Справа № 548/555/20
Провадження № 2/548/323/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.10.2020 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судових засідань Листопад В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Хорол Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Даценко Юлія Іванівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лостонмі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про визнання кредитного договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Даценко Юлія Іванівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лостонмі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про визнання кредитного договору недійсним.
В обґрунтування позову зазначила, що 11 грудня 2019 року вона отримала листа від ТОВ «ДЕБТФОРТ Україна» вих. № 9607084 від 11.12.2019 року, зі змісту якого дізналася, що між нею та «ФК «Верона» існують боргові зобов`язання за договором 335207 від 16.02.2019 року, відповідно до яких вона повинна виплатити 26 925,00 грн кредитних коштів за договором, який вона не укладала, так як рахунок, на який були скинуті кошти, їй не належить, телефон, який значиться в заяві, також їй не належить.
Вказує, що очевидно, невідомі особи незаконного оформили кредитний договір від її імені. За даним фактом вона звернувся до Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення заст. 189 КК України.
Виходячи з того, що спірний договір вона не укладала, просила суд визнати його недійсним та стягнути із відповідачів судові витрати.
Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, просили розглянути справу в їх відсутність, позов підтримали.
Представник відповідача ТзОВ «Лостонмі» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» явку свого представника в судове засідання не забезпечило, про день та час розгляду справи повідомлялось належним чином, причин неявки суду не повідомило.
Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, прийшов до наступного.
Як вбачається з заяви-приєднання № 335207 від 15.02.2019 року, ОСОБА_1 просить ТОВ «ДЖЕНЕСІС ФІНАНС» надати їй кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 1 місяць з 15.02.2019 по 15.02.2020 року включно на особисті цілі. ОСОБА_1 згідно заявки-приєднання № 335207 приєдналася до публічної пропозиції ТОВ «ДЖЕНЕСІС ФІНАНС» на укладення договору про надання коштів у позику.
ОСОБА_1 зазначила свої дані: ІПН, серію паспорта та його номер, а також орган, що видав цей паспорт, адресу місця реєстрації і проживання.
Відповідно до договору відступлення права вимоги № 07-23/05 від 23 травня 2019 року укладеного між ТОВ «ДЖЕНЕСІС ФІНАНС» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Верона», останньому належить право вимоги за кредитними договорами у тому числі за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 ( а.с. 16).
ТОВ «ДЖЕНЕСІС ФІНАНС» з 22.06.2019 року переіменовано в ТОВ «Лостонмі» ( а.с.28).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2ст. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 3ст. 203 ЦК Українивизначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч. 1ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст. 11 цього Кодексу.
Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України).
Відповідно дост. 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 14постанови від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокремаЦК України(статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055),статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені упостанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першоюстатті 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті536,638,1056-1 ЦК України).
Відповідно до положення ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 1055 ЦК Україникредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч. 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно з ч. 2ст. 1055 ЦК Україникредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентуєтьсяЗаконом України «Про споживче кредитування»таЗаконом України «Про електронну комерцію».
Устатті 13 Закону України «Про споживче кредитування»зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Відповідно до п. 5ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтями7та8 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Згідно зіст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію»визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Устатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Спірний кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
У нижньому рядку кредитного договору наявний надрукований запис «Підпис» та зазначений № 17061, далі за текстом мається дата 15.02.2019 року.
За встановлених обставин надана паперова копія кредитного договору не може бути доказом факту укладення кредитного договору.
Крім того, в тексті договору зазначена адреса місця проживання ОСОБА_1 , яка не співпадає з даними позивача у справі.
Також, судом встановлено, що перерахування грошових коштів відбулося на рахунок в АТ КБ «Приват Банк», який ніколи не рахувався за позивачкою, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "Платежі онлайн" від 24.02.2020 року та інформаційною довідкою АТ КБ "Приватбанк" від 20.10.2020 року, з яких вбачається, що рахунок № НОМЕР_1 , на який 16.02.2019 року були перераховані кредитні кошти, відсутній серед переліку карткових рахунків, які використовувалися ОСОБА_1 у АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року.
Таким чином укладення спірного договору відбулося в порушення вимог статті 12Закону України«Про електроннукомерцію», що є підставою для визнання його недійсним.
Виходячи з того, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає необхідним стягнути із відповідачів в рівних частинах судовий збір на користь держави від сплати якого звільнена позивачка, а також на користь позивачки судові витрати останньої на правову допомогу також в рівних частинах.
Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 202, 203, 207, 509,627,1054,1055 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Даценко Юлія Іванівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лостонмі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про визнання кредитного договору недійсним задовольнити повністю.
Визнати кредитний договір № 335207 від 15.02.2019 року, укладений у формі заяви-приєднання № 335207 до Примірного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Публічна пропозиція (Оферта) між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕСІС ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40125944, та ОСОБА_1 про надання кредиту на суму 3 000,00 грн недійсним з моменту його укладення, тобто з 15.02.2019 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лостонмі", ЄДРПОУ 40125944, та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Верона", ЄДРПОУ 41602157, на користь держави по 420 грн 40 коп судового збору з кожного.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лостонмі", ЄДРПОУ 40125944, та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Верона", ЄДРПОУ 41602157, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 3 000 (три тисячі) грн 00 коп витрат на правову допомогу з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.2ст. 354 ЦПК України.
Головуючий:
