06.11.20 Справа № 522/19426/20
Провадження № 2-о/522/403/20
РІШЕННЯ
Іменем України
06 листопада 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Чернявської Л.М.,
за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
04 листопада 2020 року року ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Заявник просить видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та покладення на них обов`язків:
Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , перебувати в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з постраждалими особами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на шість місяців.
Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , наближатися не ближче ніж на 30 метрів до місяця проживання постраждалих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також до будь-якого іншого місця перебування постраждалих осіб, строком на шість місяців.
Мотивує вимоги тим, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 . Мають спільну дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначає, що квартира, у якій проживають ОСОБА_1 разом з донькою, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по Ѕ частці кожному, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 32940802, номер запису 3425 в книзі: 768пр-122, дата внесення в реєстр запису про право власності: 18.02.2011 р.
23 жовтня 2020 року близько 19:00 год. ОСОБА_1 разом із своєю донькою ОСОБА_2 повернулися додому, тобто у квартиру АДРЕСА_2 .Оглянувши квартиру, побачили, що на кухні перебуває ОСОБА_3 , а в спальні ОСОБА_6 , які одразу ж агресивно та у грубій формі повідомили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що тепер вони будуть тут постійно проживати. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 голосно кричали та були роздратованими, чим сильно злякали малолітню ОСОБА_2 . У результаті вищевказаних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у малолітньої дитини ОСОБА_2 фактично почалась істерика, остання почала плакати, а тому її довелось залишити ночувати у родичів в ту ніч. Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та її чоловік ОСОБА_8 на фоні виниклого конфлікту щодо права власності на вказану квартиру, звинуватили ОСОБА_1 у тому, що остання нібито неправомірним шляхом оформила на себе 1/2 частки цієї квартири, а ОСОБА_6 звернувся до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 з вимогами визнати право власності на всю квартиру за ним. На даний час, відповідна справа перебуває на розгляді Одеського апеляційного суду, який зупинив провадження на час проведення повторної судової почеркознавчої експертизи (справа № 522/24929/15-ц). З вказаного часу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 налаштовують малолітню доньку ОСОБА_2 проти її матері та у присутності дитини систематично негативно виражаються у бік матері ОСОБА_1 . Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом довготривалого часу малолітня ОСОБА_2 відчуває глибокі психологічні страждання, оскільки в силу віку та положення болісно сприймає конфлікт між її бабою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з одного боку, та їх колишньою невісткою, своєю матір`ю, з іншого боку, ініціатором якого є відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказане систематичне психологічне насильство зрозумілим чином негативно вплинуло на розвиток малолітньої ОСОБА_2 , на її ще несформовану дитячу психіку та фізичне самопочуття. З початку інциденту, з 23 жовтня 2020 року і по теперішній час ситуація не змінилась, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , незважаючи ні на що, відмовляються покинути місце проживання ОСОБА_1 та її дитини, тим самим тільки погіршують стан психічного здоров`я останніх та продовжують психологічне знущання над ними.
05 листопада 2020 року по справі відкрито провадження.
06 листопада 2020 року до суду від ОСОБА_3 надійшли заперечення на заяву про видачу обмежувального припису, в яких остання просила у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Шкрібляк М.І. підтримали заявлені вимоги та просили задовольнити в повному обсязі, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своєю поведінкою створюють перешкоди у нормальному розвитку дитини, так як вона постійно знаходиться у стані стресу, у зв`язку з чим, заявник як мати не може залишити одну доньку з її бабусею і ОСОБА_4 , оскільки останні налаштовують дитину проти її рідної матері та з метою уникнення такого відношення ОСОБА_1 вимушена залишатись з донькою, чим позбавлена можливості працювати та заробляти кошти на забезпечення їх гідного існування, що розцінюється як економічне насилля. Зазначили, що існує конфліктна ситуація з приводу спірного нерухомого майна спровокована ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які здійснюють психологічний диск на заявницю та її малолітню доньку. При цьому зазначили, що дитина змушена з початку конфлікту з 23 жовтня тиждень жити у родичів.
Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги заяви не визнали та пояснили що не вчиняють насильницьких дій та психологічного тиску на заявницю та онуку, а всі конфліктні ситуації створює саме заявниця разом з невідомими особами, які постійно перебувають у спірній квартирі.
ОСОБА_3 пояснила, що з заявницею ОСОБА_1 вони не спілкувались, допоки не дізнались про те, що вона отримала Ѕ частки права власності спірної квартири. Після чого, вона переїхавши до вказаної квартири разом зі своїм чоловіком з метою проживання, у зв`язку зі скрутним становищем, отримала прояв негативної поведінки в присутності їх онуки. Так, ОСОБА_1 проявляючи до них неповагу розпочала забороняти їм користуватися кухнею в квартирі, у зв`язку з чим забезпечила прибування невідомих осіб, які чергували на кухні цілодобово та мінялися кожного дня. В свою чергу побачивши це, вони з чоловіком, задля уникнення конфлікту, вимушені харчуватись у кімнаті. Постійно виникають ситуації, в яких заявник провокує їх, проявляє неповагу та хамство до них, з`ясовує відносини, стверджуючи, що це її квартира. Протягом тривалого часу у квартирі перебувають невідомі особи, провокуючи та створюючи напружену обстановку. Крім того, саме ОСОБА_1 була ініціатором скандалу, який вона зробила навмисно у присутності онуки ОСОБА_2 та її літньої матері. Вказані обставини, підтверджуються фото, відео та аудіо фіксацією, в зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні заяви.
Адвокат Бессараба П.А. який представляє інтереси ОСОБА_3 надав в судовому засіданні для огляду довіреність від ОСОБА_5 , якою той уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатись усім його майном та просив відмовити у задоволені заяви, надав пояснення зазначені у письмових запереченнях.
За клопотанням сторін судом було оглянуто відеозаписи, надані для підтвердження їхніх доводів.
Заслухавши пояснення заявника та заінтересованих осіб, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 21 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, про що міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції було складено актовий запис №1972, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають спільну дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , яке видано Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси і було складено актовий запис № 621.
09 квітня 2019 року на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/14690/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 21.10.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 1972 розірвано.
Після припинення шлюбних відносин донька ОСОБА_2 залишилася проживати разом із матір`ю, з якою вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
При цьому, квартира у якій проживають ОСОБА_1 разом з донькою, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по Ѕ частці кожному, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 32940802, номер запису 3425 в книзі: 768пр-122, дата внесення в реєстр запису про право власності: 18.02.2011 р.
Після розірвання вказаного шлюбу ОСОБА_1 звернулась до суду про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання спільної дитини (справа № 522/14691/18). Згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримує від ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 серпня 2018 року.
Наприкінці 2015 року між ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_5 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - вітчимом ОСОБА_5 виник спір щодо права власності на вказану квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . Наразі справа перебуває на розгляді в Одеському апеляційному суді. Протягом п`яти років тривають судові тяжби.
Таким чином, судом встановлено, що протягом тривалого часу, а саме з 2015 року між заявником ОСОБА_1 та заінтересованими особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 існує досі неурегульований спір про користування спірною квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Водночас, як зазначає заявник, мати ОСОБА_5 - ОСОБА_3 із вітчимом ОСОБА_5 - ОСОБА_4 постійно вчиняють проти неї та малолітньої доньки ОСОБА_2 домашнє насильство, психологічно тиснуть на них, а ОСОБА_5 - батько малолітньої дитини усунувся від вирішення цього спору.
На підтвердження вказаних обставин, заявник надала копію протоколу психологічного обстеження психологом від 27.10.2020 року, згідно якого виниклий конфлікт порушує звичне життя дитини, вона не відчуває себе у безпеці, що дуже схоже на психологічне насилля.
В свою чергу, представником заінтересованих осіб, до суду представлена довіреність від 22.11.2018 року від колишнього чоловіка заявниці та співвласника квартири ОСОБА_5 , якою уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатись усім його майном та майном, яке буде придбано у майбутньому, а також довіреність від 26.10.2020 року, якою ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником з питань, серед іншого, які будуть стосуватись управління, розпорядження та експлуатації усім його майном.
Окрім цього, в судовому засіданні були оглянуті відеозаписи, представлені заявником та заінтересованими особами щодо подій, які мали місце в період жовтня 2020 року під час спільного проживання заявника та заінтересованих осіб у спірній квартирі.
Під час огляду вказаних відеозаписів, судом встановлено, що дійсно у зазначений в заяві період часу між учасниками процесу відбувались непорозуміння з приводу порядку користування квартирою. З вказаних записів вбачалось, що дійсно заінтересованою особою ОСОБА_3 були висловлені образи в адресу заявника ОСОБА_1 , які корелювались зневажливим ставленням під час суперечок, з боку заявника, хоча й без вираження словесних образ на чиюсь адресу.
В той же час, з відеозаписів слідує, що під час конфліктів перебували особи, з якими, за твердженням заявника, вона перебуває в родинних або дружніх стосунках. Зазначені обставини підтвердили учасники справи в судовому засіданні.
Суд звертає увагу, що малолітня ОСОБА_2 на вказаних відеозаписах з`являлась лише декілька разів в присутності працівників правоохоронних органів, та не була присутня при з`ясуванні відносин між заявницею і заінтересованими особами, тобто конфлікт виник та відбувається саме між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
При цьому, інших доказів присутності дитини під час конфліктів та завдання шкоди її психологічному здоров`ю суду не надано, як і немає доказів, що дана конфліктна ситуація направлена саме проти дитини та якимось чином зачіпає її інтереси.
Окрім того, суду не надані такі докази, як постанова про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та/чи/або винесення термінового заборонного припису стосовно осіб, права яких просить обмежити заявник, з яких би суд виходив при вирішенні питання щодо наявності спричинення насильства дитині або її матері. Також не надано суду належні та допустимі докази щодо звернення до відділу поліції, яке було обумовлено вчиненням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домашнього насильства у будь-якій формі стосовно заявниці чи малолітньої дитини, або до інших державних органів, що б дійсно підтвердило обставини викладені у заяві.
Більш того, така позиція підтверджується протоколом психологічного обстеження, в якому зазначено, що: «Вона ( ОСОБА_2 ) розуміє, що це конфлікт дорослих, але вона не розуміє причин та що може допомогти вирішити цю проблему. Дитина чітко розуміє, що це не її компетенція і вона ні чим не може допомогти матері, її це дратує. Також дратує, що вона не знайшла допомоги від рідного батька».
Таким чином, судом встановлено що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 склалась конфліктна ситуація з приводу користування нерухомим майном спірною квартирою, між ними відбуваються сварки, ініціаторами яких є обидві сторони конфлікту, котрі образливо ставляться один до одного.
Тобто, на переконання суду, такий конфлікт можуть вирішити лише дорослі без участі дитини, з`ясувавши та встановивши порядок користування майном або вирішивши це питання іншим альтернативним способом, який передбачений законодавством, що лише позитивно вплине та покращить стан дитини щодо уникнення стресових ситуацій і переживань, в яких дитина не може допомогти дорослим з`ясувати стосунки.
Між тим, суд переконаний, що існування такої ситуації між матір`ю дитини та її бабусею, звичайно не є нормальною обстановкою та значним чином впливає на гармонійний розвиток дитини, але в судовому засіданні встановлено, що це є спір про квартиру (визнання права власності та користуання), який не є предметом розгляду даної заяви та має бути вирішений в судовому порядку при розгляді справ, про які вказували сторони і спір не стосується безпосередньо дитини, а задоволення заяви про винесення обмежувального припису, в даному випадку, значно порушить права заінтересованих осіб, в тому числі і на спілкування бабусі з дитиною та незрозуміло яким чином вплине на психологічний стан дитини.
Разом з цим, суд констатує, що конфліктна ситуація, враховуючи поведінку учасників, досліджену на відеозаписі та з урахуванням прослуханого змісту розмов, спровокована обопільно, а саме, як зі сторони заінтересованої особи ОСОБА_3 так і зі сторони заявника ОСОБА_1 , що жодним чином не свідчить на користь тверджень з обох сторін, про врахування емоційного та психологічного стану дитини, оскільки замість того, щоб припинити сварки під час спільного перебування у квартирі дитини та дочекатись вирішення справи у суді, сторони продовжують сперечатись, навіть під час судового засідання 06.11.2020 року та доводити свою правоту.
З огляду на це, суд вважає, що дана ситуація штучно створена обома сторонами (заявником та заінтересованими особами), оскільки вони мають один до одного майнові претензії стосовно нерухомого майна.
Відповідно до статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема заборони перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.
Згідно до ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Отже, як свідчать матеріали справи та з`ясовані в ході розгляду справи обставини, між сторонами існують суперечки щодо власності та порядку користування квартирою, які на теперішній час перебувають на розгляді в суді.
Суду не наведені та не надані докази, які свідчать про порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
З урахуванням, досліджених матеріалів справи, які надані суду учасниками справи, суд змушений прийти до висновку про відсутність підстав для встановлення обмежувального припису.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 350-5, 350-6 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 09 листопада 2020 року.
Суддя Л.М. Чернявська
