61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2010 р.

Справа № 2-а-1571/09/1805

Головуючого судді – Макаренко Я.М.,

суддів - Шевцової Н.В., Русанової В.Б.,

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 04.09.2009 року по справі № 2-а-1571/09/1805

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради

про перерахунок та стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною,

ВСТАНОВИЛА:

24.12.2008 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:

- Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення сумської міської ради щодо призначення, нарахування та виплати позивачу сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради виплатити позивачу недоотриману щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 6755,00 грн.;

- Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради призначити позивачу щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з грудня 2008 року у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, з наступним підвищенням щомісяця, року, підвищення рівня прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, до закінчення строку передбаченої законом виплати.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 04.09.2009 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради в частині недоплати ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року.

Зобов»язано Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 за період з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року, виходячи з розмірів, встановлених ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», в редакції станом на 09.07.2007 року та провести відповідні виплати з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», в розмірі 380 гривень.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за 2007 рік, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.14 ст.71 та інших, абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України відповідач з 09.07.2007 р. був зобов’язаний діяти у відповідності з приписами ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», призначати та здійснювати позивачці нарахування допомоги у розмірі встановленого цим законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

В зв»язку з тим, що позивачка пропустила строк звернення з вказаним позовом до суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо виплати та призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007 року по 01.12.2007 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно до п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 09.07.2007 року Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради Сумської області повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу, у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Як вбачається з матеріалів справи позивач проживає в м. Суми, а тому обов'язок по призначенню та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на відповідача, за місцем проживання позивачки.

Між тим, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 24.12.2008 року.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с. 14).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач 10.12.2008 року зверталася з заявою до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради з проханням провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною (а.с.8).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 01.12.2007 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги у 2008 році необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»»визнано неконституційним не було.

Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а тому не знаходить підстав для скасування рішення суду про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2009 році, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми»від 27.12.2001 року № 1751 передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Положення ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»неконституційними не визнавались.

Отже, у Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1-залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 04.09.2009 р. по справі № 2-а-1571/09/1805 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про перерахунок та стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий

суддя

<� підпис >

Я.М.

Судді

<� підпис >

<� підпис >

Н.В.

Русанова В.Б.

<� Список >

<� Текст >

Повний текст ухвали виготовлений 18.01.2010 р.