ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8623/20 Справа № 212/2254/20 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів : Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідачПриватне акціонерне товариство «Суха Балка»

треті особи: Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», Міська організація Незалежної профспілки гірників України м.Кривого Рогу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Морозової Ольги Сергіївни на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року, ухваленого суддею Борис О.Н. у м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 04 серпня 2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, треті особи: Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ППО), Міська організація Незалежно профспілки гірників України м. Кривого Рогу (далі МО).

В обґрунтування позову зазначив, що він працював на підприємстві відповідача прохідником 4-го розряду дільниці №19 шахти «Ювілейна» з повним робочим днем під землею.

Наказом по підприємству за №40-ОС від 02.03.2020 його було звільнено з роботи у зв`язку з прогулом.

Позивач не погоджується з вказаним наказом, зазначаючи про своєчасність свого прибуття на роботу 04 лютого 2020 року та недопуском його до роботи у шахті гірничим нормувальником.

Окрім цього зазначає, що він є членом виборного профспілкового органу ППО, тому роботодавець повинен був отримати згоду на його звільнення також від МО. Однак ППО та МО відмовили у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним позивач просив суд визнати недійсним та скасувати наказ ПрАТ «Суха Балка» №40-ОС від 02 березня 2020 року про звільнення з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогул, починаючи з моменту звільнення по день ухвалення рішення по справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, треті особи: Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», Міська організація Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу, залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Морозова О.С., посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення, заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вказує, що судом не взято до уваги той факт, що саме Відповідач особисто не допустив Позивача до виконання роботи, не надавши йому наряд на зміну, чим фактично не надав Позивачеві можливість виконати свою роботу у відповідності до своїх обов`язків. Представник позивача зазначає, що неявка на роботу може бути кваліфікована виключно як прогул, якщо неявка була без поважних причин, при цьому точного переліку причин прогулу, які слід вважати поважними, законодавець не надає, тобто у кожному окремому випадку слід окремо встановлювати, чи поважними були причини відсутності працівника саме на робочому місці. Наголошує на тому, що судом першої інстанції належним чином не взято до уваги той факт, що діючі внутрішні норми Відповідача чітко визначають початок робочого часу Позивача без вказівки на можливі зміни початку роботи чи посилання на інший акт, який деталізує періоди робочого часу працівника (типу визначення окремого часу для отримання наряду, для змінно-зустрічного зібрання, для отримання необхідного знаряддя праці, для спуску під землю та інше), не досліджено взагалі той факт, що на Відповідача покладається обов`язок правильно організувати працю працівників, також не прийнято до уваги, що Відповідач має під розписку проінформувати працівника про умови праці, ознайомити працівника з робочим місцем тощо.

Посилаючись на п.5.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «Суха Балка», скаржник вказує, що чітко встановлено час початку та закінчення роботи та перерви для відпочинку та харчування, де для підземних робітників, які працюють в одну зміну початок роботи визначено як 08.00 годин, а закінчення 15.00 годин, тобто визначена норма вказує на обов`язок Позивача бути присутнім на роботі о 08.00 годин, що фактично судом першої інстанції було проігноровано та взято до уваги виключно позиція Відповідача, яка з огляду на матеріали справи не має жодного ні документального, ні нормативного підтвердження. Представник позивача вказує, що Відповідачем не надано доказів на підтвердження обов`язку Позивача прибути на роботу не 08.00 годин, як встановлено Правилами внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «Суха Балка», а саме 07.30 год. чи то 07.20 год., чи 07.40 год., тобто підприємством не надано жодних пояснень чи то вказівки на діючу норму законодавства чи внутрішніх документів, яка б підтверджувала обов`язок працівника бути присутнім на роботі не у визначений робочий час.

Скаржник звертає увагу на той факт, що Позивач 04 лютого 2020 року прибув до адміністративної будівлі шахти «Ювілейна» о 07.57 годин, однак не зміг отримати наряд на виконання робіт, оскільки нарядна була зачинена, Позивач звернувся до гірничого нормувальника ОСОБА_2 , який спершу вказав спускатися в шахту, але після запитань Позивача чому відсутній керівник змін, який не може видати йому наряд, нормувальник не зміг надати відповіді на поставленні запитання та заявив, що Позивач запізнився на роботу, а тому він його не допускає до шахти. Дані обставини підтверджені Актом від 04.02.2020, складеним представником профспілки. Зазначає, що Позивач мав прибути на роботу о 08.00 годин, отримати наряд на зміну та спуститись під землю. Згідно графіку спуску-підйому людей, спуску-підйому вантажа-порожняка та матеріалів та виконання регламентних робіт по стволу ш. «Ювілейна» на 2020 рік, у ІІ зміну спуск людей здійснюється з 07.30 год. по 08.10 год., тобто Позивач, прибувши на роботу о 07.57 год. мав можливість спуститись під землю, однак був позбавлений можливості працювати через те, що адміністрація Відповідача не допустила працівника до роботи, що вказує на поважність причин неможливості виконувати Позивачем свою роботу через перешкоджання йому в цьому безпосередньо представниками Відповідача.

Окрім того, представник позивача вказує, що судом не було оцінено акт профспілки стосовно не допуску члена профспілки до його робочого місця, оскільки судом вибірково було розглянуто справу, без всебічного дослідження доказів, пояснень сторін по справі, та в повній мірі проігноровані будь-які докази та пояснення сторони позивача стосовно обставин 04 лютого 2020 року, що призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого судового рішення.

Також скаржник вважає, що в судовому рішенні не надано належної оцінки фактичним відповідям профспілок про відмову у наданні згоди на звільнення Позивача, а взято до уваги пояснення Відповідача, викладені у відзиву на позов, що вплинуло на те, що рішення суду не відповідає обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ПрАТ «Суха Балка», просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Морозову О.С., які, кожен окремо у повному обсязі підтримали вимоги апеляційної скарги і просили їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, вислухавши представника відповідача адвоката Заклецького В.В., який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги сторони позивача, просив оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване залишити без змін, з викладених у відзиві підстав, вислухавши представників третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які, кожен окремо підтримали апеляційну скаргу, просили рішення суду скасувати з підстав, зазначених у скарзі, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи та судом встановлено, що, ОСОБА_1 05 грудня 2019 року був переведений прохідником 4 розряду дільниці №19 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка» з повним робочим днем у підземних роботах.

02 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України. (а.с. 9-11).

02 березня 2020 року адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» видано наказ №40-ОС про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин на підставі п 4 ст.40 КЗпП України, у якому мається відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом 03.03.2020. (а.с. 90).

Адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» 02.03.2020 складено акт про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом ПрАТ «Суха Балка» №40-ОС від 02.03.2020, проте від підпису про ознайомлення відмовився. (а.с. 91).

Згідно графіку виходів на роботу на лютий 2020 року дільниці №19, встановлено наступний режим роботи підземних працівників: І зміна з 23.00 год. по 6-00 год.; ІІ зміна - з 8-00 год. по 15-00 год.; ІІІ зміна з 15-30 год. по 22-30 год. (а.с. 18).

Згідно графіку спуску-підйому людей, спуску-підйому вантажа-порожняка та матеріалів та виконання регламентних робіт по стволу ш. «Ювілейна» на 2020 рік, у ІІ зміну спуск людей здійснюється з 7-30 год. по 8-10 год. (а.с. 99)

05 лютого 2020 року табельник дільниці № 40 ОСОБА_5 доповів директору шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка» про те, що прохідник дільниці № 19 ОСОБА_1 04.02.2020 не вийшов на роботу згідно графіку, виправдувальний документ не надав. (а.с. 17).

Начальником дільниці №19 шахти «Ювілейна» надано на ім`я генерального директора ПрАТ «Суха Балка» доповідну записку про те, що ОСОБА_1 04.02.2020 прибув на шахту після затвердження наряду, в шахту не спускався, на робочому місці не з`являвся та залишив територію підприємства о 8-20 год. (а.с. 80).

З наданої виписки з системи СКУД вбачається, що ОСОБА_1 04.02.2020 о 7-59 год. зайшов на територію підприємства та о 8-19 год. залишив підприємство. (а.с. 100-102).

Адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» 04.02.2020 складено акт про те, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 8-20 год. (а.с. 81).

Адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» 05.02.2020 складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовився надати письмове пояснення з приводу відсутності на роботі 04.02.2020 з 8-20 год. (а.с. 82).

Наказом ПрАТ «Суха Балка» від 05 лютого 2020 за № 467-н ОСОБА_1 було позбавлено виробничої премії за лютий 2020 року та розмір винагороди за вислугу років за лютий 2020 знижено на 50% у зв`язку із вчиненням працівником прогулу 04 лютого 2020 року. (а.с. 16).

Адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» 06.02.2020 складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з наказом №467-Н від 05.02.2020. (а.с. 78).

З 23 січня 2020 року ОСОБА_1 обрано членом профкому ППО, що підтверджується витягом з Протоколу № 1 від 23.01.2020 ППО. (а.с. 32,34).

22 лютого 2020 ППО листом за №13 повідомлено адміністрацію ПрАТ «Суха Балка» про те, що ОСОБА_1 включений до складу профспілкового комітету цієї профспілки. (а.с. 33)

Адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» голові ППО направлено подання від 06.02.2020 за №62.9/251 про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 (а.с. 15).

Адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» голові МО направлено подання від 06.02.2020 за №62.9/250 про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 (а.с. 83).

На подання роботодавця 06.02.2020 за №62.9/251, ППО висловлено незгоду з розірвання трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що останній виховує дитину і кожного ранку відводить її до дитячого садка, у зв`язку з чим не може з`являтись на роботу у той час, коли від нього усно вимагає адміністрація шахти, однак він щоразу прибуває на робоче місце з таким розрахунком, щоб приступити до роботи у строк. Також зазначено, що ОСОБА_1 04.02.2020 прибув до адміністративної будівлі шахти «Ювілейна» о 7.57 год., однак гірничий нормувальний ОСОБА_2 не допустив його у шахту та чинив перешкоди у виконанні ним своїх робочих обов`язків. На думку ППО вини працівника у відсутності на робочому місці 04.02.2020 не має. (а.с. 19.)

На подання роботодавця 06.02.2020 за № 62.9/250 МО висловлено незгоду з розірвання трудового договору з ОСОБА_1 зазначено аналогічні з ППО мотиви. (а.с. 21).

Суд встановив, що профспілкові організації, відмовляючи у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , виходили з того, що останній щоранку відводить дитину до дитячого садка у зв`язку з чим не може з`являтись на роботу у той час, коли від нього усно вимагає адміністрація шахти. Також профспілкові органи не заперечували факт запізнення працівника 04 лютого 2020 року, натомість вказували на його недопуск до роботи в шахті гірничим нормувальником ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції, відмовляючи Позивачеві у задоволенні його позовних вимог на підставі досліджених доказів наданих сторонами виходив з того, що доводи Позивача щодо неправомірності дій ПрАТ «Суха Балка» при його звільненні не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки ОСОБА_1 04 лютого 2020 року був відсутній на робочому місці без поважних причин більше трьох годин. При звільненні позивача дотримано положення статей 147, 148, 149 КЗпП України, та не порушено вимоги статей 43, 252 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди профспілкових органів. Окрім цього роботодавець правомірно скористався своїм правом на звільнення працівника без згоди профспілкових органів.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись із доводами представника позивача, викладеними в апеляційній скарзі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За вимогами ст.ст.263,264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції між сторонами по справі склалися трудові правовідносини, які регулюються положеннями трудового законодавства.

Відповідно до положень ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно зі статтею 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Відповідно до статті 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Положеннями ст.30 КЗпП України встановлено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 05 грудня 2019 року був переведений прохідником 4 розряду дільниці №19 шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка» з повним робочим днем у підземних роботах.

Графіком виходів на роботу на лютий 2020 року дільниці №19, встановлено наступний режим роботи підземних працівників: І зміна з 23.00 год. по 6-00 год.; ІІ зміна - з 8-00 год. по 15-00 год.; ІІІ зміна з 15-30 год. по 22-30 год. (а.с. 18).

Згідно графіку спуску-підйому людей, спуску-підйому вантажа-порожняка та матеріалів та виконання регламентних робіт по стволу ш. «Ювілейна» на 2020 рік, у ІІ зміну спуск людей здійснюється з 7-30 год. по 8-10 год. (а.с. 99).

З наданої Відповідачем виписки з системи СКУД вбачається, що ОСОБА_1 04.02.2020 о 7-59 год. зайшов на територію підприємства та о 8-19 год. залишив підприємство. (а.с. 100-102).

Адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» 04.02.2020 складено акт про те, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 8-20 год. (а.с. 81)

05 лютого 2020 року табельник дільниці №40 ОСОБА_5 доповів директору шахти «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка» про те, що прохідник дільниці №19 ОСОБА_1 04.02.2020 не вийшов на роботу згідно графіку, виправдувальний документ не надав. (а.с. 17).

Начальником дільниці №19 шахти «Ювілейна» надано на ім`я генерального директора ПрАТ «Суха Балка» доповідну записку про те, що ОСОБА_1 04.02.2020 прибув на шахту після затвердження наряду, в шахту не спускався, на робочому місці не з`являвся та залишив територію підприємства о 8-20 год. (а.с. 80).

Відповідно до положень Правил безпеки під час розробки родовищ рудних та нерудних корисних копалин підземним способом, затверджених наказом Міністерства соціальної політки України від 23.12.2016 №1592, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2017 р. за №129/29997, робочим місцем працівників зайнятих видобуванням рудних і нерудних корисних копалин підземним способом є певні підземні виробки (вибої).

У п.5.1. Колективного договору ПАТ «Євраз Суха Балка» на 2013-2014 роки визначено, що початком робочого дня вважається час з`явлення на робочому місці. Завершенням робочого дня вважається час залишення працівником робочого місця.

Пунктом п.5.6. Колективного договору визначено, що перед початком робочого часу працівник зобов`язаний заздалегідь у встановленому порядку отримати наряд (завдання) від свого керівника, відмітити свій приход на роботу, а після завершення робочого дня звітувати про виконання наряду (завдання) та відмітити завершення роботи у встановленому поряду. (а.с. 92-98).

Оскільки ОСОБА_1 було переведено на дільницю №19 шахти «Ювілейна» прохідником з повним робочим днем під землею, його робочим місцем є певна підземна виробка (вибой), до якого останній повинен прибути перед початком свого робочого часу.

За даними «СКУД» судом встановлено, що 04.02.2020 ОСОБА_1 прийшов на підприємство о 7.59 год., тоді, як робочий час в нього починається о 8.00 год. та залишив підприємство о 8.20 год., тобто був відсутній на робочому місці 04 лютого 2020 року з 08-20 год. до 15-00 год. більше трьох годин цей факт Позивачем не заперечується.

05.02.2020 адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовився надати письмове пояснення з приводу відсутності на роботі 04.02.2020 з 8-20 год.

Наказом ПрАТ «Суха Балка» за № 467-н » від 05 лютого 2020 ОСОБА_1 було позбавлено виробничої премії за лютий 2020 року та розмір винагороди за вислугу років за лютий 2020 знижено на 50% у зв`язку із вчиненням працівником прогулу 04 лютого 2020 року.

Адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» 06.02.2020 складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з наказом №467-Н від 05.02.2020.

У відповідності до положень ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

За положеннями ст.252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Судом встановлено, що Позивача з 23 січня 2020 року обрано членом профкому ППО, що підтверджено витягом з Протоколу №1 від 23.01.2020 ППО.

Листом за №13 від 22 лютого 2020 ППО повідомило адміністрацію ПрАТ «Суха Балка» про те, що ОСОБА_1 включений до складу профспілкового комітету цієї профспілки.

Адміністрацією ПрАТ «Суха Балка» голові ППО направлено подання від 06.02.2020 за №62.9/251 про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

Адміністрацією Відповідача голові МО направлено подання від 06.02.2020 за №62.9/250 про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

На подання роботодавця від 06.02.2020 за №62.9/251, ППО висловило незгоду з розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , оскільки на думку ППО вини працівника у відсутності на робочому місці 04.02.2020 не має. Незгода ППО мотивована тим, що ОСОБА_1 виховує дитину і кожного ранку відводить її до дитячого садка, через що не може з`являтись на роботу у той час, коли від нього усно вимагає адміністрація шахти, однак працівник щоразу прибуває на робоче місце з таким розрахунком, щоб приступити до роботи у строк. Також вказано, що ОСОБА_1 04.02.2020 прибув до адміністративної будівлі шахти «Ювілейна» о 7.57 год., однак гірничий нормувальний ОСОБА_2 не допустив його у шахту та чинив перешкоди у виконанні ним своїх робочих обов`язків.

На подання роботодавця 06.02.2020 за №62.9/250 МО також висловлено незгоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 зазначені аналогічні з ППО мотиви відмови.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Таким чином, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Ураховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

При цьому висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-703цс15.

Судом встановлено, що відмовляючи у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , профспілкові організації виходили з того, що працівник щоранку відводить дитину до дитячого садка у зв`язку з чим не може з`являтись на роботу у той час, коли від нього усно вимагає адміністрація шахти. Також профспілкові органи не заперечували факт запізнення ОСОБА_1 04 лютого 2020 року, натомість вказували на його недопуск до роботи в шахті гірничим нормувальником ОСОБА_6 .

Суд першої інстанції, проаналізувавши відповіді профспілкових організацій на подання роботодавця про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за відсутність останнього на робочому місці більше трьох годин 04.02.2020, дійшов висновку, що вони не містять належного правового обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 , а мотивовані підстави для відмови у наданні згоди на його звільнення з підстав відсутності працівника більше трьох годин на робочому місці не відображені, тобто надані профспілками відповіді належним чином не обґрунтовані.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ч.3 ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.

Як встановлено судом, ПрАТ «Суха Балка» було накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у зв`язку з його відсутністю на робочому місці більше трьох годин 04 лютого 2020 року, тоді як доводи позивача про своєчасність з`явлення на робочому місці 04 лютого 2020 року спростовуються встановленими судом обставинами справи та доказами наданими Відповідачем.

Окрім цього позивачем не було надано ні роботодавцеві, ні суду пояснень щодо поважності причин його відсутності на ПрАТ «Суха Балка» у період часу з 8-20 год. по 15-00 год. 04 лютого 2020 року.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

В той же час під час розгляду справи судом встановлено, що дії позивача носили суб`єктивний та залежний від його волі характер, так як Позивач, спізнившись 04.02.2020р. на роботу порушив п.п.5.1., 5.6 Колективного договору, тобто через спізнення він не зміг заздалегідь у встановленому порядку, переодягнутись в робочий одяг, отримати наряд на роботу, спустись під землю (на своє робоче місце) і приступити до роботи на своєму робочому місці о 08.00 годині як встановлено нормативними актами роботодавця, зокрема Правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності.

Слід зазначити, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач пояснив, що він не є батьком-одинаком, розлучений і за встановленим графіком тиждень через тиждень, дитина знаходиться у нього, крім того з ним проживає його мати, бабуся дитини, яка працює, при цьому на питання колегії суддів, що саме перешкодило позивачу 04.02.2020 року з"явитись на роботу без запізнення, щоб своєчасно приступити до роботи на своєму робочому місці, як було раніше, до прогулу, позивач пояснити не зміг.

Колегія суддів вважає правильними і повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в судовому рішенні, що при звільнення ОСОБА_1 , ПрАТ «Суха Балка» було дотримано положення статей 147, 148, 149 КЗпП України, та не порушено вимоги статей 43, 252 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди профспілкових органів, що роботодавець правомірно скористався своїм правом на звільнення працівника без згоди профспілкових органів.

Відповідно до ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Також, відповідно до ч.ч. 1,6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

У зв`язку з викладеним колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що позивачем належними та допустимими доказами недоведена неправомірність дій ПрАТ «Суха Балка» при його звільненні, а доказами наданими Відповідачем доведено, що Позивач 04 лютого 2020 року був відсутній на робочому місці без поважних причин більше трьох годин, що є законною підставою для звільнення працівника.

На думкуколегії суддів, апеляційнаскарга представникапозивача немістить доводівна спростуваннявисновків судупершої інстанції,які єобґрунтованими тапідтверджуються доказаминаданими сторонами,при встановленніобставин справисудом небуло порушенонорм цивільногопроцесуального законодавствай правильнозастосовано нормиматеріального права,тоді якдоводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).

Оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Морозової Ольги Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районногосуду м.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від30липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає

Повний текст постанови складено 04 листопада 2020 року.

Головуючий:

Судді: