Справа № 645/2867/20

Провадження № 2/645/1404/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання - Синьогуб А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь 82384,22 грн. неустойки (пені), що утворилась на заборгованість зі сплати аліментів станом на 14.05.2020 року. В обґрунтування позову посилалася на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьком якого, згідно зі свідоцтвом про народження, є відповідач. 27 лютого 2002 року шлюб між сторонами розірвано. 15 березня 2005 року Червонозаводським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист №2/5-2575 про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_1 у pозмірі 1/4 частини від заробітку щомісяця на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , i до досягнення ним повноліття. За виконавчим листом №2/5-2575 від 15.03.2005 року, який видано Червонозаводським районним судом м. Харкова було відкрито виконавче провадження №39314044 02.08.2013 року Червонозаводським ВДВС Харкова ГТУЮ у Xapківській області. Заборгованість за вказаним виконавчим листом на 01.01.2013 року становить 41436,22 грн.. За виконавчим листом №2/5-2575 15.03.2005 року, який видано Червонозаводським районним судом м. Харкова було відкрито виконавче провадження № 416З2880 від 16.01.2014 року Червонозаводським ВДВС Харкова ГТУЮ у Харківській області. Заборгованість за вказаним виконавчим листом на 27.06.2014 року становить 55117,22 грн.. Представником позивачки адвокатом Бірючинським Е.О. виконано розрахунк пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів за період з 27.06.2014 року по 14.05.2020 року (по день подачі позову до суду) по ВП № 416З2880 на підставі витягу з АСВП від 18.02.2020 року, виданого старшим державним виконавцем Шараповою Н.В. Червонозаводського ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області, та відповідно до розрахунку пеня (неустойка) складає 1 699 332,51 грн.. Посилаючись на те, що відповідач систематично не сплачував аліменти на утримання свого сина, у позивачки виникло право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення рішення судом про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Тому, оскільки розмір заборгованості за аліментами складає 82384,22 грн., позивачка вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за несплату аліментів за період з 27.06.2014 року по 14.05.2020 року в сумі 82384,22 грн., що дорівнює 100 вісотків заборгованості. Крім того, позивач просила покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн..

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження.

14.08.2020 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що до цього часу позивач ОСОБА_1 не повідомляла йому про наявність рішення суду, відповідно до якого він зобов`язаний був сплачувати аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_6 , а також про наявність будь-якої заборгованості зі сплати аліментів, він ніколи не ухилявся від утримання власного сина, ніколи не приховував свого місця проживання, місця реєстрації та місця роботи, тобто не вчиняв жодних свідомих дій, спрямованих на ухилення від сплати аліментів, а відтак вважає, що доводи сторони позивача про ухилення відповідача від сплати аліментів на утримання сина не відповідають дійсним обставинам справи. Відсутність доведеності вини, як складової правопорушення, унеможливлює застосування визначених законом санкцій. Крім того, відповідач зазначив, що він не погоджується з розміром заборгованості та з розрахунком і розміром неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, оскільки відповідно до ч. З ст. 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Проте, стороною позивача не надані і в матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки заборгованості зі сплати аліментів за весь період їх несплати, які складені саме державним або приватним виконавцем, а міститься лише інформація з спецпідрозділу Автоматизованої системи виконавчих проваджень, що, на думку відповідача, не є допустимим та достовірним доказом, оскільки не підтверджена жодним документом із цих виконавчих проваджень. Крім того, відповідач наголосив, що ані позовна заява, ані зазначений розрахунок не містить в собі пояснень або посилань на показники, які були враховані представником позивача при складанні відповідного розрахунку та не зазначено, з яких саме сум виходив представник позивача зазначаючи про те, що боржник повинен був сплатити аліменти за періоди: з липня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 781 грн. 50 коп. за кожен місяць, з січня 2015 року по грудень 2015 року в розмірі 960 грн. 00 коп. за кожен місяць, з січня 2016 року по березень 2016 року в розмірі 1053 грн. 50 коп. за кожен місяць, з квітня 2016 року по червень 2016 року в розмірі 1097 грн. 50 коп. за кожен місяць, з липня 2016 року по жовтень 2016 року в розмірі 1151 грн. 25 коп. за кожен місяць, саме у визначених ним розмірах. Тобто фактично матеріали справи не лише не містять розрахунку заборгованості, який би відповідав положенням ч. 3 ст.195 Сімейного кодексу України, але й наявний розрахунок складений представником позивача, на думку відповідача, є необгрунтованим, та таким, що не відповідає положенням чинного законодавства. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до наданої стороною позивача інформації із спецрозділу Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження №39314044 та №41632880 є закінченими. Остання постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена у ВП № 41632880 27.06.2014 року. Про наявність інших виконавчих проваджень про стягнення з нього аліментів на утримання сина йому не відомо та стороною позивача не надано. З урахуванням викладеного відповідач вважає визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів у сумі саме 82 384,22 грн. безпідставним.

Крім того, відповідач вважає, що формула, відповідно до якої має розраховуватись пеня за несплату або несвоєчасну сплату аліментів, що наведена представником позивача у позовній заяві, є невірною, та наголошує, що у постанові Великої Палата Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц, зазначено, що розмір неустойки (пені) за місячним платежем розраховується наступним чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. Проте наданий разом з позовною заявою розрахунок неустойки (пені) не відповідає наведеній формулі у позовній заяві, а позовна заява не містить інших формул, на підставі яких зроблено такий розрахунок.

Також відповідач наголосив, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей тв батько пенсіонер і інвалід ІІ групи, які без підтримки відповідача та допомоги не зможуть себе забезпечити навіть життєво необхідними речами.

Крім того, відповідач вважає, що вартість послуг професійної правничої допомоги є значно завищеною виходячи із складності даної цивільної справи та обсягу наданої адвокатом правової допомоги, термінів її надання.

02.11.2020 року до суду надійшла Відповідь на відзив, в якій представник позивача наголосив, що в описовій частині рішення суду, яким стягнуті з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина, зазначено, що відповідач надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності та з позовом згоден, у зв`язку з чим представник вважає безпідставними заперечення відповідача в частині його необізнаності про існування рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Крім того, представник наголосив, що відповідач не згоден з розрахунком, який наданий до позовної заяви, проте альтернативного розрахунку не надав. Також представник наголосив, що з копії трудової книжки відповідача, наданої його представником до матеріалів справи вбачається, що останній постійно має офіційне місце роботи та мав можливість утримувати дитину до досягнення повноліття. Крім того, на підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копію рішення № 17 від 21.03.2018 року Ради адвокатів Харківської області щодо мінімальних ставок адвокатського гонорару, та наголосив, що враховуючи скрутне матеріальне становище позивачки він погодився на гонорар в декілька разів менший, ніж середній по ринку професійної правничої допомоги.

06.11.2020 року від представника відповідача надійшли до суду письмові пояснення, в яких додатково зазначено, що наявність посилання у судовому рішенні про стягнення аліментів на дитину про звернення відповідача із заявою про розгляд справи за його відсутності та згоду з позовом не спростовує доводів відповідача про необізнаність про наявність рішення суду, виконавчих проваджень та заборгованості зі сплати аліментів. Додатково представником звернуто увагу, що чинним законодавством не передбачено обов`язку сторони в разі незгоди з позицією іншої сторони надавати альтернативні варіанти (в даному випадку розрахунку пені по аліментам) з метою коригування позиції іншої сторони. Представник наполягала, що саме розрахунок заборгованості по аліментам складений державним або приватним виконавцем є первинним та єдиним документом, на підставі якого розраховується пеня за прострочення сплати аліментів, проте матеріали справи такого розрахунку не містять.

Крім того, 06.11.2020 року від представника відповідач надійшло клопотання, в якому вона просила не враховувати під час прийняття рішення Відповідь на відзив від 02.11.2020 року та додані до неї докази, у зв`язку поданням такої відповіді з порушенням строків, визначених ухвалою суду від 25.05.2020 року, а також у зв`язку з тим, що додані до цієї відповіді докази є не засвідченими належним чином, у зв`язку з чим є недопустимими та недостовірними у розумінні положень статей 78, 79 ЦПК України.

В судове засідання 10.11.2020 року позивач та її уповноважений представник адвокат Бірючинський Е.О. не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача адвокат Топоріна Д.В. в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила суд відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов та письмових поясненнях.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 27 лютого 2002 року, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Фрунзенського районного управління юстиції, актовий запис № 84.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії І-ВЛ від 01.12.1998 року, в якому батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 від 23.01.2015 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінив прізвище на ОСОБА_1 , актовий запис № 01.

Представник позивача в обґрунтування позову наголосив, що за виконавчим листом № 2/5-2575 від 15.03.2005 року, який видано Червонозаводським районним судом м. Харкова було відкрито виконавче провадження №39314044 від 02.08.2013 року Червонозаводським ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області, на підтвердження чого надав копію витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

У вказаному витягу зазначено, що заборгованість за вказаним виконавчим листом станом на 01.01.2013 року становить 41436,22 грн.

Крім того, представник вказав, що за виконавчим листом № 2/5-2575 від 15.03.2005 року, який видано Червонозаводським районним судом м. Харкова було відкрито виконавче провадження №41632880 від 16.01.2014 року Червонозаводським ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області, на підтвердження чого надав копію витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

У вказаному витягу зазначено, що заборгованість за вказаним виконавчим листом станом на 27.06.2014 року становить 55117,22 грн.

У зв`язку з чим адвокатом Бірючинським Е.О. було виконано розрахунок пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів за період з 27.06.2014 по 14.05.2020 року (день подачі позову до суду) по ВП №41632880 на підставі витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 18.02.2020 року, виданого старшим державним виконавцем Шараповою Наталією Вікторівною Червонозаводським ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України (надалі СК України) батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Зважаючи на вищенаведені норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що наданий представником позивача ОСОБА_8 розрахунок пені (неустойки) за період з 27.06.2014 по 14.05.2020 року не відповідає порядку нарахування пені за прострочення сплати аліментів, а саме вищевказаній формулі, за якою нараховується пеня (неустойка) за прострочення сплати аліментів.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 4 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним або приватним виконавцем, а у разі спору - судом.

Згідно з частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Отже за вказаною нормою матеріального права саме на державного виконавця покладений обов`язок обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів.

Разом з тим, стороною позивача не надано до матеріалів справи розрахунку державного виконавця про розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів на утримання спільного з позивачкою сина.

Також суд звертає увагу, що у відповідності до положень частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець також зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

У своїх запереченнях проти позову відповідач наполягає, що позивач ОСОБА_1 не повідомляла йому про наявність рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання сина, а також про наявність будь-якої заборгованості зі сплати аліментів, він ніколи не ухилявся від утримання власного сина, ніколи не приховував свого місця проживання, місця реєстрації та місця роботи, тобто не вчиняв жодних свідомих дій, спрямованих на ухилення від сплати аліментів.

Доказів на підтвердження того, що відповідач був обізнаний про існування такого рішення, а також виконавчого провадження з його примусового виконання з боку сторони позивача суду не надано.

Суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що відповідачу було відомо про ухвалення судом такого рішення, оскільки в тексті рішення про стягення аліментів на дитину зазначено про звернення відповідача із заявою про розгляд справи за його відсутності та згоду з позовом, оскільки навіть подання такої заяви відповідачем на стадії розгляду справи судом не свідчить про його подальшу обізнаність про: ухвалення судом такого рішення, звернення позивачки до державного виконавця із заявою про примусове виконання судового рішення, виконання державним виконавцем усіх необхідний дій, передбачених ЗакономУкраїни «Про виконавче провадження», спрямованих, зокрема, на належне повідомлення відповідача про відкриття виконавчого провадження, та про наявність заборгованості зі сплати аліментів, тощо.

З наданої стороною відповідача копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що в період, за який нараховано представником позивачки пеню за прострочення сплати аліментів, відповідач був офіційно працевлаштований, та за місцем його роботи за весь період часу не надходило жодних документів від державного виконавця, необхідних для відрахування з його заробітної плати аліментів на утримання дитини.

Згідно з вимогами ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Зі змісту статті 81 ЦПК України випливає, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень .

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку, що позивач, всупереч вимог частини 1 статті 81 ЦПК України, не довела факту обізнаності відповідача про існування виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання сина, тобто не підтвердила належними, допустимими та достатніми доказами те, що заборгованість виникла з вини відповідача, що є її процесуальним обов`язком.

Також заслуговує на увагу посилання представника відповідача на те, що стороною позивача порушено строки подання Відповіді на відзив, визначені ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.05.2020 року, оскільки позивачка ОСОБА_1 отримала Відзив на позов 17.08.2020 року, про що свідчить роздруківка з сайту «Укрпошта», а Відповідь на відзив надійшла до суду лише 02.11.2020 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 7 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої, у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витрати на професійну правнич допомогу, понесені ОСОБА_1 , суд залишає за позивачем у зв`язку із відмовою у задоволенні позову (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено 11.11.2020 року.

Суддя О.В. Федорова