Справа № 638/8328/20

Провадження № 2/638/3727/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретарів Кириллової К.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , поданого адвокатом Лагутіним Іваном Володимировичем (до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ) про стягнення належних при звільненні виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку , -

встановив:

ОСОБА_2 , в особі представника за довіреністю адвоката Лагутіна І.В., звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ), в якому просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну допомогу, виплата якої передбачена колективним договором, та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 03.09.2001 р. по 18.05.2020 р. працював у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ), на момент звільнення на посаді начальника служби СЕЗ. 18.05.2020 р. наказом від 18.05.2020 р. №116/о Позивача було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію (ч. 1 ст. 38 КЗпП України). Відповідно до п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками адміністрація підприємства гарантує виплату працівнику матеріальну допомогу, сума якої, згідно розрахунку наданого відповідачем, складає 695 000,00 грн. Посилається на те, що відповідачем в день звільнення не було проведено розрахунок з позивачем. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача матеріальну допомогу у сумі 695 000,00 грн., а також на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України середній заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.05.2020 р. по день ухвалення рішення по справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.06.2020 р. позов ОСОБА_2 залишено без руху.

15.07.2020 р. до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.07.2020 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Представник позивача в судовому засіданні просив не враховувати вимоги позовної заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та з урахуванням ухвали про відкриття провадження від 20.07.2020р. просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позовній заяві. Зазначив про те, що станом на 02.11.2020 р. розрахунок з позивачем підприємством проведено не було, подання заяв про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами. З урахуванням повторної неявки представника відповідача в судове засідання та предмету спору, який пов`язаний із захистом трудових прав позивача, просив суд проводити заочний розгляд справи.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли заяви про відкладення розгляду справи в судових засіданнях призначених на 13.10.2020 р. та на 02.11.2020р. В зазначені судові засідання представник відповідача не з`явився. Із наданих представником відповідача заяв про відкладення розгляду справи не вбачається наявність поважних причин неявки в судові засідання. Зміст зазначених заяв свідчить про обізнаність відповідача про час та дату відповідних судових засідань.

Крім того, суд відзначає, що рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини покладає на сторони обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо їх стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечу є проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, в порушення ч. 3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, на підставі протокольної ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.11.2020 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо судне має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що позивач з 03.09.2001 р. по 18.05.2020 р. працював у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 .

18 травня 2020 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію (ч. 1 ст. 38 КЗпП України) згідно наказу від 18..05.2020 р. №116/о.

Відповідно до довідки №22.1-12/111/20 від 18 травня 2020 року, виданої директором Харківського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, - посадовий оклад, згідно штатного розпису Харківського РСП Украероруху на дату звільнення з посади начальника служби СЕЗ 18.05.2020 року ОСОБА_2 (наказ про звільнення від 18.05.2020 р. №116/о) складає: 34 750 грн. на місяць. - стаж роботи ОСОБА_2 в Харківському РСП з 03.09.2001 по 18.05.2020 складає 18 років; - згідно п. 6.25.2 Колективного договору розмір матеріальної допомоги складає: 695 000 грн.

Крім того, в зазначеній довідці відповідач посилається на те, що у зв`язку зі складним фінансовим станом підприємства та відсутністю наявних коштів, з урахуванням п. 14.1. Колективного договору, підприємство не має можливості виплатити відповідну матеріальну допомогу.

Таким чином, в день звільнення відповідач не виплатив позивачу матеріальну допомогу передбачену п. 6.25.2 Колективного договору.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам суд виходить з такого.

Пунктом 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками (в редакції, що діяла станом на 18.05.2020 р.), передбачено, що у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: - при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років ¬ 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; - за кожний повний рік роботи понад 5 років по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожен рік. В цілому, максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» яка за змістом дублюється ст. 10 КЗпП України, колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

Згідно вимог ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Заявлена позивачем сума матеріальної допомоги розрахована самим відповідачем та складає 695 000 грн., що відповідає змісту п. 6.25.2 Колективного договору та розміру посадового окладу позивача.

В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на оплату праці гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах, але не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання у довідці № 22.1-12/111/20 від 18 травня 2020 року, виданої директором Харківського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, на складне фінансове становище підприємства та відсутність наявних коштів не підтверджене у суді належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 14.1. Колективного договору (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) всі виплати, пов`язані із перевищенням законодавчо-правових норм здійснюються за рахунок власних коштів (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених Додатком 26 до цього Договору.

Відповідачем не надано доказів того, що на рахунках підприємства станом на день звільнення позивача 18.05.2020 р. не було в наявності грошових коштів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення матеріальної допомоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, провадиться в день звільнення. Колективним договором не визначено строк виплати матеріальної допомоги, відмінного від дня звільнення працівника з роботи.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодекс, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку.

Враховуючи, що станом на момент ухвалення рішення відповідач не здійснив розрахунок з позивачем, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за період з 19 травня 2020 р. по день ухвалення судового рішення 02 листопада 2020 р.

Відповідно до абз. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 8. зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки №22.1-12/172/20 від 19 червня 2020 року, виданої директором Харківського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, виплати ОСОБА_2 , які враховується при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, складають: Посадовий оклад 18226,97 грн., Доплата різниці між посадовими окладами 1175,59 грн., Доплата за вислугу років 6379,44 грн., Індексація 34,18 грн. Всього: 25816,18 грн. за 88,25 год. за 11 робочих днів.

Судом перевірено розрахунки надані позивачем. Такі розрахунки є арифметично вірними. Конррозрахунок відповідачем не надавався. Отже, середній заробіток позивача за кожен робочий день складає 2346,93 грн./роб.день

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2020 рік» від 29.07.2019 р. №1133/0/206-19, у розрахунковому періоді з 19.05.2020 року по 02.11.2020 року визначено 116 робочих днів.

Тобто сума середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача складає 272 243,88 грн. Відповідачем не надано доказів того, що розрахунок з позивачем не було проведено не з вини підприємства.

Крім того, суд ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку виходить з того, що така сума є співмірною з сумою невиплаченої матеріальної допомоги 695000,00 грн. та строком затримки розрахунку понад п`ять місяців. Суд також враховує, що позивач не зволікав з поданням позову, а звернувся до суду з позовом в розумний строк протягом місяця після звільнення, поряд з цим відповідачем станом на момент ухвалення рішення так і не поновлено порушене право позивача, з моменту звільнення відповідач не провів навіть часткового розрахунку з позивачем.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 938,80 грн.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 6950,00 грн.

Крім того, за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку позивачем сплачено 938,80 грн., з урахуванням суми стягнення 272 243,88 грн. сплаті підлягало 2722,43 грн. Отже, з відповідача додатково підлягає стягненню судовий збір на користь держави різниця в сумі 1783,63 грн.

З урахуванням поданої представником позивача заяви в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд приходить вважає за можливе вирішити питання про стягнення судових витрат позивача на правничу допомогу в порядку ухвалення додаткового судового рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 116, 117, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ) про стягнення належних при звільненні виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ) (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну допомогу в сумі 695 000,00 грн. (шістсот дев`яносто п`ять тисяч грн. 00 коп.)

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ) (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.05.2020 р. по 02.11.2020 р. включно в сумі 272 243,88 грн. (двісті сімдесят дві тисячі двісті сорок три грн. 88 коп.).

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ) (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в сумі судовий збір 938,80 грн. (дев`ятсот тридцять вісім грн. 77 коп.).

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ) (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ЄДРПОУ 19477064) на користь держави судовий збір в сумі 8733,63 грн. (вісім тисяч сімсот тридцять три грн. 67 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 10.11.2020 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, скорочена назва УКРАЕРОРУХ, ЄДРПОУ 19477064, адреса: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт.

Головуючий суддя: О.В. Шишкін