Справа № 668/14771/15-ц

н/п 2/766/1909/20

УХВАЛА

про закриття провадження у частині вимог

30.10.2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Сауляк Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу "Залізничник" про визнання неправомірним та скасування рішення загальних зборів, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якому просить визнати неправомірним та скасувати рішення загальних зборів ГБК «Залізничник», оформленого протоколом зборів від 28.01.2013 року в частині виключення ОСОБА_1 з ГБК «Залізничник»; зобов`язати ГБК «Залізничник» не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні гаражем № НОМЕР_1 , розташованого на території ГБК «Залізничник», шляхом розблокування воріт гаража та забезпечити ОСОБА_1 доступ до нього; стягнути з на користь позивача з ГБК «Залізничник» моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою від 05.01.2016 року суддею Ус О.В. відкрито провадження у справі.

21.02.2019 року відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа надійшла в провадження судді Єпішина Ю.М.

Ухвалою від 20.03.2019 року справу прийнято до провадження.

17.05.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення загальних зборів, оскільки вони не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині про визнання неправомірним та скасування рішення загальних зборів не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суддя під час вирішення питання про відкриття провадження у справі перевіряє, чи має заявник право на звернення до суду, чи відповідає форма і зміст позовної заяви вимогам закону та чи не має передбачених ч.1 ст. 186 ЦПК України перешкод для відкриття провадження, зокрема п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У випадку, коли той факт, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства встановлено після відкриття провадження у справі, суд повинен, на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України закрити провадження у справі.

Тобто, суд має вирішити вище зазначені питання під час відкриття провадження у справі, або після, у випадку помилкового відкриття, не з`ясовуючи обставини справи, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується рішення загальних зборів ГБК «Залізничник», оформленого протоколом зборів від 28.01.2013 року в частині виключення ОСОБА_1 з ГБК «Залізничник».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) зроблено висновок, що «реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17 (провадження № 14-45цс19) вказано, що «споживче товариство є юридичною особою та здійснює господарську діяльність з моменту його державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які й приймають статут, визначають розміри вступного і обов`язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов`язані з його діяльністю (статті 7, 11 Закону України «Про кооперацію», статті 5-7 Закону України «Про споживчу кооперацію»). За змістом положень статті 12 Закону України «Про кооперацію», статті 6 Закону України «Про споживчу кооперацію» член споживчого товариства має право, у тому числі брати участь в господарській діяльності споживчого кооперативу, а також в управлінні ним, обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб; одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску. З аналізу наведених вище норм можна дійти висновку, що члени споживчого товариства (споживчого кооперативу), яке є господарською організацією, беруть участь в управлінні ним, мають право одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску, та інші правомочності, встановлені законом і статутними документами такого товариства. Такі ознаки відповідають поняттю корпоративних прав, наданому в статті 167 ГК України, а тому спори між учасниками споживчого товариства або між споживчим товариством і його членом, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього товариства, є такими, що виникають з корпоративних відносин».

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги у частині про визнання неправомірним та скасування рішення загальних зборів не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а підпадає під юрисдикцію господарського суду.

Згідно зі ст. 255 п. 1 ЦПК України суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючисьст. 4, 19, 255ЦПК України, ст.ст.122, 123, 186 ЗК України,-

ухвалив:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу "Залізничник" про визнання неправомірним та скасування рішення загальних зборів, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном та стягнення моральної шкоди в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення загальних зборів.

Роз`яснити позивачу та його представнику, право звернення до Господарського суду з позовом про визнання неправомірним та скасування рішення загальних зборів, на загальних підставах, передбачених ГК України.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Херсонський міський суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.М.Єпішин