Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №302/464/20

29.10.2020 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в смт. Воловець цивільну справу за позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Пилипецької сільської ради Міжгірського району до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень (визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю),

В С Т А Н О В И В:

15.05.2020 року заступник керівника Хустської місцевої прокуратури Бобонич П. звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Пилипецької сільської ради Міжгірського району з вищезазначеним позовом.

24.09.2020 року з Міжгірського районного суду Закарпатської області дана справа передана на розгляд до Воловецького районного суду Закарпатської області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Хустською місцевою прокуратурою в ході здійснення прокурором процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12017070110000555 від 13.12.2017 р. встановлено, що 11.12.2017 р. Пилипецька сільська рада звернулась до Управління захисту економіки в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України із заявою про вчинення кримінальних правопорушень колишнім Пилипецьким сільським головою при розпорядженні земельними ділянками комунальної власності.

Із змісту вказаної заяви Пилипецька сільська рада шляхом скерування відповідних запитів до Архівного сектору Міжгірської РДА 22.03.2017 р. виявила, що рішення № 109 «б» 7сесії IVскликання Пилипецькоїсільської радивід 07.02.2003року «Провиділення земельноїділянки підбудівництво дачногобудинку» площею0,10га вурочищі «ПідЖолобком» с.Пилипець Міжгірськогорайону Закарпатськоїобласті,видане громадянину ОСОБА_1 ,та рішення№ 171 9сесії IVскликання Пилипецькоїсільської радивід 17.06.2003року «Пропередачу уприватну власністьземельної ділянки»площею 0,3082га дляобслуговування житловогобудинку таведення особистогоселянського господарствав урочищах«Під Розтокою»,« ОСОБА_2 »,« ОСОБА_3 »,«Полянка» натериторії Пилипецькоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської області,видане громадянину ОСОБА_4 ,на підставіяких вподальшому виданоДержавні актина правоприватної власностіна землю,не виносилосьна розглядсесії сільськоїради і відповідносесією неприймалось. По вказаному факту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 12017070110000555 від 13.12.2017 р.

В подальшому стосовно безпосереднього розпорядження земельною ділянкою для будівництва дачного будинку площею 0,10 га в урочищі «Під Жолобком» у с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070110000200 від 11.05.2019 р. відносно ОСОБА_5 про вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.1 ст. 364 КК України.

В ходідосудового розслідуваннявстановлено,що ОСОБА_5 перебуваючи напосаді сільськогоголови Пилипецькоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської області,діючи всуперечч.4ст.42Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні»,а саме,не скориставшисьсвоїми повноваженнямисільського голови,будучи обізнанимта достовірнознаючи,що відповідноп.34ч.1ст.26Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» таст.12Земельного кодексуУкраїни,питання регулюванняземельних відносинналежить виключнодо компетенціїсільської ради,а томувирішення відповіднодо законупитань регулюванняземельних відносинвирішуються виключнона пленарнихзасіданнях сільськоїради,07.02.2003року,у невстановленому слідствоммісці таобставин,використовуючи своїслужбові повноваження,якими зловживаючи,діючи умисно,в інтересахтретіх осіб,достовірно знаючипро те,що нарозгляд сесіїзазначене питанняв рішенні№109«б» 7сесії IVскликання Пилипецькоїсільської радивід 07.02.2003року «Провиділення земельноїділянки підбудівництво дачногобудинку» площею0,10га вурочищі «ПідЖолобком» с.Пилипець Міжгірськогорайону Закарпатськоїобласті громадянину ОСОБА_1 ,не виносилосьі сесієюсільської радивідповідне рішенняне приймалось,використовуючи своїслужбові повноваження,як сільськийголова підписавта видавйого,завіривши гербовоюпечаткою Пилипецькоїсільської радиМіжгірського району. В подальшому, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу спрямованого на незаконну безоплатну передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_5 як сільський голова 07.02.2003 р. у не встановленому слідством місці і обставин, підписав та завірив гербовою печаткою Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЗК № 009930 від 10.06.2003 р., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю «2833№322». В результаті чого, на основі вищевказаних складених та виданих ОСОБА_5 підроблених завідомо неправдивих документів, було незаконно відчужено земельну ділянку площею 0,0990 га для будівництва дачного будинку в урочищі «Під Жолобком» с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області, ринковою вартістю 301602,00 гривень.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 03.12.2019 р.

(справа №302/809/19, провадження № 1-кп/309/459/19) постановлено звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ст. 364, ч.1 ст. 366 ч.1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження.

У позовній заяві прокурор посилається на те, що шкода завдана кримінальними правопорушеннями залишилась невідшкодованою, зокрема, земельна ділянка площею 0,0990 га для будівництва дачного будинку в урочищі «Під Жолобком» с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області залишається неповернутою у комунальну власність територіальної громади с. Пилипець Міжгірського району. На підставі наведеного, просить визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009930 від 10.06.2003 р., про який в Книзі запису державних актів на право приватної власності на землю зроблено запис «2833№322», що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для дачного будівництва, площею 0,0990 га, ринковою вартістю 301602,00 гривень, що знаходиться в урочищі «Під жолобком» на території Пилипецької сільської ради Міжгірського району.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, Мостолярчук О.В. на розгляд справи також не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте від його представника ОСОБА_6 надійшла до суду заява про розгляд справи без їх участі. У відповідності до ч. 1 ст.278ЦПК України відповідач та його представник відзив щодо позову до суду не подавали.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

23.10.2019 р. Пилипецькою сільською радою Міжгірського району до Хустського районного суду Закарпатської області подано позовну заяву в порядку ст. 128 КПК України (в ході судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12019070110000200 від 11.05.2019 р. відносно ОСОБА_5 ) про скасування рішення та державного акту на право приватної власності на землю (а.с. 24-27). 03.12.2019 р. цивільний позов ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від (справа №302/809/19, провадження № 1-кп/309/459/19) залишено без розгляду. Прокурор посилається на те, що зі змісту вказаної позовної заяви випливає, що вона не відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства, оскільки сільською радою не визначено відповідачем ОСОБА_1 , якому видано державний акт, обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, а саме скасування рішення та державного акту на право приватної власності на землю, не долучено до позовної заяви жодного документу, що підтверджує позовні вимоги в якості додатків.

На підставі наведеного, прокуратурою доведено неналежне здійснення захисту інтересів держави Пилипецькою сільською радою, як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, що дає підстави для представництва інтересів держави прокурором.

Судом встановлено,що 11.05.2019р.до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань внесенівідомості прокримінальні правопорушення,передбачені ч.1ст.364,ч.1366КК України за № 12019070110000200.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 перебуваючи напосаді сільськогоголови Пилипецькоїсільської радиМіжгірського районуЗакарпатської області,діючи всуперечч.4ст.42Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні»,а саме,не скориставшисьсвоїми повноваженнямисільського голови,будучи обізнанимта достовірнознаючи,що відповідноп.34ч.1ст.26Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» таст.12Земельного кодексуУкраїни,питання регулюванняземельних відносинналежить виключнодо компетенціїсільської ради,а томувирішення відповіднодо законупитань регулюванняземельних відносинвирішуються виключнона пленарнихзасіданнях сільськоїради,07.02.2003року,у невстановленому слідствоммісці таобставин,використовуючи своїслужбові повноваження,якими зловживаючи,діючи умисно,в інтересахтретіх осіб,достовірно знаючипро те,що нарозгляд сесіїзазначене питанняв рішенні№109«б» 7сесії IVскликання Пилипецькоїсільської радивід 07.02.2003року «Провиділення земельноїділянки підбудівництво дачногобудинку» площею0,10га вурочищі «ПідЖолобком» с.Пилипець Міжгірськогорайону Закарпатськоїобласті громадянину ОСОБА_1 ,не виносилосьі сесієюсільської радивідповідне рішенняне приймалось,використовуючи своїслужбові повноваження,як сільськийголова підписавта видавйого,завіривши гербовоюпечаткою Пилипецькоїсільської радиМіжгірського району.

В подальшому, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу спрямованого на незаконну безоплатну передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_5 як сільський голова 07.02.2003 р. у не встановленому слідством місці і обставин, підписав та завірив гербовою печаткою Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЗК № 009930 від 10.06.2003 р., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю «2833№322». В результаті чого, на основі вищевказаних складених та виданих ОСОБА_5 підроблених завідомо неправдивих документів, було незаконно відчужено земельну ділянку площею 0,0990 га для будівництва дачного будинку в урочищі «Під Жолобком» с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області, ринковою вартістю 301602,00 гривень.

Ухвалою Хустськогорайонного судуЗакарпатської областівід 03грудня 2019р.кримінальне провадження№ 12019070110000200від 11.05.2019р.відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєннікримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.366та ч.1ст.364КК України,закрито узв`язку іззвільненням обвинуваченоговід кримінальноївідповідальності напідставі ст.49КК України,у зв`язкуіз закінченнямстроків давності. Ухвала набрала законної сили 10.12.2019 р.(а.с. 28-32).

Аналіз положень глави 9 КПК України дає підстави вважати, що обвинувачений у кримінальному провадженні звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочином, у разі встановлення судом відсутності події кримінального правопорушення (ч.2 ст. 129 КПК України), а в усіх інших випадках, у тому числі й у разі закінчення строків давності та закриття у зв`язку з цим кримінального провадження, питання про цивільно-правову відповідальність вирішується на загальних підставах.

Закриттям кримінального провадження є закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу обставин, що виключають кримінальне провадження або наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. До нереабілітуючих підстав (тобто таких, які не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності) відносяться такі, які вказані в п.п. 5-7 ч.1 та п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Судконстатує, що ОСОБА_5 звільнений від кримінальної відповідальності за вищезазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, з нереабілітуючих підстав, тобто причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.1 ст. 364 КК Українивважається встановленою.

Таким чином, ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року кримінальне провадження № 1201907011000020 від 11.05.2019 р. закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, тобто з нереабілітуючих підстав, однак шкода завдана кримінальним правопорушенням залишилась невідшкодованою, зокрема, земельна ділянка площею 0,0990 га для будівництва дачного будинку в урочищі «Під Жолобком» с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області залишається неповернутою у комунальну власність територіальної громади с. Пилипець Міжгірського району.

Відповідност.79 Земельного кодексу України, земельна ділянкаце частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Стаття 80ЗК України,передбачає,що суб`єктамиправа власностіна землює: а)громадяни таюридичні особи-на земліприватної власності; б)територіальні громади,які реалізуютьце правобезпосередньо абочерез органимісцевого самоврядування,-на землікомунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Із дослідженихсудом матеріалівсправи встановлено,що земельнаділянка,яка єпредметом позовуу справі,перебувала вкомунальній власності територіальної громади с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області.

З огляду положень ч.1 ст. 83, ч.1 ст. 84 ЗК України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

За положеннями Земельного кодексу України в редакції на час отримання земельної ділянки, передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. (ст. 125 цього Кодексу).

Згідно з ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положення ч.3ст.152ЗК України,передбачають захистправ громадянта юридичнихосіб наземельні ділянкиздійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г)визнання недійсними рішень органів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. (стаття 155 ЗК України).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009930, виданого Пилипецькою сільською радою, громадянин ОСОБА_1 , отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,0990 га для дачного будівництва в с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області. В даному державному акті зазначено, що його видано на підставі рішення 7 сесії 23 скликання Пилипецької сільської ради від 07 лютого 2003 року. (а.с.23).

Архівною довідкою завідувача Архівного сектору Міжгірської РДА, ОСОБА_7 , від 22.03.2017 р. за № 59/27 на запит сільського голови Готра В.В. від 20.03.2017 р. за № 59 щодо надання копії рішення Пилипецької сільської ради, а саме рішення VII сесії XXIII скликання від 07 лютого 2003 року, на ОСОБА_1 АДРЕСА_1 площею 0,0990 га та рішення ІХ сесії ІV скликання від 17 червня 2003 року, на ОСОБА_4 , с. Пилипець, № 128, площею 0,3082 га повідомлено, що в архівному секторі Міжгірської районної державної адміністрації у вищенаведених рішеннях сесії Пилипецької сільської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не виявлено. (а.с.21).

За положеннями глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав визначених законом. У випадку визнання недійсним правочину може бути визнано недійсними і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

З наведеного випливає, що державні акти на право власності на земельні ділянки (на час виникнення спірних відносин) визнавалися документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади бо органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або цивільно-правових угод. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Таким чином, без прийняття відповідного рішення сесією сільської ради набути право власності на спірну земельну ділянку площею 0,0990 га із земель комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й ОСОБА_1 . Фактично відбулась незаконна безоплатна передача такої у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 .

Із врахуванням того, що ОСОБА_5 зловживаючи своїм правом, незаконно, злочинним шляхом передав спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1 , який отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, було порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, оскільки кожен громадянин має право виключно у передбачений законом спосіб набути у власність земельні ділянки.

Правовідносини повязані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) правовстановлюючого документу, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно з п. 18Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності Українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.

Статтею 393 ЦК Українипередбачено, що правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0.090 га для будівництва дачного будинку в урочищі «Під жолобком» с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області вибула із комунальної власності злочинним шляхом та поза волею власника в особі Пилипецької сільської ради, без прийняття відповідного рішення сесією сільської ради.

Щодо подання позову в межах строків позовної давності суд обґрунтовує наступні обставини.

Відповідно до положеньстатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

На підставі положень частини першоїстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів, як суб`єктів владних повноважень, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

У відповідності до ч.2ст.265 ЦК України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

Так, 23.10.2019 р. Пилипецькою сільською радою подано позовну заяву в порядку ст. 128 КПК України з тим самим предметом та з тих самих підстав. За результатами судового розгляду кримінального провадження Хустським районним судом 03.12.2019 р. винесено ухвалу, якою кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності, а цивільний позов залишено без розгляду. Ця ухвала набрала законної сили 10.12.2019 р.

Правопорушення були виявлені Пилипецькою сільською радою щонайменше 22.03.2017 р., що підтверджується листом Архівного сектору Міжгірської РДА.

Отже, з огляду на вище встановлені обставини, встановлено, що період з моменту пред`явлення позовної заяви (23.10.2019) до моменту набрання законної сили ухвалою про закриття кримінального провадження та залишення позовної заяви без розгляду 10.12.2019) 48 днів, не зараховується до позовної давності. Таким чином, строк позовної давності продовжується з 22.03.2020 р. до 09.05.2020 р. Поряд із цим, частина строку позовної давності, що залишилася після розгляду першої позовної заяви в рамках кримінального провадження та винесення ухвали, що набрала законної сили, є меншою ніж шість місяців, тому на підставі ч.2 ст. 265 ЦК України строк подовжується з 22.03.2020 р. до шести місяців.

Із наведеного,суд вважає,що строкпозовної давностів даномувипадку непропущений,ні змоменту виявленняпорушення,ні змоменту реєстраціїкримінального провадження,скерування обвинувальногоакту досуду та ухваленнясудового рішенняу кримінальномупровадженні.

У відповідності до вимог ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, відтак Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЗК № 009930 від 10.06.2003 р., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю «2833№322» підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Судові витрати по справі відповідно до ст. 141 ЦПКпокладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265,268,273,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Пилипецької сільської ради Міжгірського району до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень (визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю) - задоволити.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №009930 від 10.06.2003, про який в Книзі запису державних актів на право приватної власності на землю зроблено запис «2833№322», що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для дачного будівництва, площею 0,0990 га, ринковою вартістю 301602,00 гривень, що знаходиться в урочищі «Під жолобком» на території Пилипецької сільської ради Міжгірського району.

Стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач : Хустська місцева прокуратура (місцезнаходження: 90400, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, 16, Закарпатська область) в інтересах держави в особі Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, місцезнаходження: 90011, с. Пилипець, буд. 75, Міжгірського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350843;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення буде складено 03.11.2020 року.

Суддя: Софілканич О. А.