-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2020м. ДніпроСправа № 904/4480/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Савенко О.О.
за позовом Приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС", м.Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", м.Дніпро
про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 31132,86 грн.
Без виклику представників сторін.
СУТЬ СПОРУ:
Приватне акціонерне товариство "ЗАПОРІЖКОКС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 31132,86 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 2102 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.05.2020 р. на виконання Договору та Специфікації № 22 від 22.05.2020 р. до Договору, на адресу ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС» (вантажоодержувач) була направлена партія концентрату вугільного (далі-вугілля кам`яного) в вагоні № 62610720 за залізничною накладною № 42997627 (основний перевізний документ), який прибув на станцію Запоріжжя-Ліве за вказаною залізничною накладною 30.05.2020 р.. 31.05.2020 р. на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № № 460005/632 про наявність виїмки. Так у комерційному акті № 460005/632 від 31.05.2020 р. зафіксовано, що вагон № 62610720 вантажопідйомністю 70,0 т. прибув з поїздом № 3510, вагон у технічному стані справний. Загальна недостача партії вугілля у вагоні № 62610720 складає 9022 кг загальною вартістю 31 132,86 грн., стягнення які є предметом спору у даній справі.
Ухвалою суду від 18.08.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.
Ухвалою суду від 18.08.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.
02.09.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечує тим, що вартість вантажу не підтверджена жодним належним доказом.
16.10.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач заперечує щодо доводів відповідача про неналежність доказів, наданих позивачем, якими підтверджується вартість вантажу. Зазначає, що наданий позивачем рахунок - фактура №93272184 від 25.05.2020 р. є належним доказом вартості відправленого вантажу.
30.10.2020 р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач вважає, що до вантажу, який перевозився по накладній № 42997627 у вагоні № 62610720 повинна застосовуватись норма недостачі у розмірі 2%.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Разом з тим, поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на викладене та згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд
ВСТАНОВИВ:
12 листопада 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" ( постачальник) укладено договір № 0103/11798/1349 купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити сировинні, паливно-енергетичні, матеріально-технічні матеріали (надалі - ресурси) на умовах, передбачених договором.
Згідно п.4.1 Договору, сторони дійшли згоди, що поставка Ресурсів здійснюється по цінам, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначених в Специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість маркування та інші витрати Постачальника, пов`язані з поставкою Ресурсів.
Відповідно до п.1 Специфікації № 22 від 22.05.2020 р. до Договору Відповідач зобов`язувався поставити Позивачу 7 671,55 (+/-10%) мт Вугілля Г Концентрат Г (0-50) Талдинський-західний виробник ООО «Разрез Талдинский-западньїй», країна походження Росія.
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" надало позивачу рахунок-фактуру № 93270734 від 25.05.2020 на суму 5321 750,78 грн. (з ПДВ) щодо оплати вартості концентрату для коксування Г (0-50) загальною кількістю 1541,850 т (ціна вугільної продукції (без ПДВ) 2876,28 грн. за 1 тонну).
Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2020 р. на виконання Договору та Специфікації № 22 від 22.05.2020 р. до Договору, на адресу ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС» (вантажоодержувач) була направлена партія концентрату вугільного (далі-вугілля кам`яного) в вагоні № 62610720 за залізничною накладною № 42997627 (основний перевізний документ), який прибув на станцію Запоріжжя-Ліве за вказаною залізничною накладною 31.05.2020 р..
Відповідно до підпункту 8 п. 6 розділу 1 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
31.05.2020 р. на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 460005/632 про наявність виїмки.
Так у комерційному акті № 460005/632 від 31.05.2020 р. зафіксовано, що вагон № 62610720 вантажопідйомністю 70,0 т. прибув з поїздом № 3510, вагон у технічному стані справний.
У розділі «Д» (Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) комерційного акту зазначено:
«На підставі акту загальної форми №10858 від 25.05.2020 р. станції Миколаїв проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшего відправкою, вказаною на лицьовій стороні цього акту, зі зважуванням вагону на справних електронних вагах вантажоодержувача №085 огляд-перевірка 18.05.2020 р., приймальником поїздів ОСОБА_2, прийомоздавальником заводу ОСОБА_1 , слідчим Заводського ВП Нестеренко О.С., у присутності заступника начальника станції Тетері О.М. Згідно перевізного документу у вагоні значиться нетто 67850кг, тара 23400кг. Фактично виявилось брутто 81550кг, тара з документу 23400кг, нетто 58150кг, що менше документу на 9700кг. У комерційному відношенні навантаження нижче рівня бортів на 30см. Вантаж маркований вапном, що відповідає перевізному документу. Виїмки: праворуч над 1-5 -ми люками довжиною 700см, шириною 100см., глибиною 70см; ліворуч над 1,5 -м люками довжиною 700см, шириною 100см, глибиною 30см. Над 5,6-ми люками посередені виїмка довжиною 300см, шириною 280см, глибиною 40см. Виїмки замарковані вапном згідно акту загальної форми №10858 від 25.05.2020 станції Миколаїв. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Зав. вантажного двору за штатним розкладом відсутній».
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірні вагони з вугіллям кам`яним були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень ст. 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.
З огляду на те, що кам`яне вугілля є твердим мінеральним паливом і у залізничній накладній №42997627 відсутні відомості щодо прийняття залізницею до перевезення вантажу у вологому стані, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення відповідальної недостачі вугілля з урахуванням норми недостачі, яка становить 1% маси, - для мінерального палива.
Таким чином, відповідальна недостача вугілля під час перевезення становить:
- 9700 кг (виявлена недостача) - 678 кг (норма недостачі) = 9 022 кг.
Згідно з розрахунком вартість вугілля, якого недостає, складає:
- 2876,28 грн. (ціна за тону, без ПДВ, згідно рахунку-фактури №93272184 від 25.05.2020 р.) х 9,02 т (розмір недостачі) = 25944,05 грн. (вартість недостачі без ПДВ);
- 25944,05 грн. (вартість недостачі без ПДВ) + 5 188,81 грн. (розмір ПДВ) = 31132,86 грн. (вартість недостачі з ПДВ).
Позивач вважає, що недостача вантажу в спірному вагоні виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу. Позивач просить стягнути вартість недостачі вугілля кам`яного з відповідача у розмірі 31 132,86 грн., що і є причиною спору.
Частиною першою статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом статті 307 ГК України та статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до статті 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно із статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Також, відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Статтею 23 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
За приписом статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами (Правилами перевезення вантажу) іншому підприємству; обов`язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку (пункт 3.9) роз`яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").
Згідно із статтею 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Як свідчать матеріали справи, на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищевказаному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. За результатами проведеної перевірки залізницею було складений комерційний акт № 460005/632 від 31.05.2020 р..
Зазначений комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагоні №62610720.
Заперечення відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.
Водночас, на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, оскільки протилежного сторонами не доведено, а саме залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону № 62610720 та вантажу і на проміжних станціях. Комерційний акт № 460005/632 від 31.05.2020 р. не містить відомостей про те, що вагон має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі статтею 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Відповідно до п. 2.7 роз`яснень президії Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008 "Про внесення змін та доповнень до роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Так, матеріали справи містять рахунок-фактуру № 93270734 від 25.05.2020 постачальника - ПАТ "МК"Азовсталь" в якій зазначено вартість концентрату для коксування, що поставлявся згідно накладної №42997627.
Отже, вартість вантажу, яка є базою для нарахування суми збитків, що підлягають відшкодуванню перевізником, позивачем доведена наявними в матеріалах справи документами.
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням викладеного відповідальність за вагову недостачу вугільної продукції - вугілля кам`яного у спірних вагонах слід покласти на відповідача.
Відповідно до статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно статті 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Накладна, яку додано до позову, є належними та допустимими доказом в обґрунтування позову про стягнення вартості недостачі вантажу.
Щодо посилання відповідача у відзиві про необхідність застосування норми природної втрати у розмірі 2 % маси нетто вантажу
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів з мінеральним паливом -вугіллям кам`яним, становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) "Вугілля кам`яне, антрацит; брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, одержані з кам`яного вугілля" (код товару 2701) відноситься до групи товарів 27 "Палива мінеральні; нафта та продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні".
В залізничній накладній відсутні відомості про те, що спірний вантаж було відправлено вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані.
Враховуючи викладене, суд погоджується із позивачем і вважає посилання відповідача у відзиві про необхідність застосування норми природної втрати у розмірі 2 % маси нетто вантажу необґрунтованим.
З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу в розмірі 31132,86 грн. підлягають задоволенню повністю.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 4203,13 грн.
В матеріалах справи наявний попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, який складається з:
- усної консультації клієнта, узгодження правової позиції - 315,30 грн.,
- перевірка та підготовка документів - 315,30 грн.,
- підготовка та подання позовної заяви - 1261,20 грн.,
- участь у судових засіданнях - 2000,00 грн.,
- гонорар за складність справи майнового характеру - 311,83 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, вимогу про розподіл яких викладено в прохальній частині позовної заяви, позивачем на дату ухвалення рішення у справі не надано, у зв`язку із чим суд не надає оцінку обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу в сумі 4203,13 грн., зазначену у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача у розмірі 2102,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 108, код ЄДРПОУ ВП: 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, код ЄДРПОУ 00191224) 31132,86 грн. шкоду, завдану недостачею вантажу, 2102,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 10.11.2020
Суддя С.П. Панна
скопійовано
-
скопійовано
-
