Разом із цим, зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить, що відповідач-1, взявши на себе зобов`язання надання земельної ділянки (п. 1.3) та не втручання у господарську діяльність відповідача-2 та не створення йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору (п. 4.2), а також погодившись на право Відповідача-2 на самостійне господарювання на земельній ділянці відповідно до умов договору (п. 4.3), позбавила себе права самостійного господарювання на земельній ділянці та фактично надала право обробки землі, зокрема проведення повного циклу сільськогосподарських робіт ФГ «Валерія-2007».

Висновок про те, що Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач -1) надавати третім особам земельну ділянку тобто, розпоряджуватися нею, у тому числі шляхом надання у спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій, наведений у постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 923/214/18.

Стаття 43 Закону України «Про загальну середню освіту», чинного на час укладання договору визначено, що фінансово-господарська діяльність закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до цього Закону, законів України «Про освіту», «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту» чинного на час укладання договору матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів загальної середньої освіти належить їм на правах, визначених законодавством України.

Статтею 63 Закону України «Про освіту», в редакції чинній па час укладання договору передбачалось, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Навчальні заклади самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Окрім цього, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 15.06.2018 у справі № 906/164/17 дійшла висновку, що об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Таким чином, земельна ділянка площею 42,7 га, передана навчальному закладу у постійне користування, належать до об`єктів освіти та відповідно до ст.ст, 80, 81 Закону України «Про освіту» не може використовуватись не за призначенням та передаватись для діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом.

З огляду на вказане, Договір співробітництва в сфері обробки земельної ділянки б/н від 03.01.2016, укладений Шевченківською ЗОШ І-ІП ступенів з ФГ «Валерія-2007» суперечить вимогам ст. 80 Закону України «Про освіту».

У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

У свою чергу, спірний договір між відповідачами з позивачем не погоджувався, продовження його строку дії селищною радою не припускається.

Прокурор зазначив, що відповідно до виписок по рахункам та інформації Приазовської селищної ради від 09.06.2020 № 1354 ФГ «Валерія-2007» за оспорюваним договором в рахунок сплати за оренду земельної ділянки сплачено впродовж 2018 року 62242,12 грн. Зазначене свідчить, що договір про співробітництво у сфері обробки земельної ділянки укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору оренди. Зокрема, якщо основною ознакою договору є передача за плату земельної ділянки у користування на певний строк, то відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» та ст. 93 Земельного кодексу України цей договір є договором оренди землі. Таким чином оспорюваний договір відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України є удаваним, його вчинено сторонами з метою приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, зокрема оренди землі.

Приписами ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно із ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання і неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.п. 2, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним.

Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Також, за інформацією Приазовської селищної ради від 21.04.2020 № 948 наданої до Приазовського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури, земельна ділянка площею 42,7253 га, кадастровий номер 32458300:01:005:0056, яка перебуває у постійному користуванні Комунального закладу «Шевченківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад» Приазовської селищної ради Запорізької області» станом на квітень поточного року була оброблена ФГ «Валерія-2007» та засіяна озимою пшеницею (інформація додається).

Крім того, комісією у складі Приазовського селищного голови, заступника голови селищної ради, землевпорядника селищної ради, інспектора з аналізу та контролю за находження плати за землю проведено візуальне обстеження земельної ділянки кадастровий номер 232458300:01:005:0056, у результаті чого встановлено, що уся ділянка була засіяна зерновими (пшеницею) та незадовго до обстеження урожай був зібраний. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки на наявність/відсутність сільськогосподарської культури від 23.07.2020 № 1712 (додається).

З огляду на викладене, земельна ділянка кадастровий номер 232458300:01:005:0056 протягом 2020 року фактично оброблялась ФГ «Валерія-2007».

Отже, з матеріалів справи вбачається, що за спірним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою не за призначенням, навчальний заклад уклавши оспорюваний договір фактично передав у користування ФГ «Валерія-2007» земельну ділянку, якою не мав права розпоряджатись в силу вищезазначених приписів законодавства.

Спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 92, 95 Земельного кодексу України, ст.ст. 1130-1132,1134 ЦК України, ст. 80 Закону України «Про освіту», що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно із ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з- моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, всі вищезазначені порушення є істотною підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів в спростування викладених обставин та існуючої заборгованості відповідач суду не надав.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача 2 про закриття провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд залишає його без задоволення, виходячи з наступного. Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову після закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 2711.2018 у справі № 905/1227/17, від 20.03.2019 у справі № 587/2110/1 б-ц, від 10.04.2019 у справі № 587/2135/16-ц.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідачів на користь прокуратури Запорізької області, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір співробітництва у сфері обробки земельної ділянки б/н від 03.01.2016, який укладено між Шевченківською ЗОШ І-Ш ступенів, правонаступником якого є Комунальний заклад «Шевченківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад» Приазовської селищної ради Запорізької області» та Фермерським господарством «Валерія-2007».

3. Зобов`язати Фермерське господарство «Валерія-2007» (код ЄДРПОУ 35528118 вул.Поштова, 56, с. Приморський Посад, Приазовський р-н., Запорізька область, 72451) повернути Комунальному закладу «Шевченківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад» Приазовської селищної ради Запорізької області» (код ЄДРПОУ 26251053, вул. Мира, 50, с.Шевченка, Приазовський р-н., Запорізька область, 72460) земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, з кадастровим номером 2324587300:01:005:0056, загальною площею 42,7га, розташовану на території Приазовської селищної ради Запорізької області.

4. Стягнути з Комунального закладу «Шевченківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад» Приазовської селищної ради Запорізької області» (код ЄДРПОУ 26251053, адреса: вул. Мира, 50, с. Шевченка, Приазовський р-н., Запорізька область, 72460) на користь прокуратури Запорізької області (ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Фермерського господарства «Валерія-2007» (Код ЄДРПОУ 35528118 вул. Поштова, 56, с. Приморський Посад, Приазовський р-н., Запорізька обл., 72451) на користь прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури (ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Байбулатова, 22, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319) розрахунковий рахунок: UA 438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Видати накази.

Повний текст рішення оформлено і підписано 05 листопада 2020.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій