СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/951/20

Провадження №2/547/522/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченко,

за участі секретаря судового засідання О.В.Постолюк,

позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача - адвоката Ю.О.Коршенко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради Полтавської області про визнання наказу № 78-к від 22.07.2020 "Про звільнення ОСОБА_2 " з посади директора Семенівського навчально-виховного комплексу № 1 імені М.М.Хорунжого Семенівської селищної ради Полтавської області у зв`язку з закінченням строку трудового договору (контракту) згідно п. 2 ч. 1 с 36 КЗпП України протиправним (незаконним), про поновлення на посаді директора Семенівського навчально-виховного комплексу № 1 імені М.М.Хорунжого Семенівської селищної ради Полтавської області з дати звільнення,

представник відповідача Н.М.Петухова (керівник відповідача),

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИС

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.25.09.2020 засобами поштового зв`язку позивач звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області із зазначеним позовом.

1.1.Позивач зазначає, що між сторонами 25.07.2018 укладено трудовий контракт № 1 терміном на 2 роки з 25.07.2018 по 24.07.2020.

25.07.2018 відповідач видав наказ № 112 про призначення позивача на посаду директора Семенівського навчально-виховного комплексу № 1 імені М.М.Хорунжого Семенівської селищної ради Полтавської області (далі НВК № 1) з 25.07.2018.

1.2.Відповідач наказом № 78-к від 22.07.2020 (далі наказ № 78-к або спірний наказ) звільнив позивача з посади директора НВК № 1 згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. На час видання наказу № 78-к позивач перебував у відпустці з 01.07.2020 по 26.08.2020 згідно наказу відповідача № 17-к від 16.06.2020.

1.3.Спірний наказ видано з порушенням ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), яка забороняє звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності, а також в період перебування працівника у відпустці.

1.4.Позивач має право на відпустку тривалістю 56 календарних днів. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв`язку з закінченням строкового трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частко перевищує строк трудового договору. У цьому разі чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

1.5.Сторони не ініціювали припинення контракту з підстави його припинення.

1.6. Наказ відповідача № 17-к від 16.06.2020 про надання позивачеві відпустки з 01.07.2020 по 26.08.2020 є свідченням продовження контракту на новий термін, тобто до 25.07.2022.

2.Відповідач у відзиві заперечував проти позову повністю.

2.1.Відпустка позивачеві була надана на строк з 01.07.2020 по 26.08.2020 за наказом відповідача № 17-к від 16.06.2020 згідно раніше визначеного графіка відпусток.

2.2.Термін дії контракту між сторонами скінчився 24.07.2020. Тому позивача звільнено за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв`язку з закінченням строкового трудового договору, а не з ініціативи відповідача. Заборона на звільнення згідно ч. 3 ст. 40 КЗпП у такому випадку не діє.

2.3.Звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП можливе без попередження працівника. Позивач 24.07.2020 ознайомився з спірним наказом.

2.4.Управління Держпраці в Полтавській області 07.09.2020 здійснило інспекційне відвідування відповідача; порушень законодавства про працю щодо звільнення позивача не виявило.

2.5.Позивач довідався про своє звільнення 24.07.2020. Із позовом до суду звернувся поза межами місячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП. Це також є підставою для відмови у позові.

2.5.1.У судове засідання представник відповідача не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

3.У судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали повністю із наведених у позові підстав.

Наголосили, що звільнення відбулося під час перебування позивача у відпустці. Представник відповідача вказав, що трудові відносини не припинили свого існування, а якщо й припинили, то коригуванню підлягає дата звільнення позивача з посади. Також вказали, що причина пропуску місячного строку звернення з позовом до суду є поважною, оскільки у зв`язку з карантинними обмеженнями і перебуванням позивача у відпустці він об`єктивно не міг отримати кваліфіковану правову допомогу.

ІІ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ, ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

4.Ухвалою суду від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, роз`яснено право надати відзив, вказано на основні вимоги до нього, визначено строки надання відзиву і відповіді на відзив, визначено розглядати справу 06.11.2020 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні.

