ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/21951/15

адміністративне провадження № К/9901/26855/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року (головуючий суддя - Огурцов О.П., судді: Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/21951/15,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2016 Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн» (далі - позивач, підприємство) звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації від 24.06.2015 №13179/6/99-99-12-01-03-15.

2. Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача з висновками індивідуальної податкової консультації від 24.06.2015 №13179/6/99-99-12-01-03-15 прийнятої Державною фіскальною службою України, яка, на думку позивача, суперечить нормам податкового законодавства України та міжнародним зобов`язанням України, згідно з Конвенцією між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал. Зокрема, позивач стверджує, що при колізії (протиріччях) між положеннями підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України та пунктом 3 статті 25 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, враховуючи норми пункту 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та пункту 3.2 статті 3 Податкового кодексу України, повинні застосовуватись положення Конвенції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 24.06.2015 №13179/6/99-99-12-01-03-15. Постановлено присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04566, м. Київ, Львівська пл., код ЄДРПОУ 39292167) на користь Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Харківське шосе, буд. 5, код ЄДРПОУ 24924140) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний адміністративний суд, виходили з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для висновку викладеного в індивідуальній податковій консультації від 24.06.2015 №13179/6/99-99-12-01-03-15 щодо застосування підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України до відносин між позивачем та AVON PRODUCTS, INS. Суди зауважили, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірної податкової консультації, а саме відповідність висновків викладених в ній, нормам податкового законодавства України та міжнародним зобов`язанням України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фіскальна служба України подала до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016, прийняти нове рішення про відмову задоволенні позову.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн» звернулося до Державної фіскальної служби України із листом від 07.05.2015 №1908 «Повторне звернення про надання індивідуальної податкової консультації», в якому просило надати чітку та вмотивовану відповідь та рекомендацію з наступного питання: «Чи має право Ейвон Україна включити до складу витрат суми роялті, що нараховуються (нараховувалися) на користь резидента Сполучених Штатів Америки, AVON PRODUCTS, INS., згідно з Ліцензійною угодою від 30 березня 2001 року за періоди до 1 січня 2015 року у повному обсязі та без урахування 4%-го податкового обмеження при сплаті роялті нерезидентам України, що передбачені підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, керуючись пунктом 3 статті 25 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал?».

Державна фіскальна служба України листом від 24.06.2015 №13179/6/99-99-12-01-03-15 «Про порядок застосування податкового законодавства та міжнародного договору» повідомила позивачу наступне: «порядок встановлений підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України (до внесення до нього змін Законом України від 28.12.2014 №71-VIII), щодо врахування витрат на сплату платежів, які відповідають визначеному Кодексом поняттю «роялті» при розрахунку резидентами України-платниками податку на прибуток бази оподаткування, залежить від резидентського статусу особи, якій нараховуються роялті (резидент України чи нерезидент), та відповідності отримувача роялті певним умовам (особливостей податкового статусу, сфери діяльності, права бенефіціарної власності, наявності податкових пільг тощо).

Отже, встановлений зазначеною нормою Кодексу порядок стосується як резидентів, так і нерезидентів, оскільки витрати із нарахування роялті, залежно від конкретних обставин, можуть бути враховані при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток: у повному обсязі, з 4-відсотковим обмеженням або не враховуватись взагалі - якщо роялті нараховуються нерезидентам; у повному обсязі або взагалі не враховуватись - якщо роялті виплачуються резидентам. Основною тезою статті 25 «Недискримінація» чинної Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (далі - Конвенція) є надання відповідною договірною державою податкового режиму, який для нерезидентів не може бути більше/менше сприятливий, ніж режим оподаткування резидентів цієї держави.

Пункт 3 статті 25 Конвенції конкретизує положення щодо недискримінації, зокрема, в частині роялті, і містить вимогу щодо дотримання (за винятком окремих випадків) єдиних (щодо резидентів і нерезидентів) правил, встановлених податковим законодавством відповідної договірної держави, для врахування витрат на сплату роялті при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток. У контексті положень вказаного пункту статті 25 Конвенції «роялті, які резидент України сплачує резиденту США, з метою визначення оподатковуваних прибутків резидента України, повинні належати до врахувань за таких же умов, якщо б вони сплачували резиденту України».

Оскільки, порядок, встановлений підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, є загальним (єдиним) правилом для визначення складу витрат на нарахування роялті при розрахунку оподатковуваного прибутку резидента, а резидентський статус осіб, на користь яких сплачуються роялті, є всього лиш одним з критеріїв, від якого залежить розмір таких витрат для врахування в об`єкті оподаткування, вважаємо, що зазначене нормативне положення цього Кодексу в повній мірі відповідає положенням пункту 3 статті 25 Конвенції щодо недискримінації.

Крім того, оскільки виплата Дочірньою компанією «Ейвон Косметікс Юкрейн» роялті своїй материнській компанії AVON здійснюється в межах взаємовідносин між пов`язаними особами, такі взаємовідносини слід розглядати в контексті положень трансфертного ціноутворення статті 39 Кодексу та статті 9 «Асоційовані підприємства» Конвенції. Разом з тим, пункт 3 статті 25 Конвенції містить посилання на статтю 9 Конвенції як на виняток у частині застосування положень про недискримінацію при врахуванні роялті для розрахунку оподатковуваного прибутку.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що з метою визначення оподатковуваного прибутку резиденту України - Дочірньому підприємству «Ейвон Косметікс Юкрейн», яке здійснює платежі за ліцензійною угодою на отримання та використання майнових прав щодо технічної інформації, торгових марок та товарних знаків у зв`язку з продажем та реалізацією продукції резиденту США - материнській компанії AVON, слід застосовувати порядок формування складу витрат на нарахування роялті, встановлений підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Кодексу.».

Позивач вважаючи, що вказана консультація не відповідає вимогам законодавства, звернувся з цим позовом до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Державна фіскальна служба України вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставного задоволення позовних вимог та визнання протиправною індивідуальної податкової консультації від 24.06.2015 №13179/6/99-99-12-01-03-15. Зокрема, відповідач вказує, що судами не взято до уваги, що податкова консультація за своїм змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а також не має сили нормативно-правового акту та не створює і не припиняє прав чи обвозів особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону, а відтак визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації не може виступати предметом оскарження в адміністративному судочинстві. Також відповідач вважає, що оскільки виплата Дочірньою компанією «Ейвон Косметікс Юкрейн» роялті своїй материнській компанії AVON здійснюється в межах взаємовідносин між пов`язаними особами, такі взаємовідносини слід розглядати в контексті положень трансфертного ціноутворення статті 39 Кодексу та статті 9 «Асоційовані підприємства» Конвенції. Разом з тим, пункт 3 статті 25 Конвенції містить посилання на статтю 9 Конвенції як на виняток у частині застосування положень про недискримінацію при врахуванні роялті для розрахунку оподатковуваного прибутку. На переконання контролюючого органу, з метою визначення оподатковуваного прибутку резиденту України - Дочірньому підприємству «Ейвон Косметікс Юкрейн», яке здійснює платежі за ліцензійною угодою на отримання та використання майнових прав щодо технічної інформації, торгових марок та товарних знаків у зв`язку з продажем та реалізацією продукції резиденту США - материнській компанії AVON, слід застосовувати порядок формування складу витрат на нарахування роялті, встановлений підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України.

Касаційна скарга є дослівним цитуванням тексту апеляційній скарги відповідача, а її доводи не місять жодних аргументів, які б відповідали по суті або спростовували фактичні обставини справи.

9. У свою чергу Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн» у запереченні на касаційну скаргу зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю підтверджують обґрунтованість та правомірність позиції підприємства, беззаперечно вказують, що зміст спірної податкової консультації суперечить норам Податкового кодексу України та міжнародним зобов`язанням України з питання оподаткуванням. А тому позивач просить касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України

10.1. Стаття 9

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

11. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 3.2 статті 3

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

11.2. Підпункт 14.1.172 пункту 14.1 статті 14

Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

11.3. Стаття 52

За зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

11.4. Пункт 53.3 статті 53

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

11.5. Підпункт 140.1.2 пункту 140.1 статті 140

При визначенні об`єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов`язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов`язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь: 1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб`єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному.

12. Конвенція між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, підписаної 4 березня 1994 року та ратифікованої 26 травня 1995 року:

12.1. Пункт 3 статті 25 «Недискримінація»

За винятком, коли застосовуються положення параграфа 1 Статті 9 (Асоційовані підприємства), параграфа 4 Статті 11 (Проценти) або параграфа 6 Статті 12 (Роялті), проценти, роялті та інші виплати, що сплачуються резидентом Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваних прибутків першого згаданого резидента, будуть належати до врахувань за таких же умов, якщо б вони сплачувались резиденту першої згаданої Держави.

12.2. Пункт 1 статті 9 «Асоційовані підприємства»

У випадку, коли: а) особа, яка є резидентом Договірної Держави, прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі особи, яка є резидентом другої Договірної Держави, або b) одні й ті ж самі особи беруть прямо або посередньо участь у керівництві, контролі або капіталі резидента Договірної Держави і будь-якої другої особи і у кожному випадку в умовах, які були створені або встановлені між двома особами в їх комерційних та фінансових відносинах, відмінних від тих, які мали б місце між двома незалежними особами, тоді будь-який доход, яких міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений до доходу цієї особи і відповідно оподаткований.

13. Закон України «Про міжнародні договори України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Стаття 19

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції).

17. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли правильного висновку щодо відсутності правових підстав для висновку викладеного у індивідуальній податковій консультації від 24.06.2015 №13179/6/99-99-12-01-03-15 щодо застосування підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України до відносин між позивачем та AVON PRODUCTS, INS. Суди обґрунтованого зауважили, що відповідачем не доведено правомірність податкової консультації, а саме відповідність висновків викладених в ній, нормам податкового законодавства України та міжнародним зобов`язанням України. Також суди умотивовано, з посиланням на приписи пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, спростували твердження відповідача щодо безпідставності заявлення позовної вимога про скасування індивідуальної податкової консультації, як такої, що не може виступати предметом оскарження в адміністративному судочинстві.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган надаючи позивачу податкову консультацію від 30.07.2014 №316/Р/99-99-17-02-02-14 дійшов безпідставного висновку щодо неможливості застосовування позивачем у розглядуваному випадку пункту 3 статті 25 «Недискримінація» Конвенції (норми про недискримінацію не повинні застосовуватись з огляду на виняток стосовно пов`язаних осіб), з підстав того, що Дочірнє підприємство «Ейвон Косметікс Юкрейн» та AVON PRODUCTS, INS. є пов`язаними особами, а тому їх відносини підпадають під дію пункту 1 статті 9 «Асоційовані підприємства» Конвенції, оскільки, як обґрунтованого зауважили суди, виняток з правил про недискримінацію може існувати не у зв`язку із самим лише посиланням на статтю 9 Конвенції, а у зв`язку з випадками її застосування, що підтверджується змістом пункту 3 статті 25 Конвенції: «коли застосовуються положення параграфа 1 статті 9 Конвенції».

При цьому, як суди зазначили, зміст параграфа 1 статті 9 Конвенції свідчить про можливість застосування цієї статті виключно у випадку існування між двома особами відносин, «відмінних від тих, які мали б місце між двома незалежними особами».

Відтак, якщо дві особи є пов`язаними, але комерційні та фінансові відносини, що склалися між ними, відповідають відносинам, які мали б місце, якби такі особи були незалежними одна від одної (відповідають принципам «витягнутої руки»), то положення параграфа 1 статті 9 Конвенції не застосовуються, і відповідно, не застосовується виняток з правил про недискримінацію.

До того ж, відповідачем, на підтвердження своїх висновків, не надано суду жодних доказів, що комерційні та фінансові відносини між позивачем та AVON PRODUCTS, INS. відрізняються від таких же відносин між двома незалежними особами, в той же час, як позивачем, на спростування тверджень контролюючого органу було надано Ліцензійну угоду від 30.01.2001, укладену між Дочірнім підприємством «Ейвон Косметікс Юкрейн» та AVON PRODUCTS, INS. з додатками та експертні висновки Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» за період з 22.02.2012 по 20.03.2015.

Зокрема, в експертних висновках Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» за період з 22.02.2012 по 20.03.2015 зазначено, що фінансові умови вищевказаної Ліцензійної угоди від 30.01.2001 між позивачем та AVON PRODUCTS, INS. (ліцензійні платежі в розмірі 5% від обсягу чистої виручки) відповідають загальноприйнятим правилам торгової практики, а контрактні ціни на послуги відповідають кон`юнктурі ринку.

Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності тверджень відповідача, що відносини між дочірнім підприємством «Ейвон Косметікс Юкрейн» та AVON PRODUCTS, INS. підпадають під критерії, визначені пунктом 1 статті 9 «Асоційовані підприємства» Конвенції, як таких, що спростовуються матеріалами справи.

Доводи відповідача, що порядок встановлений підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України щодо врахування витрат на сплату роялті при розрахунку резидентами України - платниками податку на прибуток бази оподаткування, залежить від резидентського статусу особи, якій нараховуються роялті (резидент України чи нерезидент) та в повній мірі відповідає положенням пункту 3 статті 25 Конвенції щодо недискримінації, також обґрунтовано не прийнято судами до уваги, оскільки за результатом аналізу вказаної норми суди дійшли висновку, що на відміну від сплати роялті на користь нерезидентів України вищевказані положення податкового законодавства не містять 4%-го обмеження та податкового обмеження щодо об`єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України, при нарахуванні та сплаті платником податку - резидентом України на користь юридичних осіб - резидентів України, які є платниками податку на прибуток на загальних підставах.

18. Враховуючи встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується із висновком попередніх судових інстанцій щодо наявності правових підстав для скасування індивідуальної податкової консультації від 24.06.2015 №13179/6/99-99-12-01-03-15.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі №826/21951/15 слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі №826/21951/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова