Справа № 194/1148/20

Номер провадження № 2/194/361/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Виходцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою в.о. керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Васильківського Олександра Юрійовича в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради до неповнолітнього ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених лікувальним закладом на лікування потерпілого від злочину,-

В С Т А Н О В И В:

В.о. керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Васильківський О.Ю. звернувся до суду в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради до неповнолітнього ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених лікувальним закладом на лікування потерпілого від злочину. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який набрав законної сили. Відповідно до довідки КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради від 22 травня 2020 року за вих. № 1042, витрати на стаціонарне лікування у хірургічному відділені за період з 24 грудня 2019 року по 13 січня 2020 року складають загалом 10040,95 грн. Просить стягнути з неповнолітнього ОСОБА_1 на користь КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради кошти в розмірі 10040,90 грн., затрачені КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 , у разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_1 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, покласти відшкодування шкоди в частці, якої не вистачає, або у повному обсязі на ОСОБА_2 .

Представник позивача прокурор Тернівського міського відділу Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник позивача Павлоградської міської ради надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник позивача Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання, але надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 не з`явилася у судове засідання, але надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає та просить позов задовольнити.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог з наступних підстав.

В судовому засідання встановлено, що вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України неповнолітнього ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки. На підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на неповнолітнього ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки». Вирок набрала законної сили 15 серпня 2020 року. Потерпілим від дій неповнолітнього ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , який з 24 грудня 2019 року по 13 січня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради».

Відповідно до довідки про витрати на стаціонарне лікування у хірургічному відділенні КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради» від 22 травня 2020 року за вих. №1042, витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_3 за період з 24 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року склали 3567,38 грн.

Згідно довідки про витрати на стаціонарне лікування у хірургічному відділенні КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради» від 22 травня 2020 року за вих. №1045, витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_3 за період з 01 січня 2020 року по 13 січня 2020 року склали 6473,57 грн.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України, передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо кримінальне правопорушення вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

У п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно п. 4 вищезазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Крім того, слід зазначити, що суд, дослідивши питання щодо наявності підстав для представництва місцевою прокуратурою позивача у справі, перевіривши причини, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів позивачем особисто, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Згідноч.3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Аналіз положень частин 3-5 статті 56 ЦПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У даному випадку, орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту майнових інтересів - Павлоградська міськарада, а також КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради, які не здійснюють свої повноваження, що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці, оскільки починаючи із грудня 2019 року, посадові особи уповноваженого органу не вживали жодних заходів, з метою реального забезпечення повернення бюджетних грошових коштів, витрачених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

У спірних правовідносинах КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський організацій, є комунальним некомерційним підприємством, засновником якого є Павлоградська міськарада.

Згідно зі ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року по справі №915/20/18 зазначено, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 167 ЦК України, держава діє в цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до п. а ч. 3 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків,

що здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад належать видатки на первинну медичну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки, і амбулаторії, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько?акушерські та фельдшерські пункти, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги.

Частиною 2 ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Основи законодавства України

про охорону здоров`я», фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

У зв`язку з наявністю підстав для представництва, Павлоградською місцевою прокуратурою направлялися запити до Павлоградської міськоїради Дніпропетровської області від 25 серпня 2020 року №04/42/3-1581 вих-20, а також до КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради від 14 травня 2020 року №04/42/3-842 вих-20 та від 25 серпня 2020 року №04/42/3-1585 вих-20 щодо вжитих заходів, спрямованих на стягнення з неповнолітнього ОСОБА_1 грошових коштів, витрачених комунальним закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 .

Водночас, згідно відповіді виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 28 серпня 2020 №1990/0/2-20, відповідні заходи не вживались, оскільки КНП «Павлоградська міська лікарня інтенсивного лікування» не має можливості оплачувати в даній справі судовий збір, так як пріоритетом лікарні є лікування людей, кошти направляються на удосконалення роботи підприємства.

Також, КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування`Павлоградської міської ради ради, на запит Павлоградської місцевої прокуратури надала лист від 01 вересня 2020 року №12097-20, згідно з яким, заходи щодо стягнення вищевказаних витрат адміністрацією лікувального закладу також не вживались, у зв`язку з наведеними вище обставинами.

Таким чином, бездіяльність Павлоградської міської ради, а також КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградськоїміської ради протягом більше ніж півроку з моменту виникнення спірних правовідносин позбавляє указані органи можливості залучити отримані грошові кошти для виконання покладених на підприємство функцій, а також ефективно використовувати вказані бюджетні кошти.

Вищевказане підтверджує наявності підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Крім того, є категорія справ, де Європейський суд з прав людини звертав увагу, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію: «…сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави…».

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діямиабо недоглядом органів влади відповідної держави.

На підставі викладено, з урахуванням ст. 13 ЦПК України, а також того, що відповідачі позовні вимоги визнали в повному обсязі, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, та стягнути з неповнолітнього ОСОБА_1 на користь КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради, грошові кошти в розмірі 10 040 грн. 90 коп., затрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_3 . У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_1 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, покласти відшкодування шкоди в частці, якої не вистачає, або у повному обсязі на його матір ОСОБА_2 .

Крім того, згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір» підлягає до стягнення з відповідачів на користь держави судовий збір в розмірі по 525,50 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 142, 258, 265, 280, 282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги в.о. керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Васильківського Олександра Юрійовича в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради до неповнолітнього ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених лікувальним закладом на лікування потерпілого від злочину - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради (юридична адреса: 51500, Дніпропетровська область м. Павлоград вул. Дніпровська, 541, код ЄДРПОУ - 01984174), кошти в розмірі 10 040 (десять тисяч сорок) грн. 90 коп., затрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, вказану суму, або частку, якої не вистачає до вказаної суми, стягнути на користь Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради з його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 525 (п`ятсот двадцять п`ять) грн. 50 коп. на користь держави: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 525 (п`ятсот двадцять п`ять) грн. 50 коп. на користь держави: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року.

Головуючий суддя В.О. Корягін