РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2569/19

16 жовтня 2020 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Пузирко В. В.

за участі учасників справи: позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Артерчук Л.В., представника відповідача - адвоката Красовського В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального закладу «Костопільська спеціальна школа I-III ступенів» Рівненської обласної ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивує тим, що вона з 01.09.2003 року працювала в Комунальному закладі «Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради (за рішенням засновника заклад перейменовувався у 2009 та 2019 роках) на посаді вихователя, а з 15.01.2007 року - на посаді вчителя української мови та літератури.

Наказом Комунального закладу "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради від 23.08.2019 №202, копію якого їй вручили 27.08.2019 року, її було звільнено з посади вчителя української мови та літератури з 27.08.2019 року за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скоренням чисельності або штату.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки, при звільненні було допущено порушення вимог чинного законодавства. Зокрема, всупереч вимогам трудового законодавства відповідачем її не було повідомлено за два місяці про наступне звільнення, не запропоновано іншу роботу та не враховано її переважне право залишення на роботі.

Крім того зазначає, що відповідач при звільненні її з роботи не дотримав порядку процедури звільнення, що є підставою для визнання наказу про звільнення незаконними та поновлення її на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.08.2019 р. і до моменту фактичного поновлення на роботі.

Ухвалою судді Костопільського районного суду від 30.09.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов.

До початку судового розгляду справи, а саме 29.10.2019 року представником відповідача Красовським В. Б. на адресу суду було подано відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнав та повністю заперечив, оскільки вважає їх безпідставними, а обставини, якими вони обґрунтовані такими, що не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними належними, достовірними та достатніми доказами. Зазначив, що адміністрацією Комунального закладу «Костопільська спеціальна школа I-III ступенів» Рівненської обласної ради чітко та неухильно дотримано як усіх строків, встановлених Кодексом законів про працю України при застосуванні процедури звільнення працівника у зв`язку із скороченням чисельності щодо ОСОБА_1 , так і усіх гарантій щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пропозиції іншої вакантної посади та отримання згоди профспілкової організації на звільнення працівника, а також повідомлення державної служби зайнятості про масове вивільнення працівників. Зазначив, що адміністрацією навчального закладу ОСОБА_1 було запропоновано посаду вихователя з повним тижневим навантаженням від якої позивачка відмовилася, про що комісією в складі голови профкому ОСОБА_3 , членів профкому ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в той же день було складено відповідний акт. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від запропонованої вакантної посади на виконання вимог ст. 43 КЗпП України директором навчального закладу 21.08.2019 року було подано до профспілки КЗ «Костопільська спеціальна школа I-III ступенів» Рівненської обласної ради подання про надання згоди на звільнення ряду працівників, в тому числі і щодо ОСОБА_1 . За результатами розгляду подання директора на розширеному засіданні профкому та адміністрації КЗ «Костопільська спеціальна школа I-III ступенів» Рівненської обласної ради, яке відбулося 21.08.2019 року, первинною профспілковою організацією було надано згоду на звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату працівників (протокол №8 від 21.08.2019 р.). Отже, позивачем не доведено фактів порушення КЗ «Костопільська спеціальна школа I-III ступенів» Рівненської обласної ради вимог трудового законодавства та порушення її трудових прав, а тому відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог.

Представником позивача адвокатом Артерчук Л. В. на адресу суду було подано відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що відповідач при звільненні позивача не вірно порівняв кваліфікацію вчителів української мови та літератури, зокрема, при порівнянні між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . В даному випадку ОСОБА_1 - вчитель української мови та літератури, а ОСОБА_5 - вчитель російської мови та літератури. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Крім того, відповідач не довів рівність умов усіх вчителів української мови та літератури при порівнянні їх кваліфікації та продуктивності праці, не надав жодного доказу про присвоєні вчителям кваліфікаційні категорії та підтвердження рівня продуктивності праці. Стосовно пропозиції відповідачем іншої роботи, то відповідач у своїх діях непослідовний, бо запропонував ОСОБА_5 роботу більш кваліфіковану, але не за її основною освітою, хоч і на умовах неповного тижневого завантаження, а ОСОБА_1 - вихователя, що є менш кваліфікованою роботою, при наявності у неї спеціальної освіти по предметному напрямку. Зазначила, що сумнівним є факт надання ОСОБА_1 пропозиції іншої роботи - вихователя, у той час коли згідно звіту про заплановане масове звільнення від 26.06.2019 р, поданого до Центру зайнятості, додатку 1 до звернення в профспілковий комітет від 03.05.2019 року №227 планувалось скоротити 11,6 штатних одиниць вихователів навчального закладу, що вказує на відсутність вільної посади вихователя. Крім того, зазначила, що з аналізу наказу КЗ «Костопільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів» Рівненської обласної ради №136 від 24.06.2019 р. «Про внесення змін та затвердження штатного розпису» вбачається, що директор школи-інтернат I-II ступенів затверджує штатний розпис спеціальної школи I-III ступенів, тоді як новоутворена юридична особа була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань лише 01.08.2019 року.

На відповідь на відзив 19.12.2019 року представником відповідача адвокатом Красовським В. Б. на адресу суду було подано заперечення, в якому він зазначив, що повністю не відповідає дійсності твердження представника позивача про те, що приймаючи рішення про звільнення з роботи ОСОБА_1 , Комунальний заклад «Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради не порівняв її кваліфікацію з кваліфікацією ОСОБА_5 , а перейшов до розгляду інших підстав, передбачених ч. 2 ст. 42 КЗпП України. Відповідно до Витягу з протоколу № 8 розширеного засідання профкому та адміністрації КЗ «Костопільської спеціальної школи І-ІІІ ступенів» POP від 21.08.2019 року в першу чергу було встановлено, що вчителі української мови ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 мають вищі кваліфікаційні категорії; ОСОБА_5 окрім вищої категорії вчителя української мови та літератури має диплом вчителя російської мови та літератури; ОСОБА_9 окрім першої кваліфікаційної категорії вчителя української мови має додаткову спеціальну освіту за кваліфікацією олігофренопедагог, логопед, вчитель дітей з вадами розумового розвитку. Таким чином, комісією з членів профкому та адміністрації навчального закладу при вирішенні питання переважного права залишення на роботі в першу чергу було прийнято до уваги, що усі вчителі української мови мають однакову кваліфікацію. Відтак, встановивши, що рівень кваліфікації усіх п`яти вчителів української мови є однаковим, на засіданні профкому та адміністрації КЗ «Костопільської спеціальної школи I- III ступенів» POP у відповідності до вимог ст. 42 КЗпП України було розглянуто наступний критерій - тривалість безперервного стажу роботи у навчальному закладі, який найменшим на той час був у ОСОБА_1 .

Крім того, посилання позивача на звіт про заплановане масове вивільнення, поданого до центру зайнятості 26.06.2019 року та Додаток 1 до звернення в профспілковий комітет від 03.05.2019 року № 227 як на доказ начебто неможливості пропонування їй посади вихователя, оскільки планувалося скорочення 11,6 штатних одиниць вихователів є безпідставним та необгрунтованим, оскільки на той час це було лише заплановане звільнення та у адміністрації ще не було повної інформації про наповненість усіх запланованих посад починаючи з початку нового навчального 2019-2020 року. Твердження позивача про відсутність вакантних посад вихователя спростовується фактами прийняття на ці посади 09.09.2019 року працівників. Так, наказом №228 від 09.09.2019 року на посаду вихователя прийнято ОСОБА_10 , а наказом №229 від 09.09.2019 року надано 0,5 ставки вихователя ОСОБА_5 .

Зазначив, що відповідно до рішення обласної ради від 19.06.2019 року №1394 Комунальний заклад «Костопільська спеціальна загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради було лише перейменовано у Комунальний заклад «Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради та змінено тип з школи-інтернату І-ІІ ступенів на школу І-ІІІ ступенів.

Зазначене рішення власника не призвело ні до припинення юридичної особи, ні до створення нової юридичної особи, відтак відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» жодні реєстраційні дії не проводилися та відповідно ОСОБА_11 була та залишилася директором однієї і тієї ж самої юридичної особи з тим же самим кодом ЄДРПОУ 21087643.

За клопотанням представника відповідача адвоката Красовського В.Б. ухвалою суду від 07.11.2019 року розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Артерчук Л.В. позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити та поновити позивача на попередній посаді, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 154 136,84 грн.

Представник відповідача-адвокат Красовський В.Б. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача з підстав виклаладених у Відзиві на позов та Заперечень на відповідь на відзив.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані у справі докази у сукупності, дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

Так, ОСОБА_1 працювала в комунальному закладі з 01.09.2003 на посаді вихователя, а з 15.01.2007 - на посаді вчителя української мови та літератури.

22.10.2009 р. Костопільську спеціальну загальноосвітню школу - інтернат було перейменовано в Комунальний заклад «Костопільська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради.

19.06.2019 року вищезгадану юридичну особу перейменовано на Комунальний заклад "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради, а також затверджено Статут комунального закладу "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради у новій редакції.

Наказом директора комунального закладу "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради № 138 від 25.06.2019 року "Про попередження працівників про можливе звільнення" було попереджено про можливе звільнення з 27.08.2019 року працівників, в тому числі і позивача.

27.08.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи згідно наказу Комунального закладу «Костопільська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради № 202 від 23.08.2019 у зв`язку з скороченням чисельності або штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Заперечуючи на позов, представник відповідача, наполягав на законності звільнення позивача вказуючи на те, що адміністрацією навчального закладу було дотримано процедуру звільнення та забезпечено усіх гарантій щодо переважного права на залишення на роботі, пропозиції іншої вакантної посади та отримання згоди профспілкової організації на звільнення працівника .

Натомість з такими твердженнями представника відповідача суд погодитися не може.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як зазначено в абз.1 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами та доповненнями) розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Так, відповідно до наказу № 202 від 23.08.2019 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку з скороченням чисельності або штату працівників (відповідач ще не визначився при звільненні чи це скорочення чисельності чи штату працівників) згідно наказу № 138 від 25.06.2019 «Про попередження працівників про можливе скорочення», повідомлення про можливе скорочення від 26.06.2019 та згоди профспілкового комітету.

Пунктом 8.2. Статуту комунального закладу "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради встановлено, що до компетенції Рівненської обласної ради належать погодження кошторису та штатного розпису Спеціальної школи в установленому порядку. Згідно п.8.9. передбачено, що при здійсненні діяльності Спеціальної школи Керівник забезпечує розробку структури та штатного розпису Спеціальної школи та подання їх на погодження до Рівненської обласної ради.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Листа Рівненської обласної ради від 12 липня 2019 року №01/14-229 керівників комунальних закладів освіти спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Рівненської області, зокрема відповідача, було повідомлено про те, що зміна типу навального закладу передбачатиме можливе внесення змін до штатного розпису закладу. Як зазначено в листі, зміни до штатних розписів потребуватимуть погодження постійними комісіями обласної ради та головою Рівненської обласної ради відповідно до Положення №1142 від 04.03.2014. При цьому Рівненською обласною радою було наголошено, що попередження працівників закладу про можливе майбутнє вивільнення доцільно здійснювати після внесення відповідних змін до штатного розпису закладу в установленому порядку.

Однак, попередження про заплановане звільнення та наказ про звільнення із займаної посади були винесені без внесення змін до чинного штатного розпису Комунального закладу «Костопільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради.

У зв`язку з тим, що Комунальним закладом «Костопільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради ще 26.06.2019 року було складено попередження про заплановані звільнення і повідомлено про це орган управління, 20.08.2019 року Постійною комісією Рівненської обласної ради було відмовлено відповідачу у погодженні проекту штатного розпису, а розгляд вказаного питання було відкладено.

Як встановлено в судовому засіданні, зміни до штатного розпису комунального закладу були погоджені Рівненською обласною радою лише 30.08.2019, що вбачається з листа від 04.09.2019 №Б-1494/240, тобто після звільнення позивача.

Наказом «Про внесення змін та затвердження штатного розпису» від 24.06.2019 № 136 відповідач затвердив і ввів в дію 01.08.2019 штатний розпис у кількості 91,9 штатних одиниць.

Назва посади «вчитель української мови та літератури» із зазначенням посадового окладу у штатному розписі станом на 01.01.2019, як і в новому штатному розписі станом на 01.08.2019 відсутня, натомість включена відповідачем до загальної категорії «разом педпрацівників».

За таких обставин суд вважає, що докази скорочення саме посади «вчитель української мови та літератури » відсутні.

За приписами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Статтею 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Отже, системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року (справа № 21-319а13), від 25 березня 2014 року (справа № 21-44а14).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечила свою присутність на засіданні профспілкового комітету від 21.08.2019 під час розгляду питання про надання згоди на звільнення її з роботи.

Як вбачається з повідомлення № 4 від 21.08.2019 року профкомом комунального закладу "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради було повідомлено керівнику комунального закладу про те, що подання № 375 від 15.08.2019 р. було розглянуто і надано згоду про звільнення 14 працівників, в тому числі і ОСОБА_1 .

Разом з тим із даного повідомлення не вбачається про присутність ОСОБА_1 під час розгляду подання про її звільнення. Також, такої інформації не містить і долучений протокол розширеного засідання адміністрації та профкому КЗ "Костопільська спецшкола інтернат" №8 від 21.08.2019 року.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , що позивач була присутня на розширеному засіданні профкому і їй пропонували посаду вихователя з повним тижневим навантаженням.

Суд звертає увагу, що доведеність на підставі лише показів свідків факту присутності позивача під час розгляду подання про звільнення, є неналежним способом доказування, адже ці обставини не можуть бути підтвердженими лише показами свідків, а повинні доводитися також письмовими доказами.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих письмових доказів про запрошення ОСОБА_1 та її присутність на засіданні профспілкового комітету.

Так, протокол розширеного засідання адміністрації та профкому КЗ "Костопільська спецшкола інтернат" №8 від 21.08.2019 року містить лише інформацію про те що ОСОБА_1 було запрошено на засідання та про її відмову від запропонованої вакантної посади. Крім того, акт, підписаний членами профкому, про відмову ОСОБА_1 від запропонованої вакантної посади не містить дати його складання та у ньому відсутня інформація про місце його складання, а тому також не може бути підтвердженням факту присутності позивачки на засіданні профспілкового комітету.

Разом з тим, згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Пленумом Верховного Суду України у пункті 15 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що суд, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Оскільки, згода профкому на звільнення позивача була надана з порушенням процедури її надання, на підставі ч. 9 ст. 43 КЗпП України, суд відповідно до ухвали Костопільського районного суду від 04.03.2020, запропонував профкому комунального закладу "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради повторно розглянути питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , з законністю якої погодився суд апеляційної інстанції відповідно до постанови Рівненського апеляційного суду від 21.05.2020.

Однак, всупереч ухвали Костопільського районного суду від 04.03.2020 року, профспілковий комітет КП "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради ухвалив рішення, яким вирішив повторний розгляд подання адміністрації навчального закладу про надання згоди на звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 за її особистої участі не здійснювати у зв`язку з відсутністю правових підстав для такого розгляду та підтвердив чинність свого попереднього рішення, закріпленого в Протоколі розширеного засідання адміністрації та профкому КЗ "Костопільська спецшкола інтернат" №8 від 21.08.2019 року.

Отже, за вищевказаних обставин суд визнає, що відповідачем під час звільнення позивача не було дотримано вимоги ст.43 КЗпП України.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15 зроблено висновок, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Попередження про майбутнє звільнення вручено позивачу 26.06.2019, пропозицій про іншу роботу в цьому ж учбовому закладі ОСОБА_1 не отримувала. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що лист за №384 від 21.08.2019, яким ніби то було запропоновано ОСОБА_1 вакантну посаду вихователя з повним тижневим навантаженням, не відповідає формі офіційного документу, так як на ньому відсутній підпис відповідальної особи, яка його склала чи видала, тому не може слугувати доказом того, адміністрацією навчального закладу було вчинено дії по працевлаштуванню позивача.

Окрім того, акт комісії, яким зафіксовано відмову позивачки від іншої роботи в учбовому закладі не має дати його складання, вказівки про спосіб вручення пропозиції та місця його вручення, місця складання акту.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була 26 червня 2019 року попереджена про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, проте вакантну посаду вихователя їй пропонують лише 21.08.2019, тобто не одночасно з попередженням про звільнення.

Суд рахує, що за таких підстав адміністрацією навчального закладу було допущено порушення вимог закону при звільненні позивача щодо його працевлаштування .

Крім того, статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із 'змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

А вже при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, визначеним у ч.2 ст.42 КЗпП України, де вказано перелік категорій осіб, які мають перевагу в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників.

На момент прийняття закладом рішення про скорочення вчителів української мови та літератури дані дисципліни викладали ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Так згідно атестаційних листів усі з зазначених учителів мають вищу категорію, окрім ОСОБА_12 , яка згідно наданого атестаційного листа має першу категорію вчителя української мови та літератури.

Згідно кваліфікації за дипломом освіту вчителя української мови та літератури мають усі з перераховані вище вчителі, окрім ОСОБА_5

ОСОБА_1 має диплом з відзнакою про закінчення у 2000 році Волинського державного університету імені Лесі Українки про повну вищу освіту за спеціальністю «Українська мова і література та польська мова», згідно якого нею здобуто кваліфікацію філолога, викладача української мови і літератури та польської мови.

Окрім того, відповідно до свідоцтва Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти НОМЕР_3 від 26.04.2014 вона підвищувала кваліфікацію зі спеціальності вчитель трудового навчання та креслення.

ОСОБА_1 систематично підвищувала кваліфікацію за спеціальністю «українська мова та література» - свідоцтво НОМЕР_2 від 05.04.2013, НОМЕР_4 від 26.12.2017. Про вдосконалення свого професійного рівня свідчать її наукові праці, які розміщуються на сайті КЗ «Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека» Рівненської обласної ради (сертифікати від 19.02.2015 та 16.02.2017).

Відповідно до атестаційного листа від 06.04.2017 ОСОБА_1 забезпечує високий науково-методичний рівень викладання філологічних дисциплін відповідно до навчальних програм із дотриманням вимог Державного стандарту загальної середньої освіти. Вона є активним учасником у роботі районного методичного об`єднання учителів української мови та літератури.

Крім того позивач є особою, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, на її утриманні на момент звільнення перебував неповнолітній син студент, напівсирота, який навчався на умовах неповного державного утримання.

Зазначене вище підтверджує доводи позивача про неврахування адміністрацією навчального закладу наявності у неї переважного права на залишення на роботі, високого рівня професійності, стажу роботи та показників продуктивності.

Таким чином, стороною відповідача суду не було надано належних, допустимих та переконливих доказів того, що звільнення позивача відбулося у відповідності з дотриманням норм чинного законодавства.

Що стосується вимог про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.95 р. №100 (далі - Порядок №100).

Так, з урахуванням наведених вище норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 р. IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Представник позивача Артерчук Л.В. на підтвердження суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу надала відповідний розрахунок, згідно якого середньоденна заробітна плата становить 538,94 грн. (2694,68 грн. : 5 (кількість робочих днів за червень-липень 2019 року), кількість днів вимушеного прогулу складає 198 робочих днів, а сума до відшкодування - 154136,84 грн. ( 538,94 грн. х 286 днів ( кількість календарних днів за період з 28.08.2019 року по 16.10.2020 року).

Суд погоджується з наданим розрахунком суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки згідно долученої довідки про доходи ОСОБА_1 , заробітна плата за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення позивача з роботи становить 2694,68 грн., кількість відпрацьованих робочих днів складає 5 днів, а середньоденна заробітна плата - 538.94 грн. Виходячи із цього, суд проводить стягнення втраченого заробітку за 286 робочих днів (з 28.08.2019 по 16.10.2020 року) вимушеного прогулу в сумі 154 136,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині поновлення позивача на посаді вчителя трудового навчання та стягнення середнього заробітку за один місяць суд допускає до негайного виконання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3078,16 грн. (по 768,40 грн. за дві позовні вимоги = 1 536,80 грн. + 1 541,36 грн. ( 1% від позовної вимоги майнового характеру 154 136,84 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.10,11,12, 76-80, 89, 133,141, 259, 260,430 ЦПК України, п.1 ст.40, ч.1 ст.42, ст.43, ст.49-2. ч.2 ст.235 КЗаП України,, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Скасувати наказ Комунального закладу «Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради №202 від 23.08.2019 р. «Про скорочення чисельності або штату працівників», яким звільнено ОСОБА_1 з посади вчителя української мови та літератури Комунального закладу «Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури комунального закладу «Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради.

Стягнути з Комунального закладу «Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради (ЄДРПОУ 21087643, адреса: 35000, Рівненська обл., м. Костопіль, пров. Пушкіна, буд.3) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.08.2019 р. по 16.10.2020 р. в сумі 154 136 (сто п`ятдесят чотири тисячі сто тридцять шість) грн. 94 коп.

Стягнути з Комунального закладу «Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради (ЄДРПОУ 21087643, адреса: 35000, Рівненська обл., м. Костопіль, пров. Пушкіна, буд.3) на користь держави судовий збір в сумі 3078 (три тисячі сімдесят вісім) грн. 16 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 ), ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач:

Комунальний заклад "Костопільська спеціальна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради, (юридична адреса: Костопіль, Пушкіна,3, Рівненська обл.). код ДРРПОУ 21087643.

Повне рішення складено

26 жовтня 2020 року.

СуддяЛ. А. Грипіч