ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7896/20 Справа № 212/2734/20 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 02 червня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2020 року позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримав професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 16 квітня 2020 року позивачу було первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності.

Вважає, що у зв`язку з професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 259 765 грн., і просив стягнути з відповідача.

Крім того просив суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надання правничої допомоги, у розмірі 3 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 90 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь позивача витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 3 000 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судові витрати у розмірі 900 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

Вважає, що судом не враховано, що ПрАТ «Суха Балка» не вчиняв будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянням моральних страждань позивачу.

Крім того, суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам відповідача, що мають значення для справи, що в свою чергу призвело до необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачу, а визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідач ПрАТ «Суха Балка», будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши заяву про перенесення розгляду справи мотивуючи її тим, що у зв`язку із значною кількість справ, які перебувають на розгляді у судах різних інстанції, стороною в яких виступаєПрАТ «Суха Балка», а також фактом Пандемії, спричиненою вірусом COVID - 19, вони не мають можливості забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, яка колегією суддів залишена без задоволення, з наступних підстав.

В силу положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

При цьому, представник відповідача ПрАТ «Суха Балка», згідно вимог статті 12 ЦПК України, не надав належних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві та неможливості з`явитися до суду.

При цьому, представник відповідача не скористався правом звернення до суду з заявою проучасть у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програм, до яких відкритий вільний доступ в мережі Інтернет.

Відтак, навіть за наявності Пандемії, спричиненою вірусом COVID - 19, представник ПрАТ «Суха Балка» не був позбавлений права і можливості взяти участь у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача - ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила її залишити без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював з 27 грудня 2002 року по 02 липня 2003 року підземним гірничим робочим, з 02 липня 2003 року по 27 квітня 2005 року - підземним прохідником; з 27 квітня 2005 року по 02 лютого 2011 року - підземним підривником, з 02 лютого 2011 року по 15 серпня 2013 року - гірничим майстром, з 15 серпня 2013 року по 31 липня 2019 року - кріпильником на ш. «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка». 31 липня 2019 року звільнений за станом здоров`я, що перешкоджає роботі, згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 лютого 2020 року, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок роботи на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничопрохідницького устаткування позивач підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю, переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с. 16).

Згідно п. 18 Акту, причиною виникнення професійного захворювання є важкість праці та пил, переважно фіброгенної дії, які перевищували норми ГДК (а.с. 16-зворот).

Відповідно до висновку МСЕК від 16 квітня 2020 року, позивачу первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності, з яких: 34% - радикулопатія та 20% - по Хозл, ІІІ група інвалідності (а.с. 19).

Суд, задовольняючи частково позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Доводи апеляційної скарги про те, що обов`язок ПрАТ «Суха Балка» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу колегією суддів не беруться до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21 лютого 2020 року, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок роботи на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничопрохідницького устаткування позивач підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю, переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Не зазначення в Акті винних осіб ПрАТ «Суха Балка» не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки згідно ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до висновку МСЕК від 16 квітня 2020 року, позивачу первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності, з яких: 34% - радикулопатія та 20% - по Хозл, ІІІ група інвалідності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПрАТ «Суха Балка» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПрАТ «Суха Балка», яким було допущено недосконалість технологій підземного видобутку руди, порушень систем вентиляцій, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничопрохідницького устаткування.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, колегією суддів відхиляються, оскільки факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Крім того відповідно до частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам відповідача, що мають значення для справи, що в свою чергу призвело до необґрунтованого рішення суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, взяв до уваги пояснення та відзив відповідача на позовну заяву разом з письмовими додатками (а.с. 48-55).

Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 55 %, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває постійний біль та обмеження рухів в попереково - крижовому відділі хребта, іррадіацію болю в нозі, біль та обмеження в шийному відділі хребта, в руках та ногах, загальну слабкість, підвищену втомлюваність, важкість у грудях.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 90 000 гривень.

У зв`язку з чим колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині з вищенаведених підстав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2020 року.

Головуючий:

Судді: