Справа № 182/6403/20

Провадження № 2-о/0182/210/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.11.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю секретаря - Снєгульської В.М.

представника заявника - адвоката Баркова О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження,

Заяви по суті справи.

Заявник 10.11.2020 року звернулася до суду з заявою про встановлення факту народження своєї доньки Влади, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Алчевськ, Луганської області, Україна, мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народилася у місті Алчевськ Луганської області, Україна, громадянка України, батько дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що народився у селі Тихменєво міста Лєсозаводська, Приморського краю, Російська Федерація, громадянин України, з метою подальшої реєстрації факту народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану з отриманням відповідного свідоцтва, оскільки факт народження дитини відбувся на тимчасово окупованій території України у м. Алчевськ Луганської області.

В обґрунтування заяви посилається на те, що вона з 22.07.2006 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_3 . Про факт народження доньки ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території було видане медичне свідоцтво про народження № 18 та органами влади м. Алчевськ, створеними всупереч законодавству України, видано 02 лютого 2016 року був зроблений актовий запис за № 27 та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . В вересні 2020 року. Вона разом з донькою перемістилася з тимчасово окупованої території в м. Нікополь Дніпропетровської області. В теперішній час взята на облік як внутрішньо переміщена особа. Вона звернулася до Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного межрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) для державної реєстрації народження доньки, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_3 ). Але у зв`язку з тим, що нею для підтвердження факту народження дитини пред`явлено свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане органом влади м. Алчевськ, створеним всупереч законодавству України, 02 лютого 2016 року, актовий запис № 27, то 29 вересня 2020 року їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження дитини.

Просить встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Алчевськ, Луганської області, Україна, мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народилася у місті Алчевськ Луганської області, Україна, громадянка України, батько дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що народився у селі Тихменєво міста Лєсозаводська, Приморського краю, Російська Федерація, громадянин України.

Заявник подала суду заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні заяви наполягає (а.с.19)

Від представника Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надійшла заява про розгляд справи без представника відділу ДРАЦС (а.с.24).

Заінтересована особа ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення заяви не заперечує (а.с.20).

Інших заяв та клопотань учасники справи до суду не подавали.

Процесуальні дії у справі.

Провадження по справі відкрито 10.11.2020 року (а.с.22).

Судом встановлено.

Заявник ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ( а.с.8).

З медичного свідоцтва про народження № 18 від ІНФОРМАЦІЯ_1 виданого органом влади м. Алчевськ, створеним всупереч законодавству України вбачається, що ОСОБА_1 о 01.45 годині народила дівчину вагою 3550 гр. (а. с. 8).

Заявник звернулася до Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного межрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) для державної реєстрації народження доньки, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_3 ). Але у зв`язку з тим, що нею для підтвердження факту народження дитини пред`явлено свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане органом влади м. Алчевськ, створеним всупереч законодавству України 02 лютого 2016 року, актовий запис № 27, то 29 вересня 2020 року їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження дитини (а.с.9).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р м.Алчевськ Луганської області входять до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За змістом наказу Міністерства юстиції України від 17червня 2014року №953/5«Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання деякими відділами державної реєстрації актів цивільного стану,що знаходяться на території Луганської області. Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

За положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

У той же час, згідно з ч. 1 ст.144Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991року №789-ХІІ, визначено, що дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На даний час медичний документ виданий органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнається на території України. Копія лікарського свідоцтва про народження виданого медичним закладом тимчасово окупованої території не є підставою для реєстрації народження на території України.

Оцінюючи подані заявником документи, а саме: копія медичного свідоцтва про народження дитини, виданого органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнається на території України, суд виходить з того, що народження дитини у громадян України на окупованій території є юридичним фактом, що є наслідком виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав новонародженої людини.

Положеннями ст. ст.3,8,9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання ж про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Так, у практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючихde factoорганів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки медичних документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території, - документів за зразками, визначеними законодавством України, можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Відповідно до ст.7Закону України«Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі, якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Приписами п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявник позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію народження своєї доньки у позасудовому порядку. Встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язано з подальшим вирішенням спору про право, у зв`язку з чим заяву ОСОБА_1 слід задовольнити та встановити факт народження Влади в м. Алчевськ, Луганської області, Україна від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судові витрати відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження задовольнити.

Встановити факт народження дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Алчевськ, Луганської області, Україна, мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що народилася у місті Алчевськ Луганської області, Україна, громадянка України, батько дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що народився у селі Тихменєво міста Лєсозаводська, Приморського краю, Російська Федерація, громадянин України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення складено 11.11.2020 року.

Дані про учасників справи:

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ЄДРПОУ 40247692, адреса: 53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Патріотів України, 163.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: А. Г. Багрова