ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

______________________________________________________________________

УХВАЛА

щодо подання приватного виконавця

"10" листопада 2020 р.Справа № 922/927/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

без виклику представників сторін

розглянувши подання (вх. № 26235 від 10.11.2020) Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про звернення стягнення

по матеріалам справи

за позовом Приватного підприємство "Явірське", с. Явірське, Харківська область до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", смт. Васищеве Харківської області; , 2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Харківської області розглянуто заявлений Приватним підприємством "Явірське" позов за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та 11 серпня 2020 року постановлено судове рішення, яким в позові відмовлено частково, присуджено на користь Приватного підприємства "Явірське" (64224, Харківська область, Балаклійський район, с. Явірське, вул. Центральна, 71, код ЄДРПОУ 33201387) як солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13, код ЄДРПОУ 37431314) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму основного боргу в розмірі 7206977,06 грн., пеню в розмірі 358470,85 грн., 3% річних в сумі 39740,57 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн., так й стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) штраф за договором поруки від 18.10.2019 р. в сумі 1841976,78 грн. та 96608,52 грн. судового збору; й стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13, код ЄДРПОУ 37431314) 57137,59 грн. судового збору.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 13156,98 грн. та стягнення штрафу в сумі 789418,63 грн. судом було відмовлено в позові.

Судом повідомлено, що у відповідності до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень цього кодексу, учасники справи можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

З підстав не на подання апеляційної скарги, рішення господарського суду Харківської області від 11 серпня 2020 року по справі №922/927/20 набрало законної сили "14" вересня 2020 р. у зв`язку з чим судом видано відповідні накази.

10 листопада 2020 року Приватний виконавець округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович звернувся до господарського суду Харківської області з поданням про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку, де зазначає, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 63471648 АСВП № 63465604, АСВП № 63463625 з примусового виконання Наказів № 922/927/20 від 14.09.2020 року Господарським судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Явірське" (код ЄДРПОУ 33201387) штраф за договором поруки від 18.10.2019 р. в сумі 1841976,78 грн. та 96608,52 грн. судового збору, а також про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (код ЄДРПОУ 37431314) та ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Явірське" (код ЄДРПОУ 3320187) суму основного боргу в розмірі 7206977,06 грн., пені в розмірі 358470,85 грн., 3% річних в сумі 39740,57 грн., витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. (ЗВП № 63471648, АСВП № 63465604, АСВП № 63463625, постанови про відкриття від 02.11.2020 року).

Відповідні постанови про відкриття виконавчих проваджень було надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом. На вимогу приватного виконавця, яка зазначається у постанові про відкриття виконавчого провадження, протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, в порушення п. 3 ч. 5 ст. 19 до ЗУ "Про виконавче провадження", боржник не з`явився до виконавця для повідомлення контактного телефону з метою узгодження дати та часу допуску в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій, декларацію про доходи та майно не надав.

За відомостями Державної фіскальної служби України, на ім`я боржника відсутні відкриті розрахункові рахунки в банківських установах.

Згідно відповіді МВС України, на ім`я боржника зареєстровані наступні транспортні засоби: 1. Марка КАМАЗ, модель 53213, ВАНТАЖНИЙ, 1987 р.в., VIN НОМЕР_2 , № шасі НОМЕР_2 , ДНЗ НОМЕР_3 , зеленого кольору;

2. Марка КАМАЗ, модель 53213, ВАНТАЖНИЙ, 1985 р.в., VIN НОМЕР_4 , № шасі НОМЕР_4 , ДНЗ НОМЕР_5 , оранжевого кольору;

3. Марка КАМАЗ, модель 53212, ВАНТАЖНИЙ, 1988 р.в., VIN НОМЕР_6 , № шасі НОМЕР_6 , ДНЗ НОМЕР_7 , жовтого кольору;

4. Марка ГКБ, модель 8350, ПРИЧІП, 1982 р.в., VIN НОМЕР_8 , № шасі НОМЕР_8 , ДНЗ НОМЕР_9 , сірого кольору;

5. Марка ACKERMANN, модель FRUE, ПРИЧІП, 1990 р.в., VIN НОМЕР_10 , № шасі НОМЕР_10 , ДНЗ НОМЕР_11 , червоного кольору;

6. Марка SOMMER, модель AW-180T, ПРИЧІП, 1990 р.в., VІN НОМЕР_12 , № шасі НОМЕР_12 , ДНЗ НОМЕР_13 , чорного кольору.

Постановою за вих. № 6484 від 04.11.2020 транспортні засоби оголошено у розшук. На сьогодні дані транспортні засоби перебувають у розшуку.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 зареєстровано право власності на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 6322083001:00:000:3095; АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 6322083001:00:000:1415; АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 6322083001:00:000:1414, які мають спільний кордон та огороджені загальною огорожею, фактично є однією земельною ділянкою, яка складається з трьох вищезазначених земельних ділянок.

З подання також вбачається, що шляхом виїзду приватного виконавця за адресами даних земельних ділянок, огороджених спільною огорожею, було встановлено наявність забудови за вказаними адресами. Перевіркою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було встановлено відсутність належної реєстрації права власності на зведені будівлі за ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

З підстав наведеного, приватний виконавець звернувся до суду, який видав виконавчий документ з поданням (вх. № 26235 від 10.11.2020) де просить суд вирішити питання про звернення стягнення на будівлі, розташовані на земельних ділянках, належних на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за адресами:

АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 6322083001:00:000:3095; АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 6322083001:00:000:1415; АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 6322083001:00:000:1414, які не зареєстровані в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення - Наказів № 922/927/20, виданих 14.09.2020 року Господарським судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Явірське" (64224, Харківська область, Балаклійський район, с. Явірське, вул. Центральна, 71, код ЄДРПОУ 33201387) штраф за договором поруки від 18.10.2019 р. в сумі 1841976,78 грн. та 96608,52 грн. судового збору. Сума стягнення (всього): 1938585,3 грн. Та про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13, код ЄДРПОУ 37431314) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Явірське" (64224, Харківська область, Балаклійський район, с. Явірське, вул. Центральна, 71, код ЄДРПОУ 3320187) суму основного боргу в розмірі 7206977,06 грн., пеню в розмірі 358470,85 грн., 3% річних в сумі 39740,57 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. Сума стягнення (всього): 7620188,48 грн. (ЗВП № 63471648, АСВП № 63465604, АСВП № 63463625, постанови про відкриття від 02.11.2020 року).

Згідно з частиною 11 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, зазначене подання розглядається судом негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що термін «негайно» не означає (якщо виходити із загального контексту), що це має відбутися миттєво, але означає, що це має відбутися якомога скоріше, з урахуванням місця, часу та обставин у кожній справі. Для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (див. рішення у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року. Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Розглянувши матеріали подання (вх. № 26235 від 10.11.2020) Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про звернення стягнення на будівлі, розташовані на земельних ділянках, належних на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями частинами 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частки, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

За приписами частини 10 статті 336 Господарського процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

При зверненні із відповідним поданням державним виконавцем за ч. 10 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України до суду не надано:

доказів на підтвердження правового режиму нерухомого майна на будівлі за ст. 181, 376 ЦК України;

не визначено індивідуалізуючи ознаки будівель як нерухомого майна за ч. 1 ст. 184 ЦКУ;

не надано відомостей про належність або відсутність прав третіх осіб на визначені будівлі як об`єкти нерухомого майна;

не надано доказів того, що будівлі, як нерухоме майно, розташовані саме на земельних ділянках визначених у поданні державного виконавця (з наданих державним виконавцем фото матеріалів такі обставини встановити не є можливим).

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу).

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до останньої судової практики Верховного суду (Постанова КГС ВС від 16 березня 2020 року по справі № 5023/197/12, постанова ВП ВС від 06 жовтня 2020 року по справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) за частин десятої, одинадцятої статті 336 ГПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Звертаючись з відповідною заявою, виконавець повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку. Передбачена ГПК України можливість звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, не звільняє стягувача або виконавця від необхідності доведення доводів, на які вони посилаються, відповідними доказами.

Судом встановлено, що з поданих приватним виконавцем доказів неможливо безумовно/безспірно дійти висновку про те, що право власності на будівлі, названі виконавцем, належить ОСОБА_1 , проте право власності на вказане майно не зареєстровано в установленому законом порядку.

Так, у рішенні у справі «Руіз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23 червня 1993 року, п. 63) ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.

У рішенні у справі «Вержбицький проти Польщі» (Wierzbicki v. Poland, заява № 24541/94, від 18 червня 2002, п. 39) ЄСПЛ, посилаючись на рішення у справі «Домбо Бехер проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, п. 33), наголосив, що стосовно судового процесу, який стосується протилежних приватних інтересів, принцип рівності сторін передбачає, що кожній стороні забезпечується достатня можливість представити свою позицію - включаючи докази - з дотриманням вимог, які не ставлять сторону в невигідне становище по відношенню до опонента.

Наведена практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.

На досягнення цієї мети спрямовані правила Господарського процесуального кодексу України, що регламентують позовне провадження.

Зокрема, відповідач може подати відзив із запереченнями проти позову. Відповідно до частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. Позивач вправі подати відповідь на відзив. Відповідно до частини четвертої статті 166 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. У відповідь відповідач може подати заперечення. Відповідно до частини четвертої статті 167 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. Третя особа вправі подати пояснення щодо позову. Відповідно до частини четвертої статті 168 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

У спрощеному позовному провадженні відповідно до статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі; треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість витребування судом доказів за клопотанням учасника справи, а статтею 84 Господарського процесуального кодексу України - право суду доручити іншому суду вчинити певні процесуальні дії щодо збирання доказів.

Відповідно до частин першої, другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку; суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Натомість відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця і суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Таким чином, під час розгляду подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 336 Господарського процесуального кодексу України не можуть застосовуватися наведені вище норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 336 Господарського процесуального кодексу України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд окремо наголошує на тому, що відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 ЦК України.

Крім того, за ст. 41 Основного Закону України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З аналізу вищезазначених правових норм з урахуванням того, що вчинені приватним виконавцем заходи щодо виконання рішення суду у справі №922/927/20, не призвели до його фактичного виконання, проте останнім не надано належним доказів на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні подання про можливість звернення стягнення на це майно в порядку статті 336 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання (вх. № 26235 від 10.11.2020) Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про звернення стягнення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 10.11.2020.

Суддя І.П. Жигалкін