Справа № 569/9209/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.

секретарі судового засідання Дащук І.І., Прокопчук Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Гридіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про скасування наказу, зміну формулювань підстав звільнення з роботи, зобов`язання видати наказ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 94-к від 12 травня 2020 року про звільнення її з роботи 12 травня 2020 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням чисельності штату;

- змінити формулювання підстави звільнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області 12 травня 2020 року з «відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату» на «відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України за невиконання роботодавцем законодавства про працю, умови колективного трудового договору»;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області видати наказ про її звільнення 12 травня 2020 року відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України за невиконання роботодавцем законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06 березня 2020 року Рівненський міський суд Рівненської області у справі № 569/9853/19 ухвалив рішення яким скасував наказ № 210-к від 22 квітня 2019 року про її звільнення з посади заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, поновив її на роботі в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на посаді заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з 23 квітня 2019 року, стягнув середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2019 року по 06 березня 2020 року, допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць. Наказом № 55-к від 10 березня 2020 року її було поновлено на роботі в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з 23 квітня 2019 року, проте поза штат і без скасування наказу про звільнення, а отже управлінням не виконано рішення суду та не відновлено усі її права як працівника управління, в тому числі і позбавлено права на використання відпустки, хоча будь-яких правових обмежень щодо використання відпусток не було. 10 березня 2020 року вона отримала повідомлення про наступне вивільнення 12 травня 2020 року, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з тим, що 22 квітня 2019 року вона була звільнена з посади заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, яка з 01 квітня 2019 року скорочена, у зв`язку із введенням в дію нового штатного розпису управління, який діє і на даний час. Вказує, що протягом березня-травня 2020 року вона неодноразово зверталася з проханням надати відпустку за періоди роботи 2018-2019 та 2019-2020 роки, проте отримувала відмову. 07 травня 2020 року нею було подано заяву про звільнення з роботи 08 травня 2020 року відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у якій наведено допущені роботодавцем порушення законодавства про працю, умов колективного договору, проте їй було відмовлено у задоволенні заяви. 12 травня 2020 року вона була звільнена відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

09 липня 2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та не підлягають до задоволення. Вказує, що в період з січня по квітень 2019 року в управлінні було проведено зміни в організації виробництва і праці, у тому числі проведено ліквідацію відділів, посад, скорочення чисельності та штату працівників та затвердження нового штатного розпису. Відповідно до проведених змін 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена з скороченої посади заступника начальника відділу по роботі з персоналом, оскільки дана посада була відсутня у новому штатному розписі з 01 квітня 2019 року. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року ОСОБА_1 поновлено на роботі. Відповідно до рішення суду управлінням було допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати середньої заробітної плати за один місяць, шляхом видачі відповідного наказу. При цьому управлінням подано апеляційну скаргу на рішення суду, що свідчить про те, що рішення суду в період перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із управлінням не набрало законної сили. У зв`язку із введенням з 01 квітня 2019 року нового штатного розпису, посада, на яку було поновлено позивача, скорочена, тому їй було вручено попередження про наступне (з 12 травня 2012 року) звільнення у зв`язку з скороченням посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП та запропоновано усі вакантні посади. В період роботи з моменту поновлення і до звільнення позивачем було надано низку заяв про надання відпусток та матеріальної допомоги на оздоровлення за період неоплаченого вимушеного прогулу, згідно рішення суду, яке на момент звернення із зазначеними заявами не набрало законної сили, а також надання відпустки за період за який ОСОБА_1 при звільненні було виплачено компенсацію. В наданні даних відпусток та матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 було відмовлено, про що її було повідомлено відповідними листами. Разом з тим, управлінням було видано наказ про надання позивачу відпустки за відпрацьований час (з моменту поновлення) та за час оплаченого (за один місяць) вимушеного прогулу згідно рішення суду. Однак, даною відпусткою позивач не скористалася. 07 травня 2020 року за кілька днів до звільнення за скороченням, ОСОБА_1 подала заяву про її звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. Вказана заява задоволена не була, позивачу надано обґрунтовану відповідь, а 12 травня 2020 року відповідно до чинного законодавства ОСОБА_1 була звільнена за п.1 ст. 40 КЗпП України.

19 серпня 2020 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що якщо на момент винесення рішення про поновлення працівника на роботі посаду було скорочено, то з метою виконання рішення суду роботодавцю необхідно внести зміни до штатного розпису і ввести посаду, яку було скорочено. Наказ № 55-к про поновлення ОСОБА_1 на роботі не містить обов`язкової умови про скасування наказу № 210-к від 22 квітня 2019 року, яким її і було незаконно звільнено. Скасовуючи запис № 29 в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення її з посади заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області без скасування самого наказу № 210-к від 22 квітня 2019 року відповідач діяв поза межами чинного законодавства України про працю. Звільнення працівника у зв`язку із скороченням штату та застосування відповідної процедури не може бути застосовано до осіб, посади яких відсутні в штаті підприємства. Зазначила, що відповідач не вносив зміни до діючого штатного розпису та не вводив скорочену посаду заступника начальника відділу по роботі з персоналом Управління до діючого штатного розпису. Вказала, що посади, які було зазначено в попередженні ОСОБА_1 було запропоновано формально. Відповідач не мав жодних правових підстав відмовляти позивачу у наданні відпустки, оскільки діюче законодавство передбачає лише одну підставу для відмови у наданні відпустки перед звільненням, це звільнення за порушення трудової дисципліни.

25 серпня 2020 року представник відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що ОСОБА_1 12 травня 2020 року була звільнена внаслідок змін в організації виробництва і праці, які спричинили скорочення чисельності та штату, зокрема посади заступника начальника відділу по роботі з персоналом, яку займала ОСОБА_1 до звільнення від 22 квітня 2019 року та на яку вона була поновлена рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року, що набрало законної сили 23 червня 2020 року. Таким чином, підставою за якою звільнено ОСОБА_1 12 травня 2020 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України є скорочення чисельності та штату працівників та відповідає процедурі визначеній нормативно-правовим документом Фонду. Вказала, що позивач, визначивши предмет позову та сформулювавши позовні вимоги, не врахувала характеру спірних правовідносин та не обрала визначений законодавством України спосіб захисту своїх прав, оскільки заявивши вимогу про зміну формулювання причин звільнення має намір змінити і підставу звільнення. Стосовно твердження представника позивача, що поновлення ОСОБА_1 відбулося не у законний спосіб, оскільки її посаду не було включено до штатного розпису управління, зазначила, що відповідачем у законний спосіб було допущено до негайного виконання рішення суду по справі № 569/9853/19 від 06 березня 2020 року, оскільки було видано наказ про поновлення на роботі, з яким ознайомлено позивача, виплачено середній заробіток за один місяць, внесено відповідний запис до трудової книжки. ОСОБА_1 була допущена до роботи, виконувала роботу, отримувала заробітну плату.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали з мотивів у ньому наведених, та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю, з підстав викладених в відзиві, просила відмовити в його задоволенні.

Позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області про прийняття до розгляду та відкриття провадженні у справі від 15 червня 2020 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено. Скасовано наказ №210-к від 22 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на посаді заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з 23 квітня 2019 року. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2019 року по 06 березня 2020 року у розмірі 157 903 грн. 38 коп. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в дохід держави судовий збір в розмірі 810 грн. 63 коп. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Наказом № 55-к від 10 березня 2020 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », виданого в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області наказано: поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з 23 квітня 2019 року; відділу по роботі з персоналом внести зміни у кадрові документи виключивши всі записи пов`язані із незаконним звільненням; відділу бухгалтерського обліку та консолідованої звітності виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць відповідно до рішення суду (а.с.18).

З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , вбачається, що 10 березня 2020 року здійснено запис за № 32 в якому зазначено: «запис за номером № 29 вважати недійсним. Поновлена на посаді заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області» (а.с.13).

Як вбачається з повідомлення № 04-26-413 від 10 березня 2020 року, ОСОБА_1 повідомлено про наступне її вивільнення 12 травня 2020 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України та запропоновано наступну роботу: головного спеціаліста перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності Дубровицького відділення Управління; головного спеціаліста перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності Здолбунівського відділення Управління; головного спеціаліста відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Рівненського відділення Управління (строковий трудовий договір). Із вказаним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена 10 березня 2020 року (а.с.19).

Як слідує з повідомленням № 04-26-433 від 11 березня 2020 року, ОСОБА_1 у зв`язку із нагальною необхідністю забезпечення роботи відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Рівненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області до 17 год. 00 хв. 11 березня 2020 року запропоновано визначитись із пропозицією переведення на посаду головного спеціаліста відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Рівненського відділення Управління, або відмовою від пропозиції, яка була запропонована листом від 10 березня 2020 року № 04-26-413 та письмово повідомити про прийняте рішення. У разі відсутності будь-яких письмових заяв Управління буде вважати, що ОСОБА_1 відмовилась від роботи за вказаною посадою. Із вказаним повідомленням ОСОБА_1 була ознайомлена о 16 год. 25 хв. 11 березня 2020 року (а.с.20).

У доповнення до листа від 10 березня 2020 року № 04-26-413, листом від 17 березня 2020 року № 04-26-452 ОСОБА_1 повідомлено про утворення вакансії головного спеціаліста по роботі зі страхувальниками Варашського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (строковий трудовий договір) та запропоновано переведення на цю посаду. У зв`язку із нагальною необхідністю забезпечити роботу Варашського відділення Управління запропоновано якнайшвидше визначитись із пропозицією переведення на цю посаду або відмовою від нею та письмово повідомити про прийняте рішення. Із вказаним повідомленням ОСОБА_1 була ознайомлена 17 березня 2020 року (а.с.76).

17 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про надання їй 14 календарних днів основної відпустки з 18 березня 2020 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.25).

17 березня 2020 року за № 04-26-460 листом позивачу повідомлено, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року щодо її поновлення на роботі ще не набрало законної сили. Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області негайно виконано рішення суду тільки в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць. Роз`яснено, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» вона має право на 2 календарних дні щорічної основної відпустки та враховуючи лист від 10 березня 2020 року № 04-26-413 про наступне вивільнення її з посади, вона має право ще на 4 календарних дні щорічної основної відпустки. Враховуючи введення карантину для запобігання поширення коронавірусної інфекції та стан здоров`я, на який вона посилається у заяві, Управління може надати 6 календарних днів щорічної основної відпустки без виплати матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням п. 6.1. розділу VI Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України (а.с.26).

01 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про надання їй з 06 квітня 2020 року частини невикористаної щорічної відпустки за період з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року в кількості 15 календарних днів, в тому числі 9 календарних днів щорічної відпустки (4-основної та 5-додаткової), за які була отримана грошова компенсація при незаконному звільненні та 6 календарних днів основної відпустки, розрахованої пропорційно до періоду вимушеного прогулу (а.с.27).

03 квітня 2020 року за № 04-26-604 листом позивачу повідомлено, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року щодо її поновлення на роботі не набрало законної сили. На момент подання заяви про надання відпустки від 01 квітня 2020 року наказ Управління від 22 квітня 2019 року № 210-к «Про звільнення ОСОБА_1 » не скасований, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції не підлягає негайному виконанню, тому підстави для надання відпустки за період роботи з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року відсутні. Міністерство соціальної політики України в листі від 28 жовтня 2016 року № 1500/13/84-16 зазначає, що в разі, якщо при звільненні, визнаному судом незаконним, працівнику була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, то після поновлення його на роботі права на використання цих днів відпустки він не має. Зазначені роз`яснення Міністерством соціальної політики України надані в межах визначених ст. 27 Закону України «Про відпустки» (а.с.28).

07 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про надання їй щорічної відпустки з 08 квітня 2020 року, в тому числі частини невикористаної щорічної відпустки за період з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року, розрахованої пропорційно до періоду вимушеного прогулу та 24 календарні дні щорічної основної відпустки за період з 01 серпня 2019 року по 31 липня 2020 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.29).

07 квітня 2020 року за № 04-26-635 листом позивачу повідомлено інформацію аналогічну за змістом викладену в листах від 17 березня 2020 року № 04-26-460 та від 03 квітня 2020 року за № 04-26-604 (а.с.30).

15 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про надання їй щорічної відпустки з 21 квітня 2020 року в тому числі частину невикористаної щорічної відпустки за період з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року в кількості 15 календарних днів, в тому числі 9 календарних днів щорічної відпустки (4- основної та 5- додаткової), за які була отримана грошова компенсація при незаконному звільненні та 6 календарних днів основної відпустки, розрахованої пропорційно до періоду вимушеного прогулу та 24 календарні дні щорічної відпустки за період з 01 серпня 2019 року по 31 липня 2020 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань (а.с.31).

Як слідує з листа управління від 15 квітня 2020 року за № 01-12-664 з метою забезпечення роботи відділу по роботі з персоналом в умовах запровадженого карантину, з врахуванням поданих позивачем заяв на відпустки, управлінням запропоновано ОСОБА_1 використати відпустку, строк якої обраховано у листі від 17 березня 2020 року за № 04-26-460 (а.с.32).

Наказом № 144-в від 17 квітня 2020 року «Про надання відпустки ОСОБА_1 », виданого в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області наказано надати ОСОБА_1 - заступнику начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з 21 квітня 2020 року по 26 квітня 2020 року щорічну основну відпустку тривалістю 6 календарних днів, в тому числі 2 календарні дні за один місяць оплаченого вимушеного прогулу (згідно рішення суду від 06 березня 2020 року) та 4 календарні дні за період роботи з 10 березня 2020 року по 12 травня 2020 року відповідно до ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки»; наказано виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки в найближчий термін виплати заробітної плати працівникам Управління відповідно до п. 2 ст. 7 Конвенції про оплачувані відпустки № 132 ратифікованої Законом України від 29 травня 2001 року № 2481-III; наказано відділу по роботі з персоналом, відділу бухгалтерського обліку та звітності, юридичному відділу повторно, в строк до 25 квітня 2020 року опрацювати питання щодо можливості надання ОСОБА_1 відпустки за періоди, зазначені у її заяві від 15 квітня 2020 року та повідомити заявницю. На вказаному наказі ОСОБА_1 здійснила запис, що її заява про надання відпустки та матеріальної допомоги від 15 квітня 2020 року не може бути підставою для такого наказу, оскільки вона просила інше. Якщо вона буде хотіти відпустку тривалістю 2 календарні дні за період роботи з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року, або 4 календарні дні за період з 01 серпня 2019 року по 31 липня 2020 року, то вона напише відповідну заяву (а.с.33).

21 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про скасування наказу від 17 квітня 2020 року № 144-в «Про надання відпустки ОСОБА_1 », в зв`язку з його невідповідністю її волевиявленню зазначеному в заяві від 15 квітня 2020 року та врахувати при обліку робочого часу, що вона перебуває на своєму робочому місці з початку робочого дня 21 квітня 2020 року (а.с.34).

Наказом № 149-в від 21 квітня 2020 року «Про скасування наказу від 17 квітня 2020 року № 144-в», виданого в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області наказано скасувати наказ від 17 квітня 2020 року № 144-в «Про надання відпустки ОСОБА_1 » (а.с.35).

24 квітня 2020 року за № 04-26-711 листом позивачу на заяву від 15 квітня 2020 року про надання відпустки зокрема повідомлено, що питання про надання відпусток за періоди щодо яких існує судовий спір, може бути вирішене лише після набрання судовим рішенням законної сили (а.с.36).

07 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, в якій відповідно до ст. 1, 2, 3, 6, 9, 12 Закону України «Про відпустки» та ст. 74, 75, 79 КЗпП України просила надати їй невикористані дні щорічних відпусток з 08 травня 2020 року в кількості 24 календарні дні, в тому числі 6 календарних днів щорічної основної відпустки за період з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року та 18 календарних днів щорічної основної відпустки за період з 01 серпня 2019 року по 31 липня 2020 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.37).

Листом від 07 травня 2020 року за № 04-26-770 позивачу на її заяву від 07 травня 2020 року про надання відпустки повідомлено інформацію аналогічну за змістом викладеній у вищевказаних листах, зокрема повідомлено, що про кількість днів відпустки, на які вона може претендувати в межах чинного законодавства зазначалося у листах від 17 березня 2020 року № 04-26-460 та від 03 квітня 2020 року № 04-26-604. Окрім того, в листі зазначено, що наданою в межах чинного законодавства відпусткою, наказом Управління від 21 квітня 2020 року № 149-в вона не скористалася. Надання матеріальної допомоги на оздоровлення без надання основної щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів не передбачено нормативно-правовими актами Фонду (а.с.38-39).

Відповідно до витягу з наказу № 93-к від 07 травня 2020 року виданого в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області наказано виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі посадового (місячного) окладу, відповідно до розділу VI Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 08 лютого 2017 року № 14 (зі змінами) (а.с.73).

07 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, в якій просила звільнити її з роботи 08 травня 2020 року відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, в зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (а.с.40).

Листом від 08 травня 2020 року за № 04-26-781 позивачу на її заяву від 07 травня 2020 року про звільнення з роботи відмовлено у розірванні трудового договору за власним бажанням 08 травня 2020 року відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, оскільки такі порушення не вчинялися.

Наказом №94-К від 12 травня 2020 року виданого в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області ОСОБА_1 , заступника начальника відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, було звільнено з роботи 12 травня 2020 року за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату (а.с.43).

Позивач просить визнати протиправним та скасувати зазначений наказ, у зв`язку з тим, що при поновленні на роботі не було виконано рішення суду від 06 березня 2020 року № 569/9853/19, так як не внесено зміни до діючого з 01 квітня 2019 року штатного розпису та не введено посаду, яку вона займала до звільнення, не скасовано наказ № 210-к від 22 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 », безпідставно вручено попередження про звільнення у зв`язку з скороченням штату, так як на момент поновлення не було процедури скорочення, не надано щорічної основної відпустки, порушено право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, не надано відпустку перед звільненням. Вважає, що відповідачем порушено законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, що є підставою для зміни формулювання підстав звільнення з п. 1 ст. 40 КЗпП України на ч.3 ст. 38 КЗпП України з видачею відповідного наказу.

Стосовно доводів позивача, що при поновленні на роботі не було виконане рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року № 569/9853/19, суд, зазначає наступне.

Згідно із ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення.

Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» стосовно правил ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органу про це наказу. Аналогічна позиція передбачена ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої, рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання наказу про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

На виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року у справі № 569/9853/19 відповідачем 10 березня 2020 року видано наказ № 55-К «Про поновлення ОСОБА_1 » та внесено відповідний запис до трудової книжки позивача. Окрім того, виплачено середній заробіток за один місяць в межах допущеного до негайного виконання рішення суду. Позивач була допущена до роботи, забезпечена робочим місцем, необхідними засобами для виконання роботи, оргтехнікою, їй в цей період виплачувалась заробітна плата, що позивачем не заперечується. Наказ № 55-К ОСОБА_1 не був оскаржений, що свідчить про те, що він не порушував права позивача та відповідав її інтересам в період з 10 березня 2020 року по 12 травня 2020 року. Відтак відповідачем було належно виконане судове рішення про поновлення позивача на роботі, обов`язку скасовувати наказ № 210-к від 22 квітня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » у відповідача не було.

Окрім того, вказаний наказ станом на день звільнення позивача залишався предметом судового спору, оскільки рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року з 10 березня 2020 року по 12 травня 2020 року не набрало законної сили. Скасування наказу № 210-к у судовому порядку було обрано ОСОБА_1 як спосіб захисту свого порушеного права. Позовні вимоги позивача по справі № 569/9853/19 містили вимогу щодо скасування наказу № 210-к, в свою чергу судом в резолютивній частині рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року зазначено «скасувати наказ № 210-к», проте в цій частині рішення суду не допускалось до негайного виконання згідно ст. 430 ЦПК України.

Доводи позивача про неправильність її поновлення «поза штат» без внесення змін до штатного розпису є помилковим, так як з 10 березня 2020 року позивача було допущено до виконання її трудових обов`язків та надано робоче місце, вона отримувала заробітну плату.

Питання запровадження до штатного розпису будь-якої посади належить до внутрішньогосподарської діяльності організації чи установи, входить у компетенцію такої організації й згідно з чинним законодавства не може вирішуватися судом.

На виконання постанови правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 35 «Про затвердження Типових структур управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві та їх відділень», 21 січня 2019 року керівником виконавчої дирекції Фонду (м. Київ) затверджено штатний розпис управління, який було введено в дію з 01 квітня 2019 року наказом управління "Про зміни в організації виробництва і праці Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області" від 25 січня 2019 року № 24-к.

В таблиці змін в організації виробництва і праці управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області та відділень з 01 квітня 2019 року, зазначено, що посаду заступника начальника відділу по роботі з персоналом скорочено (а.с.21-24).

Штатним розписом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з 01 квітня 2019 року, затвердженого в.о. директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України 21 січня 2019 року та наданого відповідачем, затверджено штат у кількості 46 штатних одиниць, посада заступника начальника відділу по роботі з персоналом відсутня.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що для внесення скороченої посади заступника начальника відділу по роботі з персоналом в межах 46 одиниць необхідно скоротити іншу посаду (працівника) в управлінні, що є неправомірним.

Доводи позивача про безпідставне вручення їй попередження про звільнення у зв`язку із скороченням, так як на момент поновлення не було процедури скорочення штату є безпідставними.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі, оскільки звільнення, що розпочалося у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці у січні 2019 року визнано, таким, що проведене з порушенням норм трудового законодавства. Підставою для поновлення позивача на роботі було те, що на час звільнення їй не було запропоновано всі посади, які були вакантні на той час в управлінні. В свою чергу, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року було встановлено обставини про те, що зміни в організації виробництва і праці були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням постанови правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 35 «Про затвердження Типових структур управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві та їх відділень» та наказу № 24-к від 25 січня 2019 року «Про зміни в організації виробництва і праці Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області», введено в дію з 01 квітня 2019 року нові штатні розписи.

Чинним є штатний розпис, що введений в дію з 01 квітня 2019 року, на підставі якого сформовано штат управління та оформлено трудові відносини із працівниками. Таким чином, рішенням суду ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаду, яка скорочена. Позивачу на виконання рішення суду було запропоновано всі вакантні посади наявні в управлінні, однак згоди на переведення на усі запропоновані посади ОСОБА_1 на день звільнення не надала, що стало підставою для її звільнення згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Фактично відповідач продовжував виконувати рішення про зміни в організації виробництва і праці, в тому числі щодо скорочення посади яку займала позивач».

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 487/3848/17, яка враховується судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Таким чином ОСОБА_1 звільнена 12 травня 2020 року згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із процедурою скорочення її посади, яка розпочалась у січні 2019 року і тривала до моменту її звільнення.

Стосовно ненадання відповідачем ОСОБА_1 відпустки перед звільненням та щорічних відпусток суд зазначає про наступне.

В період роботи з моменту поновлення на роботі з 10 березня 2020 року по 12 травня 2020 року позивачем було подано до управління низку заяв про надання відпусток з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення за період неоплаченого вимушеного прогулу та за період, за який позивач при звільненні отримала компенсацію.

Згідно п.2 ч.1 ст. 9 ЗУ «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Враховуючи, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року, в період роботи позивача з 10 березня 2020 року по 12 травня 2020 року, не набрало законної сили, відповідач не зобов`язаний був надавати відпустку за спірний період, встановлений судом, як період вимушеного прогулу до набрання рішенням суду законної сили та відповідно оплачувати такий вимушений прогул, відтак відповідач правомірно відмовив в наданні відпусток та матеріальної допомоги на оздоровлення.

Крім того, у своїй заяві від 07 травня 2020 року позивач посилається на шість норм Закону України «Про відпустки», зокрема ст. 1, 2, 3, 6, 9, 12 та ст. 74, 75, 79 КЗпП України. Застосування вказаних норм в сукупності неможливе, оскільки ст. 3 Закону України «Про відпустки» регулює питання надання відпустки з наступним звільненням в останній її день, в той час як ст. 74, 75, 79 КЗпП України регулюють питання надання щорічних відпусток за відпрацьований робочий рік з урахуванням графіка відпусток та не регулюють питань звільнення. При цьому у вказаній заяві ОСОБА_1 не зазначила про наявність в неї бажання отримати відпустку з наступним звільненням.

На переконання суду, дії відповідача відповідають вимогам трудового законодавства та не порушують права позивача.

Зокрема, відповідно до ст. 6, п.2 ч.1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» позивач мала право на 4 календарні дні щорічної основної відпустки з моменту поновлення на роботі та 2 календарні дні за період оплаченого вимушеного прогулу за один місяць. Про кількість днів відпустки, які позивач мала право отримати, зазначено у листах від 17 березня 2020 року № 04-26-460 та 03 квітня 2020 року № 04-26-604. Крім того, відповідачем було видано наказ від 17 квітня 2020 року № 144 -в «Про надання відпустки ОСОБА_1 » тривалістю 6 календарних днів з 21 квітня 2020 року за відпрацьований час з моменту поновлення та за час оплаченого вимушеного прогулу згідно рішення суду за один місяць. Проте позивач не скористалась відпусткою, подала заяву про скасування наказу, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, відповідач не порушував законодавства про працю.

ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника відділу по роботі з персоналом внаслідок змін організації виробництва і праці, які спричинили скорочення чисельності та штату, яку позивач займала до звільнення 22 квітня 2019 року та на яку вона була поновлена рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2020 року, що набрало законної сили 23 червня 2020 року.

Доводи позивача про порушення відповідачем законодавства про працю, умов колективного чи трудового є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про скасування наказу, зміну формулювань підстав звільнення з роботи, зобов`язання видати наказ відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, місцезнаходження: вул. Кавказька, буд. 2, м. Рівне, код ЄДРПОУ 41313357.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2020 року.

Суддя О.О. Першко