5.У судове засідання представник відповідача не з`явився, його неявка відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІІ. МОТИВИ

6.Наказом відповідача від 25.07.2018 № 112 позивача призначено на посаду директора НВК № 1 на умовах контракту з 25.07.2018.

7.25.07.2018 сторонами укладено контракт № 1, який є трудовим договором, про призначення позивача директором НВК № 1. Терміном на 2 роки з 25.07.2018 по 24.07.2020.

Згідно п. 1.5 контракту звільнення із займаної посади директора (позивача) здійснюється на підставі наказу відповідача (роботодавця).

Відповідно до п. 3.5 контракту директору надається щорічна основна відпустка та додаткова оплачувана відпустка за ненормований робочий день згідно з чинним законодавством, колективним договором закладу освіти та графіком відпусток, погодженого роботодавцем в установленому порядку.

Згідно п. 5.1 контракту зміни і доповнення до нього вносяться шляхом підписання додаткових угод. Контракт припиняє дію з підстав, передбачених чинним законодавством України та умовами цього Контракту.

8.Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

9.Істотними умовами укладення контракту є передбачення строку його дії, підстав його припинення чи розірвання. Таким чином, контракт укладається на строк, який встановлюється за погодженням сторін та містить чітке зазначення, коли розпочинається строк дії контракту та коли він закінчується.

9.1.Тобто закон прямо зазначає, що контракт вказує на строк його дії.

Згідно п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 23 КЗпП трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

9.1.1.Отже трудові відносини сторін оформлено у формі контракту як особливої форми трудового договору, який є, зокрема, строковим трудовим договором.

10.16.06.2020 відповідач видав наказ № 17-к "Про надання відпустки ОСОБА_2 ", згідно якого позивачеві, як директору НВК № 1, надано основну відпустку за період роботи з 25.07.2019 по 24.07.2020 на 56 календарних днів з 01 липня по 26 серпня 2020 року.

11.22.07.2020 відповідач видав наказ № 78-к "Про звільнення ОСОБА_2 " з посади директора НВК № 1 24.07.2020 у зв`язку з закінченням строку трудового договору (контракту) згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Позивач 24.07.2020 ознайомився із наказом № 78-к і отримав один його примірник.

12.Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

12.1.Відповідач у спірному наказі послався саме на вказане положення КЗпП як на підставу звільнення позивача з посади директора НВК № 1.

12.1.1.Суд зазначає, що ст. 36 КЗпП розмежовує підстави припинення трудового договору, зокрема:

- у зв`язку із закінченням строку (п. 2 ч. 1 ст. 36) і

- розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) (п. 4 ч. 1 ст. 36).

13.Суд відхиляє доводи позивача про неможливість його звільнення з посади у період перебування у відпустці, оскільки ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

13.1.1.Натомість такий висновок щодо прямого застосування вказаної норми закону надалі підлягатиме коригуванню.

14.Так, 04 вересня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України.

У цьому рішенні суд, зокрема, вказав, положеннями частини третьої статті 40 КЗпП закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 вказав, що "умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу законів про працю України) (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 Кодексу є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

14.1.1.Суд наголошує, що у цій справі звільнення позивача з ініціативи відповідача (за ст. 40 КЗпП) не здійснювалося, а трудові відносини сторін (трудовий договір (контракт)) припинилися з підстави закінчення строку трудового договору (контракту) у останній день строку дії контракту.

15.Акт інспекційного відвідування відповідача, що складений інспектором праці Управління Держпраці у Полтавській області В.М.Ковтуном 07.09.2020 № ПЛ27557/158/АВ, не встановив порушень трудового законодавства з боку відповідача. Розділі ІІ і ІІІ акту не виявили порушень порядку звільнення позивача з займаної посади відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП після закінчення терміну дії контракту.

15.1.Згаданий акт є одним із доказів у справі та не є свідченням відсутності порушень відповідача у питанні припинення трудових відносин з позивачем.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

16.Суд наголошує, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.