Справа № 638/8647/20

Провадження № 2/638/3799/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретаря Башинської К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково- технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

24.06.2020 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, який уточнив 03.11.2020, в обґрунтування якого зазначив, що він працює в ДП «Енергосталь». Відповідач щомісяця нараховано заробітну плату , але не здійснено її виплату. Починаючи з грудня 2019 по липень 2020 відповідачем нарахована, проте не виплачена зарплата у загальній сумі 32727,26 грн. Окрім того, позивач зазначає, що через тривалу невиплату заробітної плати він відчуває моральні страждання, вона вимушена постійно звертатись з вимогами про виплату заробітної плати, постійно обмежувати себе у необхідних речах, економити на харчах, одязі та звертатись до родичів та друзів з проханням позики грошей. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов, з урахуванням уточнених вимог, стягнути заробітну плату у сумі 32727,26 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн

Позивач до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, уповноважив представника ОСОБА_2 представляти його інтереси в суді.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не сповістив.

29.10.2020 представником відповідача подано заяву у якій зазначено, що позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати визнаю, проти задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди заперечує.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на посаді провідного інженера - конструктора конструкторного відділу, що підтверджується копією наказом №9/к від 06.04.2000 та копією трудової книжки.

Відповідно до довідки №Б-02/499 про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати станом на 21.08.2020 за період грудень 2019 - липень 2020 заборгованість ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» перед ОСОБА_1 становить 32727,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4- рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З урахуванням викладено позовні вимоги підлягають задоволенню, тобто, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по заробітній платі у сумі 32727,26 грн.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статтею 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначено позивачем, істотне та триваюче порушення трудових прав щодо виплати заробітної плати призвело до того, що позивач вимушений постійно звертатись з вимогами про виплату заробітної плати, постійно себе обмежувати в елементарних речах, економити на харчах, одязі, звертатись до інших осіб з проханням надати грошові кошти у борг.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № 362/7161/15-ц зазначив: враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним. При вирішенні питання щодо розміру моральної шкоди, суди вірно врахували характер порушень та дій вчинених власником, а також те, що порушення законних прав позивача призвели до його душевних страждань, втрати ним нормальних життєвих зав`язків, які полягали у постійному страху залишитись без засобів існування, а також стресі, пов`язаному з неможливістю на самореалізацію суспільно-корисною працею, що очевидно позбавляє позивача стану внутрішньої рівноваги та сенсу соціального буття і завдає почуття незахищеності перед необґрунтованими діями власника.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що порушення права позивача на своєчасну виплату заробітної плати дійсно призвело до її душевних страждань, втрати нею нормальних життєвих зав`язків, які полягали у постійному страху залишитись без засобів існування та стресі, що очевидно позбавляло позивача стану внутрішньої рівноваги та сенсу соціального буття і завдало почуття незахищеності перед необґрунтованими діями Відповідача.

Сам факт порушення законного трудового права позивача свідчить про заподіяння моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у цивільній справі № 362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

З урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі, тривалістю невиплати такої заробітної плати, виплатою заробітної плати після подання позову до суду, необхідністю позивача звертатись з вимогами про виплату заробітної плати до відповідача та державних установ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн, що відповідає правилам розумності.

При зверненні до суду позивачем не було сплачено судовий збір за позовну вимогу про стягнення заробітної плати, на підставі п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», яка визначає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

Ч.6 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет» визначено, що прожитковий мінімум для працездатної особи з 01.01.2020 становить 2102 грн.

Отже, розмір судового збору становить 840,80 грн.

Проте, за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, який, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача

При таких обставинах суд вважає за необхідне частково задовольнити вказані позовні вимоги.

На підставі ст. ст. 47, 116, 117, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково- технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково- технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138, м. Харків, пр. Науки, 9,61166) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) суму заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 32727 (тридцять дві тисячі сімсот двадцять сім) грн 26 коп за виключенням сум відрахування на податки, моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн, сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп, а всього 35 568 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн 06 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково- технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138, м. Харків, пр Науки, 9,61166) на користь держави судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 20 коп.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ - І.В. Семіряд