КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/12675/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 758/10554/16-ц

04 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.І.

- Желепи О.В.

при секретарі - Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Держави України в особі Кабінету Міністрів України Суботи Ольги Василівни на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року, про залучення до участі у справі правонаступника, постановлену під головуванням судді Васильченка О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний земельний банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Держзембанк» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила: визнати незаконним та скасувати наказ № 35-од від 25 липня 2016 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності директора департаменту розвитку та інформатизації ОСОБА_1 ; стягнути з ПАТ «Держзембанк» невиплачену заробітну плату за 15 липня 2016 року директору департаменту розвитку та інформатизації ОСОБА_1 ; стягнути з ПАТ «Держзембанк» або уповноваженого ним органу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки невиплаченої заробітної плати по день фактичного розрахунку (том 1 а.с. 116-121).

23 червня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву до суду про заміну або залучення як відповідача Державу України в особі Кабінету Міністрів України, посилаючись на те, що відповідно до відомостей з ЄДР, єдиним власником та учасником ПАТ «Держзембанк» є Держава Україна в особі Кабіну Міністрів України.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про залучення до участі у справі правонаступника відповідачів задоволено.

Залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний земельний банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Держзембанк» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати, Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України як правонаступника відповідачів - ПАТ «Державний земельний банк», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Держзембанк».

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення до участі у справі правонаступника відповідача.

Зазначала, що суд дійшов хибного висновку про залучення в якості правонаступника відповідачів - Державу Україна в особі Кабінету Міністрів, з тих підстав що Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України була єдиним власником та засновником ПАТ «Державний земельний банк». При цьому, судом першої інстанції не враховано, що ПАТ «Державний земельний банк» ліквідовано без правонаступництва, що підтверджується Статутом ПАТ «Державний земельний банк» та постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 148 «Про ліквідацію публічного акціонерного товариства «Державний земельний банк».

Вказувала на те, що спірні правовідносини виникли з трудових правовідносин між позивачем та ПАТ «Державний земельний банк». Кабінет Міністрів України права та охоронювані інтереси позивача не порушував, а будь-які правовідносини, в тому числі й трудові, між позивачем та Кабінетом Міністрів України відсутні, а відтак відсутні підстави для залучення Кабінету Міністрів України в якості відповідача.

Відтак, вважає, що суд першої інстанції після внесення запису про припинення діяльності ПАТ «Державний земельний банк» повинен був постановити ухвалу про закриття провадження у справі, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Представник ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залучити до участі у справі Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України як власника ПАТ «Державний земельний банк», шляхом прийняття нового рішення. Вважає, що Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, як засновник та власник Банку, має бути залучена до участі у справі в якості відповідача.

В судовому засіданні представник Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України - Субота О.В. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Задовольняючи заяву про залучення до участі у справі правонаступника відповідачів, суд першої інстанції виходив того, що ПАТ «Державний земельний банк» ліквідовано, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «Держзембанк» припинено, власником та засновником ПАТ «Державний земельний банк» є Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, тому керуючись ст. 55 ЦПК України, необхідно залучити правонаступника відповідачів - Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Правління Національного банку України від 26 липня 2016 року № 165-рш «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Державний земельний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.07.2016 року № 1323 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Держзембанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.

Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 27 вересня 2016 року № 302-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Державний земельний банк» виконавчої дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.09.2016 року № 1952 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Держзембанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Відповідно до 02 квітня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 10721110011028688 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ «Державний земельний банк» як юридичної особи.

Відтак, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.

Відповідно до пунктів 1, 6 Статуту ПАТ «Держзембанк» банк утворений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 липня 2012 року № 609, а його засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право-попередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Відтак, суд встановивши що засновником ПАТ «Держзембанк» є держава в особі Кабінету Міністрів України, інших осіб, які могли бути залучені як правонаступники відповідачів не встановлено, врахувавши, що спір виник щодо поновлення трудових прав позивача, дійшов обґрунтованого висновку про залучення до справи правонаступників відповідачів Дуржаву в особі Кабінету Міністрів України.

При цьому, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції під час розгляду справи по суті встановлює наявність чи відсутність підстав для покладення відповідальності саме на цього відповідача, з урахуванням заявлених позивачем вимог.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції після внесення запису про припинення діяльності ПАТ «Державний земельний банк» повинен був постановити ухвалу про закриття провадження у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність запису про правонаступника відповідача, не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх трудових прав, які він вважає порушеними юридичною особою, засновником якої була Держава в особі Кабінету Міністрів України. При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що наявність підстав для покладення відповідальності на правонаступника, суд вирішує під час розгляду справи по суті.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України Суботи Ольги Василівни залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: Судді: