, що були предметом розгляду в цій справі щодо правильності одночасного застосування учасниками цивільних та господарських правовідносин положень статті 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статті 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування", Цивільного і Господарського кодексів України, а також щодо застосування статті 391 Господарського кодексу України.

13. Крім того, Відповідач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 2, 11, 236-238 Господарського процесуального кодексу України при залученні до матеріалів справи наданих Позивачем доказів - копій науково-правових висновків.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

14. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

15. Позивач заперечує проти посилання Відповідача на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц та від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, правовідносини в яких не є подібними до правовідносин у цій справі.

16. Також Позивач зазначає про відсутність потреби у висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах, посилаючись на зміни в законодавстві щодо валютного регулювання та контролю.

17. Крім того, Позивач звертає увагу на правові позиції Верховного Суду щодо свободи договору, яка не є необмеженою, адже сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

18. Відповідач створений за законодавством Російської Федерації (347800, Російська Федерація, Ростовська область, м. Каменськ-Шахтинський, вул. Ворошилова, буд.152, державний реєстраційний номер №1046147000437).

19. 4 серпня 2016 року між Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупець) укладений Генеральний договір, предметом якого відповідно до пункту 2.1 є: взаємодія сторін в процесі та протягом терміну продажу (перехід права власності і повна оплата) майна; визначення найбільш законодавчо коректних і господарськи раціональних, практично можливих способів і термінів продажу (перехід права власності і повна оплата) майна; визначення способів дотримання прав, інтересів, обов`язків продавця і покупця для комплексного і повного виконання операцій з продажу (перехід права власності та повна оплата) майна.

20. Під майном згідно з пунктом 2.3 Генерального договору розуміються акції з наступними характеристиками:

- емітент: Публічне акціонерне товариство "Норд" (код ЄДРПОУ 13533086; юридична/фактична/поштова адреса: Україна, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкільна, 117; статутний капітал 627000 грн);

- акції: акції прості іменні в бездокументарній формі Публічного акціонерного товариства "Норд"; номінальна вартість однієї акції - 0,01 грн; загальна кількість акцій, випущених емітентом - 62700000 шт.; всі випущені акції мають однаковий статус, забезпечують однаковий обсяг прав акціонера; привілейовані акції емітентом не випускались; інші емісійні цінні папери емітентом не випускались;

- акції, які належать на праві власності продавцеві: кількість - 20117376 шт. на суму за номіналом - 501173,76 грн (79,93% статутного капіталу);

- зазначені акції випущені емітентом і враховуються відповідно до законодавства України в Національному депозитарії України (обсяг емісії і належність депонентам певних депозитарних установ) і депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр" (код ЄДРПОУ 24823338; юридична/фактична/поштова адреса: України, м. Київ, вул. Саксаганського, 107/47 "Б", ліцензія НКЦБІФР на право здійснення депозитарної діяльності депозитарної установи АЕ 294646 від 16.12.2014);

- акції прості іменні в бездокументарній формі Публічного акціонерного товариства "Норд", які продавець продає покупцеві - 50117376 шт. на суму за номіналом 501173,76 грн (79,93% від статутного капіталу).

21. У розділі 3 Генерального договору контрагенти погодили порядок купівлі-продажу майна.

22. Термін дії Генерального договору становить десять років з моменту початку його дії (з особливостями, зазначеними нижче); початок дії цього договору - з моменту підписання сторонами. Генеральний договір автоматично продовжується на строк до закінчення будь-якого його додатка або доповнення, або окремого договору, який укладено на виконання або з урахуванням цього генерального договору. Генеральний договір автоматично припиняється, якщо сторони достроково виконали всі його умови і всі умови будь-якого його додатку або доповнення, або окремого договору, який укладено на виконання цього генерального договору (п. 8.1 Генерального договору).

23. Усі взаємовідносини по цьому договору повинні відповідати/не суперечити законодавству України та Росії. У разі наявності неоднозначності в регулюванні певних відносин одночасно і законодавству України і Росії, то беруться до уваги норми: які є звичайними при регулюванні міжнародних операцій з купівлі-продажу цінних паперів, що становлять мажоритарний пакет промислової компанії, з аналогічними визначальними параметрами; визначені в законодавстві України або випливають з нього (п. 9.2 Генерального договору).

24. У разі недосягнення згоди шляхом переговорів кожна зі сторін може звернутись до суду (господарського суду) за місцем знаходження продавця (п. 9.5 Генерального договору).

25. 4 серпня 2016 року на виконання умов Генерального договору між Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупець) укладений Договір, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити ціну купівлі-продажу наступного пакету цінних паперів:

- найменування емітента цінного папера - Публічне акціонерне товариство "Норд", код ЄДРПОУ 13533086;

- різновид/найменування цінних паперів - акція проста;

- вид випуску цінного папера - іменна;

- форма цінного паперу - бездокументарна;

- ідентифікаційний номер цінного папера: UA4000106777;

- номінальна вартість 1 цінного паперу - 0,01 грн;

- кількість цінних паперів, що продається: 50117376 шт.;

- вартість пакету цінних паперів за номіналом - 501173,76 грн;

- вартість продажу 1 акції - 0,03 рублів Російської Федерації (три копійки);

- загальна вартість пакету цінних паперів по ціні продажу - 1503521,28 рублів Російської Федерації.

26. Еквівалент ціни продажу і загальної вартості в гривнях визначається відповідно до чинного законодавства шляхом перерахунку за курсом Національного банку України на дату Договору.

27. Проведення розрахунків за Договором на виконання договору доручення (укладений продавцем та представником продавця 04.08.2016 в Україні м. Київ) здійснюється без дотримання принципу "поставка цінних паперів проти оплати". Покупець зобов`язаний сплатити продавцю суму 1503521,28 рублів Російської Федерації (один мільйон п`ятсот три тисячі п`ятсот двадцять один рубль РФ двадцять сім копійок) у безготівковій формі в строк до 01 жовтня 2026 року, загальна кількість траншів 38 траншів), згідно з графіком платежів, що вказаний в доповненні №1 до Договору. Валюта розрахунків - рублі Російської Федерації (RUB). Транші з 1 до 37 включно складають по сорок тисяч рублів Російської Федерації; транш 38 складає двадцять три тисячі п`ятсот двадцять один рубль Російської Федерації двадцять сім копійок (п. 2.1 Договору).

28. Усі грошові розрахунки за цінні папери, вказані в Договорі, здійснюються за участю представника продавця, а саме покупець зобов`язаний у строки, визначені в доповнені №1 до Договору перерахувати грошові кошти за придбані цінні папери на поточний рахунок представника продавця. Представник продавця у строк одного банківського дня з моменту отримання цих грошових коштів у межах фактичного траншу відповідно до доповнення №1 до Договору перераховує їх на поточний рахунок продавця за винятком податків та витрат представника продавця з продажу валюти на міжбанківському ринку (п. 2.2 Договору).

29. Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами умов договору, що підтверджується підписанням акту виконаних зобов`язань.

30. До відносин між сторонами, не врегульованих Договором, Генеральним договором, договором застави цінних паперів, договором щодо звернення стягнення на предмет застави, застосовуються норми Цивільного кодексу України, принципи справедливості, добросовісності, розумності (п. 9.7 Договору).

31. Усі спори між сторонами, що виникли у зв`язку з виконанням Договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі недосягнення сторонами згоди, спір вирішується в судовому порядку. Сторони погоджуються з тим, що всі судові спори будуть розглядатись за місцем знаходження продавця (п. 9.8 Договору).

32. Додатком №1 до Договору погоджений графік платежів покупця за куплені у продавця акції Публічного акціонерного товариства "Норд".

Позиція Верховного Суду

33. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

34. Суд вважає безпідставними доводи Позивача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц та від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц.

35. Зі змісту перелічених судових рішень Суд вбачає, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

36. Так, у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, визнав протиправною та скасував постанову державного виконавця, визнав протиправною бездіяльність державного виконавця. При цьому Верховний Суд виходив з того, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 308 доларів США задоволені судовим рішенням у зв`язку із застосуванням підпункту "б" пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 №1535 "Про застосування Порядку і правил проведення обов`язкового авіаційного страхування цивільної авіації". За висновком Верховного Суду, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

37. У постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц Верховний Суд змінив рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, виключивши із судових рішень вказівку про здійснення перерахунку суми, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом долара США на день платежу. Верховний Суд зазначив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

38. З викладеного вбачається, що висновки Верховного Суду в наведених постановах, на відміну від даної справи, не стосуються вирішення спору та застосування відповідних норм права у правовідносинах, які виникли у зв`язку з вчиненням правочинів, спрямованих на здійснення іноземних інвестицій у рублях Російської Федерації.

39. Водночас наведені у касаційній скарзі цитати з постанов Верховного Суду по суті є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.

40. З огляду на викладене Суд вбачає, що доводи Позивача про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

41. Отже, встановивши після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у поставах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у частині підстав, передбачених вказаним пунктом, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

42. Водночас Суд враховує, що касаційна скарга подана також з підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за якою відсутні підстави для закриття провадження, та виходить з наступного.

43. Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

44. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

45. При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

46. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (ст.ст. 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 189 Господарського кодексу України).

47. Відповідно до положень статей 655, 691 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

48. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України). Зокрема, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України). Водночас відповідно до частини 5 статті 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

49. Згідно з положеннями статей 192, 533 Цивільного кодексу України та статті 189 Господарського кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, ціна зазначається в договорі у гривнях, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Зокрема, ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

50. Особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України, врегульовані главою 38 Господарського кодексу України та Законом України "Про режим іноземного інвестування". Стаття 390 Господарського кодексу України та 1 зазначеного Закону визначають іноземними інвесторами суб`єктів, які провадять інвестиційну діяльність на території України, у тому числі юридичних осіб, створених відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України. Іноземними інвестиціями є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об`єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

51. Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвестицій, зазначені у статті 391 цього Кодексу, зокрема, у формі придбання акцій чи інших цінних паперів; заборона або обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій може здійснюватися виключно законом (ст.ст. 391, 392 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування").

52. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов`язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями (ст. 391 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування").

53. На момент укладення Генерального договору та Договору режим здійснення валютних операцій на території України був врегульований Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до статті 3 якого валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов`язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України.

54. Стаття 44 Закону України "Про Національний банк України" (у відповідній редакції) відносить до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

55. З метою врегулювання порядку здійснення іноземних інвестицій в Україну Національний банк України постановою №280 від 10.08.2005 затвердив Положення про порядок іноземного інвестування в Україну (чинне на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1.3 якого іноземні інвестиції в Україну в грошовій формі дозволяється здійснювати в гривнях та іноземній валюті виключно 1 групи Класифікатора.

56. Уповноваженому банку забороняється зараховувати іноземну валюту 2 або 3 групи Класифікатора, що перерахована із-за кордону з метою здійснення іноземним інвестором інвестиційної діяльності на території України, на інвестиційний рахунок іноземного інвестора, на поточний рахунок резидента, а також на поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку для ведення спільної інвестиційної діяльності без створення юридичної особи за участю іноземного інвестора (далі - рахунок спільної діяльності). У цих випадках кошти повертаються на рахунок банку, з якого вони надійшли (п. 1.6 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну).

57. Класифікатор іноземних валют, затверджений постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 №34, у 1 групі визначає конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями, валюти країн - членів Європейського Союзу та банківські метали. Згідно з приміткою валюти, що входять до 1 групи, визнаються конвертованими для цілей застосування законодавства України з питань здійснення іноземних інвестицій в Україну. Водночас російський рубль віднесений до 2 групи - конвертовані валюти, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями.

58. З аналізу наведених положень законодавства Суд вбачає, що виходячи з принципу свободи договору, сторони є вільними у визначенні умов договору, у тому числі ціни договору, проте така свобода не є необмеженою та не звільняє сторін від необхідності дотримання вимог цивільного законодавства. Адже їх недодержання в момент вчинення правочину є підставою для визнання такого правочину недійсним.

59. При цьому акти цивільного законодавства охоплюють собою не лише закони, а й підзаконні акти, якими є нормативно-правові акти відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, що формулюють норми цивільного права. Такі акти можуть видаватися відповідними органами у межах їх компетенції виключно у випадках і в межах, встановлених законом.

60. Зважаючи на те, що спірні у справі правовідносини, які склались між Позивачем і Відповідачем (як юридичною особою, створеною відповідно до законодавства Російської Федерації) щодо купівлі-продажу акцій ПАТ "НОРД" є правовідносинами, пов`язаними з іноземним інвестуванням в Україну, при укладенні Генерального договору і Договору зазначені особи зобов`язані були дотримуватись вимог законодавства України, які регулюють такі правовідносини.

61. За змістом положень Господарського кодексу України та Закону України "Про режим іноземного інвестування" іноземним інвесторам надано право здійснювати інвестиції на території України у вигляді лише такої іноземної валюти, яка визнається конвертованою Національним банком України. Тобто саме зазначеному центральному органу державного управління надані повноваження з визначення переліку конвертованих іноземних валют. І на виконання зазначених повноважень Національний банк України у Класифікаторі іноземних валют визнав конвертованими для цілей застосування законодавства України з питань здійснення іноземних інвестицій в України саме валюти, що входять до 1 групи (конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями, валюти країн - членів Європейського Союзу та банківські метали).

62. З огляду на викладене суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що встановлення ціни договору в іноземній валюті - російських рублях не відповідало законодавству України, що діяло на час укладення Генерального договору та Договору.

63. Суд вбачає, що такий висновок апеляційного господарського суду не суперечить приписам частини 2 статті 391 Господарського кодексу України щодо можливості обмеження видів іноземних інвестицій виключно законом, адже відповідні обмеження права здійснювати інвестиції лише в тій іноземній валюті, що визнається конвертованою Національним банком України, встановлені саме законом - частиною 1 статті 391 зазначеного Кодексу та частиною 1 статті 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування". Тоді як застосовані судом апеляційної інстанції підзаконні нормативно-правові акти Національного банку України (зокрема, Класифікатор) не встановлюють додаткових обмежень щодо видів іноземних інвестицій, а лише визначають валюти, що визнаються конвертованими для цілей застосування законодавства України з питань здійснення іноземних інвестицій в України.

64. У зв`язку з наведеним Суд вважає безпідставними твердження Відповідача про те, що Позивач у позовній заяві та суд апеляційної інстанції спираються на обмеження, встановлені не законом, а підзаконним актом; що законодавством конвертація, яка застосовується до правовідносин інвестування, не обмежена або не уточнена на вільну чи часткову. Доводи Відповідача про те, що конвертованими в розумінні Класифікатора іноземних валют є інші валюти, крім визначених у 3 групі, також не відповідають змісту Класифікатора щодо регулювання правовідносин інвестування.

65. Оскільки при укладенні Генерального договору і Договору сторони узгодили умови щодо ціни та порядку оплати, які передбачають здійснення Відповідачем іноземних інвестицій в Україну в іноземній валюті (російських рублях), що не входить до переліку валют, визнаних Національним банком України конвертованими для цілей застосування законодавства щодо інвестування (1 групи Класифікатора), Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про невідповідність відповідних умов спірних договорів законодавству України, що регулює відповідні правовідносини.

66. Наведене є підставою для визнання Генерального договору і Договору недійсними в цілому відповідно до положень статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, адже відсутні підстави вважати, що відповідні правочини були б вчинені без включення до них відповідних положень, зокрема щодо ціни як істотної умови договору купівлі-продажу.

67. При цьому Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що Договір у пункті 1.1 чітко встановлює порядок визначення ціни як в іноземній валюті, так і в гривні, зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо визначення сторонами у Договорі порядку та валюти розрахунків у рублях Російської Федерації (п. 2.1 Договору).

68. Також Суд не приймає до уваги посилання Відповідача на положення пункту 8.4 Генерального договору, адже з встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, що Позивач і Відповідач на момент ухвалення оспорюваного судового рішення внесли певні зміни до Генерального договору та Договору, спрямовані на усунення порушень законодавства, допущених при укладенні зазначених правочинів.

69. Крім того, з огляду на зміст оскаржуваної постанови Суд не вбачає прийняття судом апеляційної інстанції копій науково-правових висновків у якості доказів, покладених в основу судового рішення. Зокрема, у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції відсутні посилання на зазначені висновки, прийняття до уваги чи відхилення наведених у них відомостей.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених судами обставин, не спростував висновки суду.

71. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, а також відмову в задоволенні касаційної скарги в частині оскарження постанови з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

72. Касаційне провадження в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.

Розподіл судових витрат

73. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №910/1997/18 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №910/1997/18 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №910/1997/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді Н. Губенко

В. Студенець