Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/900/20

Номер провадження: 2/511/348/20

02 листопада 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Іванової О. В.,

секретаря судового засідання - Кирилової І.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката - Бірюкова А.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Каберної І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Роздільнянської РДА Одеської області в якій просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним, яка батьком дитини та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімумі для дитини відповідного віку.

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на протязі 1 року він та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після припинення фактичних шлюбних відносин залишився проживати з ним. У квітні 2019 року відповідачка переїхала до іншого міста на постійне місце проживання, у зв`язку зі своїм погіршенням здоров`я. На думку позивача, донька повинна проживати саме з ним, оскільки на теперішній час він має роботу, стабільний дохід, він може проводити разом дозвілля та іншим чином піклуватися про доньку. Крім того, він проживає разом зі своєю матір`ю в її будинку, яка перебуває на пенсії та має сили й бажання доглядати за своєю онукою, коли позивача не буде вдома. Будинок із сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання та виховання дитини. Крім того, позивач вважає, що зміна місця проживання негативно вплине на психоемоційний стан дитини. Натомість відповідач не має постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання їхньої доньки. Офіційно ОСОБА_2 не працевлаштована та мешкає у квартирі свого батька в іншому місті. Позивач вважає, що проживання з ним відповідає інтересам доньки. Він не чинитиме жодних перешкод для спілкування матері із донькою і готовий зі свого боку сприяти тому, щоб дитина не була позбавлена піклування матері. Щодо стягнення аліментів, то позивач вважає, що оскільки дитина проживає разом з ним то він потребує матеріальної участі матері в житті дитини. Між ним та відповідачем не досягнуто згоди з приводу способу та обсягу виконання відповідачем свого обов`язку утримувати малолітню дитину. Просить суд, стягнути на його користь на утримання дитини з відповідача ј частку усіх її доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.06.2020 року провадження по справі було відкрито в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого судового засідання.(а.с.27).

За інформацією третьої особи - Служби у справах дітей Роздільнянської РДА Одеської області, засідання щодо визначення доцільності визначення місця проживання дитини, призначене на кінець липня 2020 року у зв`язку з цим, сторони просили підготовче судове засідання слуханням відкласти.

Ухвалами суду від 15.07.2020 року та 09.09.2020 року строки підготовчого судового засідання продовжувалися.(а.с.38;50).

06.10.2020 року підготовче судове засідання було закрито з призначенням справи до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.(а.с.64).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити, при цьому вказував на те, що його донька тривалий час залишалася проживати разом з ним. В травні 2020р. вони разом з відповідачкою мали намір зареєструвати шлюб, для цього він разом з донькою приїхав жити до відповідача, але перед самім весіллям ОСОБА_2 відмовилася шлюб реєструвати. З того часу ОСОБА_2 до дитини більш не приїжджала. Вважав, що для гармонійного розвитку доньки, їй краще проживати разом з ним, в с. Виноргадар, де йому допомагає з усім його мати ОСОБА_5 . Також вказував на те, що донька часто хворіє та знаходиться на обліку в лікарні в м. Одеса, оскільки у неї проблеми з нервовою системою, тому він лікує її в лікарні, вважав, що позов підлягає задоволенню.

Представник позивача - адвокат Бірюков А.М. просив позов задовольнити, вказуючи що в інтересах дитини буде краще щоб вона проживала разом із батьком, оскільки дитина хворіє, мати за станом здоров`я не може займатися вихованням дитини та мати покинула дитину та поїхала до своїх батьків. Починаючи з 23.05.2020 року мати в останній раз бачила дитину та більше вона не цікавилася розвитком та життям доньки. При цьому мати хворіє психічними розладами здоров`я, тому не може в повній мірі надати належні умови для виховання дитини. З наданим до суду висновком органу опіки та піклування від 01.10.2020 року не погодився в повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнала, пояснивши, що після її виписки з пологового будинку з донькою, позивач привіз їх до дому його матері в с. Виноградар. Спочатку все було добре, мати позивача - ОСОБА_5 допомагала з усім, заперечуючи проти реєстрації доньки в її хаті, потім надала свій дозвіл на її реєстрацію, а потім почала створювати неможливі умови, доходило до того, що відповідачу не давали змоги одягнути дитину. Вона постійно чула з боку мати позивача, що є божевільною та їй не можна довіряти дитину. Зберігати сім`ю, вони намагалися не один раз, проживали трохи окремо, але позивач кожен вечір постійно наполягав їхати до його батьків. Оскільки за час спільного проживання вони набрали багато кредитів, грошей не було, почалися рукоприкладства та постійні виклики поліції. Позивач, коли вона була на 29 тижні вагітності другою дитиною, намагався вкоротити своє життя та повіситись, морально було важко. Чоловік забороняв їй спілкуватися з братом та з родичами. Все вказане вимусило її поїхати додому, але дитину їй не віддали. До доньки ніколи не їхала з пустими руками, купувала речі, одяг, памперси, суміш для годування, але вдома дитину не заставала, нібито бабуся з онучкою їздила то у гості, то вони гуляли. Про свій стан здоров`я повідомила, що дійсно хворіє на епілепсію, але після народження сина приступи зовсім зникли та не повертаються, про що є відповідна медична документація, яка була надана органу опіки, згідно якої вона може займатися вихованням дітей. Під час судового розгляду наполягала на тому, що вона має бажання щоб її двоє дітей жили разом з нею, їх розлучати не можна, а вона за станом здоров`я може займатися їх вихованням.

Представник органу опіки та піклування Роздільнянської РДА Одеської області - Каберна І.Г. в судовому засіданні висновок про доцільність визначення місця проживання дитини разом з матір`ю підтримала та пояснила, що заперечує проти позовних вимог позивача з огляду на наступне. Пояснила, що раніше, оскільки відповідач за станом здоров`я раніше не мала можливості виконувати свої обов`язки та самостійно писала добровільну заяву про проживання дитини з батьком, тому на засіданні районної комісії з питань захисту прав дитини було визначено місце проживання дитини, ОСОБА_3 разом з батьком. Вказане було вирішено на підставі спільної заяви батьків без проведення будь-якої перевірки. Натомість, під час вирішення вказаного спору в суді, вже були встановлені інші обставини: мати за станом здоров`я має можливість займатися вихованням своєї дитини та бажає це здійснювати; та ніяких виключних обставин відносно мати встановлено не було, тому комісія вирішила встановити місце проживання дитини разом з мати.

Підтвердила, що в здійсненні побачень доньки та матері, були перешкоди, так як зустрічі повинні проходити в присутності батька. ОСОБА_2 їй особисто дійсно дзвонила, та вказувала що не може побачити доньку, але позивач був на роботі та день був не той, тому допомогти надати побачення не було можливості. Висновок від 01.10.2020 року про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 підтримала в повному обсязі. Та вважає, що для родини ОСОБА_2 може бути наданий соціальний супровід.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що являється мамою позивача. Їй син привів до дому невістку ОСОБА_2 (відповідача) та повідомив, що у них буде дитина. Стверджувала, що ОСОБА_2 після народження дитини останній фактично уваги не приділяла, не турбувалася за неї, дитина наче її нервувала, та невістка себе ще і погано почувала у зв`язку зі своїм захворюванням. З 2-х неділь вона няньчила дитину, так як у ОСОБА_2 було погано зі здоров`ям. При цьому зазначала, що до виповнення онучці 1 року невістка декілька разів уходила - проживала спочатку 2 місяця, потім її не було, потім ще 4 місяця прожила та пішла, в останній раз ОСОБА_2 пішла 21.01.2020 року та її не було до 23.05.2020 року. Починаючи з 23.05.2020 року відповідач зовсім не з`являлася до дитини. Зазначала, що невістку з будинку ніколи не виганяла, та пішла так як вирішила сама. Підтвердила, що в квітні 2020р. дійсно приїжджала ОСОБА_2 разом з батьками та намагалась забрати дитину, але вона дитину не віддала та була змушена викликати поліцію.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що являється сусідкою ОСОБА_2 . Їй відомо було, що ОСОБА_2 народила дитину та поїхала жити до чоловіка на ім`я ОСОБА_1 . Потім вона її побачила одну в м. Теплодарі та почула, що її вигнали з хати. А надалі, ОСОБА_2 ще раз поверталася до села, потім знову в м. Теплодар, будучи вагітною вже вдруге. Розповідала ОСОБА_2 і проте, що хоче забрати дитину, проте, що ОСОБА_1 не дозволяє їй спілкуватися з рідними, друзями, забрав у неї телефон, не давав їй дозволу отримувати одяг та допомогу від батьків. Погрожував ОСОБА_2 пістолетом. Коли ОСОБА_1 був в Теплодарі, вона бачила, як він з ОСОБА_2 та дитиною гуляли разом, у них все було гаразд. Зараз знає, що у ОСОБА_2 друга дитина, вона хотіла її зареєструвати на позивача, але він не дав згоди. Вона була неодноразово у ОСОБА_2 вдома, у неї акуратно все та чистенько, дуже добре доглядає за дитиною, гуляє часто по свіжому повітрю, нічого поганого про ОСОБА_2 сказати не може, оскільки остання добре самостійно займається дитиною.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що являється сусідом відповідача в м. Теплодарі. Відповідача та всю її родину знає з 1998 року. Йому відомо, що ОСОБА_2 народила двох дітей, донька по сімейним обставинам проживає з батьком, а син проживає з ОСОБА_2 , бачив, як вона постійно з ним гуляє, жодного разу не чув плачу дитини, що в них квартири знаходяться поруч.

Вислухавши пояснення учасників справи, свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.02.2019 року (а.с.10).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи Виноградарської сільської ради від 28.05.2019 року №365, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 з 24.05.2019 року в будинку бабусі - ОСОБА_5 , що підтверджується договором купівлі-продажу та довідками про реєстрацію місця проживання № 365 від 28.05.2019 року та № 604 від 02.09.2019 року.(а.с.11;13).

З Розпорядження голови районної державної адміністрації від 24.09.2019 року № 460/А - 2019 визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою його місця реєстрації.(а.с.12).

Згідно довідки з ТОВ « Гідроспецсервис» позивач ОСОБА_1 з 30.03.2020 року займає на підприємстві посаду водія.(а.с.15).

У відповідності до акту обстеження від 15.07.2020 року громадянина ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , створені умови для проживання та розвитку дитини. До складу сім`ї входять: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідок від 15.07.2020 року №4, ОСОБА_1 на обліку у психіатра та нарколога не перебуває.

У відповідності до медичних протоколів комп`ютерних діагностик ООО «Ланжерон»: КТ томографія від 10.03.2020 року та Нейросонографія від 27.08.2019 року, щодо малолітньої ОСОБА_3 зазначено, що останній необхідно звернутися на консультацію до невролога, діагноз не встановлений.(а.с.16).

З медичної документації вбачається, що станом на 25.09.2018 року ОСОБА_2 має другу групу інвалідності з дитинства та має симптоматичну епілепсію, органічний розлад особистості, перебуває на диспансерному обліку у невропатолога Теплодарської ЦРЛ з 2004 року, постійно приймає підтримуючу терапію. (а.с.17-19)

Разом з цим, станом на 21.07.2020р. відповідно до висновку лікаря психоневролога КНП «Теплодареька ЦРЛ» від 21.07.2020р. №38, ОСОБА_2 може виховувати дітей за умовами постійного прийому ліків та спостереження у лікаря; знаходиться на диспансерному обліку у психоневролога КНП Теплодареької ЦРЛ з 23.04.2010 року. Є інвалідом II групи. Діагноз: епілепсія поліморфна з приводу наслідків родової травми.

Відповідно до довідки від 21.07.2020 року №62, ОСОБА_2 на обліку у

нарколога не перебуває.

Згідно з актом обстеження від 29.07.2020 року громадянки ОСОБА_2 , мешканки

АДРЕСА_1 , створені умови для

проживання та розвитку дітей. До складу сім`ї входять: ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до житлової характеристики від 22.07.2020 року, ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 . За час проживання до адміністративної відповідальності не

притягувалась. Скарг не надходило.

Згідно з актом оцінки потреб від 20.08.2020 року, батько хоче визначити місце

проживання дитини разом з ним. Ознаки СЖО відсутні. ОСОБА_1 виконує батьківські

обов`язки, за його відсутністю у зв`язку з роботою, за ОСОБА_3 доглядають бабуся та дідусь.

Зі слів гр. ОСОБА_1 , мати дитини, ОСОБА_2 , не бере участі у вихованні

дитини, він не перешкоджає відвідувати дитину.

Відповідно до акту оцінки потреб від 04.09.2020 року, ОСОБА_2 хоче, щоб ОСОБА_3

проживала разом з нею. Зі слів матері дитини, ОСОБА_1 не дає спілкуватись з донькою,

часи побачення ігнорує. Ознаки СЖО відсутні. ОСОБА_2 має інвалідність II групи.

Згідно ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.09.2019 року, позивачу було відмовлено в прийнятті його заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в зв`язку з неможливістю встановлення зареєстрованого її місця проживання.(а.с.20).

Так, законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olssonv. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, потрібно враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов`язаної із захистом прав дитини, під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суд, насамперед, має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

При розгляді вказаної цивільної справи Орган опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області прийшов до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання матері ОСОБА_2 (а.с.55-56).

Також, в ході розгляду справи, було встановлено, що предметом спору є встановлення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , якій на час розгляду справи в суді не виповнилося майже і один рік та 9 місяців, дитина жодний дитячий заклад не відвідує.

Крім того, з пояснень відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні встановлено, що остання регулярно намагається побачити дитину, але ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_5 її постійно ігнорує, силоміць тримає доньку за місцем свого мешкання та перешкоджають їй у побаченнях з дитиною. Окрім того, за твердження відповідача у неї з позивачем є ще і інша спільна дитина ОСОБА_10 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_8 та вихованням якого повністю займається саме відповідач. При цьому, відповідач пояснювала свою неможливість побачень з донькою спочатку перебуванням в лікарні, вагітністю, а потім і пологами, а також відсутністю транспортного сполучення між м. Теплодар та Роздільною у зв`язку з карантинними заходами, що судом визнається поважними причинами неможливості для належного спілкування з дитиною.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили в суді, що ОСОБА_2 як мати добре займається вихованням сина, з яким ходить на прогулянки та вид дитини є охайним.

Свідком ОСОБА_5 в судовому засіданні був підтверджений той факт, що дійсно в квітні 2020 року відповідачка приїхала в село Виноградар з метою забрати дитину, але вона їй дитину не віддала та викликала поліцію, тобто створивши всі можливі перешкоди для неможливості побачення матері та дитини. Всі інші покази зазначеного свідка ОСОБА_5 в частині небажання мати спілкуватися та турбуватися про доньку, суд, без сукупності інших належних доказів до уваги прийняти не може, оскільки зазначений свідок є зацікавленою особою по справі - матір`ю позивача, яка намагається залишити дитину біля себе та не віддала дитину відповідачу, чим створювала відповідні перешкоди в спілкуванні.

Окрім того, сторони за час спільного проживання чотири рази намагалися офіційно оформити шлюбні стосунки, але у зв`язку з деякими негараздами в тому числі непорозумінь між собою та неможливістю проживання своєю родиною без втручання та впливу з боку матері позивача, але неприязних стосунків між ними в ході розгляду справи не встановлено. Про реальні наміри усунути матір від спілкування з дитиною свідчить і той факт, що бабуся дитину мати не віддала, коли остання намагалася її забрати, а також пояснення представника органу опіки про звернення ОСОБА_2 до органу опіки та піклування із заявою про створення їй перешкод в побаченні з дитиною. Відповідач має другу дитину - сина, який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , за твердженням відповідача батьком якого також є позивач, розлучення рідних братів та сестер без виключних обставин не припускається. Відповідно до висновку лікаря психоневролога КНП «Теплодареька ЦРЛ» від 21.07.2020 року №38, ОСОБА_2 може виховувати дітей за умовами постійного прийому ліків та спостереження у лікаря; .знаходиться на диспансерному обліку у психоневролога КНП Теплодареької ЦРЛ з 23.04.2010 року; є інвалідом II групи, має діагноз: епілепсія поліморфна з приводу наслідків родової травми.

Відповідно до довідки від 21.07.2020 року №62, ОСОБА_2 на обліку у нарколога не перебуває.

Згідно з актом обстеження від 29.07.2020 року громадянки ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , створені умови для проживання та розвитку дітей. До складу сім`ї входять: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до житлової характеристики від 22.07.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; за час проживання до адміністративної відповідальності не притягувалась; скарг не надходило.

Таким чином, твердження позивача про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про антисоціальну поведінку матері дитини, або про її ухилення від виховання дитини та небажання надалі займатися вихованням доньки ОСОБА_3 , незабезпечення їй належних умов проживання, суду не надано, а тільки наявність у відповідача хвороби та групи інвалідності не може бути єдиною підставою для розлучення матері та доньки та відповідно для визначення місця проживання з батьком, який працює, а вихованням доньки фактично займається бабуся.

Також, у вищевикладеному Висновку органу опіки та піклування зазначені обставини, які свідчать про доцільність проживання дитини з матір`ю, зокрема врахований той факт, що дитина є особою жіночої статі, мати в найбільшій мірі може сприяти гармонійному розвитку дитини, в тому числі у майбутньому виходячи з її статевих ознак, крім того, не встановлено під час розгляду справи обставин у розумінні положень статті 161 СК України, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір`ю.

Визначаючи місце проживання дитини, суд враховує, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, при цьому суд надає першочергового значення саме найкращими інтересам дитини та враховує вчинення позивачем активних дій щодо усунення відповідачки від спілкування з дитиною.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що висновок органу опіки та піклування є цілком вмотивований належним чином та обґрунтований, відповідає дійсним обставинам справи та відповідає інтересам дитини, тому може бути врахований при ухваленні рішення в даній справі.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Із врахуванням віку дитини, таку турботу може забезпечити їй лише мати, яка крім іншого наддасть можливість сумісного виховання доньки разом з братом, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 358/37/19, провадження № 61-11911св20 від 22 жовтня 2020 року згідно якої при визначенні місця проживання малолітньої дитини разом з батьком не встановлені виняткові обставини які б перешкоджали залишенню дитини з матір`ю, враховуючи, що дитина є малолітньою та потребує уваги і піклування матері.

Оскільки в задоволенні позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено, а вимога про стягнення аліментів на утримання дитини є похідною тому також задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 11.11.2020 року.

Суддя: О. В. Іванова