Єдиний унікальний номер 243/5669/20

Номер провадження 33/804/514/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2020р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Залізняк Р.М., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Білика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08.09.2020р. якою,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає в АДРЕСА_1

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

в с т а н о в и л а:

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08.09.2020р. ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Постанову суду першої інстанції (далі суд) оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка:

- вказує, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності;

- вказує, що у випадку встановлення факту неподання декларації суб`єктом декларування відповідно до Закону Національне агентство письмово повідомляє про суб`єкта декларування, при цьому направляє письмове лист з проханням надати пояснення щодо причин несвоєчасного подання декларації, та за наявності ознак адміністративного правопорушення уповноважена особа Національного агентства складає протоко про адміністративне правопорушення, який направляється до суду;

- вважає, що в її діях відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому відповідальність за вказаною статтею настати не може;

- зазначає, що органи Національної поліції відповідно до вимог ст. 255 КУпАП наділені правом на складання протоколів про адміністративне правопорушення, проте не відносяться до суб`єктів, які наділені правом перевірки декларацій та змін у майновому стані суб`єктів декларування, такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов`язана із здійсненням такої функції;

- прохає оскаржувану постанову скасувати, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, доводи особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, позицію прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , прохав постанову суд першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги за таких підстав.

Постановою суду особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП при таких обставинах.

Відповідно до наказу прокуратури Донецької області № 1396-к від 25.08.2015р. ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). аналітичної роботи та інформаційний технологій прокуратури Донецької області.

Згідно з наказом прокурора Донецької області № 1640к від 14.02.2018р. головного спеціаліста відділу ведення ЄРДР, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області ОСОБА_2 звільнено з займаної посади за власним бажанням з 14.02.2018р..

Відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону) суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону особи зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Як вбачається з абзацу 2 ч. 2 ст. 45 Закону особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частині першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до зазначеного вище, ОСОБА_1 зобов`язана була подати декларацію особи, яка припинила діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування «після звільнення» до 00 год. 00 хв. 01.04.2019р.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру декларацій, ОСОБА_1 подала декларацію «після звільнення» 06.06.2019р. о 14 год. 56 хв.

Таким чином ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абзацу 2 ч. 2 ст. 45 Закону, припинивши діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а саме звільнившись з посади головного спеціаліста відділу ведення ЄРДР, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області, згідно з пп. «п» п. 1 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, будучи суб`єктом на якого поширюється дія вказаного Закону, несвоєчасно без поважних причин 06.06.2019р. о 14 год. 56 хв. подала декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік «після звільнення» до Єдиного державного реєстру декларацій.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 з 25.08.2015р. до 14.02.2018р. займала посаду головного спеціаліста відділу ведення ЄРДР, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області.

14.02.2018р. ОСОБА_1 звільнена з займаної посади на підставі наказу прокурора Донецької області № 164-к від 14.02.2018р..

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 3, ч. 2 ст. 45 Закону, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону, як на державного службовця головного спеціаліста відділу ведення ЄРДР, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області, та є відповідальною за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Згідно з роздруківкою з сайту НАЗК та роздруківки Послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 , остання подала декларацію (після звільнення) - 06.06.2019 року, тобто з порушенням встановленого Законом терміну для подання такої декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснила, що з кінця 2013р. по 2018р. працювала у прокуратурі Донецької області на посаді спеціаліста відділу ведення ЄРДР та аналітичної роботи, та підтвердила, що вона є суб`єктом декларування. При звільненні вона особисто подала декларацію перед звільненням, та 06.06.2019р. подала декларацію після звільнення через рік, в апеляційній скарзі вказану обставину не заперечувала, погодилась, що декларацію необхідно було подати до 01.04.2019р. також пояснила, що за 30.06.2020р. вона підписала протокол № 320 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, жодних нагадувань до вказаної дати їй не надсилалось. Після звільнення займалась вихованням своєї дворічної дитини, про те, що вона пропустила строк подання декларації після звільнення через рік, дізналася після того, як її чоловіку, який також працював у прокуратурі Донецької області, зателефонували та сказали подати декларацію. Особисто їй ніхто не телефонував. Строк подання декларації після звільнення був пропущений нею через необережність. Вона вважає,що протокол щодо неї складено не уповноваженою особою, неналежним чином була проведена перевірка даної обставини, та дана обставина була відома ще в квітні 2019р. В апеляційному суді додатково повідомила, що у 18.05.2020р. вона перебуваючи на території АЗС письмово відмовилась ві надання пояснень працівнику поліції, який 30.06.2020р. склав щодо неї протокол про адміністративне правопорушення № 320 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд в порушення вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП не забезпечив всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точні відповідності з законом, а також поверхово дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 254 КУпАП основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який в свою чергу є найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення передбаченого КУпАП.

Крім того відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вказаних вище вимог протокол щодо ОСОБА_1 були складено з суттєвим порушенням строків його складання.

Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Діючим законодавством чітко не визначено, що слід розуміти під виявленням правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23.02.2006р., суди застосовують рішення ЄСПЛ як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ неодноразово зверталась увага на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, про що наголошено у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06.11.2008р., «Фельдман проти України» від 08.04.2010р., та «Харченко проти України» від 10.02.2011р, тощо.

У рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Така правова позиція узгоджується зі ст.8 Конституції України, відповідно до якої, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, перевірка своєчасності подачі ОСОБА_1 декларації розпочата органами поліції значно раніше до дати складання вказаного вище протоколу.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, до протоколу, крім іншого, додана роздруківка з Єдиного державного реєстру декларацій за період з 01.01.2019р. по 06.06.2019р, згідно з якою ОСОБА_1 декларацію за 2018 рік подала 06.06.2019р.

З цього приводу слід зазначити, що з моменту оприлюднення вказаної декларації у Єдиному реєстрі декларацій на офіційному сайті НАЗК, відомості, що містяться в цій декларації, в т.ч. і щодо дати її подання, набули статусу загальнодоступних.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, перевірка відповідно до положень пункту 8 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» за фактом несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації НАЗК не проводилась, та тільки у квітні 2020р. перевірку ініційовано Національним агентством шляхом надіслання листа до ДСР НПУ, який отримано 01.04.2020р., для вжиття заходів з перевірки цих фактів, та у разі встановлення підстав складання протоколів про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подання декларації ОСОБА_1 06.06.2019р. та її оприлюднення у такий спосіб, зробило її загальнодоступною, та станом на 30.06.2020 спеціально уповноважений суб`єкт у сфері протидії корупції (яким в т.ч. є органи поліції, згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про запобігання корупції»), володів достатньою інформацію про вказаний вище факт.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 07.05.2020р. до прокуратури Донецької області з Управління стратегічних розслідувань в Донецькій області направлено запит на отримання наказів про призначення на посаду та звільнення з посади а також копію посадової інструкції ОСОБА_1 , проте наданою відповіддю, нових даних ніж ті, які вже містили матеріали провадження, здобуто не було.

Враховуючи викладене вище, на думку суду апеляційної інстанції, на час надходження матеріалів до ДСР НПУ на початку квітня 2020р. факт неподання ОСОБА_1 декларації після звільнення за 2018р. вже був виявлений.

Після цього відбувалась лише процедура погодження проекту протоколу між Департаментом та прокуратурою.

(а.с. 10)

Посилання у вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення на те, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу 30.06.2020р., оскільки саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції надається оцінка зібраним доказам у їх сукупності (з чим погодився і суд першої інстанції), неможна вважати переконливими, оскільки такий підхід не узгоджується з принципом правової визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права та елементом справедливого судочинства.

На переконання суду апеляційної інстанції, несвоєчасне проведення ефективної адміністративної перевірки та складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути підставою для штучного продовження строків, визначених у ст. 38 КУпАП.

Такий висновок узгоджується і з правовою позицією, викладеною у п.16 Постанови ПВСУ №13 від 25.05.1998р «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією».

А тому з урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням строку, визначеним ч. 2 ст. 254 КУпАП, а тому є недопустимим доказом по справі.

Крім наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на правові висновки викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де зазначено:

«…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства"

При цьому має бути врахована якість таких доказів і, зокрема те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».

Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що прокуратурою Донецької області листом від 12.04.2019р. відповідно до ч. 2 ст. 49 ЗУ «Про запобігання корупції» було повідомлено Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) про факт неподання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме після звільнення за 2018р.

У подальшому, тільки 01.04.2020р. з НАЗК до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - ДСР НПУ) надійшов лист, відповідно якого ДСР НПУ повідомлялося про факт встановлення НАЗК, що ряд осіб, у тому числі і ОСОБА_1 несвоєчасно подали декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

(а.с. 12-13)

09.04.2020р. перевірка інформації наданої НАЗК щодо ОСОБА_1 була доручена начальнику управління стратегічних розслідувань у Донецькій області ДСН НПУ, що підтверджується листом № 3395/55/02-2020 від 09.04.2020р.

(а.с. 11)

У подальшому з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 10.06.2020р. офіс Генерального прокурора повідомив начальника управління стратегічних розслідувань у Донецькій області, що Генеральною інспекцією розглянуто матеріали та погоджено проект протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1

(а.с. 10)

30.06.2020р. старшим оперуповноваженим 6-го відділу управління стратегічних розслідувань в Донецькій області ДСР НП України був складений протокол № 320 від 30.06.2020р. про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП від щодо ОСОБА_1

(а.с. 4-9)

Слід наголосити, що згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції», НАЗК є спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції та центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про запобігання корупції», НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такий вид контролю - щодо своєчасності подання декларацій.

Порядок встановлення своєчасності подання декларацій визначений положеннями ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції».

Так, юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти НАЗК про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку. Якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, НАЗК письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації і одночасно письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику юридичної особи публічного права про факт неподання декларації суб`єктом декларування.

Протокол про адміністративне правопорушення повинен містити достатні об`єктивні дані, які дійсно свідчать про ознаки конкретного правопорушення. Об`єктивними такі дані можуть бути лише у зв`язку з їх виявленням та встановленням компетентним державним органом в установленому законом порядку. Викладені в постанові вище норми законодавства дають підстави для висновку, що таким порядком перед початком перевірки щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, є здійснення НАЗК контролю щодо своєчасності подання декларації суб`єктом декларування, встановлення за результатами такої перевірки факту порушення антикорупційного законодавства, а також відображення цього факту у відповідному рішенні НАЗК.

Проте, як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та в доданих до протоколу документах відсутня інформація з приводу того, чи був дотриманий визначений положеннями ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції» порядок встановлення своєчасності подання декларації ОСОБА_1 ..

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про те, які заходи було вжито уповноваженими особами НАЗК відповідно до вимог ст. 49 ЗУ «Про запобігання корупції» після отримання листа від прокуратури Донецької області від 12.04.2019р. з повідомленням про неподання декларації ОСОБА_1 після звільнення за 2018р., а саме письмового повідомлення особи про факт неподання декларації, витребування у неї пояснень з цього питання, та складання за даним фактом відповідного висновку.

Відповідно до правової позиції Верховного Касаційного адміністративного суду, викладеної в Постанові від 11.12.2019р. (Справа №П/811/593/17, провадження №К/990126138/18) наголошено, що контроль за своєчасністю подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також перевірка достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації належить до виключної компетенції НАЗК. Тобто, якщо НАЗК встановить факт несвоєчасного подання чи неподання декларацій або повідомлення про зміни у майновому стані особою, яка в розумінні Закону № 1700-VIII є суб`єктом декларування і в якої виник обов`язок подати таку декларацію чи повідомлення, то лише висновок цього органу може бути підставою для притягнення такої особи до юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сам факт несвоєчасного подання декларації не може свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення.

Адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання декларацій настає лише у разі подання її з порушенням встановлених строків без поважних причин.

Такий факт може бути встановлений лише після проведення відповідної перевірки. Про це ж зазначено у листі голови НАЗК на ім`я Генерального прокурора України № 44-06/21566/19 від 21.03.2019р.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що контроль за своєчасністю подання декларації ОСОБА_1 уповноваженою особою, а саме, НАЗК не проводився (відповідно до ст.ст. 48-50 Закону України «Про запобігання корупції»).

Тобто, всі обов`язкові дії по проведенню контролю та перевірки, у тому числі після встановлення, що суб`єкт декларування несвоєчасно подав декларацію чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа уповноваженої особи отримати пояснення від особи, якою не подано (чи подано з порушенням строків) декларацію, вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.

За вказаних вище обставин, та враховуючи, що зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази отриманні без дотримання Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08.09.2020р., якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн., задовольнити.

Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08.09.2020р., якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя