Справа № 357/5751/20

2/357/2557/20

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідач уклали кредитний договір №26253018566859 від 08.11.2012 р., за умовами якого, позивач надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 2147,00 грн., який згодом було збільшено до 9 500,00 грн., на умовах визначених договором. 19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк «Ренесанс Капітал», тому на баланс ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», внаслідок приєднання ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», була передана заборгованість за вказаним кредитним договором, де боржником є ОСОБА_1 . Позивач вказує, що відповідач неналежно виконувала свої зобов`язання за кредитним договором та допустила виникнення заборгованості, яка станом на 28.05.2020 року становить 29340 грн. 33 коп.. Тому, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку заборгованість в сумі 140 133,00 грн., а також судові витрати по справі.

Ухвалою судді ОСОБА_2 від 08.07.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.09.2020 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа була передана для розгляду судді Ярмолі О.Я., на підставі розпорядження №373 від 28.09.2020 року, оскільки у судді ОСОБА_2 закінчилися повноваження у зв`язку з відставкою.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника позивача.

В судове засідання відповідач не з`явилася, представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову та провести розгляд справи без участі відповідача і її представника, суду надано відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Як вбачається із Статуту ПАТ «ПУМБ», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 12.09.2019 року, ПАТ «Перший український міжнародний банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і АТ «Банк Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал» шляхом приєднання до Банку згідно рішення загальних зборів акціонерів Банку та згідно рішення єдиного акціонера АТ «Банк Ренесанс Капітал» (а.с. 44-46).

Судом встановлено, що 08.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 було підписано Пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування (а.с. 5).

Згідно пропозиції укласти договір карткового рахунку та договору страхування (оферти) №26253018566859 від 08.11.2012 року, ОСОБА_1 подала пропозицію АТ «Банк Ренесанс Капітал», який діє як від власного імені, так і від імені та в інтересах ПрАТ «УАСК-ЖИТТЯ» на підставі агентського договору, на умовах, зазначених в цій пропозиції, загальних умовах кредитування, відкриття та ведення рахунку, договору страхування життя, чинних правилах добровільного страхування, які є невід`ємною частиною цієї пропозиції, укласти з ним договір страхування й договір карткового рахунку, в рамках яких: відкрити картковий рахунок на її ім`я; випустити на її ім`я платіжну картку міжнародної платіжної системи MasterCard; встановити їй ліміт овердрафту (кредитування) за картковим рахунком на умовах, визначених в цій пропозиції; оформити страхування його майнових інтересів, пов`язаних з життям, здоров`ям та працездатністю, як це зазначено у відповідній заяві.

Встановлено, що пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) №26253018566859 від 08.11.2012 року містить наступні умови: ліміт овердрафту - 2147,00 грн., розмір комісії за обслуговування овердрафту - 2 %; процентна ставка за користування овердрафтом - 0,0001 % річних при здійсненні розрахункових операцій в торгівельно-сервісній мережі за рахунок коштів овердрафту (в межах ліміту) і 24 % річних при здійсненні інших дебетових операцій по картковому рахунку за рахунок коштів овердрафту (в межах ліміту); строк користування овердрафтом - 36 місяців.

За змістом п.2.1 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, підписаних відповідачем, банк надає позичальнику кредит з метою та у сумі вказаній у пропозиції, а позичальник зобов`язується сплатити банку разову комісію, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та комісії, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови договору та повертати кредит частинами у сумах та терміни визначені у графіку платежів, але у будь-якому випадку не пізніше останнього дня строку кредиту, зазначеного в пропозиції.

Як зазначено у п. 2.5.2 вказаних Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або плати процентів, комісії у терміни що передбачені Графіком платежів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми, розрахованої на останній день місячного строку.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором за відповідачем станом на 28.05.2020 року рахується заборгованість 29340 грн. 33 коп., яка складається з наступного: 9783,27 грн.- заборгованість за кредитом; 14797,03 грн.- заборгованість по процентам; 10,00 грн.- заборгованість за комісією, 4750,03 грн. - штрафні санкції. Крім того, враховуючи вимоги п.1 ст. 1050 ЦК України та абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач, як кредитодавець, має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць, тому, 08.11.2017 року позивач направляв письмову вимогу відповідачу на адресу місця її проживання, яка зазначена у анкеті на отримання кредиту.

Заперечуючи позов, відповідач у відзиві вказує, що позов надуманий, ОСОБА_1 з даними позовними вимогами банку не погоджується, та вважає їх безпідставними, а також вважає, що провадження у даній справі підлягає до закриття з огляду на наступне. Позивач посилається на те, що між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено 08.11.2012 року кредитний договір № 26253018566859 і відповідачу була надано кредит у сумі 9500 грн.. Однак, 08.11.2012 року, чи в будь-яку іншу дату між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 кредитний договір № 26253018566859, чи будь-який інший кредитний договір не укладався. Вимоги позивача про те, що відповідач має сплатити заборгованість за кредитним договором нічим не обґрунтовані, так як кредитний договір не укладався і в додатках до позовної заяви кредитний договір № 26253018566859 (копія кредитного договору) відсутній. Натомість в додатках наявна копія лише Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта). Таким чином, в даному випадку позивач АТ «ПУМБ» заявляє вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який не укладався, а тому дані позовні вимоги являються безпідставними. Також, звертаючись до суду з даним позовом, позивач AT «ПУМБ» заявляє позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26253018566859 в сумі 29340 грн. 33 коп., при цьому позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у сумі 140 133 грн.. Відповідач звертає увагу, що банк в обґрунтування своїх позовних вимог подав до суду довідку із зазначенням суми заборгованості, яка не є випискою по рахунку, і крім самих сум заборгованості дана довідка /виписка не містить взагалі будь-якої інформації. Відсутній розрахунок суми заборгованості, відсутні відомості коли отримана за кредитним договором сума і в якому розмірі, за який період утворилась заборгованість та яким чином вираховувались суми заборгованості. До суду, взагалі, не надано будь-яких доказів того, що відповідачу надавався кредит та в якій саме сумі, чи здійснювалися сплати (погашення сум кредиту та відсотків) відповідачем за даним кредитом (чи здійснювались будь-які банківські операції і в який термін). Позивач звернувся до суду з даним позовом в червні 2020 року, однак, на вже сплили строки позовної давності, що також встановлено рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2019 року у справі № 357/9264/18 2/357/1122/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позивач стверджує що ним не подано іншого позову до відповідача з тим самим предметом спору та з тих же підстав, однак дані посилання не відповідають дійсності, оскільки, позивач ПАТ «ПУМБ» звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором № 26253018566859 від 08.11.2012 року, та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 06.05.2019 року у справі № 357/555/19, 2/357/1625/19 в задоволенні позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, було відмовлено по суті і дане рішення набрало законної сили.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, позивачем надано копію пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта), копію основних умов кредитування та страхування, довідку (з назвою виписка по рахунку) про розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 04.03.2020 року та копію паспорта відповідача.

Пропозиція укласти договір карткового рахунку від 08.11.2012 року та інші матеріали, надані банком, не містять доказів того, що відповідач отримала платіжну картку та ПІН-код. У пропозиції не вказаний номер картки, яку отримала відповідач. Матеріали цивільної справи не містять доказів, чи мало місце пролонгування кредитної картки та її отримання відповідачем.

Отже, позивачем не надано доказів, що між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і відповідачем було укладено договір банківських послуг від 08.11.2012 року, та що ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про отримання кредиту та погодила пропозицію укласти Договір карткового рахунку, отримала платіжну картку та ПІН-код за кредитним договором, отримала кошти та порушила взяті на себе зобов`язання.

Зазначені обставини встановлені рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2019 року у справі №357/555/19, 2/357/1625/19, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості кредитним договором №26253018566859 від 08.11.2012 року, яка станом на 14.12.2018 р. становить 96210 грн. 06 коп., - відмовлено. Рішення набрало законної сили 06.06.2019 року (а.с. 69-71).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, слід зазначити, що з письмової вимоги вих. №724 від 08.11.2017 року (а.с. 7), вбачається, що ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» вимагав від ОСОБА_1 виконати зобов`язання за кредитним договором №26253018566859 від 08.11.2012 року, а саме - негайно погасити заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 20 596,97 грн. в строк до 15.11.2017 року та попередив, що у разі невиконання зазначеної вище вимоги, банк застосує заходи примусового позасудового стягнення заборгованості, зокрема, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; примусового судового стягнення заборгованості.

Втім, у якості доказів направлення відповідачу вищевказаної вимоги до суду було надано роздруківку - документ (а.с. 8), враховуючи, що строк виконання вимоги до 15.11.2017 року, яка сформована самим банком, без підпису, печатки, не містить штампів відділення поштового зв`язку про їх відправлення, а тому, не може бути визнана належним доказом надіслання відповідної письмової вимоги ОСОБА_1 .

Суд не приймає до уваги дані докази, оскільки, боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Також, з довідки, яка має назву "виписка по рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №26253018566859 від 08.11.2012 року станом на 04.03.2020 року" (а.с. 9), вбачається, що у відповідача існує заборгованість в загальній сумі 29340,33 гривень, яка складається з: 9783,27 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 14797,03 грн. - прострочена та строкова заборгованість по процентам; 10,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією, 4750,03 грн. - неустойка за порушення зобов`язань по кредиту. Але з невідомих підстав позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача за вказаним кредитним догором 140133 грн.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №61-517св18.

Отже, суд критично оцінює доводи позивача щодо обґрунтування заборгованості та не приймає наданий позивачем вказаний доказ з підстав, які були зазначені вище, оскільки зазначена в ньому інформація не пояснює природу виникнення у відповідача боргу в розмірі 29340,33 грн., чи в розмірі 140133 грн.

Позивач, вказує, що відповідачу було видано кредит в сумі 2147,00 грн., а згодом ліміт був збільшений до 9500,00 грн., згідно договору №26253018566859 від 08.11.2012 року, та станом на 28.05.2020 року існує заборгованість за кредитом в розмірі 29340,33 грн., при цьому, ставить вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 140133,00 грн., однак, дана позиція не знайшла свого підтвердження, оскільки, відповідно до п. 2.3 частини 2 Пропозиції укласти договір карткового рахунку № 26253018566859 від 08.11.2012 року, ліміт кредиту визначений у сумі 2147,00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач при звернені до суду з позовом про стягнення заборгованості, в письмовій вимозі (повідомленні), при зверненні до суду з позовом в січні 2019 року про стягнення заборгованості, вказував різні суми заборгованості за кредитом та різні періоди її утворення, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 1,2,7, 64-67).

Щодо заяви відповідача, про застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня строку дії договору (ст. 261 ЦК України).

За змістом частини 2 п. 2.4 Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) строк користування овердрафтом та договором страхування становить 36 місяців.

При цьому, як убачається із п.2.4.1. наданих позивачем основних умов кредитування та страхування, відповідач зобов`язана щомісячно погашати суму кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісію в сумах та терміни, що передбачені графіком платежів, але в будь-якому випадку не пізніше останнього дня строку кредиту (п.2.1.1).

Як слідує, з виписки по рахунку, наданій позивачем, останніми платежами ОСОБА_1 за договором №26253018566859 від 08.11.2012 року були: 1) 29.08.2014 року - погашення прострочених процентів за використання овердрафту - 175,99.; погашення простроченого тіла овердрафту - 370,93 грн.; погашення пені за прострочення оплати процентів по використаному овердрафту - 11,18 грн.; погашення пені за прострочення оплати використаного овердрафту - 23,63 грн.; погашення використаного тіла овердрафту -118,27 грн.; оплата комісії за обслуговування єдиного рахунку - 20,00 грн.; 2) 01.10.2014 року - погашення комісійної винагороди за обслуговування - 194,06 грн.; 3) 01.11.2014 року - погашення комісійної винагороди за обслуговування - 190,40 грн.

Дана, обставина встановлена рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2019 року у справі № 357/9264/18 2/357/1122/19 яким позов ОСОБА_1 до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, було задоволено та судом було встановлено, що виконавчий напис вчинено поза межами трьохрічного строку з дня виникнення права вимоги, враховуючи дати останніх платежів та дату вчинення спірного виконавчого напису (05.03.2018 року), а також обов`язок позивача погашати заборгованість щомісяця. Рішення набрало законної сили 09.07.2019 року.

Крім того, суд враховує визначений змістом пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферти), кінцевий строк договору за кредитом - 08 листопада 2015 року, отже, початок перебігу строку позовної давності почався 09 листопада 2015 року та закінчився 09 листопада 2018 року. Договір про збільшення позовної давності в матеріалах справи відсутній, дані про збільшення строку позовної давності відсутні і у Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договорі страхування (оферти), а також у Загальних умовах відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування.

Отже, перебіг трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту розпочинається після останньої оплати за наданим кредитом, 01.10.2014 року, а з даним позовом ПАТ ««Перший Український Міжнародний Банк»» звернувся 16.06.2020 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України.

Однак, враховуючи, що позовна давність застосовується, лише, в разі обґрунтованості матеріальної вимоги, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, саме, за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Враховуючи вище зазначене, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 3, 207, 256-258, 509, 526, 530, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду виготовлено 10.11.2020 року

СуддяО. Я. Ярмола