Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/688/20Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Турецької І. О.,
суддів: Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2020 року адвокат ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність щодо непоновлення виплати пенсії;
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії від 27.12.2019 року №26/03-16;
-зобов`язати поновити виплату пенсії з 07.10.2009 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації та компенсувати втрату частини доходів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, представник позивача зазначив, що ГУ ПФУ в Херсонській області протиправно, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року, не поновило позивачці виплату пенсії.
На його думку, такі підстави відмови, зокрема, як відсутність особистого звернення до пенсійного органу, відсутність реєстрації на території України та відсутність оригіналу паспорту громадянина України, не засновані на законодавстві, що регулює спірні правовідносини.
Також, керуючись нормами Законів України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ та «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ представник позивача робить висновок, що відповідні пенсійні виплати мають бути поновлені, нараховані та виплачені з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 27.12.2019 року № 26/03-16 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язав вчинити дії щодо її поновлення виплати, починаючи з дати звернення 04.12.2019 року.
Позовні вимоги за період з 07.10.2009 року по 03.12.2019 року (включно) суд залишив без розгляду.
В іншій частині позову відмовив.
Задовольняючи позов, у частині визнання протиправним та скасування спірного рішення, а також зобов`язання вчинити дії щодо поновлення виплати пенсії, суд першої інстанції виходив із того, що незалежно від місця проживання пенсіонера, останній має право користуватися усіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009, ГУ ПФУ в Херсонській області зобов`язане поновити виплату пенсії.
Суд першої інстанції зазначив, що Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1), передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Водночас, суд першої інстанції вважав, що виплата пенсії має бути поновлена саме з 04 грудня 2019 року, тобто з дати звернення із заявою до пенсійного органу про поновлення виплати пенсії.
Проте, позовні вимоги щодо періоду виплати пенсії, з 07 жовтня 2009 року по 03 грудня 2019 року, мають бути залишені без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України.
Роблячи такий висновок, суд першої інстанції керувався позицією Верховного Суду, викладеною у рішенні від 06.02.2018 р. у справі №723/2676/14-а та вважав, що вона може бути застосована до спірних правовідносин.
Вирішуючи вимоги позивачки поновити виплату пенсії з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів, суд поважав їх передчасними та такими, що направлені на захист ще непорушеного права, а тому задоволенню не підлягають.
На думку суду першої інстанції, у нього відсутні підстави вважати, що право на отримання індексації та компенсації втрати частини доходів при поновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем. Зазначив, що дана правова позиція побудована на правових висновках, викладених в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року (справа №160/7699/18).
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та відзивів.
Адвокат ОСОБА_1 ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, в апеляції просить його змінити, в частині строку з якого має бути поновлена пенсія, а саме: з 07 жовтня 2009 року та зазначити про проведення індексації та компенсації втрати частини доходів.
Обґрунтування доводів даної апеляції засновано на тому, що 20 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі №815/1226/18 дійшла висновку, що до спірних правовідносин щодо поновлення виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009, строк звернення до суду не застосовується.
У зв`язку з цим, апелянт вважає помилковим, рішення суду першої інстанції в цій частині та вважає, що виплата пенсії має бути поновлена з 07 жовтня 2009 року з компенсацією втрати частини доходу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ГУ ПФУ в Херсонській області просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляції ГУ ПФУ в Херсонській області зазначає, що пенсія, під час перебування пенсіонера за кордоном, виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Оскільки, на даний час, двосторонніх угод між Україною та Ізраїлем (країна, де проживає пенсіонер) щодо соціального забезпечення громадян іншої країни не укладено позивачка не має права на поновлення виплати пенсії.
Далі, апелянт продовжує наполягати на необхідність особистого звернення пенсіонера до пенсійного органу за поновленням виплати пенсії, а також на обов`язковість особистого подання документів, які підтверджують місце проживання (реєстрації) в Україні.
Сторони скористались правом подання відзивів на апеляційні скарги, де представник позивача зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області та просить залишити її без задоволення.
У свою чергу, ГУ ПФУ в Херсонській області у відзиві на апеляцію вказує на безпідставність доводів скарги представника позивача та просить її не задовольняти.
Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Фактичні обставини справи.
12 грудня 1991 року, по досягненню пенсійного віку, ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 26 грудня 1991 року та трудовою книжкою.
28 грудня 1998 року ОСОБА_1 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в посольстві України в Державі Ізраїль.
Після виїзду за кордон, пенсійний орган припинив виплату пенсії ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном.
04 грудня 2019 року представник позивачки, діючи на підставі нотаріальної довіреності, надіслав поштою до ГУ ПФУ в Херсонській області нотаріально-посвідчену та апостильовану особисту заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії.
До даної заяви були приєднані наступні документи:
-довіреність (оригінал);
-копія посвідчення особи, на ім`я ОСОБА_1 , видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль 21 серпня 2016 року;
-копія трудової книжки;
-апостильована особиста заява про поновлення пенсії (оригінал).
ГУ ПФУ в Херсонській області, розглянувши вказану заяву, 27 грудня 2019 року прийняло рішення про відмову в поновленні виплати пенсії.
Мотиви даного рішення полягають в тому, що пенсіонер повинен особисто звернутись до пенсійного органу, а не через свого представника. Також суб`єкт владних повноважень вказав про відсутність реєстрації ОСОБА_1 на території України та про відсутність оригіналу паспорту громадянина України.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляцій і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляцій, з огляду на таке.
Так, у цій справі є три ключових питання, які потребують правової оцінки, з боку суду апеляційної інстанції.
Перше питання це право позивачки на поновлення раніше призначеної пенсії.
Друге питання дата, з якої позивачка має право на поновлення виплати пенсії.
Трете питання право позивачки на індексацію та компенсацію втрати частини доходів.
Щодо першого питання, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ГУ ПФУ в Херсонській області позивачці після виїзду за кордон було припинено виплату пенсії.
Припинення виплати пенсії відбулось на підставі ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, в редакції чинній до 07 жовтня 2009 року (далі Закон №1058-IV), яка регламентувала, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера, може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.
Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.
Пункт 2 ч.1 ст. 49 Закону №1058-IV (в редакції до 07 жовтня 2009 року) визначав, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 вищевказані норми законодавства визнані, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а саме: положення п.2 ч.1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону №1058- IV.
Відповідно до ч.2 ст.1 52 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону №1058-IV.
Із цього часу органи Пенсійного фонду мають відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Таким чином, підстави для поновлення виплати пенсії позивачці виникли з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009, а саме: з 07 жовтня 2009 року.
Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно до конституційних принципів, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Наведена позиція також викладена в рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року. Зокрема, у цьому рішення наголошено, що залежність отримання пенсії від місця проживання заявника, призводить до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, позбавляється права на пенсію. (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
З огляду на правові норми національного законодавства та практики ЄСПЛ, доводи апелянта, в особі ГУ ПФУ в Херсонській області, про те, що пенсія, під час перебування пенсіонера за кордоном, виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а також про необхідність подання заявником документів, які підтверджують місце проживання (реєстрації) в Україні, є неспроможними.
Доводи ГУ ПФУ в Херсонській області на необхідність особистого звернення пенсіонера до пенсійного органу за поновленням виплати пенсії були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки суперечать пункту 1.5 Порядку № 22-1, де передбачена можливість подання заяви про поновлення виплати пенсії законним представником.
Для правильного розв`язання спору щодо дати поновлення позивачці виплати пенсії, суд апеляційної інстанції звернувся до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18.
Велика Палата Верховного Суду досліджуючи питання обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками, вказала таке.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивачки на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.
Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.
Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави, в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
За таких обставин, є обґрунтованою позиція представника ОСОБА_1 про наявність, у останньої, права на поновлення виплати раніше призначеної пенсії з 07 жовтня 2009 року, а позиція суду першої інстанції щодо застосування строку звернення до суду є помилковою.
Останнє на чому необхідно зупинити увагу це вимоги позивачки на проведення індексації та компенсації втрати частини доходів.
Колегія суддів зазначає, що вказане питання також було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у вказаній вище справі № 815/1226/18.
У цій справі, Велика Палата Верховного Суду не погодилась з висновком суду першої інстанції про необхідність поновлення пенсії позивачці з проведенням індексації, оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101%, у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачці, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.
При цьому в разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів, позивачка не позбавлена права звернутися за захистом своїх прав до суду.
За наявності такого правового висновку, вимоги позивачки щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають, а висновок суду першої інстанції з цього приводу обґрунтованим.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, з урахуванням положень статті 46 Закону № 1058-IV, пенсіонер має право на поновлення виплати пенсії з компенсацією втрати частини доходів, а це свідчить про обґрунтованість такої вимоги позивачки та про наявність підстав для її задоволення.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, в частині залишення без розгляду вимог ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 року по 03 грудня 2019 року та відмови в задоволенні її вимог про компенсацію втрати частини доходів, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про їх задоволення.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права, а саме його неправильне тлумачення.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням вимог вказаної норми, колегія суддів вважає необхідним змінити розподіл судом першої інстанції судових витрат.
Так, за правилами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, судовий збір, який був сплачений позивачкою при поданні позову та апеляційної скарги на загальну суму 2 102 грн. (квитанції про сплату №90292 в сумі 840,80 грн. та №71117 в сумі 1261,20 грн. арк. спр. 1, 211) підлягає відшкодуванню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Херсонській області.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до п.3 ч.6 ст. 12 КАС України до справ незначної складності відносяться справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, відсутні підстави для касаційного оскарження даного рішення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року, в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 року по 03 грудня 2019 року та відмови в позові, в частині компенсації втрати частини доходів, а також розподілу судових витрат скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Абзац третій резолютивної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року викласти в наступній редакції:
«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), починаючи з 07 жовтня 2009 року, з компенсацією втрати частини доходів».
Абзаци четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року виключити.
В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн., шляхом безспірного списання».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 09.11.2020 року.